ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 308/5866/16
провадження № 61-35221 св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Ужгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Резуненка Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 листопада 2017 року в складі судді Світлик О. М. та на постанову апеляційного суду Закарпатської області від 14 лютого 2018 року в складі колегії суддів Мацунича М. В., Кожух О. А., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року представник ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області та просив виключити з акта опису й арешта майна належний позивачеві на праві власності легковий автомобіль марки «Аudi» моделі «А6», кузов № НОМЕР_1 , 2005 року випуску, об`єм двигуна 2967 см3, реєстраційний знак НОМЕР_2 (далі - автомобіль).
В обґрунтування своїх вимог указував, що ОСОБА_1 є власником автомобіля.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04грудня 2013 року автомобіль конфіскований на користь держави Україна як такий, що є безпосереднім предметом порушення Митних правил, внаслідок визнання громадянина Чехії ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у порушенні митних правил, а саме частини другої статті 483 МК України.
У зв`язку з конфіскацією автомобіля, постановою головного державного виконавця РВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 06 травня 2015 року відкрито виконавче провадження № 47448646 із примусового виконання вказаного судового рішення та актом головного державного виконавця РВ ДВС Ужгородського МРУЮ за № 4-455/15 від 13 травня 2015 року здійснено опис майна, а саме автомобіля, на який накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для виключення спірного легкового автомобіля з акту опису й арешту майна, виходячи з сукупності встановлених обставин.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 14 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника позивача залишено без задоволення, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 листопада 2017 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що громадянин Чехії ОСОБА_6 перемістив автомобіль через митний кордон України з приховувавнням від митного контролю, за що на нього накладений штраф і конфісковано автомобіль. Факт протиправності заволодіння автомобілем у справі про адміністративне правопорушення не встановлений, а тому правові підстави для задоволення позову до ДВС про виключення майна з опису та зняття арешту задоволенню не підлягають, а збитки, завдані власнику автомобіля, можуть бути стягнуті за рішенням суду при зверненні з відповідним позовом до ОСОБА_6 про їх відшкодування.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
02 березня 2018 року представник позивача подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 листопада 2017 року та на постанову апеляційного суду Закарпатської області від 14 лютого 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Указує, що жодних судових рішень щодо ОСОБА_1 як власника автомобіля не приймалося, а тому дії зі включення його в акт опису та накладення арешту на нього є незаконними.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 31 січня 2005 року, переклад якого з чеської мови на українську виконаний перекладачем Гусар В. І. , справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Антонів О.М., власником легкового автомобіля марки «Audi А6», номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .
Громадянин Чехії ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем при перетині кордону України, надав митному органу документи, що підтверджують його право власності на даний легковий автомобіль, а саме, технічний паспорт НОМЕР_3 від 18 лютого 2013 року та Доручення на право користування автомобілем (PLNA MOC) № 10703 від 16 травня 2013 року, засвідчене підписом та печаткою нотаріуса NADEZDA ALSOVА.
У процесі митної перевірки отримано офіційну відповідь від нотаріуса, згідно з якої вказане доручення ніколи не посвідчувалося в нотаріальній конторі. Підпис, а також відтиск печатки на ньому є підробленими.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2013 року автомобіль конфісковано на користь держави Україна як такий, що став безпосереднім предметом порушення Митних правил, оскільки громадянин Чехії ОСОБА_6 намагався перемістити через кордон України автомобіль на підставі підроблених документів - доручення на право користування автомобілем (PLNA MOC) № 10703 від 16 травня 2013 року.
У зв`язку з конфіскацією зазначеного легкового автомобіля, постановою головного державного виконавця РВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 06 травня 2015 року відкрито виконавче провадження №47448646 із примусового виконання вказаної постанови.
Актом головного державного виконавця РВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 13 травня 2015 року № 4-455/15 здійснено опис майна, а саме автомобіля на який накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним.
Відповідно до протоколів проведення електронних торгів № 108737 від 12 серпня 2015 року, № 121491 від 12 жовтня 2015 року та № 135184 від 21 грудня 2015 року прилюдні торги з реалізації автомобіля не відбулися в зв`язку з відсутністю учасників торгів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ЦПК, ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі конфіскації.
Згідно з частиною четвертою статті 61 ЦПК України постанова в справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 465 Митного кодексу України конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави. Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, застосовується незалежно від того чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.
Дана стаття передбачає конфіскацію транспортного засобу, що використовується для переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю як обов`язкову міру адміністративного стягнення.
Позови про зняття арешту з майна можуть бути пред`явлені, зокрема, коли накладено арешт на майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна. Разом із тим, згідно зі статтею 465 Митного кодексу України конфіскація майна, яке є безпосереднім об`єктом порушення митних правил, застосовується незалежно від того, чи є це майно власністю особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. У зв`язку з цим позови власників чи володільців такого майна про зняття арешту з майна можуть бути задоволені лише у тому разі, коли постановою відповідних органів буде встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне митне правопорушення, заволоділа майном протиправним шляхом.
Установивши, що постановою в адміністративній справі не встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне митне правопорушення, заволоділа автомобілем протиправним шляхом, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.
Захист прав власника або володільця в інших випадках можливий шляхом стягнення збитків з особи, визнаної в установленому законом порядку винною в адміністративному митному правопорушенні.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень- без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу адвоката Резуненка Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 14 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук