Постанова
Іменем України
22 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 327/163/17
провадження № 61-46216св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Авангард»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Авангард» на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2018 року у складі судді Антіпової Т. А., постанову Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Воробйової І. А.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АгрофірмаАвангард» на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2018 року, постанову Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Авангард» (далі - ТОВ «Агрофірма Авангард») про дострокове розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати за землю.
Позовна заява мотивована тим, що її чоловіку ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ІІ-ЗП № 029715, виданого Кузнецівською сільською радою Розівського району Запорізької області 25 квітня 2001 року, належала земельна ділянка, площею 5,6502 га, кадастровий номер 2324982000:03:005:0025, розташована на території Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угідь - рілля.
02 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Авангард» укладено договір оренди земельної ділянки, реєстраційний номер 040827900170 від 17 листопада 2008 року, строк дії якого відповідно до додаткової угоди від 04 вересня 2014 року, укладеної між сторонами, продовжено на 10 років, тобто - до 31 грудня 2024 року. В додатковій угоді визначено розмір орендної плати, який, відповідно до пункту 4.1 договору, становить 9 000 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_2 помер. 06 травня 2016 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОМЕР_1 , яка складається із земельної ділянки, зазначеної вище. Відтак, до неї перейшло право орендодавця за укладеним її померлим чоловіком договором оренди цієї земельної ділянки.
Зазначає, що ТОВ «Агрофірма Авангард» в період 2015-2016 років належним чином не сплачувало їй орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою, у зв`язку з чим з урахуванням сплаченої відповідачем 21 червня 2017 року частини боргу за 2016 рік в сумі 2 411 грн, у ТОВ «Агрофірма Авангард» перед позивачем існує заборгованість по орендній платі у загальному розмірі 13 154 грн.
Відповідно до Закону України «Про оренду землі», пункту 4.12 договору оренди земельної ділянки від 02 червня 2008 року, ОСОБА_1 має право за несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати на стягнення з нього пені в розмірі, обумовленому в договорі, але не менше подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, включаючи день сплати, а також на підставі статті 625 ЦК України на відшкодування суми боргу із врахуванням втрат від інфляції та 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Вважає, що оскільки відповідачем не виконуються положення договору оренди земельної ділянки від 02 червня 2008 року, чим порушується її право на отримання орендної плати, тому наявні правові підстави для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки.
На підставі викладеного, уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просила достроково розірвати договір оренди землі від 02 червня 2008 року, реєстраційний № 040827900170 від 17 листопада 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Авангард»; стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за землю в сумі 13 154 грн, пеню за несвоєчасне внесення орендної плати за 2015-2016 роки в загальній сумі 4 170,99 грн; 3% річних в сумі 448,00 грн; втрати від інфляції в сумі 1 905,99 грн, а всього - 19 678,98 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Авангард» на користь ОСОБА_1 заборгованість за 2016 рік із виплати орендної плати на підставі договору оренди земельної ділянки від 02 червня 2008 року в загальному розмірі 7 367,13 грн, яка склалася із суми основного боргу в розмірі 5 639 грн; пені в сумі 1 035,24 грн; 3% річних в сумі 117,72 грн; втрати від інфляції в розмірі 575,17 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі від 02 червня 2008 року, реєстраційний номер 040827900170 від 17 листопада 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Авангард» відмовлено.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Агрофірма Авангард» заборгованості за 2015 рік із виплати орендної плати, пені, 3% річних та інфляційних витрат на підставі договору оренди земельної ділянки від 02 червня 2008 року у загальному розмірі 11 814,05 грн відмовлено.
Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що орендодавцю було сплачено орендну плату за 2016 рік.
Відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення орендної плати за 2015 рік, місцевий суд виходив з того, що право на отримання орендної плати за договором оренди земельної ділянки, у позивача виникло лише в травні 2016 року - з моменту оформлення спадщини, а відтак у керівництва ТОВ «Агрофірма Авангард» були відсутні підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 орендної плати за 2015 рік.
Також суд зазначив, що в даному випадку не встановлено та позивачем не доведено наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки за рішенням суду, з огляду на відсутність систематичної несплати з боку ТОВ «Агрофірма Авангард» орендної плати позивачу.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 , ТОВ «Агрофірма Авангард» подали апеляційні скарги.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції у цій справі скасовано в оскаржуваній ОСОБА_1 частині.
Позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Авангард» на користь ОСОБА_1 за договором оренди земельної ділянки від 02 червня 2008 року орендну плату за 2015 рік в сумі 5 920 грн, пеню в сумі 2 230,73 грн, 3 % річних в сумі 234,04 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 934,77 грн, а всього - 9 319,54 грн.
Розірвано договір оренди земельної ділянки від 02 червня 2008 року, реєстраційний номер 040827900170 від 17 листопада 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Авангард».
В іншій скасованій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
В решті рішення залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки договір оренди земельної ділянки не припинив свою дію зі смертю орендодавця, а його замінив у правовідносинах оренди спадкоємець, набувши разом зі спадкуванням земельної ділянки прав орендодавця, то право на отримання орендної плати перейшло спадкоємцю з моменту відкриття спадщини. Тобто позивач має право на ту частину орендної плати за 2015 рік, яку за життя не встиг отримати спадкодавець.
При цьому суд зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення орендної плати за 2016 рік та щодо несплати відповідачем частини орендної плати за 2015 рік на суму 5 920 грн є обґрунтованими, отже в такому випадку вбачається системність порушення умов договору відповідачем, що у відповідності до положень пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України є підставою для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2018 року ТОВ «Агрофірма Авангард» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати, в цій частині передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів в частині задоволення позовних вимог не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
13 квітня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 02 червня 2008 року між ОСОБА_2 як орендодавцем та ТОВ «Агрофірма Авангард» як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, яка належала орендодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ІІ-ЗП № 029715, виданого згідно з рішенням Кузнецівської сільської ради від 27 лютого 2001 року № 3, розташованої за межами населеного пункту на території Кузнецівської сільської ради, фактичною площею 5,6502 га, індивідуальний кадастровий номер земельної ділянки: 2324982000:005:0025.
Цей договір зареєстрований у Розівському відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 17 листопада 2008 року за № 040827900170.
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 надав вказану земельну ділянку ТОВ «Агрофірма Авангард» в користування строком до 31 грудня 2014 року на умовах сплати відповідачем орендної плати.
Пунктом 4.1 зазначеного договору розмір орендної плати визначено на один календарний рік за загальну площу земельної ділянки у розмірі 2 % від нормативної грошової оцінки, що складає 1 424,55 грн.
04 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Авангард» в особі генерального директора Губіцького В. В. укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 02 червня 2008 року, відповідно до якої до цього договору внесені зміни та доповнення, зокрема, змінено строк дії договору оренди до 10 років до 31 грудня 2024 року; встановлена орендна плата у розмірі 5,73 % від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 9 000 грн щороку за загальну площу земельної ділянки і виплачується орендарем в грошовій, натуральній та відробітковій формі.
29 січня 2015 року проведено державну реєстрацію зазначеної додаткової угоди, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29 січня 2015 року № 32876559.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 травня 2016 року дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_1 прийняла спадщину після його смерті, до складу якої входить земельна ділянка, площею 5,6502 га, кадастровий номер 2324982000:03:005:0025, що належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 029715, виданого Кузнецівською сільською радою Розівського району Запорізької області 25 квітня 2001 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Розівського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2018 року (у нескасованій частині) та постанова Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України «Про оренду землі».
Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Разом з тим, як зазначалося вище, згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами встановлено, що ТОВ «Агрофірма Авангард» допустило прострочення виплати орендної плати за договором оренди землі від 02 червня 2008 року за 2015-2016 роки.
Будь-які докази на підтвердження повідомлення позивача щодо можливості отримання орендної плати за договором оренди земельної ділянки, накопичення на депозитному рахунку нотаріуса (стаття 537 ЦК України), відкриття банківського рахунку на вимогу чи виконання в інший спосіб своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати ТОВ «Агрофірма Авангард» орендної плати за вказаним договором суду не надано.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази, що відповідач намагався вчасно та у повному обсязі виконати свій обов`язок щодо сплати орендної плати за 2015-2016 роки.
Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач як власник земельної ділянки не отримав вчасно того, на що він розраховував при наявності діючої угоди. Неналежне виконання умов договору, а саме - невиконання обов`язку зі своєчасної сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке, з огляду на положення статті 526 ЦК України, дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість у подальшому.
Апеляційним судом встановлено, що сторони договору оренди передбачили можливість розірвання угоди в односторонньому порядку і у пункті 11.3 самого договору, що не суперечить частині четвертій статті 31 Закону України «Про оренду землі».
При таких обставинах сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.
Позивач у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати виявив бажання розірвати в односторонньому порядку укладений з відповідачем спірний договір оренди землі, звернувся з відповідною вимогою і така вимога відповідає чинному законодавству та умовам договору оренди землі.
На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, у зв`язку із систематичним порушенням умов договору відповідачем, зокрема,несплата орендної плати.
При цьому, судами попередніх інстанцій правомірно враховано, що за наявності порушення з боку орендаря вимог щодо своєчасної сплати орендної плати орендодавцю застосовуються вимоги частини другої статті 625 ЦК України.
Крім того, пунктами 4.12, 12.3 договору оренди передбачено, що за невиконання або неналежне виконання грошових зобов`язань орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі, обумовленому в договорі, але не менше подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, включаючи день сплати. Сплата пені не звільняє від виконання покладених зобов`язань та усунення виявлених порушень.
Встановивши факт неналежного виконання орендарем грошових зобов`язань за договором оренди щодо внесення орендної плати, суд першої інстанції (у нескасованій частині рішення) та апеляційний суд, правильно обрахувавши відповідні виплати, обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за 2015-2016 роки, обумовлену договором пеню та передбачені частиною другою статті 625 ЦК України3 % річних та суму інфляційних втрат.
Посилання у касаційній скарзі на свідоме небажання позивачки виконувати зі свого боку умови договору оренди з метою штучного створення підстав для дострокового розірвання цього договору є безпідставними та такими, що не доведені належними та допустимими доказами.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої, у нескасованій частині, та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої, у нескасованій частині, та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ Авангард» залишити без задоволення.
Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2018 року у нескасованій частині, постанову Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев