ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа №320/5562/18
адміністративне провадження № К/9901/7068/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства «Марго» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Київської митниці Держмитслужби (яка є правонаступником Київської митниці ДФС) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 (суддя Лисенко В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 (головуючий суддя Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Оксененко О.М.),
У С Т А Н О В И В:
У березні 2020 року Приватне підприємство «Марго» (далі - ПП «Марго», Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2018 №UA125270/2018/00146 та зобов`язати Митницю завершити митне оформлення митної декларації від 10.09.2018 №UA125270/2018/864941.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що під час митного оформлення товару у митний режим імпорт надав товаросупровідні документи, які містили відомості, необхідні для митного оформлення товару (засіб захисту рослин - гербіцид «Стемат 500»), не мали розбіжностей. Проте, відповідач відмовив у прийнятті митної декларації від 10.09.2018 №UA125270/2018/864941 та прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2018 №UA125270/2018/00146 (далі - картка відмови). Підприємство вказало, що висновок Митниці про розбіжність між зазначеними у митній декларації відомостями щодо країни виробництва товару (Німеччина) та у посвідченні про державну реєстрацію препарату «Стемат 500 к.с., гербіцид» № 01968 серії А №01968 відомостями щодо виробника товару (ДДЕ ФАРМ АГ, Ліхтенштейн) не може бути підставою для відмови в митному оформленні товару, оскільки поняття «виробник товару» та «країна виробництва товару» не є тотожними.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 04.02.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020, позов задовольнив частково: визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2018 №UA125270/2018/00146; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Підприємство в цілях митного оформлення товару подало всі документи, які містять достовірні дані про товар (гербіцид «Стемат 500»), що передбачені частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України (далі - МК), тому у Митниці не було підстав для прийняття картки відмови. Суди дійшли висновку, що зазначені у митній декларації від 10.09.2018 №UA125270/2018/864941 відомості про країну походження товару (Німеччина) відповідають інформації у сертифікаті походження товару від 26.03.2018 серії А №488872 та у посвідченні про державну реєстрацію препарату «Стемат 500 к.с., гербіцид» від 03.02.2010 серії А № 01968, виданому Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. Митниця помилково виходила із тотожності понять «країна походження товару», «виробник препаративної форми» та «виробник діючої речовини». Також судами враховано, що згідно з актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складеному за результатами огляду ввезеного позивачем товару, порушень не виявлено.
Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог щодо зобов`язання відповідача завершити митне оформлення митної декларації від 10.09.2018 №UA125270/2018/864941 ґрунтується на тому, що митне оформлення включає в себе не тільки прийняття митної декларації або документа, що його замінює, а й вчинення інших митних формальностей, тому зобов`язання завершити митне оформлення матиме ознаки втручання суду у дискреційні повноваження відповідача.
Митниця подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 з вимогами про скасування зазначених судових рішень в частині задоволення позову та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі у касаційній скарзі зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС та наведено довід, що судом апеляційної інстанції застосовано норми матеріального права інакше, ніж Верховним Судом у постанові від 09.10.2019 у справі №320/5800/18 (касаційне провадження №К/9901/18745/19), в якій зроблено висновок, що пестициди та агрохімікати, що ввозяться на територію України, а також перебувають у вільному обігу на території України, мають відповідати даним, які внесені до посвідчення про державну реєстрацію пестицидів та агрохімікатів, у тому числі, щодо виробника та країни виробництва. Ввезення такого ж препарату іншого виробника не звільняє особу від обов`язку дотримання вимог частини другої статті 4 Закону України "Про пестициди та агрохімікати".
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо протиправності картки відмови, оскільки вони суперечать фактичним обставинам у справі та не відповідають правильному застосуванню норм права. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що подані позивачем при митному оформленні товару за митною декларацією від 10.09.2018 №UA125270/2018/864941 документи містять неоднозначну інформацію щодо країни виробництва (походження) товару, а саме: в інвойсі від 23.03.2018 №13 та у сертифікаті походження товару від 26.03.2018 серії А № 488872 країною походження товару зазначено Німеччину; у посвідченні про державну реєстрацію препарату «Стемат 500, к.с. гербіцид» від 03.02.2010 серії А № 01968, виданому Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, виробником препаративної форми зазначено «ДДЕ ФАРМ АГ, Ліхтенштейн», а виробниками діючої речовини - «ДДЕ Фарм АГ, Ліхтенштейн, ф. Расгіч АГ, Німеччина». Відповідач посилається на лист Держмитслужби від 13.12.2010 № 11/2-10.10/15938-ЕП, згідно з яким під поняттям «виробник товару» слід розуміти особу, яка заявляє про себе як про виробника товару, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом із товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торгову марку або інший елемент, який ідентифікує таку особу, незалежно від того, виготовляє ця особа товар безпосередньо чи такий товар виготовляється на її замовлення.
Митниця доводить, що оскільки імпортований позивачем гербіцид «Семат 500» був виготовлений у Німеччині, він не може бути ввезений на територію України, як такий, що не має державної реєстрації.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив обґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що між ПП «МАРГО» (покупець) та фірмою «DDE FARM AG» (продавець) (Ліхтенштейн) був укладений зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 27.10.2017 № G-1, відповідно до пункту 1.1 якого продавець - виробник товару продав, а покупець купив пестициди, регулятори росту в асортименті, зазначеному у доповненнях до цього договору.
Фірмою «DDE FARM AG» виданий інвойс від 23.03.2018 № 13, в якому зазначено таку інформацію: «відправник товару - «Schirm GmbH» для «DDE FARM AG» Grossfeld 8, FL-9492 Eschen, Liechtenstein; покупець - ПП «Марго», Україна, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 158; країна походження товару - Федеративна Республіка Німеччина; одержувач вантажу - ПП «Марго», Україна, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 158; умови поставки - СРТ - Біла Церква ІНКОТЕРМС - 2010».
Представник позивача - декларант ТОВ «ХОРД» 10.09.2018 подав до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA125270/2018/864941 для оформлення у митний режим імпорт товару (засоби захисту рослин не в аерозольній упаковці, гербіцит системної дії на основі етофумезату, концентрат суспензії «Стемат 500» 4800 л, діюча речовина етофумезат 500 г/л, кількість 16800 л, загальна вартість 235200,00 доларів США).
До митної декларації були додані, зокрема зовнішньоекономічний договір від 27.10.2017 № G-1, пакувальний лист, додаткова угода № 14 до зовнішньоекономічного договору, інвойс № 13, міжнародна автотранспортна накладна № 006, сертифікат про походження товару А 48872.
За наслідком перевірки митної декларації та доданих до неї документів Митниця прийняла рішення про відмову у прийнятті митної декларації, оформивши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2018 № UA125270/2018/00146, вимоги про визнання протиправною і скасування якої є предметом позову у цій справі.
У картці відмови щодо підстави відмови в митному оформленні зазначено про не відповідність продукції вимогам, встановленим до пестицидів і агрохімікатів щодо маркування, розміщення інформації про товар на його упаковці з посиланням на те, що у електронній митній декларації вказані виробник, країна виробництва - Німеччина, а у посвідчені про державну реєстрацію від 03.02.2010 серії А № 01968 виробник препаративної форми та виробник діючої речовини - ДДЕ Фарм АГ, Ліхтенштейн.
Обставини у справі свідчать, що, відмовляючи позивачу у митному оформленні товару, Митниця фактично виходила з того, що імпортований позивачем засіб захисту рослин не є препаратом «Стемат 500, к.с., гербіцид», який зареєстрований в Україні згідно з посвідченням про державну реєстрацію серії А № 01968 (запис у державному реєстрі № 4163 від 03.02.2010), з огляду на не відповідність даних щодо виробника, оскільки в графі 34 електронної митної декларації від 10.09.2018 №UA125270/2018/864941 та сертифікаті походження товару від 26.03.2018 серії А № 488872 країною походження товару вказана Німеччина, тоді як зазначеному посвідченні виробником препаративної форми є ДДЕ ФАРМ АГ, Ліхтенштейн, а виробниками діючої речовини - ДДЕ Фарм АГ, Ліхтенштейн, ф. Расгіч АГ, Німеччина.
Відповідно до частини першої статті 246 МК метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органові доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК).
Згідно з частиною першою статті 257 МК декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до частин шостої-восьмої статті 257 МК умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3 1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; 10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).
Згідно з частиною одинадцятою статті 264 МК орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
У процедурах митного оформлення товару митне законодавство розмежовує поняття «країна походження товару» та «виробник товару». На користь такого висновку свідчить, зокрема, те, що серед переліку відомостей, які вносяться до митної декларації при митному оформленні товарів, транспортних засобів комерційного призначення, підпунктами «в» та «ґ» пункту 5 частини восьмої статті 257 МК окремо передбачено відомості щодо виробника товару та щодо найменування країни походження товару (за наявності).
Відповідно до частин першої та другої статті 36 МК країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 43 МК документами, які підтверджують країну походження товару, є: сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості (частина восьма статті 43 МК).
Частиною другою статті 4 Закону України «Про пестициди та агрохімікати» від 02.03.1995 № 86/95-ВР (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон № 86/95-ВР) заборонено ввезення на митну територію України, виробництво, торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації, крім випадків, встановлених цим Законом.
Порядок проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1996 №295 ( з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок №295), встановлює вимоги до проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.
Згідно з положеннями пункту 20 Порядку №295 для державної реєстрації препаратів заявник подає, зокрема, заявку на державну реєстрацію препарату відповідно до затвердженої форми.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 25.03.2008 №149 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2008 за №389/15080) затверджено зразок заявки на державну реєстрацію препарату, в якому передбачено зазначення, зокрема повного найменування та місцезнаходження виробника.
За наслідками проходження реєстраційних процедур, дотримання яких є необхідним для реєстрації препарату, видається «Посвідчення про державну реєстрацію», зразок якого затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 08.11.2016 №490 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2006 за № 1226/13100) (далі наказ № 490).
У Додатку 1 до наказу №490 передбачено, що в Посвідчені про державну реєстрацію має бути зазначено виробника препаративної форми (виробник та його місцезнаходження), а також виробника діючої речовини (виробник, країна).
Отже, характеристики пестицидів та агрохімікатів, що ввозяться на територію України, а також перебувають у вільному обігу на території України, мають відповідати відомостям, які внесені до посвідчення про їх державну реєстрацію, у тому числі, щодо виробника та країни виробництва. Інформація, зазначена в посвідченні про державну реєстрацію на певний препарат, стосується виключно цього препарату (у тому числі, щодо конкретного виробника).
Аналогічний за змістом висновок Верховний Суд зробив також у постанові від 09.10.2019 у справі №320/5800/18 з подібними правовідносинами.
У посвідченні про державну реєстрацію препарату «Стеман 500, к.с., гербіцид» серії А №01968 визначені вимоги до виробників препаративної форми та діючої речовини (ДДЕ ФАРМ АГ, Ліхтенштейн, ф. Расгіч АГ, Німеччина), а не до країни виробництва (походження) препарату. Місце виробництва товару (місце знаходження виробничих потужностей) може відрізнятись від місцезнаходження виробника, зокрема, вони можуть знаходитися в різних країнах, що обумовлено процесами глобалізації у сфері економіки і виробництва. Виробник є гарантом якості продукції та її відповідності встановленим вимогам щодо безпечного споживання (використання). Доводів, що виробник імпортованого позивачем товару не відповідає виробникам препаративної форми та діючої речовини, зазначеним у посвідченні про державну реєстрацію препарату «Стеман 500, к.с., гербіцид» серії А №01968, Митниця не наводить.
Відповідач всупереч частині другій статті 77 КАС не виконав обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення при заповненні картки відмови. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини у справі відповідно до норм процесуального права та правильно застосували норми матеріального права, зробивши висновок, що у відповідача не було правових підстав для відмови у митному оформленні товару за митною декларацією від 10.09.2018 №UA125270/2018/864941.
Разом з тим, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у Митниці підстав для порівняння відомостей про виробника товару, зазначених у посвідченні про державну реєстрацію препарату «Стемат 500, к.с., гербіцид» із відомостями, вказаними в митній декларації, з огляду на те, що посвідчення про державну реєстрацію не є товаросупровідним або комерційним документом, не відповідає правильному застосуванню норм частини першої статті 246 МК та частини другої статті 4 Закону № 86/95-ВР та висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у постанові від 09.10.2019 у справі №320/5800/18. Така помилка у правозастосуванні, однак, не вплинула на правильність висновку суду щодо результату розгляду справи.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позову про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2018 №UA125270/2018/00146 підлягають зміні в мотивувальній частині шляхом виключення висновку, що у відповідача не було правових підстав для порівняння зазначених у посвідченні про державну реєстрацію серії А № 01968, виданому Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, відомостей про виробника із відомостями, вказаними в електронній митній декларації від 10.09.2018 №UA125270/2018/864941. В іншій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.
Відповідно до частини першої статті 52 КАС та постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 здійснено процесуальну заміну відповідача на Київську митницю Держмитслужби, як правонаступника Київської митниці ДФС.
Керуючись статтями 52 250 345 349 351 355 356 359 КАС, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Київської митниці Держмитслужби задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2018 №UA125270/2018/00146 змінити в мотивувальній частині відповідно до підстав задоволення позову в цій частині позовних вимог, наведених у цій постанові.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЄ.А. Усенко І.Л. Желтобрюх С.С. Пасічник