ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 328/1894/19
адміністративне провадження № К/9901/5759/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 328/1894/19
за позовом ОСОБА_1
до Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Управління соціального захисту населення Токмацької міської ради
про визнання протиправною бездіяльність, стягнення фінансових витрат
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Лукманової О. М., суддів Божко Л. А., Дурасової Ю. В.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області з позовом до Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому просив встановити порушення відповідачем прав стягувача при виконавчому провадженні № 54711347 і визнати протиправною бездіяльність відповідача, що завдала стягувачу фінансових втрат та стягнути на його користь 8 178,19 грн.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що 21 серпня 2006 року за наслідками розгляду справи № 2-26/2006 Токмацьким районним судом прийнято постанову про зобов`язання видати нагрудний знак «Ветеран війни-учасник війни» та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Токмацької міської ради (пізніше перейменованого на управління соціального захисту населення Токмацької міської ради) на користь ОСОБА_1 заборгованість за 2003-2005 роки по одноразовій допомозі та витрати пов`язані з переїздом до апеляційного суду Запорізької області в сумі 1 837 грн. За офіційним повідомленням Національного банку України курс євро до гривні 21 вересня 2006 року становив 6,46 грн. Тобто в еквівалентній сумі близько 284,36 євро. Рішення набрало законної сили 18 грудня 2006 року на підставі ухвали Апеляційного суду Запорізької області. Постановою ДВС у Токмацькому районі від 09 лютого 2007 року про відкриття виконавчого провадження № 2822160 боржника зобов`язано у добровільному порядку виконати рішення суду до 14 лютого 2007 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо тривалого невиконання постанови Токмацького районного суду Запорізької області від 21 серпня 2006 року у адміністративній справі № 2-26/2006. У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 8 178,19 грн відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року.
5. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2020 року вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, у зв`язку з ненаданням документу про сплату судового збору.
6. 30 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду с заявою, в якій просив звільнити від сплати судового збору.
7. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу позивача повернуто.
8. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх доказів, відповідно до яких суд може розглянути заяву про звільнення від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік. За таких обставин, оскільки у встановлений судом строк, недоліки апеляційної скарги усунуті не були та ОСОБА_2 не виконано вимоги ухвали суду від 10 січня 2020 року, не надано докази сплати судового збору при поданні апеляційної скарги та не доведено, що він не має коштів для сплати судового збору, то апеляційну скаргу повернуто.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 02 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
10. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Так, судом невраховано майновий стан позивача і безпідставно повернуто апеляційну скаргу.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. 02 березня 2020 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22 жовтня 2020 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
16. Статтею 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
17. Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
18. Водночас частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
19. Отже, апеляційне оскарження є конституційною гарантією прав учасників процесу.
20. За приписами частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
21. Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» передбачено, що розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
22. Згідно з частиною 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
23. Таким чином, Суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, наведені правові норми дають підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин.
24. При цьому, в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
25. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
26. Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду.
27. Отже, приписи зазначених норм процесуального закону дають підстави для висновку про те, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення або зменшення розміру є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
28. Так, згідно частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
29. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
30. Аналізуючи норми статті 133 КАС України та статті 8 Закону України «Про судовий збір», Суд дійшов висновку, що підставою для звільнення від сплати судового збору є відповідний майновий стан заявника при одночасному дотриманні умов, визначених у частині 1 статті Закону України «Про судовий збір».
31. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що сама лише наявність умов, визначених цією статтею, не є безумовною підставою для звільнення заявника від сплати судового збору, у разі, якщо він не підтвердить належними та допустимими доказами своє скрутне матеріальне становище, яке не дозволяє йому сплатити судовий збір, або якщо його сплата призведе до погіршення майнового стану сторони.
32. Таким чином, встановивши ту обставину, що позивач є безробітним та в нього відсутня робота, яку він може виконувати за станом здоров`я, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про звільнення позивача від сплати судового збору, має дослідити належним чином його матеріальний стан.
32. Так, на підтвердження матеріального стану в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було надано довідку про доходи № 3995 7993 9337 5911 за період з січня по жовтень 2019 року та довідку про доходи № 4232 8426 6528 1289 за період з жовтня по грудень 2019 року, тобто надано довідки про його дохід за попередній календарний рік.
33. З наданих ОСОБА_1 . Довідок вбачається, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній рік.
33. Проте, вказані доводи скаржника були відхилені судом апеляційної інстанції, про що суд зазначив, що позивачем не доведено, що він не має коштів для сплати судового збору.
39. Таким чином, суд фактично не дослідив обставин, зазначених скаржником і формально пославшись на те, що наведені скаржником у клопотанні обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, не вказав, які саме обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану має надати позивач, враховуючи, що оцінка таким доказам надається саме судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
40. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2018 року у справі № 142/334/18, від 06 березня 2019 року у справі № 815/5818/16, від 16 травня 2019 року у справі № 591/1484/17 та від 31 липня 2019 року у справі № 821/1896/15-а.
41. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув та безпідставно повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , чим порушив норми процесуального права.
42. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що КАС України визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
43. Повернення апеляційної скарги в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
44. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
45. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
46. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
47. Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
48. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді.
49. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
50. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
51. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
52. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
53. Разом з тим, Суд вважає, що встановлюючи таке регулювання, Договірні держави користуються певною свободою розсуду; застосовані обмеження не повинні обмежувати доступ, що залишається індивідууму таким чином або в такій мірі, що сутність права порушується; обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законної мети і якщо не існує розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку потрібно досягти; національні суди надають звільнення від судових зборів тим заявникам, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (Marina v. Latvia, № 46040/07, пункт 50, 52); такі особливості, як здатність заявника сплатити судові збори, та стадія розгляду справи, враховуються при оцінці того, чи був порушений доступ до суду (Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia, № 21638/03, пункт 48); обмеження суто фінансового характеру, які абсолютно не пов`язані з перспективами успішності позову, повинні бути предметом особливо суворого розгляду з точки зору інтересів правосуддя (Podbielski and PPU Polpure v. Poland, № 39199/98, пункт 65; Wesolek., № 65860/12).
54. При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (справа «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia), заява № 26746/05). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (справа «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи (справа «ФК Мретебі проти Грузії» (FC Mretebi v. Georgia), заява № 38736/04).
55. Отже, питання перевірки реальної спроможності заявників-фізичних осіб сплатити судовий збір у спорах з суб`єктами владних повноважень набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними; повинні надати їм належну оцінку та прийняти вмотивоване рішення, враховуючи, зокрема, суть спору, статус особи заявника, обставини, що призвели до ускладнення можливості сплати судового спору.
56. Частиною 1 ст. 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
57. Оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, ухвала Третього апеляційного адміністративного суду 05 лютого 2020 року підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Верховний Суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Управління соціального захисту населення Токмацької міської ради про визнання протиправною бездіяльність, стягнення фінансових витрат направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л. В. Тацій