ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 308/13195/19
провадження № 51-985 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за спільною касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_9 та її представника - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року стосовно
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Серебрянка Роздольненського
району АР Крим, який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , та проживає за
адресою:
АДРЕСА_2 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області вироком від 12 жовтня 2020 року засудив ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Стягнув із ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 33 000 грн - матеріальної шкоди та 95 978,70 грн - витрат на правову допомогу.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2022 року змінив вирок стосовно ОСОБА_8 в частині призначення покарання й вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 , пом`якшив призначене обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 286 КК до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки та зменшив розмір стягнутої з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 моральної шкоди з 1 000 000 грн до 200 000 грн.
У решті вирок залишив без зміни.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 14 серпня 2019 року приблизно о 08:57, керуючи технічно справним автомобілем «Мерседес A-класу», номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , на 787 км +100 м автомобільної дороги М-06 «Чоп-Київ», що поблизу с. Дубрівка Ужгородського району Закарпатської області, порушив вимоги пунктів 1.10, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, а саме: не забезпечив безпечну швидкість керованого ним автомобіля, не врахував дорожню обстановку, що призвело до заносу та виїзду його автомобіля на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Шевроле Авео», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , а у подальшому - з вантажним автомобілем «ТАТА», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_11 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Мерседес A-класу» ОСОБА_12 та ОСОБА_13 отримали тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення, через які ОСОБА_13 помер.
Своїми діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та заподіяло тяжке тілесне ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом спільної касаційної скарги потерпіла ОСОБА_9 та її представник - адвокат ОСОБА_6 , не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просять її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги мотивують тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно пом`якшив ОСОБА_8 призначене покарання та зменшив розмір моральної шкоди, не врахувавши належним чином ступінь тяжкості та обставини вчинення кримінального правопорушень, даних про особу винного, зокрема, його негативні характеристики за місцем роботи, а також те, що він не вибачився перед потерпілою, не відшкодував заподіяну їй шкоду, що свідчить про відсутність у нього щирого каяття. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що знаряддям вчинення злочину був автомобіль «Мерседес А-класу», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_4 , користуватися яким обвинувачений ОСОБА_8 не мав права. Також вказують на те, що ОСОБА_8 та інші особи, включаючи орган досудового розслідування, вжили всіх заходів для невстановлення факту перебування ОСОБА_8 у стані наркотичного сп`яніння, що виключило наявність відповідної обставини, яка обтяжує покарання. Крім того, зазначають про те, що суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір цивільного позову, належним чином не мотивував свого рішення.
На касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_9 та її представника - адвоката ОСОБА_6 захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 подав письмове заперечення, в якому, із наведенням відповідних аргументів, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Представник потерпілої та прокурор підтримали доводи касаційної скарги.
Засуджений та його захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК в касаційному порядку не оспорюються.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, серед іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 КПК, ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі зазначається, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали (ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК).
Так, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області вироком 12 жовтня 2020 року засудив ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортним засобами на строк 3 роки.
Не погоджуючись із вказаним вироком, захисник ОСОБА_14 та представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 подали апеляційні скарги. Наводячи відповідні обґрунтування, захисник ОСОБА_14 просив змінити вирок суду: пом`якшити обвинуваченому покарання до 4 років позбавлення волі, застосувати положення ст. 75 КК, зменшити розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_9 до 200 000 грн. Представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2022 року відмовив у задоволенні апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 й частково задовольнив апеляційні вимоги захисника ОСОБА_14 , змінив вирок суду стосовно ОСОБА_8 , пом`якшивши призначене обвинуваченому за ч. 2 ст. 286 КК покарання до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки та зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 моральної шкоди з 1 000 000 грн до 200 000 грн.
Доводи про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі.
Потерпіла ОСОБА_9 та її представник - адвокат ОСОБА_6 у касаційній скарзі порушують питання про невідповідність призначеного ОСОБА_8 судом апеляційної інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхньої небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації, та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Водночас дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 414 438 КПК України, які передбачають повноваження суду касаційної інстанції скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість пом`якшити призначене ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК покарання до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
При цьому суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для посилення ОСОБА_8 покарання, навпаки, ухвалив про його пом`якшення, врахувавши такі обставини:
- обвинувачений вперше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину з необережності;
- щиро розкаявся у вчиненому та вибачився перед потерпілою в судовому засіданні;
- частково відшкодував спричинену потерпілій шкоду та висловив намір відшкодувати її повністю у фактично заподіяному розмірі.
Також суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах пред`явленого обвинувачення, в тому числі, з огляду на положення, передбачені ч. 1 ст. 337 КПК, зважив на відсутність обтяжуючих обставин, позитивні характеристики ОСОБА_8 зі служби та з місця проживання, й не визнав вирішальним для призначення покарання критерієм - невжиття обвинуваченим заходів до примирення з потерпілою.
Відтак суд апеляційної інстанції вцілому дотримався приписів статей 50 65-67 КК та призначив ОСОБА_8 покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого й попередження вчинення ним нових злочинів.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанції, умотивованість його висновків з питання правильності призначеного засудженому покарання та справедливості обраного йому заходу примусу потерпіла ОСОБА_9 та її представник - адвокат ОСОБА_6 у касаційній скарзі не навели, а тому вона в цій частині задоволенню не підлягає.
Водночас колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, своє рішення належним чином не мотивував.
Доводи щодо невмотивованості ухвали суду апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди.
Положенням ч. 1 ст. 129 КПК передбачено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК).
Статтею 1168 ЦК визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
За матеріалами кримінального провадження вбачається, що адвокат ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 у кримінальному провадженні заявила цивільний позов, в тому числі, про відшкодування потерпілій моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.
Суд першої інстанції зазначені позовні вимоги задовольнив та стягнув із ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди 1 000 000 грн.
Під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування потерпілій моральної шкоди до 200 000 грн.
Проте суд апеляційної інстанції фактично не навів жодних мотивів необхідності зменшення такого відшкодування, не вказав, чому відшкодування моральної шкоди саме в розмірі 200 000 грн відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на викладене ухвалу суду апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду провадження в цій частині в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 441 442 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_9 та її представника - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_8 в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди скасувати та призначити новий судовий розгляд провадження в цій частині в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3