Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 331/3641/21
провадження № 61-5521св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Запорізький обласний територіальний центр комплектування
та соціальної підтримки,
третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Марцихом Ярославом Олександровичем, на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя
від 29 вересня 2021 року у складі судді Солодовнікова Р. С. та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про поновлення на квартирному обліку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що в період з 04 серпня 1977 року
до 13 березня 1992 року він проходив військову службу в лавах радянських збройних сил та в лавах Збройних сил України.
Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1
(м. Запоріжжя) 03 жовтня 1991 року він використав своє право на постановку
на квартирний облік, у зв`язку з чим подав відповідний рапорт.
13 березня 1992 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командувача сухопутних військ СНД від 30 січня 1992 року № 069 він був звільнений з військової служби «в запас згідно зі статтею 61, за вчинення проступку, що дискредитує високе звання радянського офіцера».
За результатами перевірки головної контрольно-ревізійної інспекції Міністерства оборони України (далі - МО України), проведеної за його зверненням
та за поданням командувача військами Одеського військового округу, наказом МО України від 22 липня 1996 року № 289 внесено зміни до наказу командувача Сухопутних військ СНД від 30 січня 1992 року № 069 та підставою звільнення ОСОБА_1 зазначено «в запас відповідно до пункту «б» статті 59 (у зв`язку
з хворобою)».
Звернувшись до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (далі - КЕВ м. Запоріджжя) і військового комісара Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у 2018
і 2021 роках він дізнався про те, що не перебуває на квартирному обліку,
що вважає порушенням своїх прав на житлове забезпечення
як військовослужбовця.
Посилаючись на викладене, просив суд визнати протиправною відмову військового комісара Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про невнесення звернення ОСОБА_1 на розгляд житлової комісії, зобов`язати житлову комісію Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки поновити з 03 жовтня 1991 року ОСОБА_1 на квартирному обліку як особу,
яка потребує поліпшення житлових умов, шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду
від 30 листопада 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції,
з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивач не надав доказів ні на підтвердження факту проходженням ним військової служби і підстав звільнення, ні на підтвердження того, що з 03 жовтня 1991 року він перебував на квартирному обліку як особа, яка потребує поліпшення житлових умов.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У червні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Марцих Я. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня
2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада
2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права
і посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо поновлення на квартирному обліку особи, яка звільнена з військової служби на підставі Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних сил СРСР, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР від 18 листопада
1971 року № 846. Також зазначає, що відсутній висновок щодо застосування норм права у справах про поновлення на квартирному обліку осіб у разі, коли облікові справи знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вважає доводи скарги надуманими,
а судові рішення законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Посилається на те, що Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не несе відповідальності за те,
у 1992 році ОСОБА_1 не було включено до переліку осіб, які перебувають
на квартирному обліку, оскільки такі компетенції належали житловій комісії військової частини за місцем проходження військової служби, і склад такої комісії затверджувався командиром військової частини.
У відзиві на касаційну скаргу КЕВ м. Запоріжжя вказує на обґрунтованість висновку судів про недоведеність позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 331/3641/21, витребувано справу з Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи безстроково внаслідок травми, отриманої в результаті нещасного випадку, який не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби.
Станом на 01 липня 2018 року немає відомостей про перебування ОСОБА_1
на квартирному обліку в жодній військовій частині Запорізького гарнізону
та КЕВ м. Запоріжжя (лист начальника КЕВ м. Запоріжжя від 05 липня 2021 року № 1878).
Станом на 01 січня 2021 року ОСОБА_1 на квартирному обліку в Запорізькому гарнізоні не перебуває. Відомостей про те, що він перебував на квартирному обліку у військовій частині (установі), також немає (лист начальника КЕВ
м. Запоріжжя від 12 березня 2021 року № 830).
Також немає відомостей про перебування ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (лист Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 31 травня 2021 року № 1411).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі Верховного Суду від 22 червня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Позивач звернувся до суду з позовом як військовослужбовець, що звільнений
у запас, та просив поновити його на квартирному обліку.
Вирішуючи спір, суди розглядали його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться
за правилами іншого судочинства.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України
(далі - КАС України) передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією
чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду,
а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, вирішуючи питання щодо юрисдикції спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Частиною четвертою статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу,
її проходження, звільнення з публічної служби.
Таким чином, до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає
зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну
чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Вирішуючи у цій справі спір в порядку цивільного судочинства, суди залишили поза увагою те, що, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався
на порушення його прав як військовослужбовця, а саме невиконання відповідачем обов`язку із забезпечення належним жилим приміщенням через зняття, за його твердженням, з квартирного обліку.
Такий обов`язок органів державної влади є складовою системи соціального захисту військовослужбовців відповідно до норм Конституції України
та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців
та членів їх сімей».
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни, належить до служби публічної, тому у спірних правовідносинах щодо захисту житлових прав приймається рішення, що впливає на можливість реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій
чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю
за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать
до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22).
Отже, у справі, яка розглядається, спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник у зв`язку
з неможливістю реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 24 листопада 2021 року у справі № 461/5225/19, від 27 жовтня 2021 року
у справі № 266/3935/20, від 15 червня 2022 року у справі № 303/3794/20.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду
в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статями 255
та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню,
а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.
З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку закрити провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд відповідно
до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
Керуючись статтями 400 409 414 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Марцихом Ярославом Олександровичем, задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2021 року
та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року скасувати.
Провадження у справі ОСОБА_1 до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, про поновлення
на квартирному обліку закрити.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено
до юрисдикції адміністративного суду і протягом десяти днів з дня отримання копії цього судового рішення він може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду касаційної інстанціїнабирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов