01.04.2024

№ 303/7187/18

Постанова

Іменем України

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 303/7187/18

провадження № 61-19150св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12 листопада 2015 року, із 30 % від заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 26 травня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000, 00 грн щомісячно, починаючи з набранням законної сили рішення суду і до досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до вищевказаного рішення суду з відповідача стягуються аліменти на їх спільного сина в розмірі 30% від заробітку (доходу) щомісяця. На даний час визначений судом розмір аліментів є недостатнім, оскільки дитина підросла, в зв`язку з чим збільшилися витрати на її утримання, виховання, навчання і проживання.

Відповідач офіційно працевлаштований, має регулярний дохід, тобто має змогу сплачувати аліменти на утримання сина.

До того ж у 2018 році змінився мінімальний прожитковий мінімуму для дитини відповідного віку, який з 01 липня 2018 року складає 1 944, 00 грн, а також змінився мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи та позиція відповідача, який заперечував щодо зміни способу стягнення аліментів, посилаючись на те, що збільшити розмір аліментів не дозволяє його матеріальне становище та стан здоров`я, відсутність доказів отримання відповідачем ще якихось доходів, окрім заробітної плати, яку він отримує на посаді старшого лаборанта в Закарпатському інституті післядипломної освіти, в сукупності з іншими матеріалами справи не вказують на його фактичну спроможність сплачувати аліменти в розмірі більшому, ніж встановлено рішенням суду, в зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 квітня 2019 року скасовано і ухвалено нове про часткове задоволення позову.

Змінено спосіб стягнення аліментів із ОСОБА_2 , визначений рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12 листопада 2015 року (справа № 308/5968/15-ц) на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 30% заробітку (доходу) щомісяця на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1 600, 00 грн щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання цим судовим рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відмова в задоволенні позову про зміну способу стягнення аліментів через те, що збільшити розмір аліментів не дозволяє матеріальне становище та стан здоров`я відповідача, і те, що позивачем не доведено фактичну спроможність відповідача сплачувати аліменти в розмірі більшому, ніж встановлений рішенням суду, не ґрунтується на вимогах закону та не узгоджується із визначеними законом способами виконання батьками обов`язку утримувати дитину.

Тому, врахувавши якнайкраще забезпечення інтересів дитини та те, що спільна дитина сторін проживає разом з матір`ю, що, в свою чергу, свідчить про те, що вона несе більші витрати на її утримання, апеляційний суд вважав за можливе змінити спосіб стягнення аліментів і встановити їх в твердій грошовій сумі в розмірі 1 600, 00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що апеляційний суд не дослідив зібрані в справі докази, неправильно установив обставини, які мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Зазначає, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України. При цьому вважає, що підстав для збільшення розміру аліментів, передбачених цією статтею, немає, оскільки матеріали справи не вказують на його фактичну спроможність сплачувати аліменти в розмірі більшому, ніж установлено рішенням суду, і в матеріалах справи відсутні докази витрат на утримання дитини.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

09 січня 2020 року справа № 303/7187/18 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12 листопада 2015 року шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 30% від заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 26 травня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Із довідки про доходи від 22 грудня 2018 року виявлено, що відповідач працює у Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти на посаді старшого лаборанта. Розмір його доходу за період із січня 2016 року по грудень склав 26 162, 53 грн; за період із січня 2017 року по грудень 2017 року - 43 939, 39 грн; за період із січня 2018 року по листопад 2018 року - 47 040, 25 грн; а за період із січня 2019 року по березень 2019 року - 11 675, 42 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статі 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року,визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із частинами першою, другою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; та інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, апеляційний суд, урахувавши якнайкращі інтереси дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, та розмір доходів відповідача, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів і встановлення їх у твердій грошовій сумі в розмірі 1 600, 00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Колегія суддів не бере до уваги посилання заявника в касаційній скарзі на те, щоне є підставою для зміни розміру аліментів зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, оскільки вказані обставини не були підставою для ухвалення апеляційним судом оскаржуваного рішення.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук