Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 310/6754/16-ц
провадження № 61-14785св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Усика Г. І., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , гаражний кооператив «Жовтень»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , гаражного кооперативу «Жовтень» (далі - ГК «Жовтень») про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.
Позовна заява мотивована тим, що 06 квітня 2011 року його мати ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого заповідала йому все майно.
29 березня 2013 року ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Зазначав, що у встановлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а саме: частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 3/4 частини земельної ділянки площею 0,0418 га, розташованої за цією ж адресою, земельних ділянок площею 1,1350 га, 0,2482 га, 1,6799 га, 1/41 частини земельної ділянки від 4,7008 га, 1/10 частини земельної ділянки від 6,4116 га, які розташовані на території Бердянської міської ради, недоотриманої пенсії, гаража № НОМЕР_1 (ІІ), який знаходиться у ГК «Жовтень» в м. Бердянську Запорізької області.
Нотаріусом йому було видано свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на вищезазначене майно, крім свідоцтва про право на спадщину на гараж № НОМЕР_1 (ІІ), який знаходиться в ГК «Жовтень» в м. Бердянську Запорізької області через відсутність правовстановлюючих документів.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на гараж № НОМЕР_1 (ІІ), який знаходиться в ГК «Жовтень» в м. Бердянську Запорізької області, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_1 (ІІ), який знаходиться у ГК «Жовтень» у м. Бердянську Запорізької області, у порядку спадкування після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, встановивши, що саме ОСОБА_3 була членом ГК «Жовтень» з 1991 року до моменту своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплатила членські внески відповідно до статуту ГК «Жовтень».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, що стосуються набуття ОСОБА_3 права власності на спірний гараж, оскільки єдиним документом, який посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_3 на спірний гараж відповідно до чинного на той час законодавства України, яке регулювало порядок набуття майна у власність, могло бути свідоцтво про право власності, зареєстроване у державного реєстратора.
Такого свідоцтва ОСОБА_3 не отримала, що не заперечується позивачем, а тому спірний гараж не може входити до спадкової маси.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судоми норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на роз`яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язані з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів», відповідно до яких при вирішенні справ даної категорії судам належить керуватись Законом СРСР «Про кооперацію в СРСР», Законом України «Про власність», відповідним цивільним, шлюбно-сімейним і іншим законодавством, яке регулює правовідносини між гаражно-будівельними кооперативами, їх членами і іншими особами, а також статутами цих кооперативів.
Пунктом 1.6 статуту ГК «Жовтень» встановлено, що гаражний кооператив створюється на базі капітальних боксових гаражів, побудованих на свої збереження індивідуальним способом членами товариства. Відповідно до пункту 2 цього статуту гаражі, побудовані членами спілками, залишаються у приватній власності. Встановивши, що ОСОБА_3 була членом ГК «Жовтень» з 1991 року до моменту своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплатила членські внески відповідно до статуту ГК «Жовтень», апеляційний суд не врахував положень Закону України «Про власність».
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу відповідачами до суду не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2017 року, витребувано із Бердянського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу № 310/6754/16-ц.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цивільну справу № 310/6754/16-ц передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ГК «Жовтень» про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Згідно з рішенням виконкому Бердянської міської ради від 15 березня 1990 року № 139 була виділена земельна ділянка міськрайраді ДО «Автомотолюбитель УССР» 0,6 га по вул. Рудневій , для розширення кооперативу «Жовтень».
Відповідно до копії довідки за підписом голови Бердянської міськрайонної ради ДО АМЛ від 01 червня 1990 року ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка в ГК «Жовтень» для будівництва гаража відповідно до рішення президіуму міськрайонної ради ДО АМЛ.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_3 на все її майно, окрім 3/4 частини житлового будинку та 3/4 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , які вона заповідала ОСОБА_2 .
Згідно з витягом зі спадкової справи від 18 листопада 2016 року
№ 3670/02-04, наданої Бердянською державною нотаріальною конторою щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадкоємці за заповітами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом на все майно, окрім гаражу № НОМЕР_1 «ІІ», який знаходиться в ГК «Жовтень» в м. Бердянську Запорізької області.
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 вересня 2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на гараж № НОМЕР_1 «ІІ» після смерті ОСОБА_3 , оскільки згідно з довідкою № 1, наданою ГК «Жовтень» від 08 липня 2016 року, вбачається, що ГК «Жовтень» не має оригіналів (чи копій) рішення президії міськрайради ДТ АМЛ від 01 червня 1990 року.
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.
Так, відповідно до вимог частини першої статті 5 ЦК України, яка закріплює загальне правило про дію цивільно-правових актів в часі, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Частинами першою та третьою статті 15 Закону України «Про власність» визначено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.
За змістом частини другої статті 12 Закону України «Про власність» громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» роз`яснено, що при вирішенні справ даної категорії судам належить керуватись Законом СРСР «Про кооперацію в СРСР», Законом України «Про власність», відповідним цивільним, шлюбно-сімейним і іншим законодавством, яке регулює правовідносини між гаражно-будівельними кооперативами, їх членами і іншими особами, а також статутами цих кооперативів. У тому разі, коли встановлені статутом гаражно-будівельного кооперативу правила суперечать законодавству, застосовується чинне законодавство.
Пунктом 8 указаної постанови роз`яснено, що у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом (стаття 15 Закону України «Про власність»).
Статтями 1216 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Частинами першою, третьою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до пункту 1.6 статуту ГК «Жовтень», зареєстрованого рішенням Виконавчого комітету Бердянської міської ради від 1999 року та затвердженого на загальних зборах ГК «Жовтень» 16 листопада 1998 року ГК «Жовтень» створюється на базі капітальних боксових гаражів, побудованих на свої збереження індивідуальним засобом членами товариства на земельній ділянці, виділеній Всеукраїнською спілкою автомотобілістів рішенням міськвиконкому Бердянської Ради народних депутатів від 15 березня 1990 року № 139.
Гаражі залишаються у приватній власності (стаття 2 Закону України «Про власність»), побудованих членами спілки.
Згідно з пунктом 3.4 статуту ГК «Жовтень» боксові гаражі є приватною власністю членів колективу.
Згідно з довідкою від 17 січня 2017 року № 310/6754/1624 за підписом голови ГК «Жовтень» ОСОБА_3 станом на 05 березня 2014 року (на момент її смерті) була членом ГК «Жовтень».
Відповідно до копії листа, надісланого 21 жовтня 2016 року головою ГК «Жовтень» на адресу слідчого СВ Бердянського відділу поліції, відомо, що з 1992 по 2014 роки власником гаража № НОМЕР_1 (ІІ) була ОСОБА_3 , членські внески повністю сплачені.
Зазначені обставини в сукупності вказують, що після повної сплати ОСОБА_3 пайового внеску в ГК «Жовтень» вона набула право власності на спірний гараж згідно з чинним на той час законодавством.
Проте апеляційний суд не звернув уваги на викладене вище, мотивуючи відмову вважати ОСОБА_3 власником гаража № НОМЕР_1 «ІІ» у ГК «Жовтень» тим, що єдиним документом, який посвідчує право власності у такому випадку, є свідоцтво про право власності, яке ОСОБА_3 не отримала та не зареєструвала його у державного реєстратора.
Натомість суд першої інстанції, дослідивши докази у справі, давши їм належну оцінку в силу вимог статей 10 60 212 ЦК України, правильно застосував норми матеріального права і правильно встановив характер спірних правовідносин на час їх виникнення з точки зору законності набуття права власності на майно членом гаражного кооперативу та визначив правовідносини, що виникають зі спадкування такого майна, дійшов обґрунтованого висновку про те, що до кола спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , також належить гараж № НОМЕР_1 «ІІ», оскільки ОСОБА_3 за життя набула на нього право власності.
Статтею 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, то з ОСОБА_2 на його користь підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 768 грн.
Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2017 року скасувати. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн, сплачений за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Г. І. Усик
Ю. В. Черняк