02.01.2024

№ 310/1834/19

Постанова

Іменем України

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 310/1834/19

провадження № 61-14092св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Каракулов Ігор Леонідович, ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Каракулов Ігор Леонідович, ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та витребування нежитлової будівлі,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Каракулов І. Л. про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та витребування нежитлової будівлі.

Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він на підставі договорів купівлі-продажу від 27 березня 2009 року придбав майнові сертифікати у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , яким було виділене майно - нежитлову будівлю (корівник) інв. № 222, за адресою: АДРЕСА_1 .

Придбані майнові сертифікати ОСОБА_1 обміняв у Азовській (Луначарській) сільській раді на єдиний майновий сертифікат серії НОМЕР_6 від 01 січня 2009 року вартістю 18547,55 грн. Свідоцтва власників майнових сертифікатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 були анульовані та долучені до справи продажу майнових сертифікатів.

На загальних зборах пайовиків було прийнято рішення виділити йому майно в натурі на підставі поданої заяви від 01 квітня 2009 року, а 04 квітня 2009 року він підписав акт приймання-передачі нежитлової будівлі.

Виконавчим комітетом Луначарської сільської ради 21 травня 2009 року прийнято рішення № 54, згідно з яким Виконавчий комітет Луначарської сільської ради вирішив оформити право власності на нежитлову будівлю (корівник) інв. № 222, за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Вказав, що з Інформаційної довідки він дізнався про те, що 18 жовтня 2017 року на підставі договору позики було підписано Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з яким власником нежитлової будівлі став ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:

- визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 18 жовтня 2017 року;

- витребувати майно - нежитлову будівлю (корівник) інв. № 222, за адресою: АДРЕСА_1 у добросовісного набувача ОСОБА_3 на його користь.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 квітня 2019 року залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2020 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Каракулов І. Л., ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та витребування нежитлової будівлі:

1. Позивач від 30 жовтня 2019 року ознайомився з матеріалами справи, а саме, з наданими доказами з боку ОСОБА_3 , прийшов до висновку, що ОСОБА_3 провів реконструкцію одноповерхової нежитлової будівлі (літ. А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та ввів в експлуатацію нежитлову будівлю на підставі Декларації про готовність до експлуатації об`єкта за № ЗП 141190791635 від 20 березня 2019 року.

Згідно з висновком кваліфікаційного експерта оцінювача TOB «ЮК «Юрстандарт» (кваліфікаційне свідоцтво ФДМУ і МІБ від 25 грудня 2004 року МФ № 2790, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 05 квітня 2005 року № 2580) та наданих доказових матеріалів у звіті про оцінку майна від 01 квітня 2019 pоку - станом на 01 квітня 2019 року ринкова вартість нежитлової будівлі (літ. А) складає 1 528 090 грн, відповідно, ринкова вартість невід`ємних поліпшень, виконаних ОСОБА_3 (Відповідач - 2) у будівлі на дату оцінки складає 877 847 грн без ПДВ.

ОСОБА_2 (відповідач - 1) у термін з 2015 року до 2017 року був власником та користувачем нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 також проводив реконструкцію нежитлової будівлі, але у зв`язку з тим, що у нього погіршилося здоров`я з метою повернення вкладених коштів у реконструкцію, уклав договір позики грошових коштів з одночасною іпотекою нежитлової будівлі від 11 травня 2017 року з ОСОБА_3 (відповідачем - 2). ОСОБА_2 (відповідач - 1) не зміг повернути у строк позичені грошові кошти внаслідок цього наступили правові наслідки Договору позики, тому 18 жовтня 2017 року було підписано Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, власником нежитлової будівлі став ОСОБА_3 (відповідач - 2).

2. Позивач зазначає, що з боку відповідачів були дії, що привели до значного відновлення нежитлової будівлі зі збільшенням відновленої ринкової вартості нежитлової будівлі у порівнянні з вартістю Свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП КСП «Зоря» серія НОМЕР_6 від 01 січня 2009 року, яким володіє позивач.

Внаслідок цих дій позивач визнає, що ОСОБА_3 (відповідач - 2) є добросовісним власником, відповідно до правової підстави про визнання того, що ОСОБА_2 (відповідач - 1) придбав нежитлову будівлю за волею та згодою ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 (відповідач - 2) у свою чергу придбав нежитлову будівлю за волею та згодою ОСОБА_2 (відповідач - 1).

3. Відповідачі зазначають та погоджуються зі свого боку, що наявність у діях власників нежитлової будівлі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

4. Позивач відмовляється від своїх позовних вимог до відповідачів у вигляді про визнання недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя та витребування нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 ;

5. Відповідачі погоджуються з тим, що відповідно до умов цієї мирової угоди сторони дійшли згоди щодо повного та остаточного - врегулювання будь-яких майнових вимог та відмовляються від можливих зустрічних претензій.

6. Сторони зобов`язуються сумлінно виконувати умови, передбачені цією мировою угодою.

7. Підписанням цієї угоди майнові претензії сторін, що до нежитлової будівлі (літ. А), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вважаються врегульованими.

8. У випадку добровільного невиконання сторонами умов даної мирової угоди, кожна із сторін залишає за собою право на звернення з позовом до суду про спонукання іншої сторони до виконання мирової угоди.

9. Наслідки укладення мирової угоди, зміст статей 206 207 ЦПК України сторонам роз`яснені та зрозумілі.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Каракулов І. Л., ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та витребування нежитлової будівлі, закрито.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди. При цьому з умов мирової угоди не витікає, що вона будь-яким чином порушує вимоги закону, а також права, свободи чи інтереси інших осіб.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної правової оцінки вищезазначеним обставинам, не з`ясував обставини щодо правомірності набуття права власності на спірний об`єкт нерухомості сторонами у справі, в тому й числі, чи мав ОСОБА_1 правові підстави для звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів через скасування документів, що підтверджували його право власності.

При цьому на адресу ОСОБА_4 не було направлено проект мирової угоди, яка була передана на затвердження суду, у зв`язку з чим ОСОБА_4 був позбавлений права викласти свою позицію з приводу мирової угоди.

Оскільки при визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, а саме, третьої особи ОСОБА_4 , чого судом першої інстанції зроблено не було, тому безспірним є те, що умови мирової угоди суперечать закону, тому суд не вправі був визнавати умови такої мирової угоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд не звернув уваги на порушення прав ОСОБА_1 як власника майна, коли правочин з його майном відбувся у законний спосіб з проведенням Загальних зборів членів КСП «Зоря» первісних власників майнових сертифікатів, з виділенням майна в натурі та визнанням права власності за первісними власниками, які отримали у сумісну власність майно КСП «Зоря» після виходу з членів КСП.

Серед переліку майна, що підлягає виділенню в натурі ТОВ АФ «НИВА-ПЛЮС», яким відчужено ОСОБА_4 майновий сертифікат, відсутнє належне позивачу майно, тому права власності позивача на майно на підставі оскаржуваної представником третьої особи ухвали суду жодним чином не зачіпає права та інтереси ОСОБА_4 .

Наявність майнового сертифікату не підтверджує наявності у ОСОБА_4 права власності частки саме у тому майні, на яке оскаржуваним рішенням визнано право власності за ОСОБА_1 у справі № 2-388/10, оскільки відповідно наданих доказів до позовної заяви та рішення Бердянського міськрайонного суду від 19 січня 2010 року, первісним співвласникам колишнього КСП «Зоря», яким було виділено в натурі на майнові паї нежитлову будівлю, у списку первісних співвласників нежитлової будівлі ОСОБА_4 , який ніколи не був членом КСП «Зоря» - відсутній.

Представником ОСОБА_9 не доведено порушенням оскаржуваною ухвалою майнових прав та інтересів ОСОБА_4 , як власника майна КСП «Зоря», а саме нежитлової будівлі (корівника), інв. № 222.

Інших доказів на підтвердження порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції прав та інтересів ОСОБА_4 представником ОСОБА_9 не надано.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У листопаді 2020 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на те, що ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_9 намагаються відібрати належне йому нерухоме майно. Серед переліку майна, що підлягає виділенню в натурі ТОВ АФ «НИВА-ПЛЮС», яким відчужено ОСОБА_4 майновий сертифікат, відсутнє належне йому нерухоме майно, тому права власності позивача на майно на підставі оскаржуваної представником третьої особи ухвали суду жодним чином не зачіпає права та інтереси ОСОБА_4 .

Посилання на судові рішення у справі № 310/4921/17 не повертають майнові права ОСОБА_4 , а навпаки, порушують майнові права власників нежитлової будівлі, неправомірно та безпідставно позбавляють майнових прав добросовісних власників.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 жовтня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

10 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшли копії матеріалів справи № 310/1834/19, а 25 січня 2021 року - матеріали справи.

Відповідно до підпунктів 2.3.25 та 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, розділу 4.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 та рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2020 року № 10 «Про внесення змін до рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 20 травня 2019 року № 3», у справі призначено повторний автоматизований розподіл судових справ в частині зміни суддів, які не входять до складу постійної колегії суддів.

Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Грушицького А. І.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

Згідно з договором купівлі-продажу майнового паю, укладеним 27 березня 2009 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Зоря» (майновий сертифікат) серії НОМЕР_2, видане Луначарською сільською радою Бердянського району Запорізької області 26 лютого 2007 року за домовленістю сторін за 9 870,65 грн.

Згідно з договором купівлі-продажу майнового паю, укладеним 27 березня 2009 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Зоря» (майновий сертифікат) серії НОМЕР_3, видане Луначарською сільською радою Бердянського району Запорізької області 19 лютого 2008 року за домовленістю сторін за 2 256,19 грн.

Згідно з договором купівлі-продажу майнового паю, укладеним 27 березня 2009 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Зоря» (майновий сертифікат)серії НОМЕР_4, видане Луначарською сільською радою Бердянського району Запорізької області за домовленістю сторін за 2 766,40 грн.

Згідно з договором купівлі-продажу майнового паю, укладеним 27 березня 2009 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_7 свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Зоря» (майновий сертифікат) серії НОМЕР_5, видане Луначарською сільською радою Бердянського району Запорізької області 26 січня 2007 року за домовленістю сторін за 3 654,31 грн.

01 квітня 2009 року Луначарською сільською радою ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Зоря» (майновий сертифікат) серії НОМЕР_6 на загальну суму 18 547,55 грн.

Згідно з протоколом засідання Комісії з організації вирішення майнових питань і виділу майна в натурі від 01 квітня 2009 року ОСОБА_1 , який звернувся про виділ йому в натурі майнового паю, було виділено корівник за адресою: АДРЕСА_2 .

04 квітня 2009 року комісія пайщиків КСП «Зоря» передала ОСОБА_1 зазначений корівник, що підтверджується актом приймання-передачі від 01 квітня 2009 року.

Рішенням Виконавчого комітету Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 21 травня 2009 року № 54 було вирішено оформити право власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості: МТФ, інвентарний № 222 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Доручено Бердянському районному бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав на нерухоме майно підготувати свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомості та провести його реєстрацію.

Згідно з технічним паспортом, виготовленим Комунальним підприємством «Бердянське районне бюро технічної інвентаризації» за адресою: АДРЕСА_2 площею 1 562,9 кв. м.

Згідно з пунктом 1 договору оренди землі від 23 квітня 2012 року, укладеного між Бердянською районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_1 , орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення для розміщення та обслуговування нежитлової будівлі з господарськими будівлями і спорудами, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

Зазначений договір укладено строком на 49 років (пункт 8 цього договору).

Апеляційним судом також встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на спірний об`єкт нерухомого майна та проведення реєстрації таких прав.

Відповідно до договору позики грошових коштів з одночасною іпотекою нежитлової будівлі від 11 травня 2017 року, який зареєстровано в реєстрі за № 610, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Каракуловим І. Л., ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 48 000 грн, які останній зобов`язався повернути не пізніше 15 червня 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань, ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 в іпотеку належне йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25 листопада 2015 року приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Коноваловою О. В., за реєстром № 2788, нерухоме майно - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Заявою від 13 вересня 2017 року ОСОБА_3 , у зв`язку з порушенням договірних умов ОСОБА_2 , вимагав усунути порушення, а саме повернути безвідсоткову позику у розмірі 48 000 грн, а також пеню в розмірі 0,1 % в сумі 4 320 грн протягом 30 днів з дня отримання заяви. Якщо обов`язки з повернення вказаної суми виконані не будуть, ним будуть здійснені дії із задоволення даних вимог шляхом позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

18 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Каракуловим І. Л. та зареєстровано в реєстрі за №1659, відповідно до умов якого, нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , було передано ОСОБА_3 в порядку виконання зобов`язань з повернення грошових коштів.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іпотека припинена у зв`язку із договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Також апеляційним судом встановлено те, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу майнового паю від 21 липня 2015 року придбав належний ТОВ АФ «НИВА-ПЛЮС» майновий пай члена КСП «Зоря».

Згідно з свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП «Зоря» (майновий сертифікат) Серія НОМЕР_4, виданим Луначарською сільською радою 03 серпня 2010 року, ТОВ АФ «НИВА-ПЛЮС» виділено майно пайового фонду в розмірі 68 892,05 грн або 03,59 %.

У грудні 2019 року до суду надійшла заява про укладення мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини сьомої статті 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами та є завершенням судового провадження, свідчить про врегулювання судового спору між сторонами.

Затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства, має бути виконаний за правилами статей 509 525 526 ЦК України.

Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.

При визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.

За положеннями пункту 1 частини п`ятої статті 207 ЦПК України якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, є невиконуваними, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, виходячи із змісту статті 207 ЦПК України укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов`язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається і затверджується судом у відповідності до вимог не лише цивільного процесуального права, а й з урахуванням цивільного права.

Отже, як вбачається з даної норми цивільного процесуального законодавства обов`язковою умовою затвердження мирової угоди між сторонами, в тому числі, з виходом за межі предмету спору, є та умова, що вказана мирова угода не повинна порушувати прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Не погоджуючись із ухвалою про затвердження мирової угоди та подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_4 зазначив про те, що укладеною мировою угодою порушено його права, саме у зв`язку з тим, що він, є володілець майнового сертифікату серії І -ЗПБ/Д № 000005 від 18 серпня 2015 року на суму 68 892,05 грн на пайовий фонд КСП «Зоря» села Луначарське Бердянського району Запорізької області, має право на отримання майна колишнього КСП «Зоря». До пайового майна включено будівлю корівника, яка є предметом спору. Залишкова вартість вказаної будівлі склала 193 419,16 грн, таку ж вартість затверджено в переліку майна, що підлягає паюванню.

01 квітня 2009 року Луначарською сільською радою ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Зоря» (майновий сертифікат) серії НОМЕР_6 на загальну суму 18 547,55 грн.

Тобто зі складу пайового майна вибуло майно, вартість якого складає 193 419,16 грн, отже ОСОБА_4 на свій майновий сертифікат в розмірі 68 892,05 грн не має змоги отримати жодного майна колишнього КСП « Зоря».

Крім того, ОСОБА_4 зазначив про те, що 19 січня 2010 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області винесено рішення, яке за його апеляційною скаргою було скасовано рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2017 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіальної громади села Луначарське в особі Луначарської сільської ради, Комунального підприємства «Бердянське районне бюро технічної інвентаризацї» про визнання права власності на об`єкт нерухомості відмовлено.

Зі скасуванням апеляційним судом Запорізької області рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 січня 2010 року про визнання права власності на об`єкт нерухомості за ОСОБА_1 , втрачені ті правові наслідки, які з нього випливають, а саме право власності ОСОБА_1 на спірне майно, що підтверджується рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 січня 2010 року (справа № 2-388/2010) та рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2017 року.

Крім того, рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2018 року у справі № 310/4921/17, яке набрало законної сили 26 лютого 2019 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 реєстраційний номер 2788, посвідчений 25 листопада 2015 року приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Коноваловою О. В.

Натомість, в договорі позики грошових коштів з одночасно іпотекою нежитлової будівлі від 11 травня 2017 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а в подальшому в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя від 18 жовтня 2017 року предметом іпотеки є саме спірна нежитлова будівля, яке належала іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 25 листопада 2015 року приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області за реєстром № 2788, який визнано в подальшому недійним вищезазначеним судовим рішенням.

Також ОСОБА_4 вказав про те, що із змісту мирової угоди та оскаржуваної ухвали вбачається, що її учасники встановили, а судом визнано, що у термін з 2015 року до 2017 року власником спірної нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 , а на теперішній час добросовісним власником спірної будівлі є ОСОБА_3 , який у свою чергу придбав зазначену нежитлову будівлю за волею та згодою ОСОБА_2 .

В той же час, як було зазначено вище рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2018 року у справі № 310/4921/17, яке набрало законної сили 26 лютого 2019 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , реєстраційний номер 2788, посвідчений 25 листопада 2015 року приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Коноваловою О. В., за яким ОСОБА_2 набув право власності на згаданий об`єкт нерухомості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що зазначені ОСОБА_4 обставини та твердження жодними доказами (поясненнями, запереченнями, тощо) як позивачем, так і відповідачем не спростовано, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що місцевий суд не надав належної правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення для вирішення спору, не з`ясував обставини щодо правомірності набуття права власності на спірний об`єкт нерухомості сторонами у справі, в тому й числі, чи мав ОСОБА_1 правові підстави для звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів через скасування документів, що підтверджували його право власності.

Доводи касаційної скарги повністю спростовуються вищенаведеними обставинами справи і положеннями законодавства.

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький