ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 320/12469/21
адміністративне провадження № К/990/7140/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року (головуючий суддя - Лиска І.Г.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року (головуючий суддя - Пилипенко О.Є., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.)
у справі №320/12469/21
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання дії та бездіяльності протиправними.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 липня 2017 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 липня 2017 року із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.
2. У обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що має право на виплату індексації грошового забезпечення за спірний період, оскільки статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) визначається, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по 28 липня 2017 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по 28 липня 2017 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01 березня 2016 по день фактичної виплати індексації.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року змінено мотивувальну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними задоволено частково з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови суду.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року залишено без змін.
5. Позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 липня 2017 року з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року.
6. Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира роти охорони.
8. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 липня 2017 року №161 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини з 28 липня 2017 року.
9. На день виключення зі списків особового складу позивачу не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 липня 2017 року, що відповідачем не заперечувалося.
10. У липні 2021 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та видачу довідки про суми виплаченої індексації грошового забезпечення, на що відповідь не отримав, індексацію грошового забезпечення виплачено не було.
11. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
12. Також вказував на право компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням відповідачем строку виплати такого доходу.
ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначав про те, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
14. Відмова суб`єкта владних повноважень у проведенні нарахування і виплати індексація грошових доходів позивача з підстав відсутності фінансових ресурсів бюджетів є протиправною.
15. Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення. При цьому, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватися позивачу, також належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум. Відповідно, підстави для зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації з урахуванням базового місяця «січень 2008 року» відсутні.
16. Також зазначав, що саме в процесі виконання рішення суду, в порядку, встановленому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача. Оскільки відповідачем не вчинялося будь-яких дій по визначенню базового місяця, тому відсутні підстави вважати, що має місце порушення прав позивача, пов`язаних з визначенням базового місяця для проведення індексації. Вимога про встановлення базового місяця є передчасною.
17. У зв`язку з порушенням строків виплати індексації, позивач набув право на компенсацію втрати частини грошових доходів.
18. Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції щодо визначення базового місяця індексації, виходив з того, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.
19. Наявність саме у роботодавця повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це спору між сторонами. Оскільки в межах спірних правовідносин, позивачу не було нараховано та виплачену індексацію грошового забезпечення за спірний період, у суду відсутні підстави для визначення базового місяця, адже дана позовна вимога є передчасною.
20. Позивач у обґрунтування касаційної скарги вказував на те, що розміри посадових окладів військовослужбовців у період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року були сталими (не підвищувалися) та визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294). Керуючись пунктом 10-2 Порядку № 1078 «місяцем підвищення тарифної ставки (окладу)» для нарахування індексації за займаною посадою буде місяць підвищення окладу, тобто січень 2008 року.
21. До грудня 2015 року при обчисленні індексу споживчих цін для індексації заробітної плати працівників відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 використовувався термін «базовий місяць», який визначався для кожного працівника окремо. Проте після внесення змін до Порядку № 1078 став використовуватися новий термін - «місяць підвищення тарифних ставок (окладів)». Оскільки посадові оклади військовослужбовців не були збільшені, базовий місяць «січень 2008 року» став місяцем підвищення посадових окладів.
22. Посадові оклади військовослужбовців Збройних Сил України збільшувалися з 01 січня 2008 року та з 01 березня 2018 року. Касатор вважає, що зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію із встановленням базового місяця не є втручанням в дискреційні повноваження, а базовим місяцем є місяць підвищення посадового окладу - тобто січень 2008 року.
23. В обґрунтування наявності підстави для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 400/426/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 400/1119/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21, від 28 червня 2022 року у справі № 420/4841/21, від 28 червня 2022 року у справі № 640/8991/21, від 27 червня 2022 року у справі № 420/5976/20, від 09 червня 2022 року у справі №600/524/21-а, від 31 травня 2022 року у справі № 400/4491/20, від 31 травня 2022 року у справі № 300/1055/21, від 31 травня 2022 року у справі № 380/5610/21, від 31 травня 2022 року у справі № 380/7071/21, від 19 травня 2022 року у справі № 400/103/21, від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21, згідно якого базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців у спірний період є січень 2008 року.
24. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на правильність висновків та застосування норм матеріального права.
25. Звертав увагу на відсутність фінансового ресурсу військової частини НОМЕР_1 для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у період 2016-2017 років, а також на постанову Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, у якій суд дійшов висновку що не може встановити базовий місяць для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки уповноважений лише встановити право на її отримання.
26. Також вказував на те, що оскільки індексація грошового забезпечення має одноразовий характер, то на неї не поширюються положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому правових підстав для її виплати немає.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
28. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
29. Спірні правовідносини склалися зприводу індексації грошового забезпечення за період 2016-2017 роки та застосування січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) під час перерахунку спірної виплати.
30. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
31. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
32. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
33. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
34. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
35. Відповідно до статті 19 цього ж Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
36. Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
37. На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
38. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
39. Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
40. Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
41. Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
42. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
43. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону №1282-XII).
44. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
45. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
46. Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
47. У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
48. Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20).
49. За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
50. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
51. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).
52. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що відсутність фінансування не свідчить про поважність причин непроведення військовою частиною розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивача, відповідно бездіяльність відповідача є протиправною.
53. У цій справі позивач звернувся до суду за захистом права на індексацію свого грошового забезпечення у відповідний період, оскільки відповідач цієї індексації не нараховував і не виплачував та одночасно з цим не визнавав права позивача на її отримання.
54. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що дії військової частини щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по 28 липня 2017 року є протиправними та зобов`язали здійснити таке нарахування і виплату.
55. Водночас, Верховний Суд вважає необґрунтованими висновки судів про передчасність позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування індексації із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
56. Суд апеляційної інстанції керувався тим, що оскільки індексацію грошового забезпечення не було нараховано, то спір про визначення конкретного базового місяця відсутній, а тому відсутні підстави для його визначення у судовому порядку. Питання обчислення базового місяця, на думку суду, пов`язується вже з виконанням рішення суду.
57. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17).
58. Так, з 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013).
59. За змістом пояснювальної записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
60. У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).
61. Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
62. На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
63. Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
64. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник
65. Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
66. Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 Постанови № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
67. За рахунок цього мала б "обнулитися" індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 Постанови № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними Постановою № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).
68. Так, якщо на виконання пункту 3 Постанови № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх "місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013).
69. Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
70. Відтак, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року №1013) є січень 2008 року.
71. У спірному періоді повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
72. За таких обставин, суди попередніх інстанцій, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустили неправильне застосування норм матеріального права та дійшли помилкового висновку в частині відсутності підстав для визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) позивача для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 по 28 липня 2017 року.
73. Також колегія суддів приходить до висновку про те, що вирішення питання щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за спірний період сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача. Указаний висновок відповідає правовій позиції і підходу, які застосував Верховний Суд у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 580/3335/21.
74. Доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
75. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
76. За змістом частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
77. Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині відсутності підстав для врахування січня 2008 року для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача, допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов помилкового висновку про передчасність такої вимоги. Відповідно рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
78. За правилами частини першої статті 351 КАС України колегія суддів уважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивів щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) позивача для розрахунку індексації грошового забезпечення та у резолютивній частині, шляхом викладення абзацу третього у редакції цієї постанови.
79. Судові рішення в частині позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а також визначення періоду нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, сторонами не оскаржуються в касаційному порядку, а тому Верховний Суд не перевіряє їх правильність у межах цього касаційного провадження. Відповідно до правил статті 350 КАС України рішення судів попередніх інстанцій в цій частині підлягають залишенню без змін.
80. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі №320/12469/21 скасувати.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року змінити в частині мотивів щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) позивача для розрахунку індексації грошового забезпечення.
Змінити резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 320/12469/21, виклавши абзац третій у такій редакції: «Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по 28 липня 2017 року із застосуванням місяця підвищення, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року».
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду