ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 320/1950/21
адміністративне провадження № К/9901/18745/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі №320/1950/21 за позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Київській області звернулося до суду з позовом, у якому просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта", накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 11 лютого 2021 року. В обґрунтування позову посилається на те, що представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта" не допустили представників контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, що стало підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, у відкритті провадження за заявою Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, відмовлено.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами наявний спір про право, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДПС у Київській області подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати зазначені рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що суди не звернули уваги, що позовна заява подана в загальному порядку, а не в порядку спеціального провадження, встановленого статтею 283 КАС України, оскільки позовна заява подана за підписом представника позивача, а не за підписом керівника, без скріплення печаткою контролюючого органу як того вимагає спеціальна стаття, додатки до позову та копію позовної заяви направлено не в порядку статті 269 КАС України. Отже, судами взагалі не досліджено умови і порядок звернення до суду. Також ГУ ДПС зазначає, що судові рішення ухвалені без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 червня 2020 року у справі № 280/2993/19.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі №320/1950/21 залишити без змін.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ (глава 11) та порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ (§ 2 цієї глави). Статтею 283 КАС України врегульовано особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів на підставі заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Цей порядок є альтернативним загальному порядку розгляду справ.
Колегія суддів зазначає, що податковий орган має право/обов`язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. При розгляді вимоги щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків до предмета доказування входить, зокрема наявність підстав та дотримання порядку призначення контролюючим органом перевірки та прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі № 280/2993/19.
В даному спорі податковий орган звернувся в порядку загального позовного провадження, а не в порядку, встановленому ст. 283 КАС України.
Звернення до суду в порядку загального позовного провадження можливе у разі, якщо у справі є реальний або уявний спір про право.
Відтак, відмовляти у відкритті провадження у справі в зв`язку з наявним спором про право не передбачено Кодексом адміністративного судочинства і суперечить основним завданням адміністративного судочинства - вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин.
Приписи пункту 2 частини четвертої ст. 283 КАС України не можуть застосовуватись у випадку звернення до суду в порядку загального провадження з позовною заявою, а цією статтю врегульовано випадки розгляду заяв податкового органу у безспірному терміновому порядку.
Щодо зазначення судами попередніх інстанцій наявності «спору про право».
Відмовляючи у відкритті провадження за позовом податкового органу, суди встановили факт наявності спору про право, оскільки ТОВ «Еліта» звернулось до суду з позовом до податкового органу про визнання протиправними дій, що виявились у проведенні документальної планової перевірки та зобов`язання податкового органу утриматись від проведення такої перевірки.
Разом з тим, не згода з діями податкового органу або з наказом про проведення перевірки не є спором про право. Більш того, ТОВ «Еліта» має право на будь-якій стадії процесу відмовитись від позову.
Звертаючи до суду з даним позовом, податковий орган зазначив, що відповідач не допустив до перевірки посадових осіб, оскільки не згодний з такими діями щодо наміру продовження перевірки, що стало підставою застосування адміністративного арешту майна.
Право на звернення до суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, в тому числі і вирішення можливого спору платника податків з контролюючим органом встановлено Податковим кодексом України та КАС України, а суд зобов`язаний перевірити та підтвердити або відмовити у підтверджені обґрунтованості такого арешту. Податковим кодексом України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Тобто, це встановлений законом спосіб спонукання платника податків до виконання зобов`язань, які не виконуються (з позиції податкового органу), що може супроводжуватись незгодою з такими діями та рішенням контролюючого органу.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, оскільки податковий орган звернувся з позовною заявою в порядку загального провадження, але суди зазначили, що визнають її заявою в порядку статті 283 КАС України.
Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судами обох інстанцій, справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341 345 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі №320/1950/21 скасувати.
Справу №320/1950/21 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва