ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 320/24040/24
касаційне провадження № К/990/48715/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Фармація»
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ключкович В.Ю.; судді: Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.)
у справі № 320/24040/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Фармація»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ Фармація» (далі - ТОВ «АВ Фармація», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 квітня 2024 року № 337790411.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 05 вересня 2024 року позов задовольнив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 грудня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року.
Мотивуючи касаційну скаргу, позивач, зокрема, звертає увагу, що суд апеляційної інстанції допустив процесуальне порушення, яке виразилося в недопуску уповноваженого представника ТОВ «АВ Фармація» до судового засідання (першого та єдиного), що відбулося без його участі 04 грудня 2024 року об 11:30 год. та, як наслідок, призвело до недослідження доказів у матеріалах цієї справи та прийняття постанови з обґрунтуваннями, що не відповідають дійсності та фактичним обставинам. Платник вказує, що 03 грудня 2024 року адвокатом товариства було підготовлено та надіслано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з відрядженням до м. Львів для участі в перемовинах з 04 грудня 2024 року по 05 грудня 2024 року, що підтверджувалось копією відповідного наказу. У відзиві на апеляційну скаргу та у заяві про відкладення розгляду справи позивач просив не здійснювати розгляд справи без його участі. Позивач також звертає увагу, що в місці, де проводились перемовини у м. Львові з 10:00 год. до 12:00 год., була відключена електроенергія (що підтверджується графіками Національної енергетичної компанії «Укренерго»), тому технічної можливості здійснити підключення до підсистеми «Електронний Суд» для прийняття участі в судовому засіданні 04 грудня 2024 року об 11:30 год. в режимі відеоконференції не було можливості.
Верховний Суд ухвалою від 27 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «АВ Фармація».
07 січня 2025 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи дотримання апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції був призначений у відкритому судовому засіданні на 04 грудня 2024 року об 11:30 год.
Ухвалою від 19 листопада 2024 року апеляційний суд задовольнив клопотання представника платника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
03 грудня 2024 року представник позивача адвокат Безсмертна М.Т. звернулась до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із відрядженням її для участі у перемовинах до м. Львів.
Як вбачається з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року, судова колегія, порадившись на місці, визнала причини неявки представника позивача неповажними та продовжила розгляд справи, ухваливши в цей день оскаржуване рішення.
Надаючи правову оцінку таким процесуальним діям суду апеляційної інстанції, Верховний Суд звертає увагу на те, що частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Наведена норма свідчить, що справедливий та своєчасний розгляд спорів адміністративними судами є нерозривними поняттями, а комплексне дотримання адміністративними судами цих вимог сприяє утвердженню верховенства права у суспільстві.
Аналізуючи, чи під час ухвалення рішення у справі апеляційний суд виконав визначене перед ним завдання та чи дотримався справедливої процедури при вирішенні спору у цій справі, тобто чи було забезпечено реальну участь представника позивача в розгляді справи, змагальність процесу, рівність сторін та розумні строки розгляду, Суд звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань учасників справи суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги та відзиву на неї.
Для надання пояснень, а також для виступу у судових дебатах першій надається слово особі, що подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. За ними дають пояснення і виступають у дебатах особи, які приєдналися до апеляційної скарги, а потім - інші учасники справи.
Після закінчення перевірки підстав для апеляційного перегляду колегія суддів переходить до стадії ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження.
За приписами частини першої статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Тобто, відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції передбачено, якщо стосовно учасника справи немає відомостей про вручення йому судової повістки, а також у випадку наявності відповідного клопотання від учасника справи, якщо повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
У касаційній скарзі позивач наголошує, що йому було безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи в апеляційному порядку.
Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у постановах від 27 квітня 2020 року у справі № 802/562/18-а, від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.
Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при касаційному розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед адміністративним судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.
При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.
Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.
Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.
Позивач просив відкласти розгляд справи у зв`язку з тим, що адвоката, яка діє в інтересах товариства, направили у відрядження до м. Львів, про що свідчить наказ Адвокатського об`єднання «СМАРТ ЛІГАЛ СОЛЮШНЗ ГРУП» від 03 грудня 2024 року № 03/12-24.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У відзиві на апеляційну скаргу товариство заявляло клопотання про розгляд справи за участю його представника та до судового засідання подало клопотання про відкладення розгляду справи, навівши, на його думку, поважні причини для цього.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу без участі представника товариства та визнавши неповажними підстави неявки в судове засідання, фактично порушив право платника на доступ до суду.
На думку Суду, апеляційний суд помилково не врахував, що наказ про направлення у відрядження адвоката Безсмертної М.Т. датований 03 грудня 2024 року, тобто днем, що передував судовому засіданню, що фактично виключало можливість товариства на забезпечення явки у судове засідання інших представників.
Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, не дотримався передбачених частиною першою статті 2 КАС України вимог щодо справедливого судового розгляду, що призвело до того, що справа розглянута за відсутності представника позивача з порушенням загальних принципів адміністративного судочинства; дискреційні повноваження щодо вирішення питання про відкладення судового розгляду суд апеляційної інстанції використав без дотримання принципу пропорційності.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, з-поміж іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює, зокрема, можливість коментувати представлені докази і пояснення у належній формі та у встановлений час.
Європейським судом з прав людини сформовані вже сталі підходи до розуміння принципу змагальності як однієї з базових гарантій права особи на справедливий суд, що може та, певною мірою, повинна враховуватися судами України при розгляді справи та прийнятті рішень.
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 87) Суд дійшов висновку, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява № 12952/87, пункт 63).
У справі «Лазаренко та інші проти України» (заява № 70329/12, пункт 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява № 10563/83, пункти 24 - 33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява № 24724/94, пункти 83 - 89).
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «права на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу без участі представника позивача, який виявив бажання бути присутнім в судовому засіданні, з метою забезпечення права учасників справи брати участь у судовому процесі, мав здійснити процесуальні дії задля забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.
За приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та право позивача на справедливий апеляційний перегляд справи, а також принципи змагальності сторін, офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Наведене є обов`язковою підставою для скасування судового рішень з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Фармація» задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова