№ 320/21836/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2025 року

м. Київ

справа №320/21836/23

адміністративне провадження № К/990/27186/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 320/21836/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "МБ Іновація" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування містобудівних умов в частині, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 (ухвалене судом у складі головуючого судді Балаклицького А. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Василенка Я. М., суддів: Мельничука В. П., Шведа Е. Ю.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ТОВ «МБ Іновація» (далі також - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - відповідач, Департамент містобудування), в якому позивач просив:

визнати в частині протиправним та скасувати пункт 1 (Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) розділу "Містобудівні умови та обмеження: "Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, реєстраційний номер ЄДЕССБMU01:8182- 8394-1455-5826, реєстраційний номер 181 від 19.02.2020 (в редакції наказу № 234 від 25.04.2023) "27 м (Остаточну висоту визначити проектною документацією, розробленою відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", ДБН В.2.2-9:2018 "Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди. Основні положення" та ДБН В.1.1.7-2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги", з урахуванням вимог пам`яткоохоронного законодавства, із дотримання нормативних побутових і протипожежних розривів, забезпеченням нормативної освітленості та інсоляції приміщень об`єкта та суміжної забудови.)";

визнати протиправними та скасувати абзаци 1 та 2 пункту 5 (планувальні обмеження) розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, реєстраційний номер ЄДЕССБMU01:8182-8394-1455-5826, реєстраційний номер 181 від 19.02.2020 (в редакції наказу № 234 від 25.04.2023);

зобов`язати Департамент містобудування внести зміни до Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:8182-8394-1455-5826, реєстраційний номер 181 від 19.02.2020 (в редакції наказу № 234 від 25.04.2023), шляхом викладення їх пункту 1 (Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) розділу "Містобудівні умови та обмеження" у наступній редакції: "З умовною висотою понад 73,5 м, в тому числі житлових будинків умовною висотою до 100 м включно та громадських будівель умовною висотою до 150 м включно.";

зобов`язати Департамент містобудування внести зміни до Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, реєстраційний номер ЄДЕССБMU01:8182-8394-1455-5826, реєстраційний номер 181 від 19.02.2020 (в редакції наказу № 234 від 25.04.2023), шляхом доповнення пункту 2 (максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки) розділу "Містобудівні умови та обмеження" абзацом у наступній редакції: "Функціональний склад елементів комплексу уточнити за завданням на проектування складених з урахуванням містобудівних умов та обмежень. Відсоток забудови земельної ділянки, розміщення об`єкта проектування та елементів прибудинкової території, проїздів визначити з урахуванням положень ДБН В.2.2- 15:2019 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення.";

зобов`язати Департамент містобудування внести зміни до Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, реєстраційний номер ЄДЕССБMU01:8182-8394-1455-5826, реєстраційний номер 181 від 19.02.2020 (в редакції наказу № 234 від 25.04.2023), шляхом викладення їх пункту 3 (максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови) розділу "Містобудівні умови та обмеження" у наступній редакції: "У разі розміщення житлового фонду розрахункову щільність населення для земельних ділянок прийняти відповідно до додатку В.1 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій".

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «МБ Іновація» зазначив, що положення Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, реєстраційний номер ЄДЕССБМU01:8182-8394-1455-5826, в частині оскаржуваних положень не відповідають законодавству України, будівельним нормам, стандартам і правилам, діючому містобудівному законодавству, обмежують позивача в законних правах, встановлюють дискримінаційні вимоги, що є порушенням прав останнього, такі положення підлягають скасуванню із внесенням відповідачем відповідних змін до містобудівних умов та обмежень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2024, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Так, щодо обмеження висотності об`єкта суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки такі обмеження встановлені відповідачем на підставі виключно Генерального плану м. Києва, затвердженого Рішенням № 370/1804, за відсутності затвердження відповідного історичного ареалу м. Києва Мінкультури, то вони є протиправними, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині обґрунтовані.

В частині обмеження максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки та максимально допустимої щільності населення в межах житлової забудови, суди зазначили, що такі обмеження є також протиправними, оскільки позивач на підставі частини 8 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» просив внести зміни до Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва № MU01:8182-8394-1455- 5826 лише щодо території забудови та складу замовників, а зміни у вихідні дані щодо максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки та максимально допустимої щільності населення в межах житлової забудови, позивач вносити не просив.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то суди зауважили, що такі підлягають задоволенню, позаяк це є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. При цьому, застосування судом зазначеного способу захисту права в контексті спірних правовідносин не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзиву на касаційні скарги

Не погодившись з цими судовими рішеннями, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій заявник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору неправильно застосували норми матеріального права, зокрема: статті 5 та 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI, а також статті 6 та 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-III. Вказує на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах 31.01.2023 у справі №640/8728/21, а також в постановах Верховного Суду від 14.02.2023 у справі №640/24975/21, від 21.03.2023 у справі №640/16819/21, від 16.04.2024 у справі №640/30349/21, від 27.06.2023 у справі №640/27822/20, 01.07.2021 у справі №640/14207/19.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2024 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліку шляхом сплати судового збору.

У межах встановленого Судом строку заявник касаційної скарги усунув її недоліки.

Верховний Суд ухвалою від 22.08.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У відзиві на касаційну скаргу, поданому позивачем, ТОВ «МБ Іновація» заперечує проти задоволення касаційної скарги, покликаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договорів оренди земельної ділянки від 22.02.2023 № 80, від 22.02.2023 №81 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.06.2015 індексний номер 38565480 ТОВ «МБ Іновація», ТОВ «Будівельне об`єднання «МРІЯ», ТОВ «Де Резорт Девелопмент» є власниками та орендарями земельних ділянок:

-земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:72:219:0001, місце розташування: м. Київ, вул. Малевича Казимира, 32, площа 0,0192 га;

-земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:72:219:0002, місце розташування: м. Київ, вул. Малевича Казимира, 28, площа 0,0849 га;

-земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:72:219:0017, місце розташування: м. Київ, вул. Малевича Казимира, земельна ділянка 32, площа 0,0608 га;

-земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:72:219:0039, місце розташування: м. Київ, вул. Ямська, 17, площа 0,0201 га;

- земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:72:219:0040, місце розташування: м. Київ, вул. Ямська, 17, площа 0,0166 га;

Вид використання яких - переважно територія громадських будівель та споруд, та частково територія вулиць та доріг.

Надалі, відповідно до статей 22-1 - 22-4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з використанням Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відповідачем створено електронний документ Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу з паркінгом» по вул. Казимира Малевича (колишня вул. Боженка), 32 у Голосіївському районі міста Києва, затверджених наказом від 19.02.2020 № 181 за номером MU01:8182-8394-1455-5826 (далі - Містобудівні умови та обмеження) на підставі виданих ТОВ «Будівельне об`єднання «МРІЯ» і ТОВ «Де Резорт Девелопмент» Містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:72:219:0033, місце розташування: м. Київ, вул. Казимира Малевича (колишня вул. Боженка), 32, які, відповідно, затверджені наказом Департаменту містобудування 19.02.2020 № 181.

Позивачем разом із ТОВ «Будівельне об`єднання «МРІЯ» і ТОВ «Де Резорт Девелопмент» подана заява про внесення змін до Містобудівних умов та обмежень, які полягали:

в території забудови та адресі, а саме, крім забудови земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:72:219:0033, місце розташування: м. Київ, вул. Казимира Малевича (колишня вул. Боженка), 32 намір здійснити забудову:

-земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:72:219:0033, місце розташування: м. Київ, вул. Казимира Малевича (колишня вул. Боженка), 32, площа 0,4371 га (ділянка, що була у попередніх містобудівних умовах);

-земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:72:219:0039, місце розташування: м. Київ, вул. Ямська, 17, площа 0,0201 га (ділянка, що додається);

-земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:72:219:0040, місце розташування: м. Київ, вул. Ямська, 17, площа 0,0166 га (ділянка, що додається);

-земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:72:219:0001, місце розташування: м. Київ, вул. Малевича Казимира, 32, площа 0,0192 га (ділянка, що додається);

-земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:72:219:0002, місце розташування: м. Київ, вул. Малевича Казимира, 28, площа 0,0849 га (ділянка, що додається);

-земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:72:219:0017, місце розташування: м. Київ, вул. Малевича Казимира, земельна ділянка 32, площа 0,0608 га (ділянка, що додається), загальна площа всіх земельних ділянок становить 0,6387 га;

у складі замовників - крім землекористувача ТОВ «Будівельне об`єднання «МРІЯ» та девелопера і ТОВ «Де Резорт Девелопмент» додався замовник - ТОВ «МБ Іновація», яке є власником земельної ділянки к/н 8000000000:72:219:0017, а також користувачем земельної ділянки к/н 8000000000:72:219:0001.

На підставі поданої заяви, відповідно до частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідачем внесені зміни до Містобудівних умов та обмежень, які затверджені наказом відповідача від 25.04.2023 № 234. Назва об`єкта будівництва «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з паркінгом на вул. Казимира Малевича (колишня Боженка), 28, 32, вул. Ямській, 17 у Голосіївському районі міста Києва».

В пункті розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Основна інформація» - Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) Містобудівних умов та обмежень № MU0E8182-8394-1455-5826 від 19.02.2020 визначено гранично допустиму висоту об`єкта будівництва, а саме: 27 метрів (Остаточну висоту визначити проектною документацією, розробленою відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-9:2018 «Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди. Основні положення» та ДБН В. 1.1.7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги», з урахуванням вимог пам`яткоохоронного законодавства, із дотримання нормативних побутових і протипожежних розривів, забезпеченням нормативної освітленості та інсоляції приміщень об`єкта та суміжної забудови.)

В пункті 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження») Містобудівних умов та обмежень № MU0E8182-8394-1455-5826 від 19.02.2020 визначено:

- в абзаці 1 - земельні ділянки знаходяться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 (далі - Генеральний план міста Києва), наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва»;

- в абзаці 2 - проектну документацію розробляти з урахуванням положень наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва». Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно з пунктом 9 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності).

Вважаючи, що оскаржувані положення Містобудівних умов та обмежень порушують права та охоронювані інтереси позивача, як замовника будівництва, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (Закон №3038-VI в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №3038-VI, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією

Згідно приписів статті 26 Закону №3038-VІ забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частин першої - другої статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проєктування.

Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження.

Приписами частин третьої, четвертої, шостої статті 29 Закону № 3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно частин п`ятої, восьмої статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження містять планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України).

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 3) за рішенням суду.

Частиною першою статті 16 Закону №3038-VI передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Пунктами 2, 3, 9 частини першої статті 1 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;

план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Зміст наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності. Такі обмеження також стосуються встановлення додаткових вимог та обмежень для об`єктів будівництва в охоронних зонах пам`яток культурної спадщини та межах історичних ареалів населених місць.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.08.2018 у справі №445/765/16-а, від 27.02.2019 у справі №809/721/18, від 10.10.2019 у справі №260/1499/18, від 20.02.2020 у справі №813/52/13-а від 14.02.2023 у справі №640/24975/21.

Щодо гранично допустимої висотності будинків, будівель та споруд.

Верховний Суд у постановах від 31.01.2023 у справі №640/8728/21, від 14.02.2023 у справі №640/24975/21, від 21.03.2023 у справі №640/16819/21 дійшов наступних висновків:

«Розробляючи, приймаючи та затверджуючи Генеральний план міста Києва, Київська міська рада діяла як представницький орган місцевого самоврядування (такий статус визначено частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») та представляла територіальну громаду, здійснювала закріплені за нею повноваження щодо планування території міста від імені громади та в її інтересах, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини.

Оскільки Генеральний план міста Києва є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування з питань планування території населеного пункту, він є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, як це встановлено частиною першою статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуваними містобудівними умовами та обмеженнями встановлено обмеження гранично допустимої висотності будинків, будівель та споруд на рівні 27 метрів.

Генеральним планом міста Києва передбачено збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту Центральної планувальної зони з обмеженням висоти будівель не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі.

Згідно з даними схеми «Планувальна структура» Генерального плану міста Києва та витягу з містобудівного кадастру м. Києва від 01.12.2022 земельні ділянки, щодо забудови яких видані спірні містобудівні умови та обмеження: кадастрові номери 8000000000:72:219:0033, 8000000000:72:219:0001, місце розташування: м. Київ, вул. Казимира Малевича (колишня вул. Боженка), 32, площа, відповідно, 0,4371 та 0,0192 га; кадастрові номери 8000000000:72:219:0039, 8000000000:72:219:0040 місце розташування: м. Київ, вул. Ямська, 17, площа, відповідно, 0,0201 та 0,0166 га; кадастровий номер 8000000000:72:219:0017, місце розташування: м. Київ, вул. Малевича Казимира, земельна ділянка 32, площа 0,0608 га, знаходяться в межах Центральної планувальної зони.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що Центральна планувальна зона міста Києва розроблена, однак не затверджена, а тому відсутні правові підстави вважати, що об`єкт проектування знаходиться в межах центральної планувальної зони, є безпідставними, оскільки обмеження висоти будівель та межі Центральної планувальної зони визначені безпосередньо Генеральним планом міста Києва, відомості якого підлягають врахуванню під час видачі містобудівних умов та обмежень.

Натомість, незатвердження на час видачі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень окремо розробленого Плану зонування території (зонінгу) центральної планувальної зони міста Києва не відміняє дію положень Генерального плану міста Києва, який було розроблено на підставі чинного на той час законодавства, і не може слугувати підставою для висновку про відсутність затверджених меж центральної планувальної зогни.

Також безпідставним є покликання судів попередніх інстанцій в цій частині на Генеральний план міста Києва не містить обмежень щодо верхньої межі граничнодопустимої висоти забудови на території міста Києва, в тому числі в залежності від функціонального призначення земельної ділянки за містобудівною документацією.

Розділом 5 «Функціонально-планувальна організація» чинного Генерального плану м. Києва визначається, що встановлені ним перспективи функціонально-планувальної організації передбачають, серед іншого, відтворення архітектурно-художнього колориту Києва, збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту центральної планувальної зони з обмеженням висоти будівель, що споруджуються згідно спеціальних обґрунтувань, але не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі (Додаток №1 до рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.03.2023 у справі №640/16819/21, від 30.04.2025 у справі № 320/1238/23.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності визначеної відповідачем у спірних містобудівних умовах та обмеженнях гранично допустимої висотності у 27 метрів не можна визнати обґрунтованими.

Щодо історичного ареалу.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.01.2023 у справі №640/8728/21 відступив від викладеного у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №826/5755/17 висновку щодо застосування норм права.

Так, обґрунтовуючи наявність підстав для відступу від раніше викладеного Верховним Судом висновку щодо застосування норм права, Судова палата виходила, зокрема, з того, що Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджений Київською міською радою рішенням №370/1804 від 28.03.2002 на IX сесії XXIII скликання, є основним планувальним документом, який містить принципові рішення, в тому числі, щодо охорони природи та історико-культурної спадщини та повинен відповідати вимогам щодо збереження історико-культурної спадщини.

Ураховуючи особливий правовий статус міста Києва як міста з цінною історико-культурною спадщиною, занесеного до Спису історичних населених міст України, у його складі повинні обов`язково виконуватися додаткові матеріали, а саме: історико-архітектурний та історико-містобудівний плани, у яких з метою захисту традиційного характеру середовища визначаються, зокрема, території, що мають особливу історико-культурну цінність, у тому числі й історичні ареали міста Києва, позначаються межі цих територій у вигляді графічних матеріалів.

Відповідно до розділу 7 "Збереження та охорона історико-культурної спадщини" текстової частини Генерального плану міста Києва до 2020 року, на історико-містобудівному плані позначено: межі історичних районів та історичних ареалів міста, історико-архітектурних та історико-культурних заповідників.

Графічний матеріал Генерального плану - додаток до Генерального плану міста Києва "Історико-містобудівний опорний план міста", міститься також в загальному доступі в мережі Інтернет.

На підставі вищезазначеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.01.2023 у справі №640/8728/21 дійшла висновку, що межі історичного ареалу міста Києва були закріплені на нормативному рівні згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Києва, який входить до складу "Генерального плану міста Києва" та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року".

Генеральний план міста Києва до 2020 року є нормативно-правовим актом, який офіційно оприлюднено, а історико-архітектурні опорні плани, у яких визначено межі історичних ареалів, є науково-проектною документацією, яка розробляється у складі генеральних планів історичних населених місць, є основою для проектних рішень у генеральних планах та детальних планах територій історичних населених місць. Проєкти реконструкції забудови та території історичних ареалів населених пунктів базуються на матеріалах історико-архітектурних опорних планів як науково-проектної документації з визначенням меж та режимів використання зон охорони пам`яток культурної спадщини.

Розробляючи, приймаючи та затверджуючи Генеральний план міста Києва, Київська міська рада діяла як представницький орган місцевого самоврядування (такий статус визначено частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") та представляла територіальну громаду, здійснювала закріплені за нею повноваження щодо планування території міста від імені громади та в її інтересах, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини.

Оскільки Генеральний план міста Києва є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування з питань планування території населеного пункту, він є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, як це встановлено частиною першою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

При цьому, та обставина, що межі історичного ареалу міста Києва не були затверджені у порядку, передбаченому статтею 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", не означає, що цей ареал не існує взагалі і що на цю територію не поширюються вимоги законодавства щодо охорони історико-культурної спадщини і встановлені містобудівною документацією планувальні обмеження.

Обов`язковість виконання вимог генерального плану, у складі якого виконано історико-містобудівний план із визначенням меж історичного ареалу міста Києва, а отже і виконання цієї частини генерального плану, виникає у момент його затвердження Київською міською радою. Визначення меж такого ареалу і затвердження історико-архітектурних опорних планів як науково-проектної документації повинно відбуватись до затвердження самого генерального плану.

Прийнята ж на виконання статті 32 "Про охорону культурної спадщини" постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318, якою затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, не набрала чинності станом на момент прийняття рішення Київської міської ради, яким було затверджено Генеральний план міста Києва.

Порядок №318 офіційно опубліковано в Офіційному віснику України 05.04.2002 та в Урядовому кур`єрі 30.04.2002.

В силу вимог абзацу другого пункту 5 розділу IV Тимчасового реґламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 №915, Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць набирав чинності не раніше дня його опублікування в Офіційному віснику України, а саме - 05.04.2002.

Судовим розглядом справи №640/8728/21 установлено, що межі історичного ареалу міста Києва були визначені науково-проектною документацією - "Історико-містобудівний опорний план міста", затвердженою у складі Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року до набрання чинності вищевказаним Порядком.

Отже, вимога норми абзацу третього частини третьої статті 32 "Про охорону культурної спадщини" щодо визначення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, меж історичного ареалу міста Києва, не могла бути виконана Київською міською радою з об`єктивних причин, оскільки станом на момент прийняття рішення про затвердження Генерального плану міста Києва такий порядок чинності ще не набув.

Більше того, нормами Порядку №318 не вимагалось подання на погодження відповідним органам місцевого самоврядування та затвердження Мінкультури вже існуючих (діючих) і визначених науково-проектною документацією меж історичних ареалів як і не встановлювалось строку для здійснення таких дій.

З огляду на вищезазначене, а також положення статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у сукупності з положеннями Порядку №318 у контексті виникнення спірних правовідносин у справі №640/8728/21, розглянутій Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (постанова від 31.01.2023), колегія суддів констатувала, що ці законодавчі приписи необхідно розуміти так:

- обов`язковість виконання вимог генерального плану населеного пункту, у складі якого виконано історико-містобудівний план із визначенням меж історичного ареалу цього населеного пункту, а отже і виконання цієї частини генерального плану, виникає у момент його затвердження;

- незатвердження науково-проектної документації з визначення меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не зумовлює автоматично нечинності Генерального плану або його скасування, не нівелює вимоги законодавства стосовно обов`язковості цього документа і врахування його вимог під час провадження містобудівної діяльності;

- незатвердження науково-проектної документації із визначенням меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не можуть скасовувати закріпленого на нормативному рівні правового статусу відповідної території як об`єкта культурної спадщини, виводити її з під державної охорони (охорони законом) й порушувати баланс інтересів, досягнутий при затвердженні Генерального плану міста Києва, який розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є чинним і обов`язковим до виконання, надавати необґрунтовану перевагу приватним інтересам над громадським інтересом територіальної громади міста Києва до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, який визнається Україною згідно з домовленостями Сторін, досягнутими у Рамковій конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства;

- оскільки на час виникнення спірних правовідносин і прийняття рішення у справі Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, у якому наявний історико-архітектурний опорний план (науково-проектна документація) з інформацію про зони охорони і межі історичного ареалу, є діючим, ніким не скасованим, а також враховуючи, що станом на час прийняття Генерального плану міста Києва, Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, який визначає процедуру розробки та затвердження зон охорони і меж історичного ареалу, не набув чинності, визначені у Генеральному плані міста Києва зони охорони і межі історичного ареалу м. Києва слід визнавати затвердженими й такі повинні враховуватись суб`єктами господарювання під час здійснення містобудівної діяльності.

У справі, яка розглядається, висновок стосовно протиправності в частині оскаржуваних позивачем Містобудівних умов та обмежень номер ЄДЕССБ МU01:8182-8394-1455-5826, реєстраційний номер 181 від 19.02.2020 (в редакції наказу №234 від 25.04.2023) обґрунтовано судами попередніх інстанцій з посиланням, зокрема, на те, що межі та режими використання історичного ареалу м. Києва не затверджено у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відсутні правові підстави вважати, що об`єкт будівництва «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з паркінгом на вул. Казимира Малевича (колишня Боженка), 28, 32, вул. Ямській, 17 у Голосіївському районі міста Києва», знаходиться в межах центральної планувальної зони, центрального історичного ареалу, як це зазначено відповідачем в абзаці першому пункту 5 розділу вищевказаних Містобудівних умов та обмежень.

Разом з тим, вищезазначений висновок судів попередніх інстанцій, зважаючи на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №640/8728/21, не можна визнати обґрунтованим і таким, що відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, якими врегульовані спірні у цій справі правовідносини.

Отже, наведені позивачем аргументи про те, що земельні ділянки, на які відповідачем видано спірні містобудівні умови та обмеження, не знаходиться в межах історичного ареалу міста Києва у зв`язку з незатвердженням в установленому законом порядку меж такого ареалу, не зумовлюють наявності підстав для задоволення вимог цього позову щодо визнання протиправними та скасування окремих положень таких містобудівних умов стосовно того, що об`єкт проєктування знаходиться в межах історичного ареалу міста Києва.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі №640/16819/21.

Щодо знаходження спірних земельних ділянок в межах зони регулювання забудови третьої категорії.

Пунктом 3.3 Додатку 1 («Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва») до розпорядження КМДА від 17.05.2002 №979 визначено наступні межі зон регулювання третьої категорії:

3.3.1. вул. Мельникова, вул. Артема, вул. В. Чорновола, Повітрофлотський проспект, вул. Ползунова, пл. Петра Кривоноса, вул. Краснодонська, пров. Івана Неходи, вул. Докучаєвська, вул. Степана Разіна, вул. Миколи Грінченка, р. Либідь, Наддніпрянське шосе, район Телички, р. Дніпро до Залізничного мосту, вул. Тимірязєвська, схили монументу війни 1914 року, вул. Професора Підвисоцького, вул. Кіквідзе, бульв. Дружби народів, вул. П. Лумумби, вул. А. Барбюса, вул. Івана Федорова, вул. Короленківська, вул. Жилянська, пл. Перемоги, вул. Воровського, вул. Гоголівська, вул. Артема, вул. Миколи Пимоненка, вул. Соляна, вул. Отто Шмідта, вул. Татарська, вул. Нагірна, вул. Пугачова, територія обласної лікарні.

3.3.2. Проспект Червоних козаків, залізниця до вул. Електриків (Рибальський острів), вул. Набережно-Хрещатицька, вул. Набережно-Лугова, вул. Оленівська, вул. Фрунзе, вул. Олени Теліги, вул. Рилєєва.

Отже, вулиця вул. Казимира Малевича (колишня Боженка) входить до переліку вулиць, які включені до третьої категорії.

Понад це, факт знаходження спірних земельних ділянок в межах зони регулювання забудови третьої категорії підтверджується «Фрагментом планувальних обмежень» Довідки (витягу) з містобудівного кадастру від 14.04.2023 №398670 та Схемою меж Зон регулювання забудови «Зона регулювання третьої категорії» до додатка №1 до розпорядження КМДА від 17.05.2002 №979 з позначенням місцезнаходження спірних ділянок.

Щодо внесення змін до спірних Містобудівних умов та обмежень відносно житлової забудови та відсотку забудови.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем внесені зміни до МОУ в частині, в якій позивач не просив про їх внесення.

Так, позивач, звертаючись із заявою від 12.04.2023 про внесення змін до МУО просив на підставі містобудівної документації на місцевому рівні визначити: гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; планувальні обмеження.

Департамент містобудування, вирішуючи заяву про внесення змін до МУО врахував та відобразив у Містобудівних умовах та обмеженнях, що відповідно до Генерального плану м. Києва функціональне призначення спірних земельних ділянок - території вулиць та доріг (частково) та території громадських будівель і споруд.

Вказане підтверджується «Фрагментом функціональних зон територій, визначених містобудівною документацією» Довідки (витягу) з містобудівного кадастру від 14.04.2023 №398670.

Поняття «багатофункціональні будинки і комплекси» визначене, зокрема ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення» (п.3.3).

Додаток А (обов`язковий) до ДБН В.2.2-9:2018, серед іншого, виокремлює таку групу будинків громадського призначення, як багатофункціональні будинки та комплекси, що включають приміщення різного призначення (п. 12).

Отже, внесення змін, зокрема, до вихідних даних відбулось на підставі заяви ТОВ «МБ Іновація» та приведено у відповідність до містобудівної документації на місцевому рівні (Генерального плану).

Крім того, вимоги позивача щодо включення до тексту оскаржуваних МУО посилань на ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Щодо необхідності погодження проектної документації та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони.

Пунктом 14 Порядку №318, передбачено, що в охоронних зонах здійснюється реставрація та реабілітація пам`яток, забезпечується охорона традиційного характеру середовища, усунення споруд і насаджень, які порушують традиційний характер середовища, відтворення втрачених цінних об`єктів. Нове будівництво можливе тільки у виняткових випадках за проектами, погодженими в порядку, визначеному законодавством.

За приписами частини сьомої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Статтею 6-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Набуття суб`єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об`єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.

Отже, в зонах охорони пам`яток, історичних ареалах населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України та на виконання статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 затверджено Список історичних населених міст України (міста і селища міського типу), до якого внесено і місто Київ.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №640/27822/20.

Містобудівна документація на місцевому рівні, основним видом якої є Генеральний план населеного пункту, є обов`язковою для врахування всіма суб`єктами правовідносин у сфері містобудівної діяльності, а тому, якщо у складі такої документації наявний історико-архітектурний опорний план з визначенням меж історичного ареалу населеного пункту, то виконання всіх земляних, будівельних та інших робіт на об`єктах, що розміщені на території історичного ареалу населеного пункту, має здійснюватися із дотриманням встановлених Законом України «Про охорону культурної спадщини» обмежень, зокрема після отримання дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Також подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №640/8728/21 та в постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №640/30349/21.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення цього позову є помилковими і не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права.

За правилами частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій задовольнили цей позов помилково і неправильно застосували норми матеріального, порушили норми процесуального права, у зв`язку з чим ухвалили судові рішення, які не відповідають закону та підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 340 341 343 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі № 320/21836/23 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МБ Іновація" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування містобудівних умов в частині - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді Н. В. Коваленко

С. Г. Стеценко