№ 320/14514/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року

м. Київ

справа № 320/14514/23

адміністративне провадження № К/990/34084/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року (головуючий суддя - Лиска І.Г.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді: Карпушова О.В., Мєзєнцев Є.І.)

у справі №320/14514/23

за позовом ОСОБА_1

до Крикливенко Богдана Володимировича - керівника апарату Вищого антикорупційного суду

про визнання протиправними дій

I. ПРОЦЕДУРА

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду, у якому просив визнати протиправними дії керівника апарату Вищого антикорупційного суду Крикливенка Б.В. щодо ручного внесення судді Мовчан Н.В. як другого судді при повторному автоматизованому розподілу судової справи №991/5643/22, провадження №1-кс/991/5665/22 у кримінальному провадженні за №520160000000380 від 20 жовтня 2016 року, який відбувся 28 грудня 2022 року на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2022 року.

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження в даній адміністративній справі на підставі частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

3. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, однак цей спір не віднесений до юрисдикції жодного суду та не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

6. Так, суди обох інстанцій зазначили, що здійснення керівником апарату суду або іншою уповноваженою особою функцій, пов`язаних з судовим розглядом справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.

7. Крім того, суди врахували позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08 травня 2018 року в справі №521/18287/15-ц, відповідно до якої обов`язок працівників апарату відповідного суду зареєструвати та розподілити подану позовну заяву в АСДС належить до владних управлінських функцій суду, адже цей обов`язок спрямований на виконання повноважень, закріплених процесуальним законом і Положенням про АСДС, а тому спір за позовом фізичної особи, яка звернулася до суду, але суд не виконав обов`язку щодо реєстрації та розподілу через автоматизовану систему документообігу позовної заяви, необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що відносини щодо порядку забезпечення керівником апарату функціонування автоматизованої системи документообігу суду за своїм характером є публічно-правовими відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані зі здійсненням відповідачем як суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій щодо внесення інформації з метою здійснення авторозподілу.

9. В спірних правовідносинах керівник апарату Вищого антикорупційного суду Крикливенко Б.В. , згідно з пунктами 19, 25, 26 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України не є стороною кримінального провадження, не є його учасником та не є учасником судового провадження.

10. На думку скаржника, в даному випадку керівник апарату Вищого антикорупційного суду Крикливенко Б.В. діяв як посадова особа суб`єкта владних повноважень без дотримання вимог частини другої статті 19 Конституції України, частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу» та з грубим порушенням частини третьої статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

11. Як зазначає скаржник, відповідно до пункту 1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду правове регулювання відносин, пов`язаних із функціонуванням автоматизованої системи документообігу суду, здійснюється цим Положенням у тому числі відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про інформацію», «Про доступ до судових рішень», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про захист персональних даних», «Про електронний цифровий підпис».

12. Наведене положення не є частиною кримінального процесуального законодавства України, оскільки відповідно до частини другої статті 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

13. З наведених підстав Положення про автоматизовану систему документообігу суду не може бути частиною кримінального процесуального законодавства України.

14. Скаржник зазначає, що здійснення публічно-владної управлінської діяльності щодо забезпечення діяльності автоматизованої системи документообігу суду апаратом суду та порядку внесення інформації до неї є частиною публічно-владних управлінських функцій та регламентований у статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положенні про автоматизовану систему документообігу суду.

15. Забезпечення внесення даних в систему інформації відносно суддів, на яких розподіляються справи, лікарняних, відсутності суддів, спеціалізації - це частина публічно-владних управлінських функцій суду, а предметом оскарження є дії відповідача.

16. Отже, на думку скаржника, вказаний спір пов`язаний із виконанням покладених на керівника апарату Вищого антикорупційного суду законодавством України функцій і завдань як органу державної влади, що є предметом правового регулювання відносин у публічно-правовій сфері, однак, жодним чином не регулюється Кримінальним процесуальним кодексом України.

17. Крім того, скаржник вказує на помилкове посилання судами попередніх інстанцій на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 квітня 2018 року у справі №820/5586/16, оскільки у вказаній справі був зовсім інший предмет розгляду, а саме протиправна бездіяльність секретаря судового засідання Вищого антикорупційного суду України, яка полягала в невиконанні ухвали цього суду та постановлення окремої ухвали про можливу наявність у діях секретаря судового засідання ознак посадових злочинів, і такі дії регулюються КПК України, тому Велика Палата правильно вказала на розгляд справи в порядку КПК України.

18. У постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі №826/14690/17 скаржник просив визнати протиправним і скасувати розпорядження керівника апарату Голосіївського районного суду міста Києва Вернигори Л.В. від 30 серпня 2017 року №340 «Про здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи №752/3305/17», зобов`язати Державне підприємство «Інформаційні судові системи» вилучити з автоматизованої системи документообігу Голосіївського районного суду міста Києва відомості про вказане розпорядження. На думку скаржника, вказані обставини відрізняються від тих, що наведені у розглядуваній справі, оскільки в ній не відбулось такого розподілу справи через автоматизовану систему документообігу, який би на законних підставах визначив суддю для розгляду справи, а остання була внесена керівником апарату вручну.

19. Стосовно висновків судів про те, що у справі №991/5643/22 вже було реалізоване право оскаржити результати повторного авторозподілу від 28 грудня 2022 року, тому порушення права на справедливий суд не відбулося, скаржник зауважив, що під час розгляду відводу суд не розглядав відповідність вимогам закону дій керівника апарату щодо ручного внесення судді Мовчан Н.В. як другого судді при повторному автоматизованому розподілу справи, а суд лише перевірив правильність повторного розподілу, що підлягає розгляду під час вирішення відводу. Інакше кажучи, суд перевірив чи був розподіл між усіма суддями, впевнився, що був та відмовив у відводі.

20. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що порушення порядку авторозподілу справи є підставою для заявлення стороною відводу судді чи самовідводу судді у такій справі. Такі порушення, у разі їх наявності, не можуть бути предметом перегляду іншою судовою інстанцією, зокрема, адміністративним судом.

21. Наголошує, що слідчими суддями ВАКС не заявлялися самовідводи з підстав порушення статті 35 КПК України. Відсутність самовідводів слідчих суддів, у провадженні яких перебували відповідні клопотання, заяви і скарги, свідчить про дотримання процесуальних норм при визначенні складу суду. Крім того, питання дотримання положень статті 35 КПК України під час здійснення автоматизованого розподілу матеріалів кримінального провадження №52016000000000380 неодноразово було предметом дослідження згідно з кримінальним процесуальним законодавством під час вирішення питання про відвід слідчого судді, які заявлялися адвокатами позивача.

22. Так, у справі №991/5643/22 адвокатами підозрюваного подавалися заяви про відвід судді з посиланням на протиправність повторного авторозподілу справи від 28 грудня 2022 року (неправомірністю якого обґрунтований адміністративний позов у цій справі) - стороною захисту було подано 8 заяв про відвід судді у вказаному кримінальному провадженні, які не були задоволені.

23. Підтверджуючи відповідні факти, представник позивача у касаційній скарзі зазначає, що розгляд відповідних заяв відбувся у встановленому кримінальних процесуальним законодавством порядку, а «суд перевірив чи був розподіл між усіма суддями, впевнився, що був, та відмовив у відводі».

24. Наведене, на думку відповідача, підтверджує, що позивач належним чином реалізував своє право на апеляційний суд у контексті спірних правовідносин щодо оскарження результатів повторного авторозподілу судової справи №991/5643/22 в процесуальному порядку шляхом подання заяви про відвід.

25. Таким чином, відповідач вважає, що подання адміністративного позову у цій справі фактично є маніпулятивною спробою учасника кримінального провадження задовольнити свої інтереси, які не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а позапроцесуальному порядку, що є неприпустимим з огляду на зміст кримінального провадження та його мету.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

27. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

28. Приписами частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, визначеним у цій статті шляхом.

29. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

30. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

31. Проте юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України).

32. Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

33. Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

34. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

35. Слід зазначити, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

36. Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

37. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

38. Водночас поняття «позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.

39. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

40. Обґрунтовуючи підстави для звернення до адміністративного суду із цим позовом ОСОБА_1 вказує, що 28 грудня 2022 року керівником апарату Вищого антикорупційного суду Крикливенко Б.В. було протиправно здійснено ручне внесення судді Мовчан Н.В. як другого судді при повторному автоматизованому розподілу судової справи №991/5643/22, провадження №1-кс/991/5665/22 у кримінальному провадженні за №520160000000380 від 20 жовтня 2016 року, на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2022 року.

41. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції наголосив на тому, що публічно-правовим спором за приписами КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає зі здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Водночас здійснення відповідальними особами заходів, пов`язаних з автоматичним розподілом справ (матеріалів) між суддями, у тому числі виконання керівником апарату суду своїх функціональних обов`язків, пов`язаних з повторним автоматизованим визначенням запасного (слідчого) судді, не породжує виникнення публічно-правових відносин між особою, яка є учасником судового процесу (кримінального провадження), та відповідними посадовими особами судової установи.

42. Згідно із висновками, зробленими судом першої інстанції, здійснення керівником апарату суду або іншою уповноваженою особою функцій, пов`язаних з судовим розглядом справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2018 року в справі №820/5586/16.

43. Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками. Неможливість оскаржити дії керівника апарату в адміністративному чи будь-якому іншому виді судочинства є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

44. Відповідно до частин першої-третьої статті 31 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) у системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої та апеляційної інстанції з розгляду окремих категорій справ. Вищими спеціалізованими судами є: 1) Вищий суд з питань інтелектуальної власності; 2) Вищий антикорупційний суд. Вищі спеціалізовані суди розглядають справи, які віднесені до їх юрисдикції процесуальним законом.

45. Завданням Вищого антикорупційного суду є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов`язаних із ними кримінальних правопорушень та судового контролю за досудовим розслідуванням цих кримінальних правопорушень, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також вирішення питання про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у випадках, передбачених законом, у порядку цивільного судочинства (стаття 3 Закону України від 07 червня 2018 року №2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд» із змінами, внесеними згідно із Законами від 31 жовтня 2019 року №263-IX, від 14 липня 2020 року №781-IX, (далі - Закон №2447-VIII)).

46. У частині першій статті 16 Закону №2447-VIII закріплено, що організаційне забезпечення роботи Вищого антикорупційного суду здійснюється апаратом Вищого антикорупційного суду відповідно до Закону №1402-VIII, приписами частин першої та третьої статті 155 якого внормовано, що організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, інформує збори суддів про свою діяльність. Збори суддів можуть висловити недовіру керівнику апарату суду, що має наслідком звільнення його з посади.

47. При здійсненні автоматизованого розподілу справ, скарг, заяв, клопотань та інших передбачених законом процесуальних документів (далі - справи та інші процесуальні документи) Вищий антикорупційний суд керується КПК України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (із змінами), яким здійснюється правове регулювання відносин, пов`язаних із функціонуванням автоматизованої системи документообігу суду, та Засадами використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затвердженими рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2019 року №4 (із змінами), якими визначається порядок функціонування автоматизованої системи, правила застосування вказаного Положення з урахуванням юрисдикції та інстанційності суду, норм процесуальних кодексів і законів України.

48. Відповідно до частин другої-четвертої статті 35 КПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов`язковому порядку вносяться: дата надходження матеріалів, скарги, клопотання, заяви або іншого процесуального документа, прізвище особи, стосовно якої подані документи, та їх суть, прізвище (найменування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який здійснював судове провадження, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом. Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їх функціональними обов`язками.

49. Приписами статті 80 КПК України закріплено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.

50. Таким чином, розподіл справ та інших процесуальних документів у Вищому антикорупційному суді здійснюється в автоматичному режимі автоматизованою системою. Однією із цілей запровадження автоматизованого розподілу є дотримання принципу розгляду справ та інших процесуальних документів неупередженим судом, а запобіжниками порушення такого елементу права на справедливий суд як неупередженість суду, порушення встановленого статтею 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи, процесуальний закон визначив інститут відводу, за правилами якого учасник процесу може заявити відвід судді, а суддя - самовідвід. Порушення порядку автоматизованого розподілу справ та інших процесуальних документів може вказувати на їхній розгляд незаконним складом суду, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону може бути однією із підстав для оскарження рішення суду першої інстанції в суді апеляційної інстанції, якщо таке рішення підлягає оскарженню.

51. Згідно із висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року в справі №521/18287/15-ц, на яку в оскаржуваних судових рішеннях послалися суди попередніх інстанцій, обов`язок працівників апарату відповідного суду зареєструвати та розподілити подану позовну заяву в АСДС належить до владних управлінських функцій суду, адже цей обов`язок спрямований на виконання повноважень, закріплених процесуальним законом і Положенням про АСДС, а тому спір за позовом фізичної особи, яка звернулася до суду, але він не виконав обов`язку щодо реєстрації та розподілу через автоматизовану систему документообігу позовної заяви, необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.

52. Натомість дії учасника справи у разі його незгоди з порядком розподілу справ відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду випливають із процесуального закону, який не передбачає у таких випадках можливості подання цим учасником справи позову до працівників апарату відповідного суду. Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду (працівників апарату суду), відповідно ухваленого або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду (такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року в справі №640/21170/18, та Верховним Судом у постанові від 16 січня 2020 року в справі №826/16580/17).

53. У постанові від 31 жовтня 2018 року в справі №826/14690/17 Верховний Суд зазначив, що здійснення відповідальними особами заходів, пов`язаних з автоматичним розподілом справ (матеріалів) між суддями, у тому числі виконання керівником апарату суду своїх функціональних обов`язків, пов`язаних з повторним автоматизованим визначенням запасного (слідчого) судді, не породжує виникнення публічно-правових відносин між особою, яка є учасником судового процесу (кримінального провадження), та відповідними посадовими особами судової установи. Здійснення керівником апарату суду або іншою особою функцій, пов`язаних з судовим розглядом справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади. Право особи, яка бере участь у судовому процесі (кримінальному провадженні) на незалежний і безсторонній суд забезпечується у передбачений процесуальним законодавством спосіб, у тому числі реалізацією права заявити відвід судді, можливістю оскарження рішення з підстав розгляду справи (заяви, інших матеріалів) незаконним складом суду, якщо таке рішення може бути оскаржене, тощо.

54. Беручи до уваги наведене та ураховуючи безпідставність доводів скаржника щодо неврегулювання спеціальним процесуальним законом (КПК України) порядку оскарження порушень автоматизованого розподілу справ і що вказаний спір пов`язаний із виконанням покладених на керівника апарату Вищого антикорупційного суду законодавством України функцій і завдань як органу державної влади, Верховний Суд уважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі про визнання протиправними дій керівника апарату Вищого антикорупційного суду Крикливенка Б.В. щодо ручного внесення судді Мовчан Н.В. як другого судді при повторному автоматизованому розподілу судової справи №991/5643/22, провадження №1-кс/991/5665/22 у кримінальному провадженні за №520160000000380 від 20 жовтня 2016 року, який відбувся 28 грудня 2022 року на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2022 року, - не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

55. Ураховуючи викладене Верховний Суд уважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства, а тому правильно відмовив у відкритті провадження у справі, на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

56. Що стосується доводів касаційної скарги про помилкове посилання судами попередніх інстанцій на висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладеній у постанові від 03 квітня 2018 року у справі №820/5586/16 та від 31 жовтня 2018 року в справі №826/14690/17, з огляду на інший предмет та інші обставини у вказаний справах, на відміну від тих, що наведені у справі, що розглядається, то Верховний Суд вважає, що таке посилання судів попередніх інстанцій не призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому відповідно до частини другої статті 351 КАС України не може бути підставою для скасування або зміни рішення.

57. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а значною мірою зводяться до трактування норм процесуального права, на власний розсуд.

58. З огляду на викладене Суд констатує, що у касаційній скарзі відсутні обґрунтовані доводи, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.

59. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

60. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

61. Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

62. З огляду на результат касаційного розгляду справи питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 345 350 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі №320/14514/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду