ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2024 року
м. Київ
справа №320/4636/22
адміністративне провадження № К/990/32490/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №320/4636/22
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України
про визнання протиправною бездіяльність і зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року (головуючий суддя: Василенко Г.Ю.)
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року (головуючий суддя: Оксененко О.М., судді: Вівдиченко Т.Р., Мельничук В.П.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - «Департамент»), в якому просив:
стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь позивача середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 січня 2022 року до 27 квітня 2022 року на загальну суму: 69150,45 грн.
Позов обґрунтований тим, що оскільки остаточний розрахунок відповідачем був проведений 28 квітня 2022 року, а не у день його звільнення з посади, тому в силу приписів статей 116 117 Кодексу законів про працю України (далі - «КЗпП України») відповідач зобов`язаний виплатити позивачу грошову компенсацію виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення зі служби.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року, позов задоволено частково:
стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 січня 2022 року до 28 квітня 2022 року в сумі: 51158,34 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходив з того, що ОСОБА_1 був звільнений зі служби в Національній поліції України 18 січня 2022 року.
Одночасно, у день звільнення зі служби позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу, а остаточний розрахунок із ним проведено лише 28 квітня 2022 року.
Тому, оскільки розмір середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 51158,34 грн (720,54 грн х 71 день), вказану суму належить стягнути з відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У вересні 2023 року Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року у частині задоволення позовних вимог, й ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 8 розділу VI Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджено наказом МВС від 6 квітня 2016 року №260 (далі - «Порядок № 260»), як наслідок дійшли помилкових про наявність підстав для стягнення з Департаменту на підставі статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Підставою касаційного оскарження визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із посиланням на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі №160/20449/21, від 24 листопада 2022 року у справа №160/19343/21, від 15 лютого 2023 року у справі №160/19339/21, від 18 травня 2023 року у справі №240/37652/21, від 12 червня 2023 року у справі №160/7452/22.
Верховним Судом ухвалою від 10 жовтня 2023 року було відкрито касаційне провадження.
ОСОБА_1 свого відзиву на касаційну скаргу до Суду не надав. Позивачеві копія ухвали Суду про відкриття касаційного провадження направлялась тричі, проте конверти повертались із відміткою «за закінчення строку зберігання».
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України.
Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13 січня 2022 року №10 о/с звільнено зі служби в поліції за пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого 5-го відділу (оперативного супроводження особливо важливих справ) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту з 18 січня 2022 року.
Проте, під час звільнення позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу, яка передбачена частиною другою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ця допомога була виплачена ОСОБА_1 28 квітня 2022 року.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (частина друга статті 94 цього Закону).
На виконання приписів, зокрема, статті 94 вказаного Закону Міністерство внутрішніх справ України наказом від 6 квітня 2016 року №260 затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
У пункті 3 цього наказу (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 2020 року № 539 «Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року № 260» (далі - «Наказ №539») визначено, що видатки, пов`язані з набранням чинності цим наказом, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті на утримання Національної поліції (крім поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Згідно із Наказом № 539 (який набрав чинності з 21 серпня 2020 року) Порядок №260 доповнено також новим розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби».
Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
За змістом пунктом 7 розділу VI Порядку №260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.
Згідно із пунктом 8 розділу VI Порядку №260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Водночас, наказом №539 було виключено пункт 23 розділу І Порядку №260, згідно якого поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.
Одночасно, до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Згідно із статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 9 вказаного Закону особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється, зокрема, Національною поліцією за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (частини четверта статті 9 цього Закону).
Норми аналогічного змісту, які зазначені у частині другій статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», містяться також і в пункті 10 Порядку №393, за текстом якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий пункту 10 Порядку №393).
Військовослужбовцям, поліцейським, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і в закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали (абзац другий пункту 14 Порядку №393).
В силу приписів частини першої статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року касаційне провадження відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд, зокрема у справах цієї категорії, неодноразово висловлював правову позицію про те, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство може застосовуватися у випадках, коли норми спеціального законодавства не регулюють спірних правовідносин або коли про це зазначено у спеціальному законі.
У касаційній скарзі Департамент наполягає, що цей спір судами попередніх інстанцій вирішено без урахування висновків Верховного Суду, сформованих у подібних правовідносинах у постановах від 23 листопада 2022 року у справі №160/20449/21, від 24 листопада 2022 року у справа №160/19343/21, від 15 лютого 2023 року у справі №160/19339/21, від 18 травня 2023 року у справі №240/37652/21, від 12 червня 2023 року у справі №160/7452/22.
У цих постановах Верховний Суд вже аналізував норми загального (статті 116 177 КЗпП України) і спеціального законодавства (Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також супутніх підзаконних нормативно-правових актів) в контексті спірних правовідносин і дійшов наступних висновків.
Так, згідно преамбули Закону України «Про Національну поліцію», цей закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, тобто є основним/спеціальним для правовідносин, зокрема з яких виник цей спір.
В контексті предмету цього спору вказаний Закон містить дві бланкетні норми - статті 94 і 102 - на підставі яких у поліцейського при звільненні зі служби в поліції може виникати право на отримання одноразової грошової допомоги (якщо будуть дотримані відповідні умови).
Своєю чергою частина друга статті 94 «Грошове забезпечення поліцейських» Закону України «Про Національну поліцію» в частині порядку виплати грошового забезпечення має посилання на Порядок №260, який було затверджено на виконання цієї статті, про що прямо зазначено у відповідному наказі від 6 квітня 2016 року №260.
Стаття 102 «Пенсійне забезпечення поліцейських» Закону України «Про Національну поліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги після звільнення відсилає до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме до положень статті 9, які визначають підстави/умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, зокрема, зі служби в поліції, її розмір, джерела виплати.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають на це право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначає Порядок №393, який було затверджено на виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (з наступними змінами і доповненнями).
На виконання, Порядку №393 Міністерство внутрішніх справ України наказом №539 доповнило Порядок №260, зокрема, розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби». Окремі положення цього розділу узгоджуються за своїм змістом із положеннями частини другої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і пункті 10 Порядку №393 (щодо розміру одноразової грошової допомоги при звільненні і джерел її виплати).
Водночас, приписи пункту 8 розділу VI цього Порядку (в редакції, чинній з 21 серпня 2020 року) встановлюють строк виплати одноразової грошової допомоги (те, про що не зазначено в інших спеціальних для цих відносин нормативних актах): не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом .
Аналізуючи вищевказані нормативно-правові акти, якими врегульовано спірні правовідносини, Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2022 року у справі №160/20449/21 дійшов висновку, що положення цього пункту треба розуміти так, що виплата одноразової грошової допомоги (при звільненні зі служби в поліції) має відбутися протягом двох місяців від дати звільнення, тобто може не збігатися з датою звільнення; виплата цієї допомоги поза двомісячним строком теж можлива, якщо бюджетні кошти, призначені для цих потреб, надійшли пізніше зазначеного терміну (по спливу двох місяців), але в такому разі одноразова грошова допомога має бути виплачена протягом п`яти робочих днів після їх надходження.
Верховний Суд у цій справі зауважив, що положення статей 116 117 КЗпП України - загального для цих правовідносин закону - інакші за змістом, але це не дає підстав вважати, що вони мають пріоритетне застосування чи взагалі підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Отримання одноразової грошової допомоги при звільненні (та умови, за яких це право може бути реалізоване) передбачене Законами України «Про Національну поліцію» і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і конкретизоване у виданих на їх підставі підзаконних нормативних актах (одним з яких є Порядок №260), норми яких мають сприяти реалізації приписів зазначених законів.
Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції є одним із аспектів проходження публічної служби в Національній поліції України і норми законів та підзаконних актів (окремі з яких написані вище), які регулюють цей сегмент питань, є спеціальні для цих правовідносин.
Отже, за висновком Суду, строки виплати одноразової грошової допомоги, право на отримання якої встановлює Закон України «Про Національну поліцію» і - опосередковано через його статтю 102 - Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передбачені у пункті 8 розділу VI Порядку №260 (в редакції, яка діє з 21 серпня 2020 року), а тому немає підстав вважати, що норми спеціального законодавства не регулюють цих правовідносин як умову для (субсидіарного) застосування загального [трудового] законодавства, зокрема статей 116 117 КЗпП України. Крім того, коли спеціальні норми інакше регулюють певні питання щодо проходження публічної служби, то це ще не свідчить про наявність прогалини у їх регулюванні, яку можна заповнити чи замінити загальними нормами.
Вказані висновки були сформовані Верховним Судом у подібних правовідносинах, а тому є застосовними до цієї справи і мали бути враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень.
Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що позивач звільнений зі служби в поліції 18 січня 2022 року та відповідно мав право на отримання одноразової грошової допомоги, які і була виплачена йому відповідачем 28 квітня 2022 року. Вказане було зумовлено очікуванням бюджетних коштів для цих потреб, після надходження яких одноразова грошова допомога при звільненні була виплачена позивачу протягом трьох робочих днів з дня їх надходження до Департаменту, тобто у строки, передбачені пунктом 8 розділу VI Порядку №260, який був чинним на день звільнення позивача.
Зважаючи на приписи пункту 8 розділу VI Порядку №260 колегія суддів не погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач допустив порушення при розрахунку із позивачем, не виплативши йому одноразову грошову допомогу саме в день звільнення, тобто 18 січня 2022 року.
Варто також зазначити, що наявність словосполучення «при звільненні» після слів «одноразова грошова допомога» у цьому контексті вказує не на дату/строк її виплати, а на підставу/подію, з якою пов`язується її виплата й визначає цільове призначення цього платежу.
Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що за встановлених цієї справи і нормативного регулювання спірних відносин суди попередніх інстанцій, допустивши неправильне застосування положень пункту 8 розділу VI Порядку №260, як наслідок дійшли помилкових про наявність підстав для стягнення з Департаменту на підставі статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Отже, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин приписів пункту 8 розділу VI Порядку №260 та статті 117 КЗпП України, й неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 листопада 2022 року у справі № 160/20449/21, від 24 листопада 2022 року у справа №160/19343/21, від 15 лютого 2023 року у справі №160/19339/21, від 18 травня 2023 року у справі №240/37652/21, від 12 червня 2023 року у справі №160/7452/22, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
Підсумовуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи адміністративний позов повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень в частині задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне прийняти нове рішення, не направляючи справу на новий судовий розгляд.
За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з огляду на наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року у справі №320/4636/22 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльність і зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
………………….
………………….
………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду