ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №320/4981/19
адміністративне провадження №К/9901/33742/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу №320/4981/19 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного Банку України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду у складі судді Лиска І.Г. від 16 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бужак Н. П., Костюк Л.О., Файдюка В.В. від 14 листопада 2019 року
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Національного банку України в частині відмови вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ "Банк Велес" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови Правління Національного банку України від 10.12.2015 року №875/БТ "Про відкладення банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Банк Велес";
2) зобов`язати Національний банк України, протягом 30 календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Банк Велес» в якості банківської установи в обсязі та стані, який існував до прийняття Правління Національного банку України від 10 грудня 2015року № 875/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Банк Велес»;
3) визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині відмови у поверненні ПАТ «Банк Велес» активів (грошових коштів, рухомого та нерухомого майна), документації, інших цінностей банку, що були передані Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або його уповноваженій особі Северину Ю.П., у зв`язку із початком процедури ліквідації банку та залишилися після задоволення акцептованих вимог кредиторів;
4) зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протягом 30 календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили вчинити дії щодо передачі (повернення з незаконного володіння) майна та активів;
5) зобов`язати Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протягом 45 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення.
2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року, позовну заяву повернуто позивачеві.
3. 03 грудня 2019 року представником позивача направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №320/4981/19, в якій просить скасувати останні, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
5. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
6. Від Національного банку України до суду надійшов відзив на касаційну скаргу.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що перша, друга та п`ята позовні вимоги заявлені позивачем щодо порушення його прав діями суб`єкта владних повноважень за виключною підсудністю та мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом м. Києва, тоді як третя та четверта вимоги стосуються порушення його прав діями суб`єкта владних повноважень та мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства, тому позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
8. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що позов, який подав позивач до суду, стосується ПАТ "Банк Велес", а не особисто позивача, а тому всі оскаржувані позивачем у позові рішення та дії суб`єктів владних повноважень не відносяться до актів індивідуальної дії. Та обставина, що позивач є акціонером банку, також не свідчить про оскарження ним у даному позові рішень та дій відповідачів, які стосуються конкретно ОСОБА_1 .
9. Позивач в обґрунтування касаційної скарги зазначає, що остання підлягає задоволенню, оскільки ухвала Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року прийняті з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви.
10. У розумінні застосування правил виключної підсудності згідно із ч. 1 ст. 27 КАС України, предметом оскарження мають бути виключно нормативно-правові акти Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому правило виключної підсудності не розповсюджується на оскарження саме дій та/або бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які є предметом розгляду у даній справі.
11. Суд апеляційної інстанції помилково вважає, що оскаржувані рішення та дії відповідачів не стосуються позивача, оскільки безпосереднє та безспірне порушення законних прав та інтересів ОСОБА_1 , як акціонера ПАТ «Банк Велес», внаслідок незаконних дій Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, підтверджено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 810/18/16 (касаційне провадження №К/800/15569/16) за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними та скасування рішень.
12. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №826/2184/17 зазначено, що, ураховуючи, що виконавчі органи банку були позбавлені своїх повноважень, Велика Палата Верховного Суду доходить висновків про існування виключних обставин, у силу яких слід визнати повноваження контролюючого акціонера звернутись до суду з позовом в інтересах банку.
13. Враховуючи зазначене, позовна заява обґрунтовано та правомірно подана до Київського окружного адміністративного суду, а тому повернення позовної заяви з підстав порушення правила об`єднання позовних вимог, є помилковим та безпідставним.
14. Від Національного банку України до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про необхідність відмовити в її задоволенні, оскільки вона є необґрунтованою. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірно зазначив, що справа підсудна саме Окружному адміністративному суду м. Києва, оскільки позивач просить скасувати рішення Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов`язати вчинити певні дії не стосовно себе, а стосовно ПАТ «Банк Велес». Відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходженням як і відповідачів, так і ПАТ «Банк Велес» є м. Київ, а отже спір підсудний Окружному адміністративному суду м. Києва.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд дослідив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій та дійшов таких висновків.
16. Згідно з положенням частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
17. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
18. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
19. Крім того, частина 4 статті 242 КАС України встановлює, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства.
20. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої та апеляційної інстанції не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
22. Відповідно до приписів статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що у разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.
23. Статтею 27 КАС України визначено виключну підсудність адміністративних справ. Так, зокрема частина 1 вказаної статті передбачає, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб`єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
24. За пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
25. Відповідно до частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
26. Водночас, згідно частини 5 статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
27. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об`єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності.
28. Роз`єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом адміністративним судом за таких обставин є неможливим.
29. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в адміністративній справі №320/4981/19 є визнання протиправною бездіяльності Національного банку України в частині відмови вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Банк Велес» в якості банківської установи та зобов`язання вчинити певні дії; визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині відмови у поверненні ПАТ «Банк Велес» активів (грошових коштів, рухомого та нерухомого майна), документації, інших цінностей банку та зобов`язання вчинити певні дії.
30. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку, що в даній справі перша, друга та п`ята позовні вимоги заявлені позивачем за виключною підсудністю та мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом м. Києва, оскільки позивачем не оскаржується нормативно-правовий акт Національного банку України, а лише бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язання його вчинити певні дії.
31. Крім того, посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивач хоч і є акціонером ПАТ «Банк Велес», проте це не свідчить про оскарження ним у даному позові рішень та дій відповідачів, які стосуються конкретно ОСОБА_1 , є невмотивованим з огляду на наступне.
32. У позовній заяві та касаційній скарзі позивач зазначає, що володіє 3 422 150 іменними простими бездокументарними акціями (номінальною вартістю 10,00 грн однієї акції; код цінних паперів ИА 4000118491) загальною номінальною вартістю 34 221 500,00 грн, що становить 32,5919 статутного капіталу банку (володіння істотною участю затверджено рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 02 жовтня 2015р. № 490; є Головою Наглядовою ради ПАТ «Банк Велес», призначений на посаду відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ «Банк Велес» від 19 грудня 2014 року за №3-14; є кінцевим бенефіціаром.
33. Верховний Суд України у постанові від 27 червня 2017 року у справі № 826/4275/16 (провадження № 21-3739а16) за подібних обставин, серед іншого, дійшов висновків, що спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, і що особа, яка є власником істотної участі в банку, має право звертатись до суду у зв`язку із втручанням органів державної влади в особі Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в діяльність банку. Велика Плата Верховного Суду погодилася з правовими висновками Верховного Суду України в цій частині та уточнила, що така особа діє від імені банку, а не у власних інтересах.
34. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 826/2184/17 викладена правова позиція, згідно якої, якщо виконавчі органи банку були позбавлені своїх повноважень, існують виключні обставини, у силу яких слід визнати повноваження контролюючого акціонера звернутись до суду з позовом в інтересах банку.
35. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скаржника з приводу того, що останній звернувся до адміністративного суду з відповідним позовом як за захистом власних законних прав та інтересів, так і опосередковано в інтересах ПАТ «Банк Велес» як Голова Наглядової Ради банку.
36. Як вбачається з позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, місце реєстрації проживання позивача: АДРЕСА_1
37. У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої та апеляційної інстанцій про наявність у даній справі (в одному провадженні) кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
38. Відповідно до частини 1, 4 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
40. За таких обставин, рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
41. Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, в силу частини 6 статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 248 341 345 349 353 355 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Желєзний
Судді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко