№ 308/13775/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 308/13775/19

провадження № 61-8763св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Биркович Олександр Іванович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі суддіДеметрадзе Т. Р.

від 21 липня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Собослоя Г. Г., від 16 травня 2024 року, і виходив з такого.

Основний зміст позовних вимог і заперечень на них

1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» про визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячної заробітної плати, індексації, компенсації, трьох відсотків річних, моральної та матеріальної шкоди.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він працює в ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони» «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» з 25 квітня 2005 року на посаді стрільця 4 розряду стрілецької команди на станції Чоп, що підтверджується чинним посвідченням НОМЕР_2, а також індивідуальним дозволом на право використання відомчої вогнепальної зброї № 226 від 06 жовтня 2014 року з терміном дії до 06 жовтня 2020 року.

3. Позивач вказував, що наказом начальника ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця»

AT «Укрзалізниця» № 185/од від 29 липня 2019 року його відсторонено від роботи на підставі статті 46 Кодексу законів про працю України до отримання індивідуального дозволу на право використання відомчої вогнепальної зброї. Вважає дії та рішення начальника ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони» ОСОБА_2 протиправними і незаконними, оскільки у нього наявний діючий дозвіл, що дає йому право працювати.

4. Позивач звертав увагу на те, що він не позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов`язків. Індивідуальний дозвіл на право носіння револьвера № НОМЕР_1 дійсний до 06 жовтня 2020 року та ніким не вилучався.

5. 07 серпня 2019 року при виході на роботу він отримав другий наказ № 191/од від 07 серпня 2019 року «Про відсторонення від роботи стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_1 у зв`язку з непроходженням періодичного медичного огляду». Того ж дня він отримав направлення для проходження медичного огляду, який він успішно пройшов і 09 серпня 2019 року офіційно надав відповідачу висновок медичної комісії про придатність до роботи. Однак відповідач, після отримання висновку медичної комісії від 09 серпня 2019 року про проходження ним періодичного медичного огляду про придатність до роботи за професією, умисно не скасовує неправомірний наказ і не допускає його до роботи.

6. У зв`язку з тим, що у кримінальному провадженні

№ 42019071030000023 його винуватість не доведена, рішення суду щодо його відсторонення від роботи немає, вважає, що подальших підстав для недопуску до роботи та ненарахування заробітної плати немає.

7. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив: 1) визнати незаконними та скасувати накази начальника ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT № 191/од від 08 серпня 2019 року «Укрзалізниця» та № 185/од від 29 липня 2019 року про відсторонення його від роботи на підставі статті 46 КЗпП України; 2) стягнути з відповідача середньомісячну заробітну у розмірі 11 550, 47 грн з 20 травня 2019 року по дату набрання рішення суду законної сили; 3) стягнути індексацію та компенсацію вчасно невиплаченої заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку; 4) стягнути з відповідача згідно статті 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми вчасно невиплаченої заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку; 5) стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 75 000 грн; 6) стягнути завдану матеріальну шкоду у розмірі 25 000 грн; 7) зобов`язати керівництво ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» провести компенсацію втрати частини заробітної плати ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення роботодавцем трудового законодавства при його відстороненні від виконуваної роботи, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 згідно з його посадовою інструкцією має право застосовувати вогнепальну зброю, а згідно з повідомленням органів Національної поліції останній позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов`язків. Отже начальником воєнізованої охорони правомірно видано наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

10. Підставою для винесення наказу № 191/од «Про відсторонення від роботи стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_1 в зв`язку з непроходженням періодичного медичного огляду» від 07 серпня

2019 року стало непогодження ОСОБА_1 періодичного огляду з 07 серпня 2019 року, який втратив свою силу після надання позивачем висновку медичної комісії 09 серпня 2019 року, згідно з яким він визнаний придатним до роботи за професією (посадою) за ДК 003:2005 стрілець, у тому числі у несприятливих умовах праці.

11. Також суд першої інстанції вказав на те, що позивач з 23 травня 2019 року

по 02 серпня 2019 року не виконував свою трудову функцію з підстав, незалежних від відповідача та не пов`язаних з його відстороненням від посади. Позивач також не обґрунтував належними та допустимими доказами поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 липня 2020 року - без змін.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про недоведеність порушення відповідачем трудових прав позивача та необґрунтованість заявленого позову. ОСОБА_1 згідно з його посадовою інструкцією повинен носити вогнепальну зброю і при виконанні своїх трудових обов`язків має право її застосовувати, але згідно з повідомленням Ужгородського районного відділення Національної поліції він позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов`язків. Отже начальником ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» наказ № 185/од від 29 липня 2019 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи видано правомірно і на законних підставах. Наказ № 191/од від 07 серпня 2019 року про відсторонення ОСОБА_1 відповідачем також винесено правомірно, оскільки на момент його винесення у ОСОБА_1 був відсутній документ про проходження ним медичного огляду. Відсторонення за цим наказом, як вбачається зі змісту самого наказу, мало місце до настання певної події, а саме до пред`явлення ним документа про проходження медичного огляду. Оскільки вимоги про стягнення індексації, компенсації, трьох відсотків річних, моральної та матеріальної шкоди є похідними від вимог щодо визнання незаконними і скасування оспорюваних наказів та стягнення заробітної плати, суд першої інстанції у їх задоволенні відмовив обґрунтовано.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

14. 18 червня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Биркович О. І., через систему «Електронний суд» повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 липня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 травня 2024 року, а справу передати до Закарпатського апеляційного суду на новий розгляд або ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

15. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 908/137/18,

від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Згідно з доводами касаційної скарги, судами попередніх інстанцій було порушено строки розгляду справи, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі заявника та його представника, які повідомили про неможливість прибуття у судове засідання та просили відкласти розгляд апеляційної скарги. В ухваленні судового рішення судом апеляційної інстанції брав участь суддя, якому заявлено відвід.

17. Заявник вказує, що апеляційний суд безпідставно відмовив у приєднанні додаткових доказів щодо досудового слідства стосовно нього. Апеляційним судом порушено порядок авторозподілу судової справи між суддями, а томи справ сформовані у більшому розмірі, ніж це передбачено інструкцією з діловодства.

18. Заявник стверджує, що він у період з 04 липня 2019 року по 02 серпня 2019 року перебував у вимушеній відпустці по догляду за хворою матір`ю, а тому роботодавець не мав права у цей період виносити оскаржуваний наказ про його відсторонення від роботи. Індивідуальний дозвіл на право носіння револьвера № НОМЕР_1 був дійсним до 06 жовтня 2020 року та ніким не вилучався, не був скасований та був чинним на дату винесення рішення судом першої інстанції.

19. Зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин приписи статті 46 КЗпП України, оскільки роботодавець безпідставно відсторонив його від роботи. Водночас в питання про відсторонення від посади у порядку, передбаченому КПК України, не вирішувалося.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 308/13775/19.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

21. У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних та обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог. Під час вирішення спору судами правильно застосовано до спірних правовідносин приписи статті 46 КЗпП України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. ОСОБА_1 працює в Мукачівському загоні воєнізованої охорони на посаді стрільця 4 розряду стрілецької команди на станції Чоп.

23. Згідно з наказом начальника ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця»

№ 185/од від 29 липня 2019 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп з дати виходу на роботу на підставі статті 46 КЗпП України до отримання ним індивідуального дозволу на право використання відомчої вогнепальної зброї. З вказаним наказом позивач ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власний підпис у наказі.

24. Підставою для винесення вказаного наказу № 185/од від 29 липня

2019 року став лист начальника Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 3587/106/25/2-2019 від 21 червня 2019 року.

25. Листом начальника Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області № 3587/106/25/2-2019 від 21 червня 2019 року повідомлено, що ОСОБА_1 позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов`язків згідно з індивідуальним дозволом, до вирішення питання стосовно нього в судовому порядку, як особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.

26. Листом № 451/106/25/2-2020 від 21 січня 2020 року Ужгородське РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області додатково підтвердило те, що ОСОБА_1 позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов`язків, перебуваючи на посаді стрільця, до вирішення питання стосовно нього в судовому порядку як особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України у кримінальному провадженні № 42019071030000023

від 10 травня 2019 року.

27. Наказом начальника ВСП «Мукачівського загону воєнізованої охорони «Регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» № 191/од «Про відсторонення від роботи стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_1 у зв`язку з непроходженням періодичного медичного огляду» від 07 серпня 2019 року, відсторонено від роботи стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_1 з 07 серпня 2019 року на підставі статті 46 КЗпП України до пред`явлення ним документа про проходження медичного огляду.

28. Підставою для винесення вказаного наказу № 191/од від 07 серпня

2019 року стало непроходження ОСОБА_1 періодичного огляду з 07 серпня 2019 року до пред`явлення ним документа про проходження медичного огляду.

29. Згідно з висновком медичної комісії 09 серпня 2019 року ОСОБА_1 придатний до роботи за професією (посадою) за ДК 003:2005 стрілець, у тому числі у несприятливих умовах праці.

30. Згідно з посадовою інструкцією стрільця 4 розряду стрілецької команди станції Чоп ОСОБА_1 , з якою його ознайомлено, стрілець у своїй діяльності керується керівними документами Укрзалізниці, у тому числі Керівництвом з організації служби стрілецьких та стрілецько-пожежних підрозділів відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Укрзалізниці від 28 грудня 2005 року № 003-Ц/ДСК, Положенням про придбання, перевезення, облік, зберігання та застосування вогнепальної зброї та боєприпасів до неї підрозділами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 1336 від 24 грудня 2009 року, законодавством України про охорону праці, наказами, вказівками і розпорядженнями ПАТ «Укрзалізниця», керівництва Головного управління воєнізованої охорони, регіональної філії, Положенням про службу воєнізованої охорони регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», цією посадовою інструкцією, наказами та розпорядженнями начальника регіональної філії та служби воєнізованої охорони.

31. З 23 травня по 02 серпня 2019 року ОСОБА_1 не виконував трудову функцію з підстав, незалежних від відповідача та пов`язаних з його відстороненням від посади.

Позиція Верховного Суду

32. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

33. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

34. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

36. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

37. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

38. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

39. Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

40. Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

41. Відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах з підприємством, можливості реального здійснення ним трудової функції на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи. Відсторонення особи від роботи можливе за наявності передбачених законодавством обставин.

42. Судами встановлено, що підставою для відсторонення ОСОБА_1 від роботи став лист начальника Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області № 3587/106/25/2-2019 від 21 червня 2019 року, у відповідності до якого ОСОБА_1 позбавлений права на носіння вогнепальної зброї під час виконання службових обов`язків, як особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.

43. Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

44. Охорона вантажів і об`єктів залізничного транспорту, нагляд за дотриманням вимог пожежної безпеки, ліквідація пожеж на залізничному транспорті загального користування, розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень здійснюються відомчою воєнізованою охороною АТ «Укрзалізниця», працівники якої під час виконання службових обов`язків мають права, які передбачені Положенням про відомчу воєнізовану охорону АТ «Укрзалізниця» та чинним законодавством України, застосовувати вогнепальну зброю та спеціальні засоби (наручники, гумові кийки, засоби зв`язування, сльозоточиві речовини) у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством України, а також гарантії правового та соціального захисту.

45. Положення про відомчу воєнізовану охорону АТ «Укрзалізниця» затверджує Кабінет Міністрів України.

46. Відповідно до пункту 1 Положення про відомчу воєнізовану охорону

АТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 1994 року № 7, відомча воєнізована охорона АТ «Українська залізниця» - це система спеціалізованих воєнізованих підрозділів, що здійснюють охорону вантажів, прийнятих до перевезення, об`єктів інфраструктури залізничного транспорту, інших об`єктів, заходи, спрямовані на запобігання пожежам на них, а також забезпечують дотримання правил перевезення пасажирів залізничним транспортом, правил поведінки громадян на залізничному транспорті. Відомча охорона є підрозділом АТ «Укрзалізниця».

47. Пунктом 3 Положення про відомчу воєнізовану охорону АТ «Укрзалізниця» визначено, щоголовними завданнями відомчої охорони є: здійснення охорони вантажів на шляху прямування та в парках станцій за переліком, затвердженим Мінінфраструктури; здійснення охорони об`єктів залізничного транспорту за переліком, затвердженим АТ «Укрзалізниця»; запобігання незаконному проїзду сторонніх осіб у вантажних та пасажирських поїздах і ходінню сторонніх осіб залізничними коліями у невизначених місцях; запобігання та ліквідація пожеж на об`єктах залізничного транспорту, а також у залізничному рухомому складі.

48. Працівники відомчої охорони під час виконання службових обов`язків мають право застосовувати вогнепальну зброю, заходи фізичного впливу та спеціальні засоби (наручники, гумові кийки, засоби зв`язування, сльозоточиві речовини) у випадках і порядку, передбачених законодавством (пункт 18 Положення), а також зобов`язані зберігати зброю, техніку, майно і утримувати їх у належному стані (пункт 19 Положення).

49. Відповідно до пункту 8.1 Положення про придбання, перевезення, облік, зберігання та застосування вогнепальної зброї та боєприпасів до неї підрозділами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 1336

від 24 грудня 2009 року, зброя та боєприпаси видаються особам рядового, начальницького складу відомчої воєнізованої охорони згідно із нормами тільки після складання заліку з поводження, використання, застосування та зберігання зброї та боєприпасів і отримання від органів внутрішніх справ індивідуального дозволу на право використання вогнепальної зброї.

50. Умови та порядок видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, облік, охорону, носіння, перевезення і використання зброї визначено Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року.

51. У пункту 5.2 зазначеної Інструкції визначено, що у разі наявності обставин, що перешкоджають одержанню згоди на укладення трудових договорів на виконання робіт, пов`язаних з виготовленням, ремонтом, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням і використанням предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, орган поліції у письмовій формі в місячний строк з дня надходження матеріалів повідомляє про це керівників цих підприємств, установ, організацій.

52. Пунктом 5.1 Інструкції передбачено повноваження органу поліції відмовити у наданні згоди керівникам підприємств на укладення трудових договорів, а також відкликати раніше надану згоду, зокрема у випадку надходження від уповноваженого органу до уповноваженого підрозділу контролю за обігом зброї інформації про повідомлення особі про підозру .

53. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

54. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

55. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

56. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, в сукупності з іншими доказами, дійшов достатньо обґрунтованого висновку про те, що позивача було правомірно на підставі статті 46 КЗпП України відсторонено від роботи у зв`язку з тим, що орган поліції повідомив роботодавця про позбавлення ОСОБА_1 у зв`язку з повідомлення про підозру у вчиненні злочину права на носіння вогнепальної зброї, яка ним використовувалася при виконанні трудової функції

57. Вказаних обставин позивачем не спростовано, а також не наведено об`єктивних доводів, які б підтверджували можливість виконання ним покладених на нього трудових обов`язків у відповідності до вказаний вище нормативних актів та його посадової інструкції, без використання вогнепальної зброї.

58. Слід також зазначити, що роботодавцем на період відсторонення

ОСОБА_1 від роботи неодноразово пропонувалися йому вакантні посади, які не потребували наявності дозволу на використання вогнепальної зброї, однак позивач не погодився на переведення на запропоновані вакантні посади.

59. Оскаржений ОСОБА_1 наказ № 191/од від 07 серпня 2019 року про відсторонення його від роботи до пред`явлення документа про проходження медичного огляду діяв до настання відповідної події - проходження медичного оглядку. Неправомірності дій роботодавця при винесенні цього наказу не встановлено.

60. ОСОБА_1 надано висновок медичної комісії 09 серпня 2019 року, згідно з яким він придатний до роботи за професією (посадою) за ДК 003:2005 стрілець, у тому числі у несприятливих умовах праці. Відповідно відсторонення ОСОБА_1 від роботи на підставі наказу № 191/од від 07 серпня 2019 року мало місце до 09 серпня 2029 року.

61. З урахуванням викладеного, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при відстороненні позивача від роботи, роботодавцем було дотримано приписи статті 46 КЗпП України, враховуючи зміст посадових обов`язків згідно з посадовою інструкцією, які виключають повноцінне виконання трудової функції без індивідуального дозволу на право носіння та використання вогнепальної зброї.

62. Дії роботодавця з відсторонення проведені на підставі рішення та повідомлення органів Національної поліції. Правомірність рішення органу Національної поліції позивачем не оспорено.

63. Вказаних обставин позивачем не спростовано, а його доводи зводяться значною мірою до необхідності переоцінки доказів у справі.

64. Слід звернути увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

65. Щодо інших доводів касаційної скарги, зокрема про порушення строків розгляду справи, розгляду апеляційним судом справи без участі заявника та його представника, порушення порядку авторозподілу судової справи між суддями, слід зазначити наступне.

66. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

67. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

68. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).

69. У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

70. На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

71. Рішення Закарпатського районного суду Закарпатської області у цій справі по суті спору прийнято 21 липня 2020 року.

72. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Биркович О. І., на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 липня 2020 року, а ухвалою від 16 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.

73. Протягом розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Биркович О. І., неодноразово (15 грудня 2021 року, 03 серпня 2022 року, 09 листопада 2022 року, 25 листопада 2022 року, 08 грудня 2022 року, 08 серпня 2023 року, 22 серпня 2023 року) подавалися заяви про недовіру та відвід головуючому судді Готрі Т. Ю. та судді Собослой Г. Г., які процесуальними ухвалами апеляційному суду визнано необґрунтованими, деякі з них були повернуті заявнику на підставі статті 44 ЦПК України.

74. 23 березня 2023 року суддя ОСОБА_4 звернулася до Вищої ради правосуддя, Генерального прокурора в прядку пункту 9 частини сьомої

статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із повідомленням про втручання позивачем ОСОБА_1 та його представником Бирковичем О. І. у її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя у цій справі. Вказувала, що дії сторони позивача, зокрема щодо заявлених відводів здійснюються з метою тиску на неї при здійсненні правосуддя в межах цієї справи.

75. В подальшому, внаслідок звільнення з посади судді ОСОБА_4 у зв`язку з відставкою, протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями

від 09 жовтня 2023 року (підписаний уповноваженою особою) визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Джуга С. Д., судді

Кожух О. А., Собослой Г. Г. У період з 15 жовтня по 22 жовтня 2023 року суддя Кожух О. А. перебувала у відпустці. Ухвалою колегії суддів: Джуги С. Д.,

Кожух О. А., Собослоя Г. Г. від 23 жовтня 2023 року справу прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду на 17 січня 2024 року.

76. Адвокат Биркович О. І. 17 січня 2024 року подав до апеляційного суду письмову заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з повітряною тривогою. Розгляд справи відкладено на 06 березня 2024 року. В судове засідання 06 березня 2024 року позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Биркович О. І. не з`явилися. Адвокат Биркович О. І. подав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою. Клопотання адвоката Бирковича О. І. задоволено, розгляд справи відкладено на 10 квітня 2024 року. В судове засідання 10 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Биркович О. І. не з`явилися. Адвокат Биркович О. І. подав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою. Клопотання Бирковича О. І. задоволено, розгляд справи відкладено на 16 травня 2024 року. В судове засідання 16 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Биркович О. І. в черговий раз не з`явилися. Адвокат Биркович О. І. в черговий раз подав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою, доказів поважності причин нез`явлення у судове засідання не надав.

77. Вказані обставини свідчать про відсутність у діях апеляційного суду дій, які б вказували на умисне затягування строків розгляду справи.

78. Враховуючи зазначене, аналізуючи процесуальні дії сторони позивача під час розгляду цієї справи, а також те, що апеляційне провадження у цій справі відкрито у вересні 2020 року, а розгляд справи неодноразово відкладався через неявку позивача та його представника, апеляційний суд дійшов цілком мотивованого висновку про можливість проведення апеляційного розгляду у відсутності позивача та його представника.

79. Також не знайшли свого підтвердження доводи заявника про порушення апеляційним судом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_4 , а також інших процесуальних порушень.

80. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права.

81. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

82. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

83. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі, з урахуванням обставин, встановлених у цій справі.

84. Враховуючи наведене, встановивши у межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Биркович Олександр Іванович, залишити без задоволення.

2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 21 липня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 16 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович