Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 325/329/19
провадження № 61-1994св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Приморська вітроелектростанція-2»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: Запорізька обласна державна адміністрація, Фермерське господарство «Родник-1»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 08 травня 2019 року у складі судді Пантилус О. П. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Подліянової Г. С., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Приморська вітроелектростанція-2» (далі - ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: Запорізької обласної державної адміністрації, Фермерського господарства «Родник-1» (далі - ФГ «Родник-1»), про встановлення земельного сервітуту.
Позов мотивовано тим, що ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» було створене підприємством енергетичної галузі, яке планує реалізацію проекту будівництва об`єкту, що вироблятиме електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, зокрема: Приморської вітроелектростанції-2 потужністю 100 Мвт на території Приазовського району Запорізької області (далі - ВЕС).
У рамках реалізації проекту будівництва ВЕС, товариством відповідно до вимог чинного законодавства України були вжиті заходи та отримані необхідні висновки, погодження та інші дозвільні документи. Товариство за власний рахунок забезпечило розробку відповідної землевпорядної документації та на сьогоднішній день уклало з власниками окремих земельних ділянок на території планованого будівництва більше 100 оплатних договорів про встановлення земельного сервітуту.
У той же час, не звертаючи уваги на факт погодження громадськістю будівництва ВЕС на відкритому обговоренні (громадських слуханнях) оцінки впливу на навколишнє середовище будівництва та експлуатації ВЕС від 03 серпня 2017 року, а також засіданнях погоджувальної комісії від 11 серпня 2017 року та 14 вересня 2017 року, власник земельної ділянки площею 7,2800 га, з кадастровим номером 2324581400:01:006:0043, що розташована на території Ботіївської сільської об`єднаної територіальної громади Приазовського району Запорізької області - відповідач у справі ОСОБА_1 після звернення ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» з пропозицією укладення договору про встановлення земельного сервітуту не погодився. Договір про встановлення земельного сервітуту, запропонований відповідачу, передбачає встановлення обмеженого платного сервітуту на період будівництва ВЕС площею 0,1675 га, а саме - для разового прокладання підземного кабелю через частину земельної ділянки відповідача та на період експлуатації та обслуговування об`єктів ВЕС - 0,0000 га на 49 років.
З метою вирішення питання укладення договору про встановлення земельного сервітуту в позасудовому порядку, позивач неодноразово намагався провести обговорення цього питання, зокрема: проведення зустрічей з власниками окремих земельних ділянок біля будівлі Ботіївської сільської ради та будинку культури, виїзд до місця проживання власників земельних ділянок, які відмовилися від підписання договору про встановлення земельного сервітуту з метою обговорення причин відмови від підписання договору, тощо. Відмова від підписання зазначеного договору унеможливлює виконання будівельних робіт, а також експлуатування вказаної земельної ділянки для будівництва і обслуговування об`єктів ВЕС.
Посилаючись на статті 14, 16 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів», статтю 25 Закону України «Про землеустрій», частину першу, третю статті 20, статті 98 100 ЗК України, статтю 402, частину п`яту статті 403, частину другу статті 638 ЦК України, позивач просив встановити ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» право земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 0,1675 га, що розташована за адресою: Запорізька область, Приазовський район, Ботіївська сільська об`єднана територіальна громада, загальна площа земельної ділянки складає 7,2800 га, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:01:006:0043, власником якої є ОСОБА_1 . Визначити наступні істотні умови сервітуту: об`єкт сервітутного права (площа, на яку поширюється земельний сервітут) та строк сервітуту:
- на період будівництва об`єктів ВЕС ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» (строковий сервітут) - 0,1675 га в межах відповідно до плану-схеми земельної ділянки з відображенням зони земельного сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:01:006:0043, що є додатком № 1 до проекту договору про встановлення земельного сервітуту між ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» та ОСОБА_1 ;
- на період експлуатації та обслуговування об`єктів ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» (постійний сервітут) - 0,0000 га в межах відповідно до Плану-схеми земельної ділянки з відображенням зони земельного сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:01:006:0043, що є додатком № 1 до проекту договору про встановлення земельного сервітуту між ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» та ОСОБА_1 .
Опис зони дії сервітуту згідно з вказаним планом-схемою: частина ділянки площею 0,1675 га вздовж східної межі земельної ділянки, в тому числі частина земельної ділянки площею 0 кв. м, що використовується для забезпечення експлуатації та обслуговування об`єктів вітроелектростанції на постійній основі.
Вид сервітуту: право будівництва, експлуатації, обслуговування та ремонту об`єктів ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» (отримувача сервітуту), з правом встановлення будівельного риштування та складування будівельних матеріалів з метою будівництва, експлуатації, обслуговування та ремонту комплексу будівель та споруд ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2», правом проїзду та використання будівельної техніки для виконання робіт, проходу робітників та іншими правами, безпосередньо пов`язаними з будівництвом, експлуатацією, обслуговуванням та ремонту комплексу будівель та споруд ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2».
Строк дії сервітуту - 49 років. Плата за користування сервітутом визначається за наступною формулою: Пр = Пс*Уу *Цтз, де: Пр - розмір плати за сервітут; Пс - площа частини земельної ділянки-1 (у гектарах), використання якої підлягає оплаті за умовами сервітуту. Її розмір визначається згідно з площею встановленого сервітуту; Уу = 35 ц/га - умовна урожайність пшениці; Цтз - середня ціна 1 центнера пшениці 3-го класу (гривень), визначена на 31 грудня року, за який здійснюється розрахунок плати за сервітут, відповідно до довідки Торгово-промислової палати у Запорізькій області (при розрахунку платежів на постійній основі згідно з пунктом 1.4. договору), або за останні три місяці періоду, у якому здійснюватимуться розрахунки (при розрахунку платежів в рамках здійснення будівництва/обслуговування та ремонту об`єктів ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2»).
Плата за користування сервітутом здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів отримувачу: при виконанні будівельних робіт, а також робіт з ремонту об`єктів ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» - протягом 20-ти календарних днів з дати завершення виконання будівельних/ремонтних робіт; при щорічних виплатах (в рамках експлуатації та обслуговування об`єктів ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» за умови, що на земельній ділянці розміщені об`єкти ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2», елементи дорожнього покриття під`їзних шляхів, інші споруди довготривалого використання) - один раз на рік до 01 березня року, що слідує за звітним роком.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 08 травня 2019 року позов задоволено.
Встановлено ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» право земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 0,1675 га, що розташована за адресою: Запорізька область, Приазовський район, Ботіївська сільська об`єднана територіальна громада, загальна площа земельної ділянки складає 7,2800 га, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:01:006:0043, власником якої є ОСОБА_1 .
Визначено істотні умови сервітуту: об`єкт сервітутного права (площа, на яку поширюється земельний сервітут) та строк сервітуту:
- на період будівництва об`єктів ВЕС ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» (строковий сервітут) - 0,1675 га в межах відповідно до плану-схеми земельної ділянки з відображенням зони земельного сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:01:006:0043, що є додатком № 1 до проекту договору про встановлення земельного сервітуту між ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» та ОСОБА_1 ;
- на період експлуатації та обслуговування об`єктів ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» (постійний сервітут) - 0,0000 га в межах відповідно до плану-схеми земельної ділянки з відображенням зони земельного сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:01:006:0043, що є додатком № 1 до проекту договору про встановлення земельного сервітуту між ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» та ОСОБА_1 .
Опис зони дії сервітуту згідно з вказаним планом-схемою: частина ділянки площею 0,1675 га вздовж східної межі земельної ділянки, в тому числі частина земельної ділянки площею 0 кв. м, що використовується для забезпечення експлуатації та обслуговування об`єктів вітроелектростанції на постійній основі.
Вид сервітуту: право будівництва, експлуатації, обслуговування та ремонту об`єктів ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» (отримувача сервітуту), з правом встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою будівництва, експлуатації, обслуговування та ремонту комплексу будівель та споруд ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2», правом проїзду та використання будівельної техніки для виконання робіт, проходу робітників та іншими правами, безпосередньо пов`язаними з будівництвом, експлуатацією, обслуговуванням та ремонту комплексу будівель та споруд ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2».
Строк дії сервітуту - 49 років. Плата за користування сервітутом визначається за наступною формулою: Пр = Пс*Уу *Цтз, де: Пр - розмір плати за сервітут; Пс - площа частини земельної ділянки-1 (у гектарах), використання якої підлягає оплаті за умовами сервітуту. Її розмір визначається згідно з площею встановленого сервітуту; Уу = 35 ц/га - умовна урожайність пшениці; Цтз - середня ціна 1 центнера пшениці 3-го класу (гривень), визначена на 31 грудня року, за який здійснюється розрахунок плати за сервітут, відповідно до довідки Торгово-промислової палати у Запорізькій області (при розрахунку платежів на постійній основі згідно з пунктом 1.4. договору), або за останні три місяці періоду, у якому здійснюватимуться розрахунки (при розрахунку платежів в рамках здійснення будівництва/обслуговування та ремонту об`єктів ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2»).
Плата за користування сервітутом здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів отримувачу: при виконанні будівельних робіт, а також робіт з ремонту об`єктів ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» - протягом 20-ти календарних днів з дати завершення виконання будівельних/ремонтних робіт; при щорічних виплатах (в рамках експлуатації та обслуговування об`єктів ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» за умови, що на земельній ділянці розміщені об`єкти ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2», елементи дорожнього покриття під`їзних шляхів, інші споруди довготривалого використання) - один раз на рік до 01 березня року, що слідує за звітним роком.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не надав згоди на укладення договору сервітуту, про свої інші умови сервітуту позивача чи суд не повідомив, а позивач не має можливості задовольнити свої потреби в інший спосіб, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту, оскільки план будівництва передбачає необхідність доступу до земельних ділянок відповідача з метою будівництва, експлуатації, обслуговування та ремонту комплексу будівель та споруд ВЕС.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у позивача є можливість виконати певні роботи іншим чином, ніж встановлення сервітуту на земельній ділянці відповідача, оскільки земельна ділянка позивача не суміжна з земельною ділянкою відповідача, експертиза у справі не проводилася; територіальна громада Приазовського району Запорізької області не залучена до участі у справі; у сервітуті не дотримані всі умови: не визначено строки конкретними датами, тобто сервітут не має конкретного строку дії; фактично сервітут є безоплатним, оскільки у формулі суми компенсації є показник, що арифметично помножується на 0,00 га.
У лютому 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
У березні 2020 року до суду надійшли пояснення на касаційну скаргу, у яких Запорізька обласна державна адміністрація просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, що розташована за адресою: Запорізька область, Приазовський район, Ботіївська сільська об`єднана територіальна громада, загальна площа земельної ділянки складає 7,2800 га, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:01:006:0043, що підтверджується інформацією про право власності та речові права на земельну ділянку з Державного земельного кадастру (т. 1 а. с. 15).
Згідно із інформацією про право власності та речові права на земельну ділянку з Державного земельного кадастру право оренди земельної ділянки відповідача зареєстроване за ФГ «Родник-1», обмеження у використанні землі не зареєстровані (т. 1 а. с. 15).
Відповідно до договору оренди землі від 24 травня 2018 року (т. 2 а. с. 2-3) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 2 а. с. 4) позивач прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,1400 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій з кадастровим номером 2324581400:01:006:0169, яка розташована на території Ботіївської сільської територіальної громади Приазовського району Запорізької області, строком на 7 (сім) років, з правом пролонгації.
В проекті нового будівництва Приморської ВЕС-2 потужністю 100 МВт в Приазовському районі Запорізької області (т. 2 а. с. 5-12) передбачена необхідність оформлення сервітуту на частини земельних ділянок, на території яких проходять траси кабельних ліній, а також території необхідні для організації будівельно-монтажних робіт і подальшого обслуговування об`єкту. Передбачено здійснити визначення і відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, компенсувати втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва та встановлені інші застереження щодо дотримання прав власників і землекористувачів.
Згідно із витягом публічної кадастрової карти України земельна ділянка відповідача є суміжною із земельною ділянкою, що орендована позивачем.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб які не можуть бути задоволені іншим способом.
Частиною першою статті 402 ЦК України передбачає можливість встановлення сервітуту договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Згідно із частиною першою статті 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
Частина перша статті 404 ЦК України, встановлює способи встановлення, в тому числі, можливостей земельного сервітуту, серед яких: право проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Згідно з частиною четвертою цієї ж статті ЗК України, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Статтею 99 ЗК України визначено наступні види земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.
Згідно з частинами першою, другою статті 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Відповідно до статті 101 ЗК України, власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 14 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено для будівництва, розміщення та експлуатації об`єктів передачі електричної або теплової енергії земельні ділянки всіх форм власності, за договором з власником чи користувачем земельної ділянки, можуть використовуватися також шляхом встановлення постійних або строкових земельних сервітутів без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
З огляду на статтю 16 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, які будують чи експлуатують об`єкти енергетики та передачі електричної енергії, мають право використовувати земельні ділянки за договором про встановлення земельного сервітуту з власником чи користувачем земельної ділянки для розміщення об`єктів, зазначених у частині четвертій цієї статті, на праві постійних або строкових земельних сервітутів.
Постійні земельні сервітути можуть встановлюватися для розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів, пристроїв і споруд.
Строкові земельні сервітути можуть встановлюватися на період будівництва чи проведення планових ремонтних робіт об`єктів передачі електричної енергії.
Постійні або строкові земельні сервітути можуть встановлюватися для: будівництва, реконструкції, капітального ремонту, розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв; проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва і експлуатації ліній електропередачі; розміщення на земельній ділянці інформаційних щитів, попереджувальних знаків, які стосуються будівництва та експлуатації ліній електропередачі; проведення вишукувальних, дослідних та інших робіт для будівництва ліній електропередачі.
Земельні сервітути щодо права будівництва та обслуговування об`єктів передачі електричної енергії встановлюються на підставі договору про встановлення земельного сервітуту між експлуатуючим підприємством та власниками чи постійними користувачами земельних ділянок, укладеному в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.
Так, види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому, слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.
Отже, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати: що правове регулювання дій щодо встановлення сервітуту має здійснюватися виключно між власником (володільцем) земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватися, а тому необхідно визначити суб`єктний склад спірних правовідносин відповідно до частини другої статті 402, частини другої статті 404 ЦК України (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 642/3165/17 (провадження № 61-14776св18); що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 351/1146/16-ц, провадження № 61-16854св18).
Встановивши, що відповідач не надав згоди на укладення договору сервітуту, про свої інші умови сервітуту позивача чи суд не повідомив, а позивач не має можливості задовольнити свої потреби в інший спосіб, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту, оскільки план будівництва передбачає необхідність доступу до земельних ділянок відповідача з метою будівництва, експлуатації, обслуговування та ремонту комплексу будівель та споруд ВЕС, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у цій справі.
Доводи касаційної скарги про те, що у позивача є можливість виконати певні роботи іншим чином, ніж встановлення сервітуту на земельній ділянці відповідача, оскільки земельна ділянка позивача не суміжна з земельною ділянкою відповідача та експертиза у справі не проводилася, є неприйнятними оскільки матеріали справи не містять клопотання відповідача про призначення експертизи та судами попередніх інстанцій встановлені всі обставини у справі та надано оцінку доказам.
Не знайшли свого підтвердження доводи скарги про необхідність залучення територіальної громади Приазовського району Запорізької області до участі у справі, оскільки позивач ТОВ «Приморська вітроелектростанція-2» звернулося до суду в своїх інтересах та для забезпечення господарської діяльності товариства.
Доводи відповідача про те, що у сервітуті не дотримані всі умови: не визначено строки конкретними датами, тобто сервітут не має конкретного строку дії; фактично сервітут є безоплатним, оскільки у формулі суми компенсації є показник, що арифметично помножується на 0,00 га також не знайшли свого підтвердження, оскільки у сервітуті зазначений термін - 49 років, а також зазначено про оплату строкового сервітут на період будівництва (0,1675 га).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Наведене передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 08 травня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук