№ 317/2638/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 317/2638/24

провадження № 61-16887св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізька обласна прокуратура,

третя особа - Держава України в особі Державної казначейської служби України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Запорізької обласної прокуратури та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковальов Дмитро Валерійович, на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 30 вересня 2024 року в складі судді Мінгазова Р. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2024 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Подліянової Г. С., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУ НП в Запорізькій області), Запорізької обласної прокуратури, третя особа - держава України в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює досудове розслідування і прокуратури.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 26 листопада 2013 року Веселівським РВ ГУМВС України в Запорізькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080200001067 були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 191, частиною третьою статті 191, частиною другою, третьою та четвертою статті 358 КК України.

Вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 21 листопада 2014 року ОСОБА_1 засуджена до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з розпорядженням, управлінням, доставкою та зберіганням цінностей терміном на два роки. Відповідно до статей 75 76 КК України

ОСОБА_1 звільнена від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо вона не вчинить нового злочину протягом трьох років, з покладанням обов`язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

19 січня 2015 року Апеляційним судом Запорізької області за результатами апеляційного розгляду кримінального провадження вирок суду першої інстанції змінений в мотивувальній частині. В іншій частині вирок залишений без змін.

01 липня 2015 року за результатами касаційного розгляду кримінального провадження ухвала Апеляційного суду Запорізької області скасована Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ. Провадження направлене на новий апеляційний розгляд.

15 вересня 2015 року за результатами апеляційного розгляду кримінального провадження вирок Веселівського районного суду Запорізької області відносно ОСОБА_1 скасований, провадження направлене на новий судовий розгляд в суд першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

30 серпня 2016 року за результатами судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 виправдана вироком Михайлівського районного суду Запорізької області.

21 липня 2016 року за результатами апеляційного розгляду кримінального провадження вирок суду першої інстанції скасований Апеляційним судом Запорізької області. Кримінальне провадження спрямоване до суду першої інстанції для повторного судового розгляду.

20 травня 2021 року за результатами судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 виправдана вироком Василівського районного суду Запорізької області.

11 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду кримінального провадження апеляційна скарга прокурора залишена без задоволення, а вирок Василівського районного суду Запорізької області відносно

ОСОБА_1 залишений без змін.

Посилаючись на викладене, в період часу з 26 листопада 2013 року до 11 листопада 2021 року до неї були застосовані заходи кримінально-правового характеру, тобто вона перебувала під слідством та судом.

У зв`язку із викладеним, позивачка посилалася на те, що діями органу дізнання та досудового слідства у вигляді незаконного притягнення її до кримінальної відповідальності, їй було завдано моральної шкоди пов`язаної з незаконним пред`явленням обвинувачення протягом 95 місяців та 16 днів та враховуючи конкретні обставини справи, характер моральних страждань, їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок притягнення позивачки до кримінальної відповідальності, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди складає 729 розмірів мінімальної заробітної плати та становить 5 832 000 грн, обґрунтовуючи вказаний розмір висновком судово-психологічної експертизи № 10339 від 02 травня 2024 року, а також просила стягнути судові витрати по справі в загальному розмірі 234 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 30 вересня

2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 836 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 9 936,10 грн.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що вважав доведеним факт спричинення позивачці моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та тривалості перебування під слідством і судом.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2024 року апеляційні скарги ГУНП в Запорізькій області, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ковальов Д. В., залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 30 вересня

2024 року в цій справі змінено, визначено розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 736 000,00 грн. В іншій частині рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 30 вересня 2024 року залишено без змін. Компенсовано з Державного бюджету України на користь Запорізької обласної прокуратури судові витрати в сумі 1 822,06 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при обрахунку розміру моральної шкоди судом першої інстанції правильно визначено строк перебування позивачки під слідством і судом - з 28 лютого 2014 року (пред`явлення підозри) по 11 листопада 2021 року (набрання виправдувальним вироком законної сили), що загалом складає 92 повних місяці, та застосовано мінімальний місячний розмір заробітної плати на момент розгляду справи відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»

(з 1 квітня - 8 000,00 грн), і встановлено, що розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим, ніж 736 000 грн.

Разом із тим, апеляційний суд не погодився з висновком місцевого суду про необхідність збільшення розміру відшкодування моральної шкоди з урахуванням висновку судово-психологічної експертизи від 02 травня 2024 року проведеної ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз».

Апеляційний суд вважав, що позивачкою не надано належних доказів, що свідчили б про надмірність глибини фізичних та душевних страждань. Апеляційним судом взято до уваги те, що позивачку не було затримано, запобіжні заходи до неї не застосовувались, свобода та право пересування не обмежувались.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

12 грудня 2024 року через засоби поштового зв`язку адвокат Ковальов Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 30 вересня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2024 року, у якій просив їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 293/174/23, від 25 серпня 2020 року у справі № 357/14357/17, від 03 листопада 2021 року у справі № 9901/60/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду про межі та критерії вимог розумності та справедливості відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 23 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що матеріалами справи беззаперечно підтверджено, що додаткові заходи кримінально-правового впливу до позивачки застосовувались, що свідчить про поглиблення її моральних страждань та неможливість у зв`язку із цим застосувати мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, передбачений законодавством.

30 грудня 2024 року через засоби поштового зв`язку Запорізька обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 30 вересня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2024 року, у якій просила їх змінити в частині стягнення судових витрат на проведення судово-психологічної експертизи, зменшивши їх пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, зазначивши замість ГУНП в Запорізькій області та Запорізької обласної прокуратури, належного відповідача - державу Україна.

Суд апеляційної інстанції внаслідок порушення пункту 3 частини другої, частини 13 статті 141 ЦПК України, змінюючи рішення в частині стягнення моральної шкоди, не вирішив питання про зміну судових витрат шляхом пропорційного їх зменшення.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі № 641/8857/17, від 19 липня 2023 року у справі № 373/1293/20, від 29 травня 2023 року у справі № 336/5109/19, від 11 січня 2023 року у справі № 336/3599/20 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзиви на касаційні скарги

У січні та лютому 2025 року від ГУ НП в Запорізькій області надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги ОСОБА_1 та обґрунтованість доводів скарги прокурора.

У січні 2025 року від прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1 , в якому він посилається на помилковість доводів позивачки про недостатній розмір відшкодування моральної шкоди.

У лютого 2025 року Казначейство подало відзив на касаційну скаргу прокурора, в якому зазначає, що ГУНП в Запорізькій області та Запорізька обласна прокуратура є належними відповідачами у справі.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковальов Д. В.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2025 року прийнято до провадження касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на вищевказані судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

26 листопада 2013 року Веселівським РВ ГУМВС України в Запорізькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080200001067 були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 191, частиною третьою статті 191, частиною другою, третьою та четвертою статті 358 КК України.

21 листопада 2014 року вироком Веселівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою, третьою статті 191, частиною другою, третьою та четвертою статті 358 КК України та призначено остаточне покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з розпорядженням, управлінням, доставкою та зберіганням цінностей терміном на два роки. Відповідно до статей 75 76 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо вона не вчинить нового злочину протягом трьох років, з покладанням обов`язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2015 року вирок суду першої інстанції змінений в мотивувальній частині. В іншій частині вирок залишений без змін.

01 липня 2015 року за результатами касаційного розгляду кримінального провадження ухвала Апеляційного суду Запорізької області скасована Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ. Провадження направлене на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 15 вересня 2015 року вирок Веселівського районного суду Запорізької області відносно

ОСОБА_1 скасований, провадження направлене на новий судовий розгляд в суд першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 30 серпня 2016 року ОСОБА_1 визнана невинуватою у зв`язку із недоведеністю вчинення нею кримінальних правопорушень.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2016 року вирок Михайлівського районного суду Запорізької області скасований, призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

20 травня 2021 року вироком Василівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 визнана невинуватою та виправдана у зв`язку із недоведеністю вчинення нею кримінальних правопорушень.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 листопада 2021 року апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілого АТ «Правекс Банк» залишено без задоволення, а вирок Василівського районного суду Запорізької області відносно

ОСОБА_1 залишено без змін.

Висновком судово-психологічної експертизи від 02 травня 2024 року встановлено наявність у позивачки моральних страждань, пов`язаних з пережитим досвідом незаконного притягнення її до кримінальної відповідальності, та визначено розмір компенсації, що була б достатньою для відшкодування нанесеної моральної шкоди (729 мінімальних заробітних плат).

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга Запорізької обласної прокуратури - частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону).

Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298 цс 18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Судом установлено, що унаслідок необґрунтованого кримінального переслідування позивачці завдано моральної шкоди, право на відшкодування якої вона набула на підставі виправдувального вироку Василівського районного суду Запорізької області від 20 травня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 листопада 2021 року.

Апеляційний суд правильно керувався тим, що період перебування позивача під слідством та судом складає 92 місяці, тобто з 28 лютого 2014 року (дня пред`явлення підозри) до 11 листопада 2021 року (дати набрання виправдувальним вироком законної сили).

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати та тривалість перебування під слідством і судом, мінімальний розмір компенсації моральної шкоди становить 736 000 грн, і цей гарантований державою розмір апеляційний суд стягнув на користь позивачки.

Норма частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суди з урахуванням конкретних обставин справи не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди у мінімально визначеному законом розмірі, а саме 736 000 грн, виходячи з обсягу заподіяної позивачці шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, пов`язаних із перебуванням під слідством і судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, погіршення та позбавлення можливості реалізації нею своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру.

Апеляційний суд, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, врахував засади розумності та справедливості. При цьому апеляційний суд мотивував свої висновки щодо стягнення на користь позивачки моральної шкоди у гарантованому державою розмірі та зазначив обставини, які вплинули на глибину фізичних та душевних страждань позивачки.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ковальов Д. В., не містять посилань на порушення судом норм матеріального права, так як судами застосовані ті норми права, про які йдеться у скарзі. Посилання касаційної скарги зводяться до незгоди з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, необхідність переоцінки доказів у справі та збільшення розміру шкоди.

Зважаючи на встановлені судом обставини, а також на вищенаведені норми матеріального права, апеляційний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 736 000 грн, оскільки врахував фактичні обставини справи, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивачки, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків апеляційного суду в частині визначення розміру моральної шкоди не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду в частині визначення розміру моральної шкоди не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат під час розгляду справи судами попередніх інстанцій

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина перша, третя статті 133 ЦПК України).

Згідно з частинами шостою - восьмою статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

У пунктах 174-179 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23) зазначено, що «витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132 КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України). Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи. У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України). Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ».

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У справі, що переглядається, на замовлення представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Д. В. у ТОВ «НІСЕ» було проведено судово-психологічну експертизу, на вирішення якої постановлено питання: чи спричинені ОСОБА_1 страждання (моральна шкода) за умов, що досліджуються у цій справі? Якщо ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду)?

У висновку експерта від 02 травня 2024 року за результатом проведення експертизи, експерт зробив висновок, що ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода); розмір завданих страждань (моральної шкоди) ОСОБА_1 може становити 729 мінімальних заробітних плат.

За проведення психологічної експертизи ОСОБА_1 сплатила 34 000 грн.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції частково врахував висновок судової психологічної експертизи від 02 травня 2024 року, а також стягнув з відповідачів вартість проведення експертизи відповідно до розміру задоволених позовних вимог (14,33%).

Апеляційний суд виходив із того, що висновок психологічної експертизи

від 02 травня 2024 року не має заздалегідь встановленої сили і при оцінці його разом із іншими доказами дійшов до переконання про зменшення моральної шкоди з 836 000,00 грн до 736 000,00 грн, однак не змінив розподіл судових витрат, помилково залишив в цій частині без змін рішення суду першої інстанції, чим допустив порушення норм статті 141 ЦПК України.

З огляду на те, що розмір задоволених позовних вимог про відшкодування шкоди у відсотковому відношенні становить 12,62 %, то з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню витрати за проведення експертизи у розмірі 4 290,80 грн (34 000 грн х 12,62%), по 2 145, 40 грн з кожного.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків апеляційного суду в частині визначення розміру моральної шкоди не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду в частині визначення розміру моральної шкоди не впливають, а доводи касаційної скарги Запорізької окружної прокуратури дають підстави, що оскаржувані судові рішення в цій частині ухвалені без додержання норм процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити частково; рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 30 вересня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2024 року в частині в частині розподілу судових витрат за проведення судової психологічної експертизи змінити та стягнути з відповідачів такі витрати у розмірі 2 145,40 грн з кожного; в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковальов Дмитро Валерійович, залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2024 року в частині стягнення з держави Україна на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 736 000,00 грн залишити без змін.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 30 вересня

2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2024 року в частині розподілу судових витрат за проведення судової психологічної експертизи змінити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи у розмірі по 2 145,40 грн з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович