№ 320/1410/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року

м. Київ

справа № 320/1410/23

адміністративне провадження № К/990/9479/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року (судді: Бєлова Л.В., Аліменко В.О., Безименна Н.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІС ТРЕЙД»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВІС ТРЕЙД» (далі також - ТОВ «НОВІС ТРЕЙД», Позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, Відповідач), у якій, з урахуванням поданого уточненого позову, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 244580413 від 29 вересня 2022 року.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Київський окружний адміністративний суду рішенням від 23 травня 2023 року позовні вимоги задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 19 січня 2024 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовив, як і відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року.

Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції вказав, що:

- Відповідач покликається на те, що рішення суду першої інстанції було отримано особисто представником податкового органу 22 листопада 2023 року, про що свідчить відмітка в матеріалах справи та штамп вхідної кореспонденції № 54117/5. Однак в порушення приписів процесуального законодавства не надає жодних доказів на підтвердження відповідних обставин, зокрема, копії розписки або, принаймні, рішення суду із датою реєстрації, на яку посилався апелянт;

- щодо посилання на наявність в матеріалах справи розписки представника про отримання, то суд звернув увагу на те, що відповідно до процесуального законодавства апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду, в той час як матеріали справи перебувають в суді першої інстанції та витребовуються при відкритті апеляційного провадження. Відтак, матеріали справи в суду апеляційної інстанції відсутні;

- об`єктивні та поважні причини пропуску строку відсутні, оскільки жодних доказів на підтвердження обставин апелянт не надав, тому підстав для поновлення пропущеного строку суд не знайшов.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Представник Відповідача, не погоджуючись з постановленою ухвалою суду апеляційної інстанції, стверджує про порушення апеляційним судом норм процесуального права при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

З урахуванням цього просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати й передати справу до суду апеляційної інстанції для розгляду справи по суті.

В обґрунтування вимог касаційної скарги представник стверджує, що копію повного тексту рішення Київського окружного адміністративного суду він отримав 22 листопада 2023 року. З урахуванням цього вважає, що останнім днем для оскарження рішення суду першої інстанції було 22 грудня 2023 року.

Стверджує про те, що в особистому кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи відсутня інформація щодо розгляду справи судом першої інстанції, на підтвердження чого надає відповідні докази.

З урахування цього вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 296 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не надав належної правової оцінки клопотанню ГУ ДПС у м. Києві про усунення недоліків апеляційної скарги.

В обґрунтування своєї позиції представник Відповідача покликається також на правові позиції Верховного Суду, що наведені у постановах у справах № 826/18040/17, № 826/1392/17.

2.2. Позиція Позивача (учасника, що подав відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу представник Позивача наголошує на правильності позиції суду апеляційної інстанції щодо пропуску Відповідачем строку на подання апеляційної скарги та неповажності наведених останнім таких підстав пропуску.

Наголошує, що відповідно до картки руху судового документа дата доставки копії рішення суду першої інстанції до кабінету Електронного суду - 23 травня 2023 року об 15:42 год. Таким чином, на його думку, останнім днем подачі апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 295 КАС України, є 22 червня 2023 року. В той же час, Відповідач подав апеляційну скаргу 18 грудня 2023 року, тобто з пропуском 30-денного строку, передбаченого КАС України.

Також представник Позивача стверджує про невідповідність вимогам чинного процесуального законодавства наданих представником Відповідача доказів на підтвердження неотримання рішення суду першої інстанції з підстав не засвідчення таких, низьку їх якість, а також з огляду на те, що відповідні скріншоти, ймовірно, були зроблені з кабінету представника Головного управління ДПС у м. Києві Тетяни Пушкарьової, хоча апеляційну і касаційну скарги подавав і підписував ОСОБА_1 , а клопотання про усунення недоліків було подано ОСОБА_2 .

Наголошує, що за висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 червня 2020 року у справі №183/1128/17, номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції самі по собі не свідчать про дату отримання рішення суду, а лише фіксують факт реєстрації кореспонденції суду при надходженні до Відповідача.

Посилаючись на отримання копії рішення суду в приміщенні суду, як стверджує представник Позивача, Відповідач не надав як до суду апеляційної інстанції, так і до суду касаційної інстанції жодних доказів на підтвердження відповідних обставин, зокрема, копії розписки або, принаймні, рішення суду із датою реєстрації, на яку посилався Відповідач.

Щодо посилання Відповідача на наявність в матеріалах справи розписки представника про отримання судового рішення, то, на думку представника Позивача, суд апеляційної інстанції слушно зауважив на тому, що відповідно до процесуального законодавства апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду, в той час як матеріали справи перебувають в суді першої інстанції та витребовуються при відкритті апеляційного провадження. Відтак матеріали справи в суду апеляційної інстанції були відсутні, а тому з`ясувати наявність або відсутність відповідної розписки в матеріалах справи суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Рішення суду першої інстанції ухвалене в порядку письмового провадження 23 травня 2023 року.

Апеляційну скаргу на це рішення Відповідач до суду апеляційної інстанції 18 грудня 2023 року й просив поновити строк на апеляційне оскарження з посиланням на отримання рішення суду першої інстанції 22 листопада 2023 року.

Встановивши на підставі картки руху судового документа те, що дата отримання рішення суду першої інстанції 23 травня 2023 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження.

З урахування цього суд апеляційної інстанції ухвалою від 2 січня 2024 року в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року відмовив. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року залишив без руху. Встановив Головному управлінню ДПС у м. Києві строк для усунення недоліків - 7 (сім) днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали Відповідач надіслав клопотання, в якому повідомив, що в особистому кабінеті «Електронного суду» відсутня інформація щодо розгляду справи судом першої інстанції, на підтвердження чого надав відповідні докази. Покликаючись на наявність у справі доказів про отримання рішення суду першої інстанції 22 листопада 2023 року, просив визнати поважними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку цим доводам, дійшов висновку про неповажність наведених Відповідачем підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

З урахуванням цього оскаржуваною ухвалою від 19 січня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження й відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІС ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

Суд вказав, що об`єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, оскільки жодних доказів на підтвердження обставин апелянт не надав, тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду апеляційної інстанції, Верховний Суд звертає увагу на таке.

Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Частиною першою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до частини третьої статті 44 КАС України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як визначає частина друга цієї статті учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

За змістом частини третьої статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Аналіз статті 295 КАС України свідчить про те, що за загальним правилом строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня проголошення судового рішення або з дня складення повного судового рішення. Частина друга цієї статті надає право учаснику справи на поновлення строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційну скаргу подано в межах встановленого строку з дня вручення копії судового рішення. Тобто, навіть у разі, якщо апеляційна скарга подана в межах встановленого строку з дня отримання копії судового рішення, але після спливу такого строку від дня його проголошення або складення повного судового рішення, строк на апеляційне оскарження є пропущеним, але КАС України презюмує право на його поновлення. Частина ж третя передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження у випадку наявності інших поважних причин пропуску, ніж ті, про які йдеться у попередній частині цієї норми.

Отже, однією із ключових обставин, яка має істотне значення для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, є встановлення дати вручення його копії учаснику справі.

Правила вручення судового рішення визначені статтею 251 КАС України.

За змістом частини п`ятої цієї статті (в редакції на час ухвалення рішення судом першої інстанції) учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах (зокрема від 22 листопада 2023 року у справі №520/8180/22, від 27 травня 2023 року у справі №240/7840/22) за результатом правового аналізу наведених норм вказував, що у розумінні статті 251 КАС України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення. За змістом КАС України суд не має обов`язку надсилати паперову копію судового рішення особі, яка зареєстрована в ЄСІТС, що, однак, не позбавляє таку особу права на отримання паперової копії судового рішення за окремою заявою.

Відповідач не заперечує, що на час ухвалення рішення суду першої інстанції, він був зареєстрований як користувач підсистем ЄСІТС, однак наполягає, що відповідне судове рішення не надходило йому.

Суд апеляційної інстанції, позиція якого співпадає з наведеною у відзиві на касаційну скаргу думкою Позивача, вважає, що відповідно до картки руху судового документа дата доставки рішення суду першої інстанції Відповідачу - 23 травня 2023 року об 15:42 год.

Надаючи правову оцінку відповідним висновкам апеляційного суду в контексті наведених під час касаційного провадження доводів сторін, Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин четвертої-шостої статті 18 КАС України Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі також - ЄСІТС) відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Частиною сьомою статті 18 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) передбачено, що особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі також - ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС; тут і надалі в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції).

У газеті «Голос України» від 4 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку.

Пункт 110 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС визначає, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).

5 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистеми відеоконференцзв`язку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС (тут і далі в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Згідно з підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).

Отже, оскільки апеляційна скарга подана суб`єктом владних повноважень, який в обов`язковому порядку повинен був зареєструвати свою офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, то питання отримання ним рішення суду першої інстанції в електронній формі через підсистему «Електронний суд» має істотне значення при встановленні дати отримання такого рішення, відповідно й початку обчислення строку на його апеляційне оскарження.

Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС встановлено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з пунктом 37 наведеного розділу Положення про ЄСІТС Підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Пунктом 42 наведеного розділу передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Отже, формування рішення суду в автоматизованій системі діловодства судів та направлення рішення суду до Єдиного державного реєстру судових рішень супроводжується автоматичним направленням рішення суду до електронного кабінету суб`єкта владних повноважень, який є учасником справи.

Водночас згідно з пунктом 43 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС до Електронного кабінету надсилаються документи у справі лише в разі наявності ідентифікаційних даних користувача (учасника справи), внесених до автоматизованої системи діловодства.

У разі надсилання користувачем документів у справі за допомогою власного Електронного кабінету ідентифікаційні дані користувача вносяться до автоматизованої системи діловодства в автоматичному режимі.

У разі надсилання документів у справі особою в паперовій формі її ідентифікаційні дані вносяться до автоматизованої системи діловодства працівником суду.

Підпункт 5.5 пункту 5 розділу I «Загальні положення» Положення про ЄСІТС дає визначення поняття «ідентифікаційні дані особи» - для юридичних осіб: ідентифікаційний код юридичної особи (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, - код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України); для фізичних осіб - підприємців: реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП), для адвокатів - номер та дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; для фізичних осіб: унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - УНЗР), реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або номер і серія паспорта. Для фізичних осіб - громадян України номер і серія паспорта є ідентифікаційними даними виключно за відсутності у такої фізичної особи РНОКПП або УНЗР.

Отже, за змістом наведених норм суд використовує функціонал підсистеми «Електронний суд», зокрема, щодо направлення і вручення судових рішень, через автоматизовану систему діловодства суду. Ці системи є нерозривно пов`язаними і функціонують в автоматичному порядку, однак, для забезпечення досягнення мети, з якою ЄСІТС було впроваджено у роботу суду, вагоме значення має правильність внесення ідентифікаційних даних особи до автоматизованої системи діловодства, коли такі вносяться працівником суду.

Оскільки ключове питання у цій справі пов`язане саме із функціонуванням підсистеми «Електронний суд», документи, які містяться в матеріалах справи у паперовому вигляді, не мають такого принципово важливого значення, ніж ті дані і документи, які містяться в автоматизованій системі діловодства суду. Це випливає з того, що в паперових документах, які містяться в матеріалах справи, відсутні усі дані, в тому числі й ідентифікаційні, щодо особи, яка отримала електронний документ, на підставі яких можна було б зробити беззаперечний висновок про отримання судового рішення саме відповідачем у справі.

Пунктом 114 розділу IV «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС встановлено, що до матеріалів судової справи в електронному вигляді в АСДС належать:

114.1) у разі подання до суду процесуальних та інших документів, що стосуються розгляду судових справ, в електронній формі за допомогою підсистеми "Електронний суд":

реєстраційні картки;

відомості про отримання або надсилання електронних документів;

позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи в електронній формі, що подані до суду з використанням підсистеми "Електронний суд";

процесуальні та інші документи в електронній формі, виготовлені судом та надіслані на офіційні електронні адреси учасників судового процесу за допомогою ЄСІТС;

інші електронні документи, створені в АСДС в автоматичному режимі (протоколи автоматизованого розподілу справи, протоколи фіксування судових засідань, технічні записи судових засідань тощо);

114.2) у разі подання до суду процесуальних та інших документів, що стосуються розгляду судових справ, у паперовій формі:

реєстраційні картки;

відомості про отримання або надсилання електронних документів;

процесуальні та інші документи в електронній формі, виготовлені судом;

інші електронні документи, створені в АСДС в автоматичному режимі (протоколи автоматизованого розподілу справи, протоколи фіксування судових засідань, технічні записи судових засідань тощо).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з моменту початку функціонування ЄСІТС правильність оформлення електронних справ, зокрема, реєстраційних карток щодо учасників справи має важливе значення для коректного функціонування підсистеми «Електронний суд», відомості якої в подальшому можуть бути належними доказами подання документів до суду та/або їх отримання учасниками справи.

Відповідно до підпункту 5.3 пункту 5 розділу I «Загальні положення» Положення про ЄСІТС електронне повідомлення (повідомлення) - автоматично створена та передана в електронній формі інформація, в тому числі про доставку, отримання, реєстрацію чи відмову в реєстрації електронного документа адресатом.

Таким чином, повідомлення про доставлення електронної копії судового рішення в електронний кабінет суб`єкта владних повноважень є належним доказом його вручення, відповідно, підлягає долученню до матеріалів справи, які формуються в паперовому вигляді (у випадку розгляду справи в паперовій формі). Однак, якщо таке повідомлення не містить усіх відомостей щодо особи, якій було направлено електронний документ, зокрема, її ідентифікаційних даних, такі відомості, у випадку заперечення особою факту отримання документів через підсистему «Електронний суд», підлягають перевірці за допомогою автоматизованої системи діловодства суду шляхом витребування і дослідження електронних справ, що забезпечується функціоналом автоматизованої системи діловодства суду (КП «Діловодство спеціалізованого суду», далі також - КП «ДСС»).

Згідно з матеріалами справи у суді першої інстанції усі процесуальні документи подавалися учасниками справи в паперовій формі, відповідно, ідентифікаційні дані осіб підлягали внесенню до автоматизованої системи діловодства працівником суду.

Перевірка цих даних, в умовах заперечення Відповідача щодо отримання ним через підсистему «Електронний суд» електронного примірника рішення суду першої інстанції, може бути здійснена виключно за допомогою відомостей електронних справ.

Здійснивши за допомогою функціоналу КП «ДСС» витребування електронних справ, які формувалися судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що реєстраційна картка, яка сформована судом першої інстанції, містить ідентифікаційний код відповідача у справі той, який зазначив Позивач у позовній заяві, - 43141267.

Відповідач, подаючи відзив у справі, вказав свій код - 44116011, за яким фактично на час розгляду справи й здійснював повноваження й виконував функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики.

Однак, відповідні дані не були виправлені в реєстраційних даних Відповідача для цілей належного розгляду справи в суді та вручення відповідних процесуальних документів.

Як підтверджується доказами, зокрема, актом перевірки (том 1 арк. 25), відповідний індивідуальний акт, з приводу якого виник спір, прийнятий Головним управління ДПС у м. Києві як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України з кодом ЄДРПОУ 44116011, де на обліку як платник податків перебував Позивач згідно з наданою копією витягу з Єдиного реєстру підприємств, установ та організацій (том 1, арк. 33,35).

Зміст наведеного дає підстави вважати, що позов у цій справі фактично пред`явлено до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України з кодом в ЄДРПОУ 44116011, однак, в автоматизованій системі діловодства суду у реєстраційній картці електронної справи відповідачем у справі зазначено Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України з кодом ЄДРПОУ 43141267.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ ВП 44116011 належить філії (інший відокремлений підрозділ) - Головному управлінню ДПС у м. Києві, утвореному як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, зареєстрованому з 30 вересня 2020 року, а код ЄДРПОУ 43141267 належить юридичній особі - органу державної влади - Головному управлінню ДПС у м. Києві, яке перебуває у стані припинення з 22 жовтня 2020 року.

Реєстраційна картка електронної справи, яка сформована судом апеляційної інстанції, містить правильний ідентифікаційний код особи, яка є відповідачем у цій справі, - код ЄДРПОУ ВП 44116011.

Оскільки в електронній справі, сформованій судом першої інстанції, в реєстраційній картці не було вказано Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (код ЄДРПОУ ВП 44116011), яке фактично є відповідачем у справі, цьому користувачу автоматизована система діловодства суду не мала можливості направляти документи у справі в автоматичному порядку.

Відповідно, оскільки реєстраційна картка в електронній справі, сформованій судом апеляційної інстанції, містила правильні ідентифікаційні дані Відповідача у справі, направлення документів у справі в електронній формі здійснювалося в автоматичному порядку належній особі.

В контексті цього необхідно зазначити, що в матеріалах справи взагалі відсутня довідка щодо доставлення Головному управлінню ДПС у м. Києві, утвореному як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, рішення суду першої інстанції. Відсутня відповідна інформація про доставлення такого рішення Відповідачу і в КП «ДСС».

Наведене вище в сукупності дає підстави вважати помилковими висновки суду апеляційної інстанції та представника Позивача про вручення Відповідачу рішення суду першої інстанції 23 травня 2023 року об 15:42, а доводи останнього про не отримання ним рішення суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» знаходять своє підтвердження.

Наведеному суд апеляційної інстанції правової оцінки не надав й не перевірив відповідним чином доводи представника Відповідача щодо неотримання рішення суду першої інстанції, хоча, виходячи з висновків суду апеляційної інстанції, мав доступ до справи в КП «ДСС».

Наведені підходи щодо застосування норм процесуального права Верховний Суд неодноразово демонстрував у своїх судових рішеннях, зокрема, у справах №340/9054/21, №280/4457/19, №520/9677/22.

Необхідно зазначити й те, що в матеріалах справи (том 1, арк.152,153), а також в КП «ДСС», на підтвердження направлення рішення від 23 травня 2023 року Відповідачу суд першої інстанції склав довідку від 8 червня 2023 року про надсилання копії рішення на офіційну електронну адресу. Згідно з цією довідкою рішення суду першої інстанції доставлене ГУ ДПС у м. Києві 8 червня 2023 року об 13:09. В матеріалах справи також міститься відповідна роздруківка про надсилання документів на електронну адресу kyiv.official@tax.gov.ua.

Надаючи правову оцінку такому способу вручення рішення судом першої інстанції для цілей обрахунку дати, з якої почався відлік на апеляційне оскарження, Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, що наведені у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22.

Згідно з цим висновком процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС. Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим. Бажання учасника справи (фізичної особи) зазначити у скарзі (заяві) свою особисту електронну адресу, свідчить лише про бажання особи отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв`язку, та не звільняє суд обов`язку виконувати вимоги закону, зокрема щодо надіслання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов`язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем вручення якого є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонена, та може здійснюватися як додаткова, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення відповідно до статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).

Оскільки правове регулювання питання щодо вручення судового рішення, яке встановлене статтею 272 ЦПК України є ідентичним до статті 251 КАС України, колегія суддів вважає вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду застосовними і до правовідносин, які виникли у цій справі.

З урахуванням цього докази, що містяться в матеріалах справи, про направлення рішення суду першої інстанції на електронну адресу kyiv.official@tax.gov.ua не підтверджують його вручення Відповідачу у визначеному статтею 251 КАС України порядку.

Натомість як у справі, так і в КП «ДСС», міститься розписка, яка підтверджує, що Відповідач отримав рішення суду першої інстанції 21 листопада 2023 року.

В контексті наведеного Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції поклав фактично на Відповідача обов`язок доказування щодо дати отримання ним рішення суду апеляційної інстанції, й маючи при цьому відповідний доступ до матеріалів електронної справи, не виконав завдання адміністративного судочинства й відповідно не перевірив дійсну дату отримання рішення суду першої інстанції.

З урахуванням цього, доводи Позивача щодо неналежного оформлення скріншотів з кабінету «Електронного суду» не мають правового значення для цілей вирішення питань, що постали в межах цього касаційного провадження. Адже суд апеляційної інстанції, маючи відповідний доступ до даних щодо вручення судом першої інстанції рішення, належним чином не проаналізував інформацію та вказав про отримання рішення суду першої інстанції 23 травня 2023 року об 15:42 год, що не підтверджується жодними даними, що містяться в КП «ДСС». Такі дані безпосередньо й відсутні матеріалах паперової справи.

Тож, за наведеного правового регулювання і проаналізованих обставин щодо дати отримання рішення суду першої інстанції справи, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції на підставі наявних у його розпорядженні документів, що складались судом першої інстанції, не встановивши дійсної дати отримання рішення суду першої інстанції допустив порушення норм процесуального права й дійшов передчасного висновку про неповажність наведених Відповідачем підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду саме зі стадії вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року скасувати.

Справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх