Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 328/2708/15-ц
провадження № 61-6404св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
треті особи: Токмацька міська рада, Виконавчий комітет Токмацької міської ради, Міськрайонне управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру Запорізької області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року в складі судді: Коваленка П. Л. та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року в складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В., та
касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2019 року в складі судді: Коваленка П. Л. та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року в складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Токмацька міська рада, Виконавчий комітет Токмацької міської ради, Міськрайонне управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру Запорізької області, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Первісний позов мотивований тим, що їй на підставі договору міни від 22 березня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори, на праві власності належить 14/25 частин жилого будинку АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці розміром 1864 кв. м. Інші 11/25 частин жилого будинку і надвірних будівель належать на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 1984 року, згідно з яким 22/50 частини жилого будинку знаходяться в АДРЕСА_1 . Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 05 березня 2015 року жилий будинок і надвірні споруди розділено в натурі між сторонами.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради від 21 лютого 2001 року за № 48 загальний розмір земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1 864 кв. м. Угода про порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня. Акт погодження меж також відсутній, реальні частки не визначені.
У договорі міни від 22 березня 2001 року та договорі купівлі-продажу від 17 липня 1984 року жодних застережень з приводу фактичного користування не зазначено.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 17 травня 2013 року визнано недійсним рішення Токмацької міської ради № 16 від 09 листопада 2006 року у частині пунктів 8, 9 додатку до нього про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 709409 від 02 липня 2007 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 , серія ЯГ № 709408 від 03 квітня 2007 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 .
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 03 грудня 2013 року визнано недійсним рішення Токмацької міської ради № 16 від 09 листопада 2006 року у частині пункту 7 додатку до нього, про передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 709407 від 03 квітня 2007 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 .
Між сторонами виник спір з приводу порядку користування земельною ділянкою, оскільки у неї в фактичному користуванні знаходиться земельна ділянка в значно меншому розмірі, що не відповідає 14/25 частці житлового будинку і надвірних споруд та істотно порушує її права.
ОСОБА_1 просила:
встановити порядок користування земельною ділянкою пропорційно її частці (14/25) у вартості житлового будинку та надвірних споруд за адресою АДРЕСА_2 .
У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Токмацька міська рада, Виконавчий комітет Токмацької міської ради, Міськрайонне управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру Запорізької області, про визначення порядку користування земельною ділянкою.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 23 березня 1946 року його дід ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стали співвласниками вказаного житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_3 придбав 2/3 частини домоволодіння, а ОСОБА_4 1/3 частину домоволодіння. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було встановлено ідеальні долі співвласників жилого будинку та визначені кімнати за кожним із них.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за взаємною згодою визначили порядок користування та розділу земельної ділянки, де спочатку земельні ділянки були розділені порівну (16 березня 1957 року - генеральний план), а в подальшому за ОСОБА_4 залишилася земельна ділянка у користуванні розміром 810 кв. м, а ОСОБА_3 - 1 923,30 кв. м.
Після смерті діда ОСОБА_3 належну йому частину будинку успадкували його доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Співвласники за час проживання збільшили житлову площу шляхом добудови житлових кімнат, здійснили будівництво господарських споруд та будівель та після проведення перерахунку часток по фактичному користуванню отримали свідоцтво про право особистої власності, відповідно до якого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стали співвласниками 11/25 частин жилого будинку.
Шляхом подання власноручної заяви до інвентарного бюро в 1979 році ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 встановили порядок користування житловим будинком з господарськими спорудами та будівлями та земельною ділянкою.
17 липня 1984 року він придбав 22/50 частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці розміром 1 833,3 кв. м.
07 січня 1982 року ОСОБА_4 продав частину свого житлового будинку ОСОБА_7 , ОСОБА_7 продав належну йому частку жилого будинку ОСОБА_8 У 2001 році ОСОБА_8 обміняв свою частину будинку на квартиру, яка належала ОСОБА_9 .
З 2001 року по цей час ОСОБА_1 користується квартирою № 1 житлового будинку з надвірними будівлями, якою користувалися на праві власності попередні співвласники, частина земельної ділянки також була фактично відокремлена огорожею від його земельної ділянки, співвласники мають окреме подвір`я, город, сад, будь-яких непорозумінь з приводу користування житловим будинком та земельною ділянкою між ними не виникало.
ОСОБА_2 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши йому в натурі частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами згідно з висновком експерта № 5 та додатком № 1 - 424 кв. м.+ 1/2 СК (6,5 кв. м) = 430,5 кв. м, що складає - 10,8/25 приблизно 11/25 (на схемі позначено синім кольором);
для доступу та обслуговування водопроводу літ. Л та ділянки під колодязем літ. Ж виділити в спільне користування земельну ділянку загальною площею 13,0 кв. м (на схемі позначена червоним кольором);
виділити йому в натурі частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 806 кв. м, для ведення особистого селянського господарства відповідно до фактичного користування.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року, у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарских будівель і споруд, наступним чином:
виділено ОСОБА_2 частину земельної ділянки згідно з висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи № 4999-16 від 03 липня 2017 року та додатком № 1 - 424 кв. м + 1/2 спільне користування (6,5 кв. м) = 430,5 кв. м, що складає - 10,8/25 приблизно 11/25 (на схемі позначено синім кольором);
виділено ОСОБА_1 частину земельної ділянки згідно з висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи № 4999-16 від 03 липня 2017 року та додатком № 1 - 563 кв. м + 1/2 спільне користування (6,5 кв. м) = 569,5 кв. м, що складає - 14,2/25 приблизно 14/25 (на схемі позначено жовтим кольором);
для доступу та обслуговування водопроводу літ. Л та ділянку під колодязем літ. Ж виділено в спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 13,0 кв. м (на схемі позначена червоним кольором).
У задоволенні інших зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
за приписами статті 30 ЗК України 1990 року (в редакції, чинній на час придбання позивачем ОСОБА_1 частини жилого будинку) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. Відповідно до статті 42 ЗК України 1990 року громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду. Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв`язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою. Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов`язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі. Якщо згоди на використання та розпорядження спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується судом. Згідно статті 67 ЗК України 1990 року громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара. У статті 121 ЗК України в чинній редакції визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам України із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 га;
оскільки порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам;
на підставі ухвал Токмацького районного суду Запорізької області від 02 листопада 2015 року, від 01 червня 2016 року, від 28 вересня 2016 року у справі проведено наступні експертизи: експертом Тернових В. А. - судова земельно-технічна експертиза від 15 квітня 2016 року та додаткова судова земельно-технічна експертиза від 30 червня 2016 року; експертом Баляй О. Б. - додаткова судова земельно-технічна експертиза від 03 липня 2017року;
суди не прийняли до уваги висновки судової земельно-технічної експертизи від 15 квітня 2016 року в частині запропонованих варіантів розподілу земельної ділянки до часток співвласників (11/25 та 14/25) як такі, що не відповідають положенням ЗК України, нормам ДБН 360-92*, оскільки експертом при встановлені порядку користування землею площею 1890 кв. м відповідно до часток співвласників в житловому будинку та господарських будівлях і спорудах не було враховано, що частки співвласників 14/25 та 11/25 можуть розповсюджуватися лише на земельну ділянку за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, площа якої згідно з діючим законодавством в містах - 0,10 га; в варіантах запропонованого користування землею не враховано можливість користування власниками належними їм будівлями та спорудами, їх обслуговування, проходу та проїзду;
висновок додаткової судової земельно-технічної експертизи від 30 червня 2016 року суди визнали недопустимим доказом, у зв`язку з порушенням пункту 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 № 53/5, а саме: експерт не був належним чином попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків при складанні висновку;
за висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи від 03 липня 2017 року для усунення порушень пункту 3.25* ДБН 360-92 експертом запропонований варіант порядку користування земельною ділянкою з урахуванням її фактичного використання на площі 1 000 кв. м (0,10 га), що відповідає нормативній площі, передбаченої законодавством за функціональним призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, з визначенням ділянок спільного користування для доступу та можливості обслуговування будівель та споруд, які є у спільній власності - хвіртка № 6, колодязь літ. Ж та водопровід літ. Л. Оскільки будівля дворової вбиральні літ. І (власник ОСОБА_2 ) значно віддалена від земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель та споруд, тому її розташування необхідно змінити - звести нову, зокрема за гаражем літ. Г. З врахуванням забудови ділянки, що склалася тривалий час, для зручного користування будівлями та спорудами, належних власникам, з урахуванням фактичного користування прибудинковою територією і без здійснення надлишкових перебудов у домоволодінні, варіант порядку користування пропонується з незначним відступом від ідеальних часток, а саме: виділити ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 424 кв. м + 1/2 спільне користування (6,5 кв. м) = 430,5 кв. м, що складає - 10,8/25 приблизно 11/25 (на схемі позначено синім кольором); виділити ОСОБА_1 частину земельної ділянки - 563 кв. м + 1/2 спільне користування (6,5 кв. м) = 569,5 кв. м, що на 9,5 кв. м більше від ідеальної (560 кв. м) складає - 14,2/25 приблизно 14/25 (на схемі позначено жовтим кольором). Для доступу та обслуговування водопроводу літ. Л та ділянку під колодязем літ. Ж виділити в спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 13,0 кв. м (на схемі позначена червоним кольором). При розрахунку оптимальної конфігурації ділянки площею 1 000 кв. м (0,1 га) експертом враховувалась оптимальна відстань її межі від гаражу літ. Г для можливості здійснення маневру в`їзду (виїзду) автомобілю як до гаражу, так і по дворовому проїзду. Порядок користування рештою площі земельної ділянки, що була призначена не для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, а для ведення особистого селянського господарства, експертом не розроблявся, оскільки за висновком експерта Баляй О. Б. вирішення цього питання потребує розробки проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою з визначенням функціонального призначення земельної ділянки з встановленням її площі, меж та визначеними правами у відповідності до чинного законодавства. Тому суди зробили висновок про те, що встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до частки співвласників (14/25 та 11/25-відповідно) в житловому будинку та надвірних спорудах можливо лише на земельній ділянці за функціональним призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, площа якої згідно з діючого законодавства в містах - не більше 0,10 га. Доказів про те, що запропонований експертом порядок користування земельною ділянкою, визначений в додатку № 1 до висновку експертизи від 03 липня 2017 року, порушує законні права її як співвласника, позбавляє її можливості належно користуватися своєю частиною будинку, чи фактично виключає її з числа користувачів спільної земельної ділянки, або ж суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам ОСОБА_1 не надала;
оскільки судом першої інстанції не встановлювався порядок користування земельною ділянкою в розмірі 890 кв. м з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно залишив в її користуванні з 890 кв. м лише 84 кв. м, апеляційний суд відхилив, оскільки вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,1 га (1 000 кв. м) ОСОБА_1 не заявляла;
виконання попередніми співвласниками вимог статті 91 ЗК УРСР станом на 01 січня 1971 року не було предметом спору в зазначеній справі.
Додатковим рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року, заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі № 328/2708/15-ц задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу, надану адвокатом Мороз О. М., у розмірі 10 600 грн.
В іншій частині заяви ОСОБА_2 відмовлено.
У частині стягнення витрат на професійну правову допомогу, надану адвокатом Майсак В. О., у розмірі 800 грн заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що професійну правничу допомогу ОСОБА_12 надавав адвокат Мороз О. М. та адвокат Майсак В. О., що підтверджено дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи. Витрати на професійну правову допомогу, надану адвокатом Мороз О. М., підтверджується свідоцтвом на право на заняття адвокатською діяльністю № 286, договором про надання правової допомоги від 14 серпня 2015 року, та квитанціями до прибуткового касового ордеру № 2 від 14 січня 2017 року на суму 600 грн; №3 від 10 травня 2016 року на суму 2 000 грн; № 9 від 24 січня 2016 року на суму 4 600 грн; № 7 від 20 серпня 2015 року на суму 2 000 грн; № 2 від 15 січня 2018 року на суму 2 000 грн. На загальну суму 11 200 грн. Що також підтверджується актами-розрахунками суми гонорару на надану правову допомогу від 24 січня 2016 року на суму 6 600 грн, 14 січня 2016 року на суму 2 600 грн, від 15 січня 2018 року на суму 2 000 грн. Під час ухвалення рішення по справі судом не було вирішено питання про судові витрати ОСОБА_12 , понесені ним на професійну правову допомогу, надану адвокатом Мороз О. М. Тому витрати на професійну правову допомогу, надану адвокатом Мороз О. М. відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 у межах суми заявленої ОСОБА_12 , а саме 10 600 грн. Відповідно до акту № 4999-16 здачі-прийманні висновку судового експерта (експертного дослідження) № 4999-16 від 03 липня 2017 року, ціна експертизи склала 6 066,20 грн, яка рішенням суду від 01 листопада 2019 року стягнена в повному обсязі. Тому не підлягає стягненню витрати на професійну правову допомогу, надану адвокатом Майсак В. О. Заявлена 28 листопада 2019 року ОСОБА_12 сума на професійну правову допомогу, надану адвокатом Майсак В. О. в розмірі 800 грн, не відповідає частині восьмій статті 141 ЦПК України, а тому залишається без розгляду. Клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило. Апеляційний суд зазначив, що внесення ОСОБА_12 більшої суми в рахунок оплати проведення експертизи не є підставою для покладення на ОСОБА_1 обов`язку компенсувати таку переплату.
Аргументи учасників справи
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення повторної судової технічної експертизи, про що поставлялася ухвала Токмацького районного суду Запорізької області від 28 вересня 2016 року, яка залишилися не виконаною. Вся земельна ділянка розміром 1 890 кв. м, а не розміром 1 000 кв. м, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі і споруди, підлягає дослідженню для встановлення порядку користування землею між колишніми співвласниками жилого будинку. ОСОБА_2 не заявляв клопотання про проведення судової експертизи, проти задоволення клопотань ОСОБА_1 про проведення судової будівельно-технічної експертизи, додаткової судово-технічної експертизи заперечував.
ОСОБА_1 подавала заяву від 07 серпня 2017 року про повернення висновку експерта Валяй О. Б. за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи № 49999-16 для повного виконання ухвали Токмацького районного суду Запорізької області від 28 вересня 2016 року. Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 08 листопада 2017 року клопотання було задоволено, але ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви. Зазначене свідчить про зловживання ОСОБА_2 процесуальними правами.
Додаткова експертиза має доповнювати вже проведену експертизу. Проте висновки експерта Валяй О. Б. від 03 липня 2017 року не узгоджуються з висновками експертизи Тернових В. А. № 01/2016 від 15 лютого 2016 року. Експертиза Валяй О. Б. завідомо унеможливлювала встановлення порядку користування земельною ділянкою в розмірі 890 кв. м. Додаткова судова земельно-технічна експертиза від 03 липня 2017 року (експерт Баляй О. Б. ) проведена з порушенням вимог статей 103 104 ЦПК України.
Позивач заявила клопотання про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи з приводу всього розміру земельної ділянки 0,1890 га та відносно проведенних судових експертиз: № 01/2016 від 15 квітня 2016 року згідно ухвали Токмацького районного суду Запорізької області від 02 листопада 2015 року, № 10/2016 від 30 червня 2016 року згідно ухвали Токмацького районного суду Запорізької області від 02 травня 2016 року про призначення додаткової експертизи, № 4999-16 від 03 липня 2017 року згідно до ухвали Токмацького районного суду Запорізької області від 28 вересня 2016 року про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи. Спірним питанням між сторонами є встановлення порядку користування земельною ділянкою в розмірі 890 кв. м, що призначалися для ведення особистого селянського господарства. Із вказаного розміру 0,0890 га по фактичному користуванню у ОСОБА_14 - 0,0742 га, а у ОСОБА_1 - 0,0148 га. У суді першої інстанції не було заявлено клопотання про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи з поважної причини. Позивач діяла добросовісно і приймала всі процесуальні заходи, щоб в експертизі було відображено весь розмір земельної ділянки 0,1890 га відповідно до розмірів за цільовим призначенням.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно стягнули витрати на правову допомогу, бо необґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У липні 2020 року ОСОБА_2 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін. Відзив мотивований тим, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи, оскільки у суді першої Інстанції ОСОБА_1 , не заявляла клопотання про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи для вирішення і питання, які вказані в клопотанні, вже були вирішені висновком додаткової земельно-технічної експертизи експерта Баляй О. Б. від 03 липня 2017 року. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав на праві спільної часткової власності позивачу та відповідачу, розташований на земельній ділянці розміром 0,1000 га за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, а тому саме вказана земельна ділянка була об`єктом дослідження та встановлення порядку користування згідно додаткової судової земельно-технічної експертизи № 49999-16 від 03 липня 2017 року. Вважає, що ОСОБА_1 пропустила позовну давність.
У липні 2020 року ОСОБА_2 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати на правничу допомогу, надану на стадії касаційного розгляду. Відзив мотивований необґрунтованістю доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання додаткового рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2019 року відмовлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 05 червня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц та від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу, а саме - необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення у справі повторної судової земельно-технічної експертизи.
В ухвалі Верховного Суду від 03 липня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18.
Фактичні обставини
Суди встановили, що за договором міни від 22 березня 2001 року, посвідченим державним нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори Зиріною Є. О., ОСОБА_1 на праві власності належить 14/25 частин жилого будинку АДРЕСА_4 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 17 липня 1984 року, посвідченого державним нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори Таран К. О., ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_2 купив 22/50 частин жилого будинку, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 1 833,3 кв. м по АДРЕСА_1 .
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 05 березня 2015 року та додатковим рішенням апеляційного суду Запорізької області від 23 липня 2015 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку, жилий будинок і надвірні споруди, розташовані по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розділено в натурі відповідно до фактичного користування, що склався між сторонами, а саме:
співвласнику ОСОБА_1 і на належні їй 14/25 часток вказаного житлового будинку і надвірних споруд виділено в натурі наступні приміщення в житловому будинку літ. «А-1»: приміщення 1-1 (6,9 кв. м), приміщення 1-2 (6,0 кв. м), приміщення 1-3 (16,1 кв. м), приміщення 1-4 (5,0 кв. м), приміщення 1-5 (9.0 кв. м), а також надвірні будівлі та споруди: літня кухня літера Б, гараж літера В, погріб з шийкою літера Д, вбиральня літера Е, 1/2 колодязя літера Ж, 1/2 водопроводу літера Л, яма вигрібна літера М, огорожа №3, ворота №4, 1/2 хвіртки №6 (зафарбовані на плані в жовтий колір);
співвласнику домоволодіння ОСОБА_2 на належні йому 11/25 часток житлового будинку і надвірних споруд виділено в натурі житловому будинку літера «А-1»: приміщення 2-1 (6,8 кв. м), приміщення 2-2 (7,7 кв. м), приміщення 2-3 (11,2 кв. м), приміщення 2-4 (8,4 кв. м), приміщення 2-5 (7,0 кв. м), приміщення 2-6 (6,4 кв. м), а також наступні будівлі та споруди: вбиральня літера 1, 1/2 колодязя літера Ж, водопровід літера К, 1/2 водопроводу літера Л, гараж літера Г, погреб під гаражем літера Г, огорожі № № 1, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, ворота № 2, 1/2 хвіртки №6 (зафарбовані на плані в зелений колір.
Виділеній в натурі частині житлового будинку, що належить ОСОБА_1 , рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради № 101 від 23 квітня 2015 року присвоєно поштова адреса - АДРЕСА_2 .
Право власності на цілу частину житлового будинку загальною площею 43 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 09 червня 2015 року, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 38805495 від 09 червня 2015, видані РС Токмацького МРУЮ у Запорізькій області.
Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 22/50 частини житлового будинку, загальною площею 89,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до рішення виконавчого комітету Токмацької міської ради від 21 лютого 2001 року за № 48 загальний розмір земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 864 кв. м. У зазначеному розмірі земельна ділянка виділялася ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , яка згодом перейшла до ОСОБА_1 .
За вказаною адресою: АДРЕСА_3 , в фактичному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходяться: земельна ділянка для обслуговування будинку та господарських споруд розміром 0,1000 га та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства загальним розміром 0,089 га.
Відповідно до державного акту на право власності на земельні ділянки серія ЯГ № 709409 від 02 липня 2007 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 , серія ЯГ № 709408 від 03 квітня 2007 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 та серія ЯГ № 709407 від 03 квітня 2007 року, які втратили чинність, згідно з рішеннями Токмацького районного суду Запорізької області № 328/842/13-ц від 17 травня 2013 року та № 328/3475/13-ц від 03 грудня 2013 року, загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 , становить 0,1890 га.
Рішенням Токмацького районного суду від 03 грудня 2013 року у справі № 328/3475/13-ц позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Токмацької міської ради Запорізької області, третя особа - відділ Держземагенства у Токмацькому районі Запорізької області задоволено. Визнано недійсним рішення Токмацької міської ради Запорізької області № 16 від 09 листопада 2006 року у частині пункту 7 додатку до нього про передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна земельна ділянка) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ № 709408 від 03 квітня 2007 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 .
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 17 травня 2013 року у справі № 328/842/13-ц визнано недійсним рішення Токмацької міської ради № 16 від 09 листопада 2006 року у частині пунктів 8, 9 додатку до нього про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку: серія ЯГ № 709409 від 02 липня 2007 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 , серія ЯГ № 709408 від 03 квітня 2007 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 .
На цей час спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності, сторони не є суб`єктами права власності на цю земельну ділянку у зв`язку зі скасуванням вказаних державних актів.
Згідно відповіді виконавчого комітету Токмацької міської ради № Д-245 від 05 травня 2016 року, територія по АДРЕСА_1 , яка обслуговує житловий будинок (поштові адреси: АДРЕСА_3 ) складається з трьох земельних ділянок, кадастровий номер 2311000000:01:016:0077, 2311000000:01:016:0076, 2311000000:01:016:0075, загальна площа яких становить 0,1890 га. Враховуючи сформованість земельних ділянок, існування їх як об`єкта цивільних правовідносин, вважають, що відсутність підпису ОСОБА_2 в акті визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, не впливає на зміну контуру вказаних земельних ділянок та зміну їх загального розміру.
З часу набуття ОСОБА_1 права власності на частину житлового будинку з надвірними спорудами та до жовтня 2012 року фактичний порядок користування земельною ділянкою між сторонами визнавався та не оспорювався. Потім між ними почалися суперечки з приводу поділу житлового будинку та порядку користування земельною ділянкою, були оспорені державні акти на право власності на земельні ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд та для ведення особистого селянського господарства.
На підставі договору купівлі-продажу від 23 березня 1946 року ОСОБА_3 придбав 2/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_5 , а ОСОБА_4 - 1/3 частину зазначеного домоволодіння. Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 є внуком ОСОБА_3 .
Відповідно до акту бюро технічної інвентаризації від 22 січня 1958 року та акту Мелітопольського міжміського БТІ від 25 травня 1966 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було встановлено ідеальні частки співвласників зазначеного жилого будинку: 9/20 часток за ОСОБА_3 та 11/20 часток за ОСОБА_4 .
Згідно з генеральним планом (схемою) від 25 квітня 1946 року за житловим будинком по АДРЕСА_5 , рахується земельна ділянка площею 3 268 кв. м, яка знаходилася в користуванні ОСОБА_15 та ОСОБА_4 в рівних частинах.
Згідно з генеральним планом (схемою) від 12 грудня 1954 року з наступними змінами, за житловим будинком по АДРЕСА_5 , рахується земельна ділянка площею 3 907,30 кв. м, яка знаходилася в користуванні ОСОБА_16 та ОСОБА_4 в рівних частинах.
Рішенням виконкому Токмацької міської ради депутатів № 3 від 09 лютого 1957 року за спільною заявою співвласників було внесено зміни до площі земельної ділянки по АДРЕСА_5 , у зв`язку з виділенням із ділянки ОСОБА_4 600 кв. м ОСОБА_17 для будівництва індивідуального будинку.
Записом від 16 березня 1957 року в генеральному плані (схема) від 12 грудня 1954 року та рішенням виконкому Токмацької міської Ради депутатів № 3 від 09 лютого 1957 року підтверджується, що загальна площа земельної ділянки зменшена до 3 307,30 кв. м, при цьому в користуванні ОСОБА_3 залишилося 1 953,65 кв. м, а в користуванні ОСОБА_4 - 1 356,65 кв. м.
На підставі рішення виконкому Токмацької міської ради депутатів № 382 від 29 жовтня 1964 року за спільною заявою співвласників, у зв`язку з виділенням із земельної ділянки по АДРЕСА_6 , 550 кв. м ОСОБА_18 для будівництва індивідуального будинку загальну площу земельної ділянки зменшено до 2 733,30 кв. м, що підтверджується записом від 31 травня 1965 року в генеральному плані (схема) від 12 грудня 1954 року. При цьому в користуванні ОСОБА_3 залишилося 1 923,30 кв. м, а в ОСОБА_4 - 810 кв. м.
Згідно викопіювання із плану домоволодіння АДРЕСА_6 загальну площу земельною ділянки за зазначеною адресою змінено на підставі рішення виконкому Токмацької міської ради депутатів № 143 від 10 травня 1979 року шляхом виділу з неї частини земельної ділянки для ОСОБА_19 та ОСОБА_20 до 1 833,30 кв. м.
Після смерті ОСОБА_3 належну йому частину будинку успадкували його доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (свідоцтва про право на спадкування за законом від 27 червня 1979 року).
За час проживання співвласники будинку збільшили житлову площу шляхом добудови житлових кімнат, здійснили будівництво господарських споруд та будівель.
На підставі заяв ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Мелітопольського міжміського бюро технічної інвентаризації про перерахування часток по фактичному користуванню 02 серпня 1979 року складений акт та визначено ідеальні частки, де ОСОБА_4 належить 56,6 % (або 14/25 частки), ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - 43,4 % (або 11/25 частки), що підтверджується заявою до БТІ, актом від 02 серпня 1979 року, висновком Мелітопольського МБТІ від 02 серпня 1979 року. 20 вересня 1979 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали свідоцтво про право власності на 11/25 частин жилого будинку по АДРЕСА_6 .
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 встановили порядок користування житловим будинком з господарськими спорудами та будівлями та земельною ділянкою площею 1 833,30 кв. м., шляхом подання спільної заяви до інвентарного бюро в 1979 році про перерахунок часток у домоволодінні. Встановивши порядок користування житловим будинком, вони визначили і порядок користування земельною ділянкою за даною адресою, не змінюючи ні площі, ні меж земельної ділянки, що існували на момент набуття ними права власності після смерті ОСОБА_3 .
Після набуття права власності на 11/25 частин житлового будинку у 1984 році ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, якою користувались попередні співвласники ОСОБА_6 та ОСОБА_5
07 січня 1982 року ОСОБА_21 продав частину житлового будинку ОСОБА_7 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 07 січня 1982 року. У подальшому ОСОБА_7 продав належну йому частку жилого будинку ОСОБА_8 У 2001 році ОСОБА_8 обміняв свою частину будинку на квартиру, яка належить ОСОБА_1 . З 2001 року ОСОБА_1 користується частиною земельної ділянки, якою користувалися попередні співвласники ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Земельні ділянки сторін відокремлені огорожею, що відображено в технічних паспортах на будинок та підтверджено показаннями допитаних в судовому засіданні свідків.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 11 березня 2014 року у справі № 328/166/14-ц встановлено, що ОСОБА_2 огорожі у дворі та позад будинку не встановлював, вони встановлені ще з 1957 року. Лише огорожа позаду будинку була ним відновлена після того, як ОСОБА_1 в листопаді 2013 року її зняла. Згідно з поясненнями свідків огорожі стояли ще задовго до того, як ОСОБА_1 придбала частину вказаного будинку. Колишній співвласник частини будинку ОСОБА_8 , частка якого перейшла за договором міни до ОСОБА_1 , також користувався земельною ділянкою, якою користувався попередній власник. І саме тому, у 2006 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була проведена приватизація земельних ділянок по їх фактичному використанню. На час укладення договору міни частини житлового будинку ОСОБА_1 все влаштовувало. Тобто сторони користуються земельною ділянкою на тих умовах, що і попередні співвласники.
На підставі ухвал Токмацького районного суду Запорізької області від 02 листопада 2015 року, від 01 червня 2016 року, від 28 вересня 2016 у справі проведені експертом Тернових В. А. судова земельно-технічна експертиза від 15 квітня 2016 року та додаткова судова земельно-технічна експертизи від 30 червня 2016 року, експертом Дніпропетровського НДІСЕ Баляй О. Б. додаткова судова земельно-технічна експертиза від 03 листопада 2017 року.
Згідно висновку додаткової судової земельно-технічна експертизи від 03 липня 2017 року для усунення порушень пункту 3.25* ДБН 360-92 експертом запропонований варіант порядку користування земельною ділянкою з урахуванням її фактичного використання на площі 1 000 кв. м, що відповідає нормативній площі дозволеній законодавством за функціональним призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, з визначенням ділянок спільного користування для доступу та можливості обслуговування будівель та споруд, які є у спільній власності - хвіртка № 6, колодязь літ. Ж та водопровід літ. Л. Оскільки будівля дворової вбиральні літ. І (власник ОСОБА_2 ) значно віддалена від земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель та споруд, тому її розташування необхідно змінити - звести нову, зокрема за гаражем літ. Г. З врахуванням забудови ділянки, що склалася тривалий час, для зручного користування будівлями та спорудами, належних власникам, з урахуванням фактичного користування прибудинковою територією і без здійснення надлишкових перебудов у домоволодінні, варіант порядку користування пропонується з незначним відступом від ідеальних часток, а саме: виділити ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 424 кв. м + 1/2 спільне користування (6,5 кв. м) = 430,5 кв. м, що складає - 10,8/25 приблизно 11/25 (на схемі позначено синім кольором); виділити ОСОБА_1 частину земельної ділянки - 563 кв. м + 1/2 спільне користування (6,5 кв. м) = 569,5 кв. м, що на 9,5 кв. м більше від ідеальної (560 кв. м) складає - 14,2/25 приблизно 14/25 (на схемі позначено жовтим кольором). Для доступу та обслуговування водопроводу літ. Л та ділянку під колодязем літ. Ж виділити в спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 13,0 кв. м. (на схемі позначена червоним кольором). При цьому, експерт зазначив, що встановлення зовнішніх меж ділянки та визначення її площі не входить до компетенції експертів. Тому на схемі земельної ділянки (додаток 1) її конфігурація (зовнішні межі) та площа умовно з позначенням основних прив`язок до існуючих будівель та споруд. При розрахунку оптимальної конфігурації ділянки площею 1 000 кв. м також враховувалась оптимальна відстань її межі від гаражу літ. Г для можливості здійснення маневру в`їзду (виїзду) автомобілю як до гаражу, так і по дворовому проїзду. Порядок користування рештою площі земельної ділянки, що була призначена не для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, а для ведення особистого селянського господарства, експертом не розроблявся, оскільки дана решта площі потребує розробки проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою з визначенням функціонального призначення земельної ділянки з встановленням її площі, меж та визначеними правами у відповідності до чинного законодавства. Крім того, незалежно від наявного наявного правового статусу решти площі ділянки, що була призначена для ведення особистого селянського господарства та оскільки частки співвласників домоволодіння, виникають з прав власності на будівлі та споруди домоволодіння, у даному домоволодінні по АДРЕСА_3 частки співвласників 14/25 та 11/25 зазначені як частки в житловому будинку та надвірних спорудах, тому дані частки можуть розповсюджуватись лише на земельну ділянку за функціональним призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, площа якої згідно з діючого законодавства в містах - не більше 0,10 га. Тому остаточний статус земельної мідянки площею 890 кв. м може бути визначений проектом землеустрою (технічною документацією із землеустрою) з урахуванням утримання та використання тривалий час з наданням у власність чи оренду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційних скаргах, з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно пункту 1 частини п`ятої статті 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18) зазначено, що «суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Зокрема, у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору».
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
ОСОБА_1 просила встановити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок під АДРЕСА_2 , а. с. 42). При цьому у позовній заяві вказувала, що житловий будинок знаходить на земельній ділянці 1 833,3 кв. м. (Т. 1, а. с. 40);
ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 02 листопада 2015 року призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Який на даний час загальний розмір земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , де розташований весь житловий будинок з надвірними спорудами, в якому 14/25 частки житлового будинку з надвірними спорудами виділені в натурі і належать на праві власності ОСОБА_1 та 11/25 частки житлового будинку з надвірними спорудами виділені і належать на праві власності ОСОБА_2 ? (Т. 1, а. с. 245);
у висновку судової земельно-технічної експертизи від 15 квітня 2016 року № 01-2016 зазначено, що на підставі проведеної геодезичної зйомки виконаної працівниками ПП «Інфотера», земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 має площу 1 890 кв. м, з яких: 1 000 кв. м з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 890 кв. м з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (Т. 2, а. с. 9, 10);
у висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи від 03 липня 2017 року № 4999-16 зазначено, що на підставі проведеної геодезичної зйомки виконаної працівниками ПП «Інфотера», земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 має площу 1 890 кв. м, з яких: 1 000 кв. м з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 890 кв. м з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (Т. 3, а. с. 22). У варіантах 1, 2, а також варіантах 1, 2, з урахуванням пропозицій відповідача ОСОБА_2 , експертом визначені варіанти порядку користування земельною ділянкою виходячи із її загальної площі 1 890 кв. м (Т. 3, а. с. 23-26).
Таким чином ОСОБА_1 просила визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1 833,3 кв. м., а тому суди зробили помилковий висновок про те, що вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,1 га (1 000 кв. м) ОСОБА_1 не заявляла. За таких обставин, суди зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Оскільки встановлено підстави для скасування оскаржених судових рішень, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.
У зв`язку із скасуванням рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року, додаткове рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2019 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року також підлягають скасуванню.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційні скарги задовольнити, оскаржені рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційних скарг, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року, додаткове рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року скасувати.
Передати справу № 328/2708/15-ц на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року, постанова Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року, додаткове рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 24 грудня 2019 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2020 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук