Постанова
Іменем України
11 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 306/930/19-ц
провадження № 61-18634св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. . (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - приватне підприємство фірма «Полата»;
представник відповідача - Гончаров Валентин Вікторович
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року
у складі судді Вінер Е. А. та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю., Готри Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства фірма «Полата» (далі - ПП фірма «Полата» про видачу належно оформленої трудової книжки, проведення остаточного розрахунку при звільненні, видачу наказу про звільнення, нарахування та сплату єдиного соціального внеску, видачу довідки про роботу та виплату всіх сум за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що 04 листопада 2008 року наказом ПП фірми «Полата» 39-к він був призначений на посаду директора фірми.
У квітні 2017 року повідомлено про те, що 06 березня 2017 року його було звільнено з посади, відібрали ключі та печатку, виставили за територію фірми.
ОСОБА_1 вважав, що його звільнили без персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше, ніж за два місяці, що суперечить
статті 49-2 КЗпП України. Наказ про звільнення не видавався, не надано можливості підготувати та провести прийом-передачу повноважень документації та матеріально-товарних цінностей, у день звільнення трудова книжка не видавалася, не проведено остаточного розрахунку при звільненні.
Позивач зазначав, що з ним у день звільнення знаходився на стаціонарному лікуванні у Свалявській центральній районній лікарні. На неодноразові звернення до відповідача щодо звільнення, йому було надіслано копію рішення власника ПП фірми «Полата» від 06 березня 2017 року № 01/2017 про звільнення його з посади директора підприємства на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Більше двох років він живе без засобів для існування, а також без наказу про звільнення і трудової книжки, не може влаштуватися на роботу, стати на облік у центр зайнятості населення, немає можливості оформити пенсію.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення про видачу належно оформленої трудової книжки згідно зі статтею 47 КЗпП України з належним чином зазначених у ній нагород, якими держава відзначила за навчання, наполегливу працю та вагомий особистий внесок у зміцнення держави та розвиток економіки України, а саме: нагорода
ЦК ВЛКСМ та Міністерства вищої освіти СРСР «За відмінне навчання», орден «Професіонал галузі» від 18 квітня 2011 року, золота медаль «За трудові заслуги» від 26 березня 2013 року, орден «За заслуги перед Вітчизною»
від 26 березня 2013 року, орден «Хрест пошани України» від 14 травня
2013 року, сертифікат «Керівник року України 2012» від 2013 року; провести остаточний розрахунок при звільненні, а саме: виплату заборгованості по зарплаті з розрахунку діючих на підприємстві розмірів заробітної плати директора підприємства та індексу інфляції протягом всього часу затримки - від початку виникнення заборгованості, а саме з 01 квітня 2017 року по день фактичного розрахунку, виплату компенсації за невикористані відпустки та додаткові відпустки із врахуванням ненормованого режиму робочого дня, виплату належної вихідної допомоги згідно статті 44 КЗпП України у розмірі не менше, ніж шестимісячний середній заробіток із розрахунку діючих на підприємстві розмірів заробітної плати директора підприємства та індексу інфляції протягом останніх перед днем фактичного розрахунку двох місяців, видати копії кадрового наказу про звільнення; нарахувати та сплатити єдиний соціальний внесок, військовий збір та інші необхідні платежі; видати довідки про роботу згідно статті 49 КЗпП України із зазначенням спеціальності, кваліфікації, отриманих нагород, посади, часу роботи та розміру заробітної плати; виплатити всі належні суми за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно статей 116 117 КЗпП України, допустивши його негайне виконання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно відповіді ПП Фірми «Полата» при звільненні ОСОБА_1 не передано новому керівництву підприємства документів фінансово-господарської діяльності підприємства та трудові книжки, а тому не має можливості її видати у зв`язку з її відсутністю на підприємстві. Позовні вимоги про видачу належно оформленої трудової книжки з належним чином зазначених у ній нагород не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 як керівник юридичної особи відповідав за зберігання і видачу трудової книжки.
Позовні вимоги про проведення остаточного розрахунку при звільненні,
а саме: виплату заборгованості по зарплаті з розрахунку діючих на підприємстві розмірів заробітної плати директора підприємства та індексу інфляції протягом всього часу затримки, а саме від початку виникнення заборгованості, з 01 квітня 2017 року по день фактичного розрахунку, виплату компенсації за невикористані відпустки та додаткові відпустки із врахуванням ненормованого режиму робочого дня, виплату належної вихідної допомоги згідно зі статтею 44 КЗпП України у розмірі не менше, ніж шестимісячний середній заробіток із розрахунку діючих на підприємстві розмірів заробітної плати директора підприємства та індексу інфляції протягом останніх перед днем фактичного розрахунку двох місяців, видачу копії кадрового наказу про звільнення, нарахування та сплату належного єдиного соціального внеску, військового збору та інших необхідних платежів також не підлягають задоволенню. Згідно листа від 02 травня 2018 року ОСОБА_1 було переведено через банк за січень 2017 рік - 5 239,58 грн, лютий 2017 рік -
5 239,58 грн, березень 2017 рік - 5 310,42 грн, які отримано останнім. Позивачем не надано доказів заборгованості по заробітній платі, кількість днів невикористаних відпусток, додаткових відпусток. Стосовно видачі довідки про роботу згідно зі статтею 49 КЗпП України із зазначенням спеціальності, кваліфікації, отриманих нагород, посади, часу роботи та розміру заробітної плати, то таку довідку йому було надіслано ПП Фірма «Полата»
02 травня 2018 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року змінено
у частині правового обґрунтування, резолютивну частину залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року у частині позовних вимог про проведення остаточного розрахунку при звільненні, нарахування та сплату єдиного соціального внеску, військового збору та інших необхідних платежів, виплату всі належних сум за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно статей 116 117 КЗпП України скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-13430св20).
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 серпня
2020 року у частині позовних вимог про видачу належно оформленої трудової книжки, видачу копії кадрового наказу про звільнення; видачу довідки про роботу залишено без змін.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Свалявського районного суду від 20 вересня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1
у порядку, передбаченому частиною першою статті 81 ЦПК України не надано доказів щодо періоду заборгованості по заробітній платі, кількість днів невикористаних відпусток, додаткових відпусток, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачеві у заявлених ним позовних вимогах про проведення остаточного розрахунку при звільненні, нарахування та сплату єдиного соціального внеску, військового збору та інших необхідних платежів, виплату всіх належних сум за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно зі статтями 116 117 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Свалявського районного суду Закарпатської області
від 20 вересня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 06 жовтня 2021 року скасувати, прийняти нову постанову про задоволення його позову у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року у частині позовних вимог про видачу належно оформленої трудової книжки, видачу копії кадрового наказу про звільненняу зазначеній справі відмовлено.
Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 жовтня
2021 року у частині позовних вимог про проведення остаточного розрахунку при звільненні, нарахування та сплату єдиного соціального внеску, військового збору та інших необхідних платежів, виплату всі належних сум за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно статей 116 117 КЗпП України, витребувано матеріали справи з Свалявського районного суду Закарпатської області.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами не взято до уваги те, що саме відповідач повинен був довести відсутність заборгованості по зарплаті, однак не надано жодних доказів виплати йому заробітної плати за квітень 2017 року. Усі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану і додаткову відпустки, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, належні до сплати працівникові, є заробітною платою та мають бути виплачені у день його звільнення. Позовні вимоги про їх стягнення відносяться до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком звернення до суду.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року до Верховного Суду від ПП Фірма «Полата» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначено, що рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанції у оскарженій частині є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно з наказом ПП фірми «Полата» № 39-к від 04 листопада 2008 року щодо особового складу ОСОБА_1 призначено на посаду директора
з 04 листопада 2008 року (том. 1, а. с. 5).
У пункті 5 рішення власника № 01/2017 ПП Фірма «Полата» від 06 березня
2017 року зазначено, що 06 березня 2017 року звільнено з посади директора підприємства ОСОБА_1 , відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України (том. 1, а. с. 10).
Згідно відповіді ПП Фірми «Полата» при звільненні ОСОБА_1 не передано новому керівництву підприємства документів фінансово-господарської діяльності підприємства та трудові книжки, а тому не має можливості її видати у зв`язку з відсутністю такої на підприємстві (том. 1, а. с. 9).
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у справі № 306/1648/17 за позовом ОСОБА_1 до підприємства про зміну дати звільнення на час видачі йому копії наказу про звільнення, трудової книжки та проведення остаточного розрахунку про звільненні встановлено, що позивач 18 червня 2013 року особисто отримав в Мукачівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області оригінал своєї трудової книжки, де оформляв свою пенсійну справу та не надав доказів, що після цього здав цю книжку на підприємство (том. 1, а. с. 56-59).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У частині першій статті 117 КЗпП України зазначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі
№ 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок стосовно структури заробітної плати. Зокрема зазначено, щоструктура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої
в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713
(далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України
від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.
До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам
у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені
в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частинні позову про проведення остаточного розрахунку при звільненні, нарахування та сплату єдиного соціального внеску, військового збору та інших необхідних платежів, виплату всіх належних сум за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно зі статтями 116 117 КЗпП України, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що належних та допустимих доказів щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі не надано. При цьому, відповідач виконав свій процесуальний обов`язок з доказування й подав докази виплати заробітної плати.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 було проведено через банк за січень 2017 року - 5 239,58 грн, лютий 2017 року -
5 239,58 грн, березень 2017 року - 5 310,42 грн, які отримано позивачем і ним
не заперечується (том 1, а. с. 47).
Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої та апеляційної інстанцій щодо позовних вимог про проведення остаточного розрахунку при звільненні, нарахування та сплату єдиного соціального внеску, військового збору та інших необхідних платежів, виплату всіх належних сум за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно
зі статями 116 117 КЗпП України, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суду апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства та направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції в силу положень частини п`ятої статті 411 ЦПК України врахував висновки суду касаційної інстанції,
з яких було скасовано постанову Закарпатського апеляційного суду
від 04 серпня 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 про проведення остаточного розрахунку при звільненні, нарахування та сплату єдиного соціального внеску, військового збору та інших необхідних платежів, виплату всі належних сум за весь час затримки по день фактичного розрахунку і передано вказану справу у цій частині на новий апеляційний розгляд (провадження № 61-13430св20). Цим самим суд апеляційної інстанції виконав вимогу частини п`ятої статті 411 ЦПК України, згідно з якою висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи всебічно, повно та об`єктивно надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 жовтня
2021 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 про проведення остаточного розрахунку при звільненні, нарахування та сплату єдиного соціального внеску, військового збору та інших необхідних платежів, виплату всі належних сум за весь час затримки по день фактичного розрахунку, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць