ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 320/356/19
адміністративне провадження № К/9901/35674/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/356/19
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Світанок» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Світанок» на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя: В. О. Журавель) від 04 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. О. Аліменко, А. Ю. Кучма, І. О. Лічевецький) від 19 листопада 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Світанок» (далі - позивач, ТОВ «Фірма «Світанок», скаржник) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий/податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 9 жовтня 2018 року № 0116365001, № 0116385001, № 0116545001.
2. В обґрунтування позову зазначено, що дії податкового органу по проведенню камеральної перевірки є протиправними, оскільки в розумінні положень пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться виключно протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації. Вважає, що камеральна перевірка проведена 20 вересня 2018 року, а податкові повідомлення-рішення прийнято 09 жовтня 2018 року поза межами вказаного у статті 76 Податкового кодексу України строку, а тому перевірка проведена відповідачем всупереч наведених законодавчих вимог, а отже є протиправною.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 20 грудня 2019 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року та прийняти нове рішення, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Юрченко В. П.) від 23 грудня 2019 року прийнято до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Світанок» та відкрито по ній касаційне провадження, встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з моменту вручення копії ухвали про відкриття касаційного провадження у справі для подання відзиву на касаційну скаргу.
6. 16 січня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
7. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року № 2321/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
9. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач зареєстрований як юридична особа 21 березня 2000 р. за адресою: 09631, Київська обл., Рокитнянський район, село Острів, вулиця Радянська, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код 30846390).
11. Відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання ПДВ с/г підприємств за операціями з с/г товарами/послугами (крім операцій із зерновими та технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) та податку на додану вартість с/г підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами, за результатами якої складено акт від 20 вересня 2018 року № 2291/50-01/30846390.
12. Згідно з висновком акта перевірки відповідачем встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання, чим порушено вимоги пункту 203.2 статті 203, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).
13. На підставі вищенаведеного, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 9 жовтня 2018 року:
- податкове повідомлення рішення № 0116365001 на суму 13 948 грн. 00 коп., яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 1 394 грн. 00 коп.;
- податкове повідомлення рішення № 0116385001 на суму 15 182 грн. 50 коп., яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 3 036 грн. 50 коп.;
- податкове повідомлення рішення № 0116545001 на суму 30 509 грн. 00 коп., яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 6 120 грн. 80 коп.
14. Користуючись своїм правом, передбаченим статтею 56 Податкового кодексу України, позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку та подав скаргу до Державної фіскальної служби України.
15. 16 жовтня 2018 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою на податкові повідомлення-рішення від 09 жовтня 2018 року № 0116365001, № 0116385001 та № 0116545001, яку 19 грудня 2018 року рішенням Державна фіскальна служба України податкові повідомлення-рішення від 9 жовтня 2018 року № 0116365001, № 0116385001 та № 0116545001 залишає без змін, а скаргу - без задоволення.
16. На переконання Позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не базуються на нормах та приписах чинного законодавства, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перевірка своєчасності та повноти нарахування і сплати позивачем податку на додану вартість у рамках камеральної перевірки, ґрунтується та відповідає вимогам чинного податкового законодавства, що свідчить про безпідставність та спростовує доводи ТОВ «Фірма «Світанок» про протиправність обрання предмету камеральної перевірки контролюючим органом.
18. Судом першої інстанції додаткового зазначено, що позивач у позовній заяві зазначив, що ним дійсно було порушено строки сплати ПДВ за 2016 рік, у зв`язку з чим ним самостійно нараховано та сплачено у листопаді 2016 року борг, який виник по ПДВ, в тому числі штрафні санкції.
19. Разом з тим, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення врахував пояснення відповідача про те, що кошти, які сплачував платник, зараховувались в рахунок погашення боргу з ПДВ згідно з черговістю його виникнення. У зв`язку з цим відповідачем складено розрахунок штрафних санкцій відповідно до статті 126 Податкового кодексу України. Отже, по суті позивачем не заперечується той факт, що ним несвоєчасно було сплачено узгоджені зобов`язань з ПДВ, а твердження щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень ґрунтуються на помилковому тлумаченні норми, викладеної в абзаці 1 пункту 76.3. статті 76 Податкового кодексу України про те, що відповідачем проведено камеральну перевірку після сплину 30 днів з моменту подання податкових декларацій з ПДВ, що нібито обумовлює її протиправність, яке судом визнано необґрунтованим, оскільки у даному випадку підлягає застосуванню статті 102 Податкового кодексу України і визначений цією статтею строк.
20. Скаржник у своїх касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
21. Позивач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
22. Зокрема, скаржник наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій було надано правове обґрунтування виключно законності проведення камеральної перевірки позивача, проте, не надано правової оцінки твердженням позивача щодо незаконності зарахування сплачених платежів починаючи з 2016 року в рахунок податкового боргу за період перебування позивача на спец режимі оподаткування (2013-2015 роки).
23. Крім того, звертає увагу суду, що позивач не отримував жодних актів перевірки чи податкових повідомлень-рішень за період, коли, як стверджує відповідач, у виник борг. Про існування такого боргу, та його зарахування на погашення, з одночасним нараховуванням штрафних санкцій позивачу стало відомо з вересня 2018 року отримавши акт перевірки № 2291/50- 01/30846390.
24. Судами попередніх інстанцій у оскаржуваних рішеннях, також не надано правової оцінки тому факту, що згідно статті 57. Пункту 57.1. Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, а не в додатках по яким зробив нарахування відповідач.
25. А також той факт, що у листопаді 2016 році позивачем було самостійно нараховано та сплачено борг який виник по ПДВ в тому числі штрафні санкції. Нараховано податкових зобов`язань 137 919,00 грн., а сплачено 147 662,00 грн.
26. На підставі вищевикладеного, скаржник дійшов висновку, про те що при винесенні оскаржуваних рішень не було повною мірою досліджено матеріали справи та не надано правової оцінки всім доводам та доказам позивача, а отже такі рішення підлягають скасуванню та направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
29. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України), що підлягає застосуванню у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
30. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).
31. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків, у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
33. Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
34. Згідно з вимогами підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
35. Порядок проведення камеральної перевірки, в свою чергу, безпосередньо встановлено статтею 76 вказаного Кодексу.
36. За приписами пункту 76.1. статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
37. Згідно з вимогами пункту 76.2. статті 76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
38. Пунктом 76.3. статті 76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
39. Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
40. За приписами статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
41. Відповідно до пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 вказаного Кодексу, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
42. Пунктами 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
43. Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
44. Разом з тим, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
45. Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
46. За приписами пункту 87.9 цієї ж статті, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
47. Пунктом 102.1 статті 102. Податкового кодексу України передбачено, що Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
48. Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України встановлено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
49. Згідно пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
50. З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
51. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
52. У зв`язку з набранням чинності з 01 січня 2017 року змін до Податкового кодексу України (Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII), зокрема і до статті 75, предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, в тому числі і з податку на додану вартість.
53. Таким чином, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання є предметом камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу.
54. Камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
55. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що в спірних правовідносинах контролюючий орган мав право проводити камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше закінчення 1095 дня, з дня подання декларації позивачем, а відповідно і застосовувати відповідальність до позивача виключно в межах перевіреного періоду, тобто з урахування строків давності.
56. А тому, посилання скаржника на те, що відповідачем проведено камеральну перевірку після сплину 30 днів з моменту подання податкових декларацій з податку на додану вартість, що нібито обумовлює її протиправність, є необґрунтованим та не може братися судом до уваги при вирішенні цієї справи.
57. У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
58. Диспозиція частини першої статті 126 Податкового кодексу України не визначає спосіб погашення боргу платником податків (самостійна сплата чи зарахування контролюючим органом в рахунок погашення боргу в порядку черговості його виникнення) як обставину з якою законодавець пов`язує притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу.
59. Визначальним для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за частиною першої статті 126 Податкового кодексу України є факт несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, тобто наявність податкового боргу, протягом певного строку, а розмір такого штрафу залежить від кількості днів такої несплати.
60. Під час камеральної перевірки відповідачем встановлено несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань з ПДВ за операціями із зерновими та технічними культурами (код платежу 14010901) (щодо податкових декларацій з ПДВ від 21 березня 2016 року № 9040050577 та від 21 травня 2016 року № 9082451822) та з ПДВ за кодом платежу 14011001 (податок на додану вартість за операціями із зерновими і технічними культурами) (щодо податкової декларації з ПДВ від 21 травня 2016 року № 9082451822).
61. Суди, зокрема суд першої інстанції, обґрунтовано взяли до уваги, що позивачем не заперечується факт порушення строків сплати ПДВ за 2016 року. Позивач в позовній заяві зазначив, що ним дійсно було порушено строки сплати ПДВ за 2016 рік, у зв`язку з чим ним самостійно нараховано та сплачено у листопаді 2016 року борг, який виник по ПДВ, в тому числі штрафні санкції.
62. А тому, кошти, які сплачував платник, зараховувались в рахунок погашення боргу з ПДВ згідно з черговістю його виникнення. У зв`язку з цим, судами встановлено, що відповідачем складено розрахунок штрафних санкцій відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.
63. Отже, по суті позивачем не заперечується той факт, що ним несвоєчасно було сплачено узгоджені зобов`язань з ПДВ, а твердження щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень ґрунтуються на помилковому тлумаченні норми, викладеної в абзаці 1 пункту 76.3. статті 76 Податкового кодексу України про те, що відповідачем проведено камеральну перевірку після сплину 30 днів з моменту подання податкових декларацій з ПДВ, що нібито обумовлює її протиправність, яке судом визнано необґрунтованим, оскільки у даному випадку підлягає застосуванню статті 102 ПК України і визначений цією статтею строк.
64. Встановивши фактичні обставини справи та аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими нараховано штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань на підставі статті 126 Податкового кодексу України, зазначивши при цьому, що сплачувані позивачем суми грошових зобов`язань, визначені останнім самостійно в податкових деклараціях з ПДВ, контролюючим органом правомірно у відповідності до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість згідно з черговістю його виникнення.
65. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) адміністративному позові та апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
66. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про законність прийнятих податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
67. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72 86 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
68. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
69. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
70. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Світанок» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі № 320/356/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов