Постанова
Іменем України
31 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 321/1755/19
провадження № 61-8519 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Михайлівська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок,
представник позивача - Першин Ігор Миколайович,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 18 лютого 2020 року у складі судді Машкіної Н. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року Михайлівська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок (далі - районна організація) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.
Позовна заява мотивована тим, що районна організація є користувачем мисливських угідь, наданих рішенням Запорізької обласної ради від 22 листопада 2012 року № 45, здійснює їх охорону, контроль раціонального використання мисливських тварин та охорону диких тварин, а також середовища їх перебування.
05 травня 2019 року працівниками поліції було затримано ОСОБА_1 , який на власному автомобілі ЗАЗ 1102, номерний знак НОМЕР_1 , у порушення положень статті 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» перевозив здобуту дичину, а саме двох зайців-русаків і чотирьох фазанів, полювання на яких було заборонено.
Унаслідок вищевказаних протиправних дій відповідача районній організації завдано збитків на суму 24 000 грн.
З урахуванням викладеного Михайлівська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок просила суд на підставі статті 43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» стягнути з відповідача 24 000 грн у рахунок відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 18 лютого 2020 року позов Михайлівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Михайлівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок матеріальні збитки у розмірі 24 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність події і складу адміністративного правопорушення, визначеного КУпАП, не свідчить про відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. Постанова суду про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому вимогами ЦПК України.
Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами вину відповідача у перевезенні незаконно добутої дичини, а саме: двох зайців-русаків і чотирьох фазанів, що тягне за собою цивільно-правову відповідальність, визначену пунктом 9 частини другої статті 42 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» і не є тотожним порушенню правил полювання, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 85 КУпАП.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Михайлівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок витрати на правничу допомогу, понесену у зв`язку з розглядом справи у розмірі 4 000 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що обставини перевезення дичини без документів, що засвідчують законність її набуття, не оспорювалися відповідачем, крім того, підтверджуються показаннями свідка, тому відповідно до частини шостої статті 35 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» вказана дичина незаконно здобута ОСОБА_1 . Таким чином, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про наявність підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності згідно з положеннями статті 43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».
Відсутність у діях відповідача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 85 КУпАП за повторне порушення правил полювання, не звільняє його від цивільно-правової відповідальності за перевезення продукції полювання без дозвільних документів.
Михайлівська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок є спеціальним суб`єктом використання об`єктів тваринного світу та у своїй діяльності має керуватися саме положеннями Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Позивач є користувачем мисливських угідь, переданих у користування рішенням Запорізької обласної ради від 22 листопада 2012 № 45, а, отже, відповідно до положень статей 30, 39, 43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» має право, у тому числі вилучати в осіб, які порушують правила полювання, незаконно добутих тварин та іншу продукцію полювання, на відшкодування збитків, тому є належним позивачем у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить оскаржувані судові рішення скасувати й провадження у справі закрити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що Михайлівська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, у неї відсутнє право на розпорядження тваринним світом. Єдиним органом, який наділений правом захищати тваринний світ, складати протоколи і вилучати незаконно добуту дичину у Запорізькій області є Державна екологічна інспекція у Запорізькій області, яка до участі у справі не залучена.
Документи складені громадською організацією Михайлівською районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок не є неналежними доказами, а, отже, судами розглянуто справу за позовом неналежного позивача.
Доводи особи, яка подала відзив
У липні 2020 року Михайлівська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. У касаційній скарзі відповідач не заперечує факт перевезення ним незаконно здобутої дичини на території Михайлівського району Запорізької області, що тягне за собою цивільно-правову відповідальність, визначену положеннями статті 42 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».
Згідно з рішенням Запорізької обласної ради від 22 листопада 2012 року № 45 Михайлівська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок є користувачем мисливських угідь Михайлівського району Запорізької області відповідно до положень статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».
На виконання вимог частини третьої статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», з метою реалізації рішення Запорізької обласної ради від 22 листопада 2012 року № 45, між Запорізьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та Михайлівською районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок укладено типовий договір від 24 травня 2013 року № 14. Вказаним договором, строк використання мисливських угідь для ведення мисливського господарства визначений до 31 грудня 2027 року. Таким чином, відповідне право користування мисливськими угіддями, яке виникло у Михайлівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок на підставі зазначеного рішення Запорізької обласної ради станом на момент звернення з позовом до суду у порядку визначеному статтею 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» не припинено.
Також просить стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 050 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 321/1755/19 з Михайлівського районного суду Запорізької області.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що 05 травня 2019 у межах смт Михайлівка Запорізької області працівниками поліції був затриманий ОСОБА_1 , який на власному автомобілі ЗАЗ 1102, номерний знак НОМЕР_1 , перевозив дичину, а саме: двох зайців-русаків і чотирьох фазанів.
Вищевказані обставини підтверджуються відеозаписом вилучення працівниками Михайлівського відділу поліції Василівського відділу поліції Головного управління національної поліції у Запорізькій області вказаної дичини при складанні протоколу про адміністративне правопорушення від 05 травня 2019 року за частиною другою статті 85 КУпАП, згідно з яким у ОСОБА_1 також було виявлена мисливська зброя ТОЗ - 63, 16 калібру з двома зарядженими набоями в стволах (а.с. 10).
Обставини перевезення дичини без документів, що засвідчують законність її набуття, не оспорювалися відповідачем та підтверджені поясненнями свідка - ОСОБА_3 .
Постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 29 травня 2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 174, частиною першою статті 190 КУпАП за стрільбу з мисливської гладкоствольної рушниці і за зберігання рушниці без дозвільних документів. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 85 КУпАП, яка передбачає відповідальність за повторне порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин) чи таке, яке мало наслідком добування, знищення або поранення тварин закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення (а.с. 11-12).
Відповідно до пунктів 3, 10 частини першої статті 19 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» полювання може здійснюватися у такі строки: на фазана - у жовтні-грудні; на зайця-русака - з 1 листопада по січень включно.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» зметою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється: полювання в заборонених для цього місцях, а саме: у межах населених пунктів (сіл, селищ, міст), за винятком випадків, передбачених рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад; полювання у заборонений час, а саме: у не дозволені для полювання строки на відповідні види тварин.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» користувачі мисливських угідь мають право на відшкодування збитків від порушників правил полювання за добуті незаконним шляхом тварини.
У частині шостій статті 35 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» продукція полювання (у тому числі мисливські трофеї), яка знаходиться у юридичних і фізичних осіб без документів, що засвідчують законність її набуття, або продукція, добута з порушенням правил полювання, вважається незаконно добутою.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 42 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законами України.
Притягнення порушників до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодувати збитки, завдані внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.
Згідно з частиною першою статті 43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, здійснюється добровільно або за рішенням суду відповідно до законодавства за затвердженими в установленому порядку таксами, а за їх відсутності - за розрахунками користувачів мисливських угідь.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 обставини перевезення дичини без документів, що засвідчують законність її набуття, не оспорювалися й підтверджуються належними та допустимими доказами, тобто відповідно до частини шостої статті 35 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» відповідачем дичина здобута незаконно.
Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що відсутність у діях відповідача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 85 КУпАП за повторне порушення правил полювання, не звільняє його від цивільно-правової відповідальності за перевезення продукції полювання без дозвільних документів.
Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на ОСОБА_1 цивільно-правової відповідальності згідно з положеннями статті 43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».
Доводи касаційної скарги про те, що Михайлівська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, у неї відсутнє право на розпорядження тваринним світом, унаслідок чого районна організація є неналежним позивачем у справі, на увагу не заслуговують, оскільки на підставі рішення Запорізької обласної ради від 22 листопада 2012 року № 45 Михайлівська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок є користувачем мисливських угідь Михайлівського району Запорізької області, що відповідає положенням статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Крім того, на виконання вимог частини третьої статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» між Запорізьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та Михайлівською районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок укладено типовий договір від 24 травня 2013 року № 14. Таким чином, відповідне право користування мисливськими угіддями, яке виникло у Михайлівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок на підставі зазначеного рішення Запорізької обласної ради станом на момент звернення з позовом до суду у порядку визначеному статтею 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» не припинено, тому районна організація є належним позивачем у справі.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 050 грн, заявлених у відзиві, то вони розгляду не підлягають, так як згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а не під час касаційного перегляду.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 18 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк