10.05.2023

№ 320/772/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року

м. Київ

справа №320/772/19

адміністративне провадження № К/9901/99/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (головуючий суддя: Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Ганечко О.М.) у справі за позовом Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У лютому 2019 року Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області (далі також позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач), третя особа - ОСОБА_2 (далі також третя особа), у якому просило:

зобов`язати позивача знести самочинно побудовану прибудову розмірами 6,96 х 3,28 м (привести земельну ділянку до попереднього стану) за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2019 року скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив.

Зобов`язав ОСОБА_1 знести самочинно побудовану прибудову розмірами 6,96 х 3,28 м (привести земельну ділянку до попереднього стану) за адресою: АДРЕСА_1 .

28 грудня 2019 року ОСОБА_1 направила до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

03 лютого 2020 року від третьої особи надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому вона просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

13 лютого 2020 року від представника позивача надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем у встановлений законом строк добровільно не виконані вимоги припису щодо зупинення будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку та не отриманий документ, який надає право на виконання таких будівельних робіт, а тому вважає, що об`єкт нерухомості, який має ознаки самочинного будівництва, підлягає знесенню, у зв`язку з чим суб`єкт владних повноважень звернувся з цим позовом до суду.

Відповідач просив відмовити у задоволені позову, оскільки відхилення від вимог будівельних норм і правил не є істотними, не порушують прав та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації та не впливають на міцність і безпечність житлового будинку.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі заяви від ОСОБА_2 була призначена та проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час проведення перевірки було встановлено, що на підставі договору дарування земельної ділянки від 02.07.2013, зареєстрованого в реєстрі за № 1229 підтвердженого витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.07.2013, індексний номер 5582119, земельна ділянка (площа 0,0327 га; кадастровий номер 3210600000:00:016:0170; із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .

На підставі договору дарування 2/3 частин житлового будинку від 02.07.2013, зареєстрованого в реєстрі за № 1286 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.07.2013, індексний номер 5580080, ОСОБА_1 передано у власність 2/3 частин житлового будинку з відповідними господарсько-побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

На вищезазначеній земельній ділянці виконані будівельні роботи з будівництва монолітного фундаменту розмірами 6,96x3,28 м.

На підставі інформації, зазначеної в листі Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради від 19.07.2017 № 450, судами встановлено, що забудовнику ОСОБА_1 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки чи містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 не надавалися.

На момент перевірки 21.07.2017 були виконані будівельні роботи з будівництва монолітного фундаменту.

За результатами перевірки складений акт дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № Т-2107/1 та протокол № Л-А- 2107/1 від 21.07.2017.

21.07.2017 відповідачу видано припис № С-2107/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та припис від 21.07.2017 № С-2107/2 про зупинення підготовчих та будівельних робіт з вимогою з 21.07.2017 зупинити будівельні роботи з реконструкції частини житлового будинку по АДРЕСА_1 до усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.

Примірники акту, приписів та протоколу надіслані ОСОБА_1 рекомендованим листом (№0740020829072).

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відділом винесено постанову № А-3107/1 від 31.07.2017 про порушення статей 27, 34 Закону України 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі також Закон 3038-VI), у зв`язку з чим відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн. Примірник постанови надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом (№ 0740020860441).

25.07.2017 до відділу повторно надійшла заява від ОСОБА_2 стосовно проведення перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства по АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного звернення та з метою перевірки виконання вимог припису від 21.07.2017 № С-2107/2, направлення № 98/17 від 25.07.2017, відділом проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за адресою: АДРЕСА_1 .

Перевіркою було встановлено, що відповідачем вимоги припису від 21.07.2017 № С-2107/2 не виконані, не зупинені будівельні роботи з реконструкції частини житлового будинку до усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.

На момент перевірки зафіксовано наступний об`єм робіт: виконані будівельні роботи з будівництва монолітного фундаменту та стін першого поверху прибудови до частини житлового будинку.

За результатами проведеної перевірки був складений акт дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № Т-2707/1, протокол про адміністративне правопорушення № Л-А-2707/1 від 27.07.2017 та припис № С-2707/1 від 27.07.2017 про зупинення підготовчих та будівельних робіт з вимогою з 27.07.2017 зупинити будівельні роботи з реконструкції частини житлового будинку по АДРЕСА_1 до усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.

Примірники акту, припису та протоколу надіслані ОСОБА_1 рекомендованим листом (№ 0740020850322).

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, відділом винесено постанову № А-0708/2 від 07.08.2017 про порушення частини 1 статті 41 Закону 3038-VI), у зв`язку з чим відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 грн.

Примірник відповідної постанови надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом (№ 0740020904597).

До міського голови м. Бровари надійшла заява від ОСОБА_2 від 31.07.2017 стосовно проведення перевірки виконання вимог приписів по АДРЕСА_1 .

З метою перевірки виконання вимог припису від 27.07.2017 № С-2707/1 на підставі направлення для проведення позапланової перевірки № 99/17 від 31.07.2017 відділом проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт по АДРЕСА_1 .

Перевіркою, проведеною 31.07.2017 встановлено, що вимоги припису від 27.07.2017 № С-2707/1 не виконані, не зупинені будівельні роботи з реконструкції частини житлового будинку до усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.

На момент перевірки зафіксовано наступний об`єм робіт: виконані будівельні роботи з будівництва монолітного фундаменту, стін першого поверху та частково покрівлі прибудови до частини житлового будинку.

Також не отриманий документ, що надає право на виконання будівельних робіт або ж не приведено земельну ділянку до попереднього стану чи будь-яким іншим шляхом відповідно до чинного законодавства.

Позивач стверджує, що самочинне будівництво вже саме по собі є порушенням державних правил та норм здійснення будівництва, а тому вважає, що відповідач повинен знести прибудову до частини житлового будинку розмірами 6,96x3,28 м за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про знесення самочинно побудованої прибудови розмірами 6,96 х 3,28 м (приведення земельної ділянки до попереднього стану) є безпідставними та необґрунтованими.

Із посиланням на законодавство та судову практику, яке регламентує спірні правовідносини, суд першої інстанції наголосив, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню лише у визначених випадках, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Також суд першої інстанції прийняв до уваги судову будівельно-технічну експертизу, виконану в межах розгляду цивільної справи № 361/5201/17 за позовом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про знесення самочинної споруди.

Так, за висновком експерта: «прибудова розміром 6,96 м х 3,20 м, літ. а 7 до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , забудовника ОСОБА_1 частково не відповідає вимогам діючих державно-будівельних норм в галузі будівництва, а саме: самовільно збудована без отримання дозвільної документації - виготовлення проектної документації/будівельного паспорту та без відправлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що передбачено вимогами пункту 5 статті 26 та пункту 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Разом з тим, відхилення від вимог будівельних норм і правил не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність житлового будинку АДРЕСА_1 .»

З огляду на наведене, суд першої інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду, Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та беручи до уваги висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, дійшов висновку, що позовні вимоги про знесення самочинно побудованої прибудови розмірами 6,96 х 3,28 м (приведення земельної ділянки до попереднього стану) є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Проте суд апеляційної інстанції з такою позицією суду першої інстанції не погодився та дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

За позицією суду апеляційної інстанції, будівельні роботи виконані самочинно, без отримання будівельного паспорта та оформлення документа, що дає право на виконання будівельних робіт, чим порушено статей 27, 34 Закону 3038-VI .

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ

В касаційній скарги відповідач наголосив на порушені судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального, які, на його переконання, призвели до помилкових висновків суду.

На думку скаржника, положення статей 3 15 16 376 386 ЦК України у поєднанні свідчать, що вимога про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Скаржник звертає увагу, що судом апеляційної інстанції не з`ясовувались вказані вище обставини, та наполягає на відсутності доказів відмови відповідача від перебудови приміщення.

Також скаржник із посиланням на висновки, сформовані Верховним Судом України у справі №6-129цс17, наголосив, що суд не з`ясував, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню, чи не вплине знесення окремих конструктивних елементів будинку на його міцність і безпечність.

Стверджує, що суд безпідставно не врахував висновки судової будівельної-технічної експертизи, згідно із якими після реконструкції приміщення прибудови стали відповідати вимогам нормативних документів щодо висоти їх приміщень, стан приміщення покращився, відсутні руйнування, деформації або тріщини стін чи фундаментів, характерні при збільшенні навантажень на несучі конструкції при проведенні робіт з реконструкції прибудови.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що відповідачу будівельний паспорт на забудову земельної ділянки чи містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не надавались. Відповідно будівельні роботи виконані самочинно, без отримання документів, що дають право на їх виконання, чим порушені вимоги статей 27, 34 Закону 3038-VI.

Вважає, що висновок експертизи, проведеної в цивільній справі, є недопустимим доказом у адміністративній справі.

Третя особа у відзиві зазначила, що самочинно збудований об`єкт знаходиться на відстані 30 см від стіни її домоволодіння, завдає незручностей у користуванні частиною належного їй будинку, перешкоджає обслуговувати стіну будинку, стічні води стікають на її подвір`я, а монолітний фундамент, на якому зведена самочинна споруда, спричинив осідання фундаменту її частини будинку.

Просила відмовити у задоволену касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 3 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» законодавство про архітектурну діяльність складається з Конституції України, законів України «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Статтею 10 наведеного Закону передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури, додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції, здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом 3038-VI .

За приписами пункту 4 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Пунктом 1 частини 1 статті 34 Закону № 3038-VI (в редакції до 10.06.2017) передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:

подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

Згідно пункту 1 частини 1 статті 34 Закону № 3038-VI (у редакції, чинній на час перевірки,) передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Водночас частини 1, 2 статті 36 Закону № 3038-VI передбачають, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Отже, наявна визначена законом пряма заборона виконання будівельних робіт без подання відповідного повідомлення.

За приписами частини 7 статті 34 Закону № 3038-VI виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, виконання фізичною або юридичною особою будівельних або підготовчих робіт без повідомлення про їх початок вважається самочинним будівництвом.

Зафіксовані в актах перевірки порушення свідчать про відсутність будівельного паспорту та повідомлень про початок робіт.

Згідно із частиною 1 статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Отже, зверненню суб`єкта владних повноважень з позовом про зобов`язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.

За приписами частини 2 пункту 1 цієї статті у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Також правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, за змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі:

1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб,

2) істотного порушення будівельних норм і правил.

Водночас, положення статті 38 Закону № 3038-VI встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Зокрема, пред`явленню позову про знесення самочинно збудованого об`єкта передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, є неможливою;

3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Вказана позиція сформована Верховним Судом в постанові від 28.11.2018 у справі № 815/2311/15 та в подальшому підтримана в інших постановах Верховного Суду.

Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Зміст положень статті 376 ЦК України та частини першої статті 38 Закону № 3038-VI дає змогу дійти висновку, що визначений перелік юридичних фактів обумовлюють виникнення у суб`єкта владних права на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

Водночас, визначальним та достатнім є встановлення у сукупності та послідовності фактів здійснення відповідачем будівництва без документів, що дають право на це, та не виконання вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Тягар доказування наявності перелічених фактів та умов покладається на суб`єкта владних повноважень, що звертається до суду, проте частина 1 статті 77 КАС України не звільняє відповідача від обов`язку доводити обставини на яких ґрунтуються заперечення проти позову, водночас їх перевірка здійснюється судом.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою КМУ від 23 травня 2011 року № 553 (далі також Порядок № 553).

Згідно із пунктом 11 Порядку № 533 органи державного архітектурно-будівельного контролю у тому числі (…) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню;

складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:

усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач був притягнутий до відповідальності за порушення статей 27, 34 Закону № 3038-VI, відповідні постанови про притягнення відповідача до відповідальності не оскаржені та набрали законної сили.

Водночас судами не встановлювалось порушень з боку органу контролю щодо порядку проведення перевірок та ознайомлення відповідача з результатами, а також прийнятими рішеннями за наслідками перевірок.

Зміст наведених вище положень частини першої статті 38 Закону № 3038-VI у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.

Вказаною нормою визначені лише два способи усунення порушень у разі істотного відхилення від проекту, а саме: проведення перебудови або приведення об`єкта до попереднього стану.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем виносились приписи про усунення порушень вимог законодавства в сфері містобудування, які відповідачем отримувались, не оскаржувались та не виконувались. Факт невиконання підтверджений проведеними перевірками уповноваженими особами позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 29.01.2020 (справа 822/2149/18) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:

1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (в) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). У такому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

Такий підхід є логічним та виправданим, позаяк такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Окрім іншого, Верховний Суд у зазначеному рішенні дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду за наслідками розгляду справ № 820/3183/16, № 813/6426/14, № 813/6284/14, № 814/2645/15, № 813/6423/14.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, що ОСОБА_1 здійснила будівництво прибудови без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, що порушує права інших осіб, не виконала приписи щодо усунення зазначених порушень та відповідно до частини першої статті 376 ЦК України вказані обставини дають підстави для визначення цієї споруди об`єктом самочинного будівництва.

Також зазначене означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого ЦК України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.

Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Зазначена правова позиція цілком відповідає позиції, сформованій у вищезгаданій постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року (справа № 822/2149/18).

За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно прибудовану прибудову, розміром 6,96 х 3,28 м (привести земельну ділянку до попереднього стану) за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо посилань скаржника на необхідність застосування висновку судової будівельно-технічної експертизи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із статтею 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Водночас, згідно зі статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

За приписами частини 1 статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності визначених цією статтею умов.

Водночас експертиза зглядається судами не призначалась, суд першої інстанції послався на експертизу призначену та не оцінену у цивільній справі № 361/5201/17.

На підставі частини першої статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

Отже, в розумінні вимог статей 73 74 78 90 101 102 КАС України експертиза проведена та не оцінена в межах іншої справи не є належним та допустимим доказом, та не може бути підставою, яка звільняє від доказування та підміняти припис суб`єкта контролю в цій справі.

Подібний висновок щодо неналежності доказу експертизи, призначеної в іншій справі, та не оціненій відповідним судом, зроблений Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 815/6697/16 та від 20 грудня 2021 року у справі № 640/12959/19.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченнях на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких судами вже надавалась оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а тому підстави для скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року - відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 у справі № 320/772/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

О.П. Стародуб