ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07 вересня 2023 року
справа № 320/508/23
адміністративне провадження № К/990/28804/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Хохуляка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт»
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року (суддя - Щавінський В. Р.),
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року (судді: Оксененко О. М., Мельничук В. П., Чаку Є.В.),
у справі № 320/508/23
за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт»
до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №555/Ж10/31-00-07-03-02-20 від 20 вересня 2022 року Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в частині застосування пені у сумі 9 506 055,13 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
26 квітня 2023 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви у справі №320/508/23 без розгляду. Дана заява обґрунтована тим, що позовну заяву від імені Підприємства підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року, задоволено клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі №320/508/23, позовну заяву Підприємства залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що до позовної заяви не надано належних доказів, які підтверджують право представника підписувати від імені позивача позовну заяву, а також доказів того, що ОСОБА_1 станом на день звернення з позовом до суду має право вчиняти юридично значимі дії без будь-яких обмежень.
21 серпня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Підприємства на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі № 320/508/23, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року, справу витребувано з суду першої інстанції.
04 вересня 2023 року справа № 320/508/23 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
В касаційній скарзі позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норми права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20.
Посилаючись на положення частини третьої статті 55 КАС України, скаржник зазначає, що Підприємство до позовної заяви надало витяг із Наказу ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» від 01 лютого 2022 року №42-К, копію посадової інструкції провідного юрисконсульта ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» з обсягом повноважень щодо самопредставництва юридичної особи у повній відповідності до вимог частини третьої статті 55 КАС України. Копія була надана до Київського окружного адміністративного суду разом із позовною заявою (копія додається), провідний юрисконсульт у порядку самопредставництва Підприємства бере участь у судових процесах, що відбуваються у місцевих (загальних, господарських, адміністративних) судах, визначених законом України «Про судоустрій та статус суддів», з усіма процесуальними правами, наданими Підприємству як учаснику справи відповідно до його процесуального статусу.
Таким чином, із змісту Посадової інструкції провідного юрисконсульта, затвердженої наказом ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» від 01 лютого 2022 року № 8-П/2022 вбачається, що провідний юрисконсульт бере участь у судових процесах у порядку самопредставництва, з усіма процесуальними правами, наданими Підприємству як учаснику справи відповідно до його процесуального статусу.
Скаржник посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначені в ухвалі від 08 червня 2022 року в справі №303/4297/20. Зокрема, в цьому судовому рішенні зауважено, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.
Позивач наголошує, що з огляду на наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду витяг з ЄДР, до якого включені відомості про осіб, уповноважених представляти юридичну особу, взагалі не є належними доказами наявності у особи права представляти юридичну особу в порядку самопредставництва.
Проте, наведені в зазначеній ухвалі Великої Палати Верховного Суду висновки не були прийняті до уваги судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, що суперечить приписам частини п`ятої статті 242 КАС України, якою передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На переконання заявника касаційної скарги, висновки судів попередніх інстанцій про те, що наявність у ОСОБА_1 права представляти інтереси позивача у судовому процесі не дає їй право на підписання позовної заяви суперечить обставинам справи та логікі процесуального закону.
Скаржник просить скасували ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі № 320/508/23, та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Станом на 07 вересня 2023 року відзив контролюючого органу на касаційну скаргу позивача не надходив.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Позиція Верховного Суду
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною сьомою статті 160 КАС України визначено, що якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.
Частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
При цьому, документи, що підтверджують повноваження представників, визначені статтею 59 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08 червня 2022 року в справі №303/4297/20 зазначила, що згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту № 2261 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді» від 15 жовтня 2019 року, який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з аргументом заявника касаційної скарги про те, що частина третя статті 55 КАС України у редакції Закону № 390-ІХ передбачає за правилами самопредставництва можливість участі юридичної особи у справі через її працівника. Він має бути уповноваженим діяти від імені цієї особи або за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом). При цьому, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні, статуті (як установчому документі) чи трудовому договорі (контракті) було визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) в порядку самопредставництва.
З матеріалів справи №320/508/23 встановлено, що позовну заяву від імені Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» підписано ОСОБА_1 .
На підтвердження повноважень ОСОБА_1 на підписання вказаної позовної заяви до останньої приєднано копію витягу з наказу від 01 лютого 2022 року №42-К про переведення ОСОБА_1 на посаду провідного юрисконсульта та копію посадової інструкції провідного юрисконсульта.
У відповідності до пункту 2.3 посадової інструкції провідного юрисконсульта Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт», затвердженої наказом ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» від 01 лютого 2022 року №8-П/2022, провідний юрисконсульт має такі завдання та обов`язки, зокрема, у порядку самопредставництва підприємства бере участь у судових процесах, що відбуваються у місцевих (загальних, господарських, адміністративних), апеляційних (загальних, господарських, адміністративних) судах, Верховному Суді, Вищому антикорупційному суді та інших судах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», з усіма процесуальними правами, наданими Підприємству як учаснику справи відповідно до його процесуального статусу, представляти інтереси Підприємства у третейських (арбітражних судах), комерційних арбітражних у процесі розгляду правових питань щодо виконання зовнішньоекономічних контрактів та договорів з питань експорту (імпорту) продукції (послуг) військового призначення та подвійного використання.
Відповідно до визначень, наданих пунктами 5, 6 частини першої статті 4 КАС України адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом; судовий процес - правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства.
Колегія суддів Верховного суду, звертаючись до теорії процесуального права, зазначає, що судовий процес - це сукупність процедур або дій, що здійснюються перед судовим органом для вирішення конфлікту між різними сторонами, що застосовують чинне законодавство. Зазвичай судові процеси починаються з подання позову, де за ними йде відповідь на позов, розгляд справи по суті, оскарження судового рішення в апеляційному та касаційному порядку тощо.
Отже судовий процес необхідно розуміти як сукупність всіх процесуальних дій, здійснених як учасником справи (подання заяв, клопотань, доповнень, прийняття участі в судовому розгляді справи, оскарження судових рішень тощо) так і судом під час здійснення судочинства (ухвалення судових рішень як процесуальних так і по суті спору, розгляд справи по суті у судовому засіданні або в письмовому провадженні тощо).
За змістом частини третьої статті 44 КАС України учасники справи мають право:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно до частини десятої статті 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
З огляду на зазначене, оцінюючи посадову інструкцію провідного юрисконсульта, на посаді якого на час звернення до суду перебувала ОСОБА_1 , на предмет наявності в неї повноважень підписувати позовну заяву, колегія суддів Верховного Суду враховує, що провідному юрисконсульту надано право брати участь у порядку самопредставництва підприємства у судових процесах, що відбуваються у місцевих (загальних, господарських, адміністративних), апеляційних (загальних, господарських, адміністративних) судах, Верховному Суді, Вищому антикорупційному суді та інших судах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» з усіма процесуальними правами, наданими Підприємству як учаснику справи відповідно до його процесуального статусу (в даному випадку стороні у справі - позивачу), а отже ОСОБА_1 мала право подавати та підписувати позовну заяву, що регламентує інститут самопредставництва.
За вимогами частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення судів попередніх інстанцій не відповідають зазначеним вимогам, прийняті з порушенням норм процесуального права.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
У пункті 36 рішення «Беллет проти Франції» (Bellet v. France № 23805/94) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France № 29731 /96).
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 3 44 55 57 242 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі № 320/508/23 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. А. Гончарова
В. В. Хохуляк