ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 306/1029/22
провадження № 61-6788св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Полянської сільської ради, ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Орбан Наталія Леонідівна, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Джуги С. Д., Кожух О. А.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Полянської сільської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він є дідом неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина з жовтня 2020 року навчається у школі в
с. Голубине, перебуває на його з дружиною утриманні та вихованні.
3. Батько дитини - ОСОБА_3 , проживає в м. Ужгороді і життям дитини взагалі не цікавиться, а її матір - ОСОБА_2 , яка є його донькою, залишила дитину у лютому 2020 року біля воріт його будинку та виїхала за межі області. Зазначав, що ОСОБА_2 має іншу сім`ю та другу дитину, проживала в
м. Ужгород, а з 2021 року виїхала із Закарпатської області у невідомому напрямку.
4. Батьки самоусунулися від виконання батьківських обов`язків, не забезпечують дитину матеріально, не займаються її вихованням, не беруть участі у житті дитини, їх поведінка створює загрозу здоров`ю та життю дитини. Більш того, ОСОБА_2 отримує аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, використовує їх не за цільовим призначенням.
5. Зауважував, що він з дитиною неодноразово намагався вплинути на ставлення ОСОБА_2 до виконання батьківських обов`язків, однак остання свідомо продовжує нехтувати ними.
6. Посилався на те, що оскільки батьки дитини не позбавлені батьківських прав, це позбавляє його можливості оформити декларацію для дитини із сімейним лікарем, дитина не має можливості відвідувати екскурсії та інші шкільні та позашкільні заходи, для яких необхідна згода батьків, не має можливості отримати пільги, як дитина, яка позбавлена батьківського піклування.
7. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000,00 грн з кожного з урахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
8. Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
10. Позбавлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
11. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 в розмірі 2 000,00 грн з врахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 22 червня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
12. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 у розмірі 2 000,00грн з врахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 22 червня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
13. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлені у справі обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їхньої неповнолітньої доньки, вихованням, утриманням та розвитком якої вони не займаються. Судом зауважено, що за рік перебування справи на розгляді в суді обставини не змінились, відповідачка ОСОБА_2 навіть не намагалася покращити відносини з дитиною, а тому задоволення позову буде слугувати забезпеченню інтересів дитини, подальшому встановленню опіки та піклування, можливості вирішення питань, що стосуються її здоров`я, відпочинку тощо. Також наявні підстави для задоволення позову про стягнення аліментів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
15. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
16. Рішення Свалявського районного суду від 17 травня 2023 року у частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
17. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання
ОСОБА_5 в розмірі 2 000,00 грн з врахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду з 22 червня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. У частині позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 відмовлено.
18. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення. Суд апеляційної інстанції вважав, що з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів того, що поведінка ОСОБА_2 відносно її доньки ОСОБА_5 є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено, відсутні правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Водночас, з огляду на те, що неповнолітня донька ОСОБА_2 - ОСОБА_6 проживає разом з дідусем та бабусею, які виховують її та здійснюють за нею догляд, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених статтями 180 181 182 Сімейного кодексу України, для стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи касаційних скарг
19. 08 травня 2024 року ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року в частині стягнення з неї аліментів на утримання дитини та закрити провадження у цій справі.
20. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (в частині прийняття нового рішення про стягнення аліментів), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 368/963/20-ц, від 13 липня 2022 року у справі № 766/22653/17, від 03 серпня 2022 року у справі № 160/5671/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази в частині, що стосується стягнення аліментів, та не надав їм належної правової оцінки, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Вказує, що справа розглянута з порушенням територіальної юрисдикції. Водночас, посилається на те, що суд апеляційної інстанції не розглянув заяви та клопотання, що мали значення для вирішення справи, а розгляд справи проведений за відсутності органу опіки та піклування (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції встановивши, що вона не була належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, безпідставно не направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
22. Вважає, що судові рішення у справі ухвалені судом з порушенням правил територіальної юрисдикції, оскільки жоден з учасників справи, в тому числі жоден з відповідачів, не зареєстрований та не проживає на території колишнього Свалявського району, що робить справу територіально не підсудною Свалявському районному суду, а відтак і Закарпатському апеляційному суду.
23. Зазначає, що вона зареєстрована та проживає у м. Львові, що свідчить про територіальну юрисдикцію та підвідомчість цієї справи Залізничному районному суду м. Львова. Адреса її реєстрації у м. Львові встановлена судовими рішеннями, що набрали законної сили, а також підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру. Крім того, суду апеляційної інстанції було надано відповідну довідку про місце її реєстрації, яка безпідставно не була ним врахована, а доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції територіальної юрисдикції залишилися без відповіді.
24. Крім того, посилається на те, що ОСОБА_1 не має жодного відношення до її доньки ОСОБА_5 , не є їй ні батьком, ні матір`ю, ні вітчимом ні мачухою, ні жодним законним представником, а тому не може вимагати коштів на її утримання.
25. Зауважує, що позивач незаконно, без її згоди проживає у належному їй приватному будинку, не сплачуючи жодних коштів за користування ним. Посилається на свій скрутний майновий стан та неотримання від батька дитини аліментів на її утримання.
26. Вважає, що ОСОБА_1 не є біологічним дідом ОСОБА_5 , не утримує її, а незаконно проживає у її будинку та використовує дитину для помсти, шантажу, погроз та вимагання, вчиняє спроби заволодіти її нерухомим майном. Посилається на відсутність правової підстави для стягнення аліментів на користь сторонньої особи, яка підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень.
27. Вважає, що судами не враховано преюдиційних судових рішень щодо визначення місця проживання дитини разом з нею, стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини.
28. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не розглянув її заяви про залишення позову без розгляду від 11 серпня 2022 року, про відвід судді
від 20 вересня 2022 року, заяву-застереження про припинення злочинних дій, вчинених за попередньою змовою злочинною організованою групою осіб
від 12 жовтня 2022 року, заяви про відвід судді від 20 жовтня 2022 року,
від 27 жовтня 2022 року, клопотання про встановлення особи позивача, його місця проживання, обстеження його умов проживання по місцю його реєстрації від 27 жовтня 2022 року, заяву про призначення експертизи від 27 жовтня
2022 року, заяву про з`ясування адреси позивача, предмету і підстав позову до кожного з відповідачів, матеріального стану позивача, залучення третьої особи від 06 листопада 2022 року, клопотання про передачу справи за підсудністю
від 06 листопада 2022 року, заяву про закриття провадження у справі та притягнення позивача до відповідальності за введення в оману суду від 09 грудня 2022 року, клопотання про надання доказів від 15 грудня 2022 року, клопотань про визнання доказів недопустимими від 15 грудня 2022 року, клопотання про долучення численних доказів до матеріалів справи від 15 грудня 2022 року. Вважає, що не розглянуто і не відображено в оскарженому судовому рішенні її відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , яку вона не отримувала.
29. Зазначає про розгляд справи без участі органу опіки та піклування.
30. Вважає, що суд апеляційної інстанції мав закрити провадження у справі або направити справу на розгляд до суду першої інстанції за визначеною територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Залізничного районного суду м. Львова.
31. 11 травня 2024 року (згідно з датою, зазначеною у накладній кур`єрської доставки № 0010302) ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Орбан Н. Л., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 та залишити в силі рішення Свалявського районного суду від 17 травня 2023 року у цій частині.
32. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,
що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків
щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19, від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки. Крім того указує, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про заслуховування в судовому засіданні думки дитини (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
33. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно вважав, що відсутні правові підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, не урахувавши позицію самої відповідачки про те, що обв`язок утримувати дитину лежить також на дідусеві з бабусею. Зазначає, що ОСОБА_2 систематично чинить моральний тиск на дитину, принижує її та погрожує. Навіть після ухвалення судових рішень у цій справі ОСОБА_2 свого ставлення до дитини не змінила.
34. Вважає помилковими висновки судів щодо відсутності необхідності у заслуховуванні думки дитини, а також неврахування обґрунтованого висновку органу опіки та піклування. Зауважує про усвідомлення неповнолітньою
ОСОБА_5 обставин, що склалися. Вона приймала участь у засіданні опікунської ради та висловлювала свою думку, що не бажає проживати з матір`ю, яка її покинула, не цікавиться ні її життям, ні станом здоров`я, ні вихованням, ні елементарними потребами в одязі та їжі, шкільних приладдях тощо.
35. Акцентує увагу на тому, що одне лише бажання ОСОБА_2 брати участь у вихованні доньки, висловлене у суді апеляційної інстанції, не може вважатися проявом батьківського піклування, турботи та дійсного бажання брати участь у вихованні доньки.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
36. Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2024 року касаційну скаргу
ОСОБА_2 залишено без руху для усунення недоліків - надання документу на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, надання суду доказів надсилання копій касаційної скарги іншим учасникам справи.
37. Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарженняпостанови Закарпатського апеляційного суду
від 02 квітня 2024 року, відкрито касаційне провадження у цивільній справі
№ 306/1029/22, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року до закінчення касаційного провадження.
38. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Орбан Н. Л., залишено без руху для усунення недоліків, а саме: надіслання уточненої редакції касаційної скарги із зазначенням місця проживання або місцезнаходження всіх учасників справи разом з копіями касаційної скарги та доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи або, у разі надіслання уточненої редакції касаційної скарги через систему «Електронний суд», надання доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи.
39. 21 червня 2024 року матеріали цивільної справи № 306/1029/22 надійшли до Верховного Суду.
40. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Закарпатського апеляційного суду
від 02 квітня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 306/1029/22 за касаційною скаргоюОСОБА_1 .
41. Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2024 року заяву ОСОБА_2 про відвід судді Верховного Суду Синельников Є. В. визнано необґрунтованою та передано на розгляд іншому судді.
42. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Верховного Суду Синельникова Є. В. від участі у розгляді справи № 306/1029/22.
43. Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 рокусправу № 306/1029/22 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Зазначено, що доводи заяв ОСОБА_2 про зловживання процесуальними правами, про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Орбан Н. Л., про винесення окремих ухвал та про закриття касаційного провадження будуть оцінені при розгляді касаційної скарги по суті. Водночас, зауважено про відсутність правових підстав для витребування нових доказів та долучення їх до матеріалів цивільної справи на стадії перегляду справи в касаційному порядку та звернуто увагу на наявність у судді права на користування даними Єдиного державного демографічного реєстру з метою визначення підсудності (частина восьма статті 187 ЦПК України).
44. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Синельникова Є. В.
Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надійшли
Фактичні обставини справи
45. ОСОБА_7 та ОСОБА_3 від шлюбу мають доньку
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
46. Рішенням Свалявського районного суду від 17 листопада 2010 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 розірвано.
47. На час розгляду справи неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала разом з дідусем ОСОБА_1 , який займався її доглядом та вихованням.
48. З акту обстеження умов проживання від 17 грудня 2021 року, складеного комісією служби у справах дітей Полянської сільської ради, спільно з начальником центру соціальних служб та поліцейським офіцером громади, вбачається, що онука ОСОБА_5 проживає у будинку матері з бабусею та дідусем за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на їхньому повному утриманні. В акті також зазначено, що батьки з дитиною не проживають майже 2 роки, участі у вихованні та матеріальному забезпеченні не приймають. У будинку, де проживає дитина, створені всі умови для виховання та розвитку.
49. Відповідно до довідок відділення поліції № 1 Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області від 12 липня 2021 року та
від 12 грудня 2021 року громадянин ОСОБА_1 неодноразово звертався до чергової частини відділення поліції № 1 Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області з тим, що його донька ОСОБА_2 вихованням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не займається, не турбується про її фізичний та духовний розвиток, не забезпечує належного догляду, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, участі у вихованні не приймає. Громадянку ОСОБА_2 засобами органів поліції не було розшукано та не встановлено її місце знаходження.
50. Згідно з довідкою та характеристикою Голубинської гімназії Полянської сільської ради від 14 лютого 2022 року № 20 відносно дитини ОСОБА_5 , учениці 7-го класу, батьки не приділяють належну увагу вихованню доньки, не відвідують батьківські збори, не цікавляться навчанням дочки та її успіхами. За весь час навчання мати у телефонному режимі два рази цікавилася шкільним життям дитини.
51. З висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідує, що комісія встановила факт ухилення батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від виконання обов`язків щодо виховання та утримання дитини, у зв`язку з чим вважала за доцільне позбавити їх батьківських прав відносно їх доньки ОСОБА_5 .
Позиція Верховного Суду
52. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
53. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
54. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
55. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
56. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
57. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
58. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
59. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
60. Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
61. Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
62. Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
63. Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
64. Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
65. Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).
66. Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).
67. Загалом перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у статті 28 ЦПК України, зокрема, позови про стягнення аліментів, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
68. Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
69. Частинами шостою-десятою статті 187 ЦПК України передбачено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
70. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
71. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
72. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
73. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
74. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України).
75. Звертаючись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, ОСОБА_1 зазначав, що він проживає, а відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим позов пред`явлено до Свалявського районного суду Закарпатської області.
76. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 підкреслив, що суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу надається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
77. За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.
78. Приписи частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
79. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
80. Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
81. З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.
82. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що позови, наведені у частині першій статті 28 ЦПК України, не можуть пред`являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.
83. Колегія суддів ураховує, що у запереченнях на заяву про залишення позову без розгляду від 18 серпня 2022 року ОСОБА_1 зазначав, що він зареєстрований у АДРЕСА_2 , а фактично проживає в АДРЕСА_1 (а. с. 68-70, т. 1). Зазначене підтверджується також наявною у матеріалах справи копією паспорта позивача (а.с. 9, т. 1).
84. ОСОБА_2 активно заперечувала підсудність справи, що переглядається в касаційному порядку, Свалявському районному суду Закарпатської області, посилаючись на те, що ні позивач, ні відповідачі не зареєстровані на території відповідного району. Щодо свого місця реєстрації зауважувала, що з жовтня 2021 року вона офіційно зареєстрована та проживає у м. Львові
(а.с. 100-103, т. 1).
85. Відповідно до довідки органу місцевого самоврядування ОСОБА_3 зареєстрованим за адресою: кв. АДРЕСА_3 , не значиться (а.с. 92, т.1). Відповідно до відомостей реєстру територіальної громади Ужгородської міської ради ОСОБА_3 знятий з реєстрації, станом на 25 листопада 2022 року по
м. Ужгороду не значиться (а.с. 180, 183, 185, т.1). У заяві від 05 грудня 2022 року ОСОБА_3 зазначив свою адресу проживання:
АДРЕСА_4 (а.с. 102, т.2).
86. Про порушення правил територіальної юрисдикції зауважувала
ОСОБА_2 у заяві про залишення позову без розгляду від 11 серпня 2022 року, заяві про відвід судді від 20 вересня 2022 року, заяві про припинення злочинних дій від 12 жовтня 2022 року, заяві про відвід судді від 20 жовтня 2022 року, заяві про відвід судді від 27 жовтня 2022 року, заяві про закриття провадження у справі від 08 грудня 2022 року, апеляційній скарзі, клопотанні про відкладення (перенесення) розгляду справи від 25 січня 2024 року, клопотанні щодо преюдиційних фактів, обставин звільнених від доказування від 20 лютого
2024 року, заяві-поясненнях від 29 березня 2024 року.
87. Крім того, ОСОБА_2 заявляла клопотання про визначення місця реєстрації та проживання відповідача ОСОБА_3 від 27 жовтня 2022 року, встановлення особи позивача та його місця реєстрації від 27 жовтня 2022 року, від 06 листопада 2022 року, про передачу справи за підсудністю від 06 листопада 2022 року.
88. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 наголошувала, що факт реєстрації її місця проживання у м. Львові з жовтня 2021 року підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру, а також встановлений судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах № 308/17019/21, № 308/22432/23 (а.с. 151-153, 169-172, 216-216в, т. 3). Позивач у відповідь на зазначені доводи відповідачки зазначав, що до січня 2024 року ОСОБА_2 мала подвійне місце реєстрації і в АДРЕСА_5 (а.с. 187-188, т.3).
89. З урахуванням наведеного, колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій не встановили зареєстрованого місця проживання відповідачки
ОСОБА_2 , не розглянули належним чином її клопотань про порушення правил територіальної підсудності при відкритті провадження у справі, що переглядається в касаційному порядку. Крім того, не врахували, що з огляду на відсутність факту реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_1 та другого відповідача ОСОБА_3 на території, підсудній Свалявському районному суду Закарпатської області, невстановлення факту реєстрації місця проживання відповідачки ОСОБА_2 впливає на законність винесення оскаржуваних судових рішень по суті спору.
90. Суд апеляційної інстанції не спростував доводів апеляційної скарги
ОСОБА_2 щодо порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності та не взяв до уваги приписи статті 378 ЦПК України.
91. Колегія суддів зауважує, що суд, встановлений законом, є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
92. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду
від 09 вересня 2020 року у справі № 536/1267/18, постановіВерховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21.
93. За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги ОСОБА_2 в частині порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не встановлення місця реєстрації сторін у справі, не розгляду клопотань відповідачки про витребування відомостей щодо зареєстрованого місця проживання, про передачу справи за встановленою підсудністю, що могло вплинути на розгляд справи з порушенням правил територіальної підсудності.
94. Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду справи з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.
95. З урахуванням наявності численних доводів, заяв та клопотань відповідачки ОСОБА_2 про порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції, а також прямих доводів її апеляційної скарги, наведених як підстава для скасування оскарженого судового рішення суду першої інстанції, і за відсутності мотивів відхилення судом апеляційної інстанції таких доводів судове рішення апеляційного суду не може вважатися мотивованим.
96. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) (частина перша статті 378 ЦПК України).
97. Крім того, згідно з частиною четвертою статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
98. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
99. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
100. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
101. За викладених обставин, враховуючи строк розгляду справи судами, повноваження суду апеляційної інстанції, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , які не були належним чином розглянуті судом апеляційної інстанції, водночас мають значення для правильного вирішення справи, повноваження суду касаційної інстанції, як суду права, а не факту, який не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
102. Колегія суддів зауважує, що з огляду на встановлені порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень, відсутні правові підстави для перевірки обґрунтованості доводів касаційних скарг щодо вирішення спору по суті. Такі доводи можуть підлягати перевірці та оцінці судами при новому розгляді справи.
103. З огляду на прохальні частини касаційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме щодо скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції, такі скарги підлягають частковому задоволенню.
Щодо заяв ОСОБА_2 про зловживання процесуальними правами, про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат
Орбан Н. Л., про винесення окремих ухвал та про закриття касаційного провадження
104. 17 червня 2024 року, 05 липня 2024 року, 15 липня 2024 року та 24 липня 2024 року до Верховного Суду надійшли заяви ОСОБА_2 про зловживання процесуальними правами, про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Орбан Н. Л., про винесення окремих ухвал та про закриття касаційного провадження.
105. Доводи зазначених заяв свідчать про незгоду ОСОБА_2 з підставами касаційного оскарження та відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Орбан Н. Л., на постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, зокрема в частині надання недопустимих доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, несплати судового збору.
106. Колегія суддів зауважує, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Орбан Н. Л., на постанову Закарпатського апеляційного суду
від 02 квітня 2024 року, надійшла до Верховного Суду 14 червня 2024 року, була надіслана до суду засобами поштового (кур'єрського) зв`язку. До касаційної скарги було додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
107. Верховний Суд у межах наданих ЦПК України повноважень розглянув подані документи та ухвалою від 04 липня 2024 року вирішив поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, відкрити касаційне провадження у справі № 306/1029/22 за його касаційною скаргою.
108. Колегія суддів зауважує, що в ухвалі Верховного Суду від 04 липня
2024 року наведено мотиви, з яких виходив суд при вирішенні питання про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження та відкриття провадження за його касаційною скаргою. Зокрема судом враховано, що згідно з датою, зазначеною у накладній кур`єрської доставки, а також даними з інформації сайту оператора кур`єрської доставки «Express Mail» за номером накладної 0010302 станом на дату постановлення ухвали, касаційна скарга ОСОБА_1 була здана кур`єру 11 травня 2024 року.
109. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частина шоста статті 124 ЦПК України).
110. Підстав вважати зазначені докази підробленими у суду касаційної інстанції не було. Доказів на спростування вказаних обставин станом на час відкриття касаційного провадження з боку ОСОБА_2 надано не було.
111. Касаційна скарга ОСОБА_1 напостанову Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року визнана судом такою, що відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, а тому може бути прийнята до розгляду спільно з поданою у справі № 306/1029/22 касаційною скаргою ОСОБА_2 . Наведені ОСОБА_2 підстави для повернення касаційної скарги ОСОБА_1 та закриття касаційного провадження у зв`язку з відсутністю правових підстав для її прийняття колегія суддів відхиляє.
112. Доводи ОСОБА_2 щодо фальсифікації адвокатом Орбан Н. Л. поданих до Верховного Суду документів не можуть взяті до уваги, як обґрунтовані, оскільки факт підроблення зазначеною особою документів та їх використання не встановлений у передбаченому кримінальним законом порядку.
113. Колегія суддів бере до уваги, що ця справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому вирішення питання щодо усунення суперечностей у відомостях про дату відправки касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Орбан Н. Л., не впливає на результат касаційного розгляду справи. Водночас, ОСОБА_2 ініціювала проведення розслідування вказаних обставину порядку, визначеному КПК України (заява від 29 липня 2024 року).
114. Колегія суддів зауважує, що з огляду на передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на доступ до правосуддя, а також гарантоване державою право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України) будь-які припущення щодо відсутності підстав для допуску особи до правосуддя повинні трактуватись в світлі забезпечення дотримання основоположних принципів та засад судочинства.
115. Постановлення окремої ухвали відносно адвоката Орбан Н. Л. та притягнення її до відповідальності за зловживання процесуальними правами і введення в оману суду згідно з приписами цивільного процесуального законодавства є правом, а не обов`язком суду. Водночас, з огляду на наведені вище обставини, мотиви та підстави, з яких виходив суд при прийнятті до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Орбан Н. Л., на постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року колегія суддів не вбачає достатніх підстав для застосування таких заходів впливу до представника позивача.
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Орбан Наталія Леонідівна, задовольнити частково.
2. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович