№ 308/3188/19

Постанова

Іменем України

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 308/3188/19

провадження № 61-18189св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його законним представником ОСОБА_2 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Мацунича М. В., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк») про визнання іпотеки припиненою.

Позов мотивований тим, що 10 березня 2006 року між AT «Кредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_3 , батьком ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № А10001, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 39 500,00 доларів США зі сплатою 14,00 % річних строком до 01 березня 2016 року.

Повернення кредиту забезпечене договором іпотеки від 10 березня 2006 року, укладеним між AT «Кредит Банк» та ОСОБА_3 , предметом якого є домоволодіння загальною площею 72,70 кв. м, житловою площею 52,80 кв. м, розташоване в АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 і його єдиним спадкоємцем.

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, яке обтяжене іпотекою ПАТ «Кредобанк» та забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором від 10 березня 2006 року № А10001.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_3 помер, а ПАТ «Кредобанк» не пред`явило вимоги до спадкоємців у передбачений законом строк, банк є таким, що втратив право вимоги до спадкоємців.

Оскільки основне зобов`язання припинено у зв`язку зі смертю позичальника та пред`явленням кредитором вимог до спадкоємців із пропуском встановленого чинним законодавством строку, іпотека за кредитним договором також підлягає визнанню припиненою.

Додатково представник ОСОБА_1 зазначала, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2019 року у справі

№ 756/6197/18 за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 відмовилися від прийняття спадщини і єдиним спадкоємцем став ОСОБА_1 ; ПАТ «Кредобанк» повинно було подати відповідну вимогу до спадкоємців до 03 червня 2015 року. Вимогу до спадкоємців подано лише

12 серпня 2015 року, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 було відмовлено.

У тексті позовної заяви у справі № 756/6197/18 вказано, що лише 06 серпня 2015 року банку стало відомо про смерть ОСОБА_3 , після чого він

12 серпня 2015 року відповідно до вимог статей 1281 1282 ЦК України пред`явив вимогу до спадкоємців через державну нотаріальну контору.

Однак відповідно до ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2014 року у справі № 363/3570/14-ц за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13 жовтня

2014 року.

13 жовтня 2014 року ОСОБА_2 подала клопотання у справі

№ 363/3570/14-ц, у якому повідомила суд про смерть боржника 19 червня

2014 року, у зв`язку з чим просила закрити провадження з підстав, передбачених статтею 205 ЦПК України. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області суду від 25 грудня 2014 року провадження у справі було закрито, з підстав передбачених пунктом 6 статті 205 ЦПК України.

ПАТ «Кредобанк» було відомо про смерть боржника не з 06 серпня 2015 року, а з 03 грудня 2014 року (повторно 26 грудня 2014 року).

Позичальник за кредитним договором від 10 березня 2006 року № А100001 помер, а тому ПАТ «Кредобанк» вважається таким, що позбавлений права пред`явлення вимог до спадкоємців у зв`язку з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 1281 ЦК України, оскільки основне зобов`язання є припиненим.

Ці обставини також встановлені рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2019 року у справі № 756/6197/18.

У зв`язку з наведеним законний представник ОСОБА_1 просила визнати такою, що припинена, іпотеку за іпотечним договором від 10 березня 2006 року, укладеним між АТ «Кредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Гулянич Т. М., зареєстрованим у реєстрі за № 360.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 20 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , задоволено.

Визнано припиненим договір іпотеки від 10 березня 2006 року, як похідний від кредитного договору від 10 березня 2006 року № А100001, укладений між АТ «Кредит Банк (Україна)», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Гулянич Т. М., зареєстрований в реєстрі за №360.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що:

- часом відкриття спадщини після померлого ОСОБА_3 є день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- ПАТ «Кредобанк» пред`явило вимогу до спадкоємця позичальника ОСОБА_3 шляхом надіслання нотаріусу Вишгородської районної державної нотаріальної контори претензії від 12 серпня 2015 року за

вих. № 1261/1/2010;

- про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ПАТ «Кредобанк» дізналось 03 грудня 2014 року, що підтверджується журналом судового засідання у цивільній справі № 363/3570/14-ц за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з якого вбачається, що представник ПАТ «Кредобанк» заявила суду про необхідність встановити коло спадкоємців після смерті ОСОБА_3 . Наведений доказ свідчить про очевидну поінформованість ПАТ «Кредобанк» про смерть позичальника ОСОБА_3 , а отже, і про відкриття спадщини;

- з урахуванням частини другої статті 1281 ЦК України ПАТ «Кредобанк» повинно було пред`явити вимогу до спадкоємця ОСОБА_3 у строк до

03 червня 2015 року. Натомість банк звернувся з такою вимогою лише

12 серпня 2015 року, тобто з пропуском визначеного законом строку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «Кредобанк» задоволено.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 20 грудня 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , відмовлено.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2019 року у справі № 756/6197/18 відмовлено у задоволенні позову АТ «Кредо-Банк», оскільки позивач, як кредитор, протягом встановленого статтею 1281 ЦК України строку не пред`явив своїх вимог до спадкоємця боржника ОСОБА_3 , він позбавлений можливості такої вимоги у силу положень частини четвертої статті 1281 ЦК України, а не визнав таким, що основне зобов`язання припиненим;

- враховуючи норми статей 598-609 ЦК України, частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», де підставою припинення договору іпотеки є припинення основного зобов`язання, яке не може бути лише з причин втрати права вимоги до спадкоємців, оскільки борг по кредитному договору наявний, а договір іпотеки, згідно умов якого передано в іпотеку нерухоме майно, забезпечує виконання зобов`язання за кредитним договором.

Зміст вимог та доводи касаційної скарги

У грудні 2020 року до Верховного Суду від законного представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не врахував, що:

- приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги;

- визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права;

- судовим рішенням у справі № 756/6197/18, яке набрало законної сили, встановлено, що банк з претензією кредитора до спадкоємця звернувся з пропуском строку, встановленого статтею 1281 ЦК України, а тому наявні підстави для визнання іпотеки припиненою.

Короткий зміст відзиву

У січні 2021 року до Верховного Суду від АТ «Кредобанк» надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Вказує, що ОСОБА_2 звернулася з заявою про прийняття спадщини в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3

12 грудня 2014 року, про що банку стало відомо лише в 2018 році під час розгляду справи Оболонським районним судом міста Києва. Тобто, 13 грудня 2014 року під час судового засідання Вишгородського районного суду Київської області було встановлено, що спадкоємці відсутні, що є підставою для закриття провадження у справі, а вже через три дні ОСОБА_2 звернулася з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори і прийняла спадщину після смерті позичальника.

Рух справи в суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 грудня 2020 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, в ній зазначено, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що: апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18); апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 10 березня 2006 року між AT «Кредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № А10001, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 39 500,00 доларів США, зі сплатою 14,00 % річних, строком

до 01 березня 2016 року.

Повернення кредиту забезпечено договором іпотеки від 10 березня 2006 року, укладеного між АТ «Кредит Банк» та ОСОБА_3 , предметом якого є домоволодіння загальною площею 72,70 кв. м, житловою площею 52,80 кв. м, розташоване в АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповіту не склав, а тому спадкування після його смерті здійснювалось за законом.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , а тому він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька.

16 грудня 2014 року ОСОБА_2 від імені її неповнолітнього сина ОСОБА_1 подала нотаріусу Вишгородської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батька ОСОБА_3 . Інші спадкоємці спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняли.

Заборгованість позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором від 10 березня 2006 року № А10001 на момент відкриття спадщини становила 11 427,28 доларів США, що еквівалентно 318 478,30 грн.

ПАТ «Кредобанк» пред`явило вимогу до спадкоємця позичальника ОСОБА_3 шляхом надіслання нотаріусу Вишгородської районної державної нотаріальної контори претензії від 12 серпня 2015 року за

вих. № 1261/1/2010.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання ПАТ «Кредобанк» звернулося до Оболонського районного суду міста Києва з позовом про стягнення зі спадкоємців ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором від 10 березня 2006 року № А10001 у сумі 11 427,28 доларів США, що еквівалентно

318 478,30 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2019 року у справі № 756/6197/18, яке набрало законної сили 28 лютого 2019 року, у задоволенні позову ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Зазначеним рішенням встановлено, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 став ОСОБА_1 ; ПАТ «Кредобанк» повинно було подати відповідну вимогу до спадкоємців до 03 червня 2015 року. Разом з тим вимогу до спадкоємців подано лише 12 серпня 2015 року, тобто з пропуском, визначеного частиною другою статті 1281 ЦК України строку. З цих підстав у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 було відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ПАТ «Кредобанк» дізналось 03.12.2014 року, що підтверджується журналом судового засідання у цивільній справі №363/3570/14-ц за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно з цим журналом судового засідання представник ПАТ «Кредобанк» заявила суду про необхідність встановити коло спадкоємців після смерті ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмова у задоволенні позову мотивована апеляційним судом тим, що у рішенні Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2019 року у справі

№ 756/6197/18 суд не визнав основне зобов`язання припиненим, а лише визнав пропущеним строк, передбачений частиною четвертою статті 1281 ЦК України. Ураховуючи норми статей 598-609 ЦК України, частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», де підставою припинення договору іпотеки є припинення основного зобов`язання, яке не може бути лише з причин втрати права вимоги до спадкоємців, оскільки борг по кредитному договору наявний, а договір іпотеки, згідно з умов якого передано в іпотеку нерухоме майно, забезпечує виконання зобов`язання за кредитним договором.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з таких мотивів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зазначено, що «Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги. Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється. Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців»не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. З огляду на вказане, а також враховуючи невідповідність між висновком Верховного Суду України щодо застосування статті 1281 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеним у постанові від 8 квітня 2015 року в справі № 6-33цс15, і висновком Верховного Суду України щодо застосування вказаної статті, викладеним у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-31цс16, Велика Палата Верховного Суду відступає у справі № 522/407/15-ц (провадження

№ 14-53 цс 18) від останнього. Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. У справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53 цс 18) позивач 28 листопада 2012 року набув у кредитодавця право вимоги щодо предмета іпотеки на підставі договору факторингу. На той час згідно з листом ОСОБА_5 від 8 травня 2012 року кредитодавець знав про набуття спадкоємцями предмета іпотеки. Проте позивач вимогу про погашення боргу та звільнення предмета іпотеки надіслав спадкоємцям лише 23 грудня 2014 року, тобто пропустивши строки, визначені статтею 1281 ЦК України. Вказане позбавляє позивача права відповідної вимоги до спадкоємців».

У справі, що переглядається, встановлено, що:

- 10 березня 2006 року між банком та ОСОБА_3 були укладені кредитний договір і договір іпотеки;

- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер;

- спадкоємцем позичальника за законом є його неповнолітній син ОСОБА_1 ;

- про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ПАТ «Кредобанк» дізналось 03 грудня 2014 року;

- 12 серпня 2015 року ПАТ «Кредобанк» пред`явило вимогу до спадкоємця позичальника ОСОБА_3 .

Встановивши, що банк пропустив строк, передбачений частиною четвертою статті 1281 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки пропущення цього преклюзивного строку спричинило те, що кредитор (кредитодовець-іпотекодержатель) втратив право вимоги до спадкоємців боржника (позичальника-іпотекодавця) як за основним (кредитним), так і за забезпечувальним (іпотечним) зобов`язаннями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, однак вважає за необхідне викласти абзац 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції в новій редакції з таких підстав.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, законний представник ОСОБА_1 просила визнати такою, що припинена, іпотеку за іпотечним договором

від 10 березня 2006 року, укладеним між АТ «Кредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Гулянич Т. М., зареєстрованим у реєстрі за № 360.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 686/4303/18 (провадження № 61-2882св19) вказано, що:

«у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що «Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду про те, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України ). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору...»; «Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком про те, що припинення обов`язку за договором тісно пов`язане з припиненням самого договору. Щодо посилань на статті 997 1008 1044 ЦК України, якими передбачено право припинення відповідних договорів, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. За змістом частин другої - шостої статті 997 ЦК України цією статтею передбачені випадки односторонньої відмови від договору страхування страхувальником або страховиком. Така відмова здійснюється шляхом вчинення одностороннього правочину управленою стороною, а не за рішенням суду. Отже, зазначена стаття не встановлює способів захисту. Статтею 1008 ЦК України передбачені випадки припинення договору доручення внаслідок таких юридичних фактів: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Зазначена стаття не встановлює випадків припинення договору за рішенням суду, а тому і не встановлює способів захисту. Статтею 1044 ЦК України також не встановлено випадків припинення договору управління майном за рішенням суду, отже, не встановлено способів захисту. Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений».

Таким чином, визнаючи припиненим договір іпотеки, суд першої інстанції не врахував, що позивач таких вимог не заявляв, оскільки просив визнати такою, що припинена іпотеку за договором іпотеки, та такий спосіб захисту не відновлює його порушеного права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі

№ 686/4303/18 (провадження № 61-2882св19), що є підставою для скасування постанови апеляційного суду, зміни рішення суду першої інстанції з викладенням абзацу 2 його резолютивної частини в новій редакції та залишення його в іншій частині без змін.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову апеляційного суду - скасувати, а рішення суду першої інстанцій змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини в новій редакції, а в іншій частині - залишити без змін.

Ураховуючи результат розгляду касаційної скарги, з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 536,80 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 410 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його законним представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року скасувати.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 20 грудня 2019 року змінити, виклавши другий абзац його резолютивної частини в такій редакції:

«Визнати такою, що припинена, іпотеку за іпотечним договором від 10 березня 2006 року, укладеним між Акціонерним товариством «Кредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Гулянич Т. М., зареєстрованим в реєстрі за № 360».

В іншій частині рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Кредо Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 536,80 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Закарпатського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов