ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 320/2609/19
адміністративне провадження № К/9901/10900/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 320/2609/19
за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВК ім. Щорса» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді Панченко Н.Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Мєзенцева Є.І., суддів: Сорочка Є.О., Файдюка В.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2019 року Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Київське обласне відділення ФСЗІ, позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВК ім. Щорса» (далі - ТОВ «СВК ім. Щорса»), в якому просило:
- стягнути адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 495 089 129,60 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у 2018 році не виконано норматив по створенню робочих місць та не забезпечено працевлаштування осіб, яким встановлена інвалідність. У зв`язку з чим позивач, враховуючи приписи статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», визначив за відповідачем суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 495 089 129,60 грн.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року виправлено описки в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року та в рішенні від 16 серпня 2019 року в адміністративній справі № 320/2609/19.
В абзаці першому описової частини ухвали Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року цифри 495 089, 60 замінено на цифри 495 089 129, 60.
В абзаці першому та другому описової частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року цифри 484 052, 73 замінено на цифри 495 089 129, 60.
4. Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом № 875-XII передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки відповідач створив робочі місця для працевлаштування інвалідів та які були зайняті відповідними особами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 17 квітня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київського обласного відділення ФСЗІ.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що на думку позивача суд першої інстанції порушив норми процесуального права розглядаючи справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Скаржник зазначив, що Київський обласний центр зайнятості поінформував Київське обласне відділення ФСЗІ про те, що ТОВ «СВК ім. Щорса» у 2018 році не подавало звітність за формою № 3-ПН.
Також позивач зазначив, що норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю був виконаний ТОВ «СВК ім. Щорса» не протягом звітного періоду, а тільки за три останні місяці 2018 року.
6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 квітня 2020 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
7. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.
30 червня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «СВК ім. Щорса» на касаційну скаргу. Відповідач заперечує проти доводів касаційної скарги та просить відмовити у її задоволенні.
8. Верховний Суд ухвалою від 07 березня 2023 року призначив справу до касаційного розгляду в порядку попереднього судового засідання на 08 березня 2023 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "СВК ім. Щорса" є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, що підтверджується відомостями, які містяться в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом в ЄДРПОУ: 03755452.
На ТОВ "СВК ім. Щорса" покладено обов`язок щорічно подавати до відділення Фонду соціального захисту інвалідів відомості про зайнятість і працевлаштування інвалідів.
08 лютого 2019 року відповідачем подано звіт №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (зареєстрований 21.02.2019 за вх. № 3173).
Згідно відомостей звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 198 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 4 особи, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить - 8 осіб.
Згідно з розрахунком суми позову, наданим позивачем, ТОВ "СВК ім. Щорса" не сплачено в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції у сумі 484 052 727 гривень 28 копійок за не працевлаштування 4 інвалідів в 2018 році.
За несвоєчасну сплату ТОВ "СВК ім. Щорса" адміністративно-господарських санкцій за 2018 рік позивач нарахував пеню 11 036 402 гривні.
Позивач вважаючи, що ТОВ "СВК ім. Щорса" не вжило всіх заходів протягом 2018 року для виконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до преамбули Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) цей Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Частиною першою статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною першою статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-XII.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
11. Підсумовуючи наведені норми права вбачається, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом «Про зайнятість населення» та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Водночас обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII.
Аналогічна позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № П/811/693/17, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 13 травня 2021 року у справі № 260/554/19.
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
12. Як вбачається з матеріалів справи, Київське обласне відділення ФСЗІ в листі від 03 вересня 2019 року № 05-1199/19, що адресований відповідачу підтвердило, що ТОВ «СВК ім. Щорса» фактично виконало у повному обсязі у 2018 році норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у кількості 8 осіб.
Під час розгляду справи судами було встановлено, що ТОВ «СВК ім. Щорса» у 2018 році було працевлаштовано (фактично працювало) 8 осіб з інвалідністю, в межах установленої квоти від середньооблікового складу працівників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Листом від 25 червня 2019 року № 1478/09/9-19, Київський обласний центр зайнятості повідомив, що ТОВ «СВК ім. Щорса» у 2018 році подавалась звітність за формою № 3-ПН до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості; випадків відмови відповідачем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за їх зверненням чи служби зайнятості не було. До листа долучено копію звітності, що подавалась ТОВ «СВК ім. Щорса» до відповідного центру зайнятості.
Отже, доводи позивача, що ТОВ «СВК ім. Щорса» у 2018 році не подавало звітність за формою № 3-ПН спростовуються інформацією наданою Київським обласним центром зайнятості.
В матеріалах справи відсутні докази, що до відповідача направлялись особи з інвалідністю або останні самостійно звертались, але їм було відмовлено у такому працевлаштуванні.
З огляду на те, що відповідачем були виконані вимоги Закону № 875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а позивачем не надано доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом № 875-XII передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 липня 2019 року у справі №820/2204/16, від 31 липня 2019 року у справі №812/1164/18, від 13 травня 2021 року у справі № 260/554/19.
З урахуванням наведеного, колегія судді погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.
13. Стосовно доводів касаційної скарги, що дана справа не могла розглядатись судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки не є незначної складності у силу вимог Закону, колегія суддів зазначає наступне.
Частина четверта статті 12 КАС України містить перелік справ у спорах, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Спір який розглядається у цій справі не відноситься до переліку передбаченого частиною четвертою статті 12 КАС України.
Відповідно до положень частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В касаційній скарзі позивачем не наведено доводів, які б вказували на помилковість рішення суду першої інстанції про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.
14. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни їх відсутні.
Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 320/2609/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Стрелець Т.Г.
Судді Стеценко С.Г.
Тацій Л.В.