ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 307/3754/21
адміністративне провадження № К/990/11524/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2021 року ( Бобрушко В.І. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року (судді: Большакова О.О., Затолочний В.С., Качмар В.Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області Ревкало Терезії Василівни про визнання протиправною бездіяльності,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейської СРПП Тячівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області Ревкало Терезії Василівни про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а саме нероз`яснення прав позивачу, відсутність виявлення в учасників дорожньо-транспортної пригоди ознак сп`яніння, відсутність дій по встановленню дійсних обставин дорожньо-транспортної пригоди, відсутність дій по забезпеченню позивача професійною правничою допомогою та права користуватися рідною мовою та послугами перекладача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що відповідач при оформленні матеріалів дорожньо-транспортної пригоди не вжив заходів для повного та об`єктивного встановлення всіх обставин, склали протокол про адміністративне правопорушення без роз`яснення прав.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області Ревкало Терезії Василівни про визнання протиправною бездіяльності.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд посилюючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 13 березня 2019 року у справі №712/7385/17, від 19 червня 2019 року у справі №638/3490/18, від 22 січня 2020 року у справі № 2-а/489/7/2016, зазначили, що у спорах щодо оскарження дій при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та/або такого протоколу то такі спори не є адміністративними, оскільки відповідач при складанні протоколу здійснює не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким має бути надана під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позиція інших учасників справи.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року призначено справу до розгляду.
Позиція Верховного Суду
Предметом спірних правовідносин є протиправне складання протоколу серії ААБ № 236192 щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, оскільки відповідачем перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП відносно позивача було допущено бездіяльність, а саме: не роз`яснено позивачу його права, в тому числі право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомого, виступати рідною мовою, користуватися послугами перекладача. Вказував на відсутність дій з боку поліцейського щодо виявлення в учасників ДТП водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, на відсутність дій з боку поліцейського щодо встановлення дійсних обставин ДТП щодо забезпечення позивача професійною правничою допомогою, щодо забезпечення права позивача на користування рідною мовою та послугами перекладача.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом попередніх інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послугу (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Таким чином, на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, до компетенції адміністративних судів належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Водночас відповідно до пункту 3 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Разом з тим, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та з огляду на положення статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.
При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.
Отже, цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки відповідач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Окрім того, оскарження дій відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та й скасування його в судах взагалі не оскаржується окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18, від 22 січня 2020 року у справі № 2-а/489/7/2016.
Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Частиною другою статті 350 КАС України передбачено, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі не підлягають скасуванню.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
судді Л.О.Єресько
В.М. Соколов