ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
14 квітня 2020 року
справа №320/4916/19
адміністративне провадження №К/9901/8517/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка"
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у складі судді Лиска І. Г.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 у складі суддів Кузьмишиної О. М., Костюк Л. О., Собківа Я. М.,
у справі № 320/4916/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка»
до Головного управління ДФС у Київській області, ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), ОСОБА_1 - начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДФС у Київській області (далі - другий відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.
16.09.2019 ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам статей 160 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк, протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення її недоліків шляхом подання до суду: копії документів, що додані до позовної заяви, які мають бути засвідчені відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації" для суду та відповідачів.
31.10.2019 позивач подав до суду заяву, в якій зазначив, що йому не зрозуміло копії яких саме документів з доданих до позову не належним чином засвідчені; яким чином засвідчувати копії публікацій з друкованих видань; яким чином засвідчувати копію податкової декларації, яка за законом складається в одному оригінальному примірнику, якого у позивача на момент подання позову немає; з якого моменту і яких правових підстав накази Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики стали актами законодавства України тощо.
08.11.2019 ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
20.02.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції від 08.11.2019 залишено без змін.
21.03.2020 позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020, в якій посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ці рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
26.03.2020 Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, справу витребував з суду першої інстанції.
09.04.2020 справа № 320/4916/19 надійшла на адресу Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу Товариства від відповідача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Пунктом 1 частини четвертої цієї статті кодексу встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Вимоги, які висуваються процесуальним законом до позовної заяви, визначені статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частиною п`ятою цієї статті встановлено, що в позовній заяві зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції вказав про те, що позивач не виконав вимоги ухвали суду першої інстанції від 16.09.2019, а саме не усунув недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: копії документів, що додані до позовної заяви, які мають бути засвідчені відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації" для суду та відповідачів.
Суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Положення частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють імперативний припис щодо поведінки заявника позову, а саме, норма цієї статті зобов`язує позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в той же час інша частина цієї статті надає право позивачу у разі подання письмових чи електронних доказів додати до позовної заяви копії відповідних доказів.
Отже процесуальний закон зобов`язує позивача надати до позовної заяви лише наявні в нього докази.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Письмовими доказами в розумінні частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з частиною другою цієї статті письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина четверта статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частина п`ята статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вбачається з додатків до позовної заяви до неї додано копію договору про визнання електронних документів, зображення сторінок журналів «Офіційний вісник України», «Урядовий кур`єр», копії податкових декларацій, додатків до них, копії квитанцій, скріншоти інтернет-сторінок тощо.
При цьому з описових та мотивувальних частин оскаржуваних рішень неможливо встановити, які з доданих документів не засвідчені позивачем, не з`ясовано які з доказів (оригінали) знаходяться у Товариства та мають бути засвідчені ним, а які з них знаходяться у відповідача та можуть бути витребувані судом з власної ініціативи відповідно до частини шостої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а які документи взагалі не є доказами у справі та носять інформаційний характер.
Товариство в касаційній скарзі зазначає, що позивач подав до суду матеріали позовної заяви (позов та додані до нього копії документів) у прошитому і пронумерованому вигляді з зазначенням кількості аркушів та накладенням паперової пломби зі скріпленим печаткою підписом уповноваженої особи, проте суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки такому оформленню позову, жодних мотивів неприйняття таким чином завірених документів в оскаржуваних рішеннях не викладено.
Відтак, Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають процесуальним вимогам до обґрунтованості судового рішення, є невмотивованими та не конкретизованими в розрізі кожного наданого позивачем документа.
Суд визнає безпідставними посилання судів попередніх інстанції в оскаржуваних рішеннях на необхідність засвідчення позивачем копій документів відповідно до вимог Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації», з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України «Про стандартизацію» від 05.06.2014 № 1315-VII, національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.
Джерела права, які застосовуються судом встановлені статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Частиною першою та другою цієї статті передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Стандарт в розумінні статті 1 Закону України «Про стандартизацію» є нормативним документом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері, проте він не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, а отже і джерелом права, яке застосовується судом. Вимоги до письмового доказу визначені статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, порядок підтвердження відповідності копії письмового доказу оригіналу встановлені частиною п`ятою цієї статті.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 у справі № 320/4916/19 скасувати.
Справу № 320/4916/19 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. А. Гончарова
І. Я. Олендер