№ 308/5527/21

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 308/5527/21

провадження № 61-7272св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Ужгородська міська рада Закарпатської області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2022 року в складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на самочинне будівництво.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору оренди землі № 1974 від 15 травня 2018 року, укладеного на підставі рішення ХХІІІ сесії міської ради сьомого скликання від 15 травня 2018 року № 1085, територіальна громада м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради передала позивачу в оренду земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0067 га, що розташована по АДРЕСА_1 . Як наслідок, право оренди позивача було зареєстровано в установленому порядку, про що свідчить відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 126267716 від 04 червня 2018 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:21:001:0512, площею 0, 0067 га по АДРЕСА_1 . Згодом за позивачем було зареєстровано і право власності на цю земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 150878696 від 22 грудня 2018 року. Позивач зазначала, що 16 вересня 2019 року нею було отримано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція торгової будівлі» № 129/03-04/19 по АДРЕСА_1 .

Упродовж 2019-2020 років на цій земельній ділянці (на підставі паспорту прив`язки торгового приміщення й ескізного проекту) нею було здійснено реконструкцію торгового приміщення без отримання відповідного на те дозволу. Під час проведення таких будівельних робіт є дотриманими будівельні, архітектурні, санітарні й екологічні норми та жодних заяв, претензій чи скарг із приводу цього будівництва не надходило, а відтак нею не порушено прав інших осіб. Після завершення вказаної реконструкції вона виготовила технічний паспорт із відміткою про проведене технічне обстеження, згідно з яким установлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. Стверджувала, що з приводу прийняття даного об`єкту до експлуатації та оформленням права власності на нього вона зверталась до відділу ДАБІ Ужгородської міської ради з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, однак листом за № 244/15.02-03 від 25 березня 2021 року їй надали роз`яснення про неможливість прийняття в експлуатацію об`єкту та пояснили, що вказані дії можливо здійснити лише згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року шляхом реєстрації декларацій установленої форми.

На переконання позивача цей Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не передбачає введення в експлуатацію будівель, які збудовані самочинно, а тому вирішення зазначеного питання можливе лише після визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва в судовому порядку на підставі статті 376 ЦК України, оскільки іншим чином реалізувати свої законні права та інтереси не існує. Також наголошувала і те, що відповідно до «Звіту про проведення технічного обстеження» експерт був дійшов висновку про готовність до експлуатації будівлі по АДРЕСА_1 , яка є придатною до нормальної експлуатації, недоліків у ній не виявлено, рекомендацій не надано.

ОСОБА_1 просила:

визнати за нею право власності на реконструйовані торгові приміщення площею 58,9 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 вересня 2021 року в складі судді: Зарева Н. І., позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на реконструйовані торгові приміщення, площею 58,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Враховуючи відсутність передбачених обставин, що унеможливлюють визнання права власності на самочинне будівництво, відсутність інших способів захисту та визнання, окрім судового, прав позивача, суд вказав, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

У березні 2022 року керівник Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області подала апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 вересня 2021 року.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на самочинне будівництво закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що управління державного архітектурного-будівельного контролю Ужгородської міської ради Закарпатської області не уповноважене здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, оскільки Положення про це управління не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду», а відтак це управління на час розгляду справи в суді першої інстанції, на час звернення прокурора до виконкому Ужгородської міської ради та з апеляційною скаргою не є компетентним державним органом та можливим учасником спірних правовідносин у цій справі, як помилково вважав прокурор. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно. Прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя. «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Апеляційний суд вказав, що виконавчий комітет Ужгородської міської ради Закарпатської області не уповноважений здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний, зокрема нагляд, не наділений повноваженнями у даному випадку на звернення до суду, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію відповідно до чинного законодавства», а тому цей орган не є компетентним державним органом та учасником спірних правовідносин. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області. З урахуванням наведеного колегія судів зробила висновок, що подавши апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, прокурор не довів наявності в нього права апеляційного оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 вересня 2021 року, так як повноваження здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд належать ДІАМ або ДІАМ в особі його територіального органу - Управління ДІАМ у Закарпатській області.

Аргументи учасників справи

У липні 2022 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2022 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції не вирішував питання про права і обов`язки держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, прокурор помилково вважав даний орган можливим учасником спірних правовідносин та подав в його інтересах апеляційну скаргу, тому підстав для перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції за цією апеляцією немає. Закарпатський апеляційний суд у порушення принципу «суд знає закони» дійшов безпідставного переконання, що у прокурора відсутнє право на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки суд першої інстанції не вирішував питання про права і обов`язки держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради.

Виходячи із правової природи відносин щодо контролю за додержанням законів у сфері містобудування у межах міста Ужгород суд не застосував до питання повноважень Управління державного архітектурного-будівельного контролю Ужгородської міської ради положення статті сьомої та сорок першої Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» якою внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю» та де зазначено, що: органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов`язків Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо здійснення повноважень відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та продовжують здійснювати повноваження у сфері архітектурно-будівельного контролю після початку здійснення відповідних повноважень та виконання відповідних функцій Державною інспекцією архітектури та містобудування. При цьому, вказаною постановою установлено, що у разі, коли сільські, селищні, міські ради не утворили органи державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до 18 березня 2020 року, повноваження таких органів здійснює Державна інспекція архітектури та містобудування. У даному випадку Ужгородська міська рада утворила такий орган контролю (в інтересах якого прокурор і звернувся з апеляційною скаргою), свідченням та визнанням самою Державною інспекцією архітектури та містобудування чого є розміщення на офіційному її сайті відомості про перелік органів державного архітектурно-будівельного контролю при органах місцевого самоврядування, яким делеговано повноваження у здійсненні реєстраційних функцій щодо об`єктів будівництва з класом наслідків СС1/СС2.

Підтвердженням позиції прокуратури у даній справі також є висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 300/3178/20, який повністю узгоджується та відповідає унормованим положенням Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України.

У цьому випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що визнання, за відсутності законних підстав в судовому порядку, за ОСОБА_1 права власності на самочинно реконструйовані торгові приміщення порушує встановлений законодавством порядок набуття права власності на майно, оскільки прийняття рішення про прийняття/неприйняття об`єкта в експлуатацію відноситься до компетенції наведеного уповноваженого органу. Разом з цим, порушення інтересів держави також полягає у тому, що незважаючи на відсутність належних документів, що підтверджують безпечність експлуатації приміщення, всупереч нормам закону, Ужгородський міськрайонний суд безпідставно визнав за позивачем право власності на вказаний самочинно реконструйований об`єкт, що може мати наслідком експлуатацію спірного нерухомого майна та створює небезпеку для населення і в свою чергу порушує права виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо контролю і проведення перевірок відповідності виконання підготовчих та будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням та надання оцінки можливості введення даного об`єкта в експлуатацію.

Окрім цього, оскаржуваним рішенням Ужгородського міськрайонного суду порушено інтереси держави у сфері містобудування, оскільки самочинне будівництво є порушенням встановлених державою правил та норм здійснення будівництва, призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об`єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства. При цьому ніяким чином, за наявності у позивача права власності на земельну ділянку під спірним об`єктом, не порушено право Ужгородської міської ради, яка залучена позивачем як відповідач, оскільки жодних рішень щодо узаконення самочинно збудованих об`єктів на території міста Ужгорода міська рада не приймає. Свідченням повноважень та компетенції вирішення питання щодо можливої експлуатації, дотримання норм та правил забудови, наявність підстав введення в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта чи його капітальної реконструкції, належить саме виконавчому комітету Ужгородської міської ради у структурі якого функціонує, без права юридичної особи, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, є також встановлені судом обставини у оскаржуваній ухвалі.

Оскарження прокурором рішення Ужгородського міськрайонного суду спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - безпечності існування збудованого об`єкта для жителів та гостей міста, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

У жовтні 2022 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури подав письмові пояснення по справі.

Письмові пояснення мотивовані тим, що додатково на підтвердження правової позиції та доводів прокуратури, викладені в касаційній скарзі, з метою забезпечення формування єдності судової практики в застосуванні норм матеріального та процесуального права, просить врахувати висновки Верховного Суду у подібній справі, викладені у постанові від 14 вересня 2022 року за результатами розгляду касаційної скарги обласної прокуратури у справі № 308/360/20. Зокрема, задовольнивши скаргу суд зазначив, що прокурором дотримано вимоги щодо попереднього повідомлення органу та ствердив про доведеність і обґрунтованість доводів апеляційної скарги про наявність у прокурора підстав представляти інтереси держави у цій справі Таким чином, Верховним Судом у даній справі зроблено висновок про наявність у прокурора права на апеляційне оскарження та підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі уповноваженого органу контролю в сфері містобудування та архітектури на території міста Ужгорода - виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

21 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року: в задоволенні клопотань заступника керівника Закарпатської обласної прокуратурипро розгляд касаційної скарги за участю представника Офісу Генерального прокурора,про повідомлення дня і часусудового засідання Офісу Генерального прокурора, Закарпатській обласній прокуратурі та сторонам у справівідмовлено; справу призначено досудового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 серпня 2022 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до договору оренди землі № 1974 від 15травня 2018 року, укладеного на підставі рішення XXIII сесії Ужгородської міської ради сьомого скликання від 15 травня 2018 року № 1085, територіальна громада м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради передала, а ОСОБА_1 прийняла в оренду земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0067 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Право оренди було зареєстровано в установленому порядку згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 126267716 від 04 червня 2018 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:21:001:0512, площею 0, 0067 га по АДРЕСА_1 .

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі продажу земельної ділянки від 20 грудня 2018 року, Ужгородська міська рада, на підставі рішення ХХХ сесії цієї ж ради VІІ скликання від 13 грудня 2018 року № 1361 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу», продала ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:21:001:0512, площею 0,0067 га по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 20 грудня 2018 року зареєстровано право приватної власності на вказану вище земельну ділянку.

16 вересня 2019 року ОСОБА_1 отримала містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція торгової будівлі» № 129/03-04/19 по АДРЕСА_1 .

Відповідно до Звіту про проведення технічного обстеження від 11 січня 2021 року група належних ОСОБА_1 торгових павільйонів по АДРЕСА_1 є придатними до надійної і безпечної експлуатації.

Згідно технічного паспорта на торгові приміщення по АДРЕСА_1 від 03 лютого 2021 року встановлено наявність трьох торгових приміщень за цією адресою, відповідно, 21,3 кв. м, 18,8 кв. м, 18,8 кв. м., а загалом 58,9 кв. м.

ОСОБА_1 звернулась до управління Держаного архітектурно-будівельного контрою виконавчого комітету Ужгородської міської ради з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації.

Листом від 25 березня 2021 року за № 244/15.02-03 це управління залишило її звернення без розгляду, оскільки декларацію подано з порушенням установлених вимог, так як будівництво здійснювалося без належно затвердженого проекту та відповідного документу, що дає право на виконання будівельних робіт, а відтак подана позивачкою декларація про готовність до експлуатації об`єкту не підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі будівельної діяльності та роз`яснено, що оскільки зазначений об`єкт має ознаки самочинного будівництва, а тому вона має право звернутися до суду про визнання права власності на цей самочинно збудований об`єкт.

18 лютого 2022 року керівник Ужгородської окружної прокуратури Домніцький Ю. звернувся з повідомленням у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» за № 07.53-104-126ОВИХ-22 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради з приводу незаконності рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 вересня 2021 року про визнання за ОСОБА_1 права власності на об`єкти самочинного будівництва, тобто реконструйовані нею торгові приміщення, площею 58,9 кв. м, по АДРЕСА_1 , оскільки декларація про готовність спірного об`єкта до експлуатації органом державного архітектурно-будівельного контролю не розглядалась і відповідне рішення про її реєстрацію або повернення не приймалось.

Позиція Верховного Суду

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша-третя статті 367 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року в справі № 308/360/20 (провадження № 61-3030св22) зазначено, що «як на підставу порушення оскаржуваним рішенням прав держави в особі заявлених ним установ і наявність підстав для представництва в суді, прокурор посилався на те, що оскаржуваним рішенням узаконено самочинні, незаконні та недоброчесні дії позивача, і це призводить до хаотичної забудови міста, ущільнення території непривабливими будинками та втрати містом свого архітектурного обличчя, що є безумовною загрозою порушення інтересів держави і територіальної громади. Прокурор вважав, що інтерес держави полягає у неприпустимості допущення порушень встановленого законодавством порядку здійснення безпечного будівництва. Прокурор в апеляційній скарзі, зазначивши органи, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, як на підставу здійснення ним представництва посилається на те, що компетентні органи не забезпечили захисту інтересів держави шляхом оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 лютого 2020 року, а тому він вступив в указану справу для захисту інтересів держави. Отже прокурор, звернувшись до суду з указаним позовом в інтересах держави в особі департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації і виконавчого комітету Ужгородської міської ради, правильно визначив державні органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому полягає порушення таких інтересів.

Прокурор в апеляційній скарзі, зазначивши органи, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, як на підставу здійснення ним представництва посилається на те, що компетентні органи не забезпечили захисту інтересів держави шляхом оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 лютого 2020 року, а тому він вступив в указану справу для захисту інтересів держави. Отже прокурор, звернувшись до суду з указаним позовом в інтересах держави в особі департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації і виконавчого комітету Ужгородської міської ради, правильно визначив державні органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому полягає порушення таких інтересів. На виконання частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» виконувач обов`язків керівника Ужгородської місцевої прокуратури повідомив департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації і виконавчому комітету Ужгородської міської ради, що звертатиметься до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації і виконавчого комітету Ужгородської міської ради, що підтверджується листом від 28 грудня 2020 року № 07.34-99-8625вих-20, копія якого міститься в матеріалах справи. Тобто виконувач обов`язків керівника Ужгородської місцевої прокуратури належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави в суді».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що: «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, у разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин, судове рішення стосується прав, інтересів та (або) обов`язків відповідного державного органу, покликаного захищати інтереси держави у відповідних відносинах».

У справі, що переглядається:

в обґрунтування наявності підстав для представництва прокурором зазначено, що органом, уповноваженим здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль на території населених пунктів щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (ССІ) та середніми (СС2) наслідками, є, зокрема, виконавчий орган з питань державного архітектурно-будівельного контролю міської ради населеного пункту, який є адміністративним центром області;

на виконання частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» 18 лютого 2022 року керівник Ужгородської окружної прокуратури Домніцький Ю. звернувся з повідомленням у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» за № 07.53-104-126ОВИХ-22 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради з приводу незаконності рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 вересня 2021 року про визнання за ОСОБА_1 права власності на об`єкти самочинного будівництва, тобто реконструйовані нею торгові приміщення, площею 58,9 кв. м, по АДРЕСА_1 , оскільки декларація про готовність спірного об`єкта до експлуатації органом державного архітектурно-будівельного контролю не розглядалась і відповідне рішення про її реєстрацію або повернення не приймалось. Натомість цим управлінням було залишено без розгляду лише звернення ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність позасудового вирішення позивачкою в установленому законодавством порядку питання про введення в експлуатацію об`єкта самочинного будівництва, а відтак є відсутнім і спір про право. Просив повідомити чи вживалися Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради заходи щодо усунення наведених порушень законодавства, у тому числі щодо оскарження рішення суду в цій справі, оскільки у випадку не вжиття відповідних заходів та не оскарження рішення суду, прокуратурою буде вжито заходів щодо його оскарження в інтересах держави в особі Виконкому Ужгородської міської ради як уповноваженого органу;

таким чином керівник Ужгородської місцевої прокуратури належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави в суді та подав апеляційну скаргу з дотриманням норм статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України;

при закритті апеляційного провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що прокурор не дотримав визначеної частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення про це відповідного суб`єкта владних повноважень про встановлення факту порушення (визнання права власності на реконструйований об`єкт нерухомості в судовому порядку) та про намір здійснити представництво інтересів держави у суді, що, на думку апеляційного суду, виявилось у надісланні прокурором відповідного повідомлення одночасно з поданням апеляційної скарги (24 березня 2022 року), оскільки зі змісту пункту 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що відповідне повідомлення має бути здійснено прокурором до моменту подання апеляційної скарги та надходження її до суду, і цю вимогу прокурор не порушив.

апеляційний суд не звернув увагу, що прокурор, звернувшись до суду з указаним позовом в інтересах держави, правильно визначив державні органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому полягає порушення таких інтересів.

За таких обставин, апеляційний суд не перевірив доводи апеляційної скарги та зробив неправильний висновок про закриття апеляційного провадження.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити; оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати; передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2022 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2022 рок втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук