Постанова
Іменем України
11 березня 2020 року
м. Київ
справа № 331/4835/18
провадження № 61-13317св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватна організація «Класичний приватний університет»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 28 січня 2019 року у складі судді Жукової О. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Приватної організації «Класичний приватний університет» (далі -
ПО «Класичний приватний університет») про поновлення страхового стажу за період роботи на штатній посаді на повну ставку науково-педагогічного працівника.
Позовна заява мотивована тим, що з листа Пенсійного фонду України
від 05 квітня 2018 року № 13387/04-12 йому стало відомо, що у той час, коли він працював у ПО «Класичний приватний університет» на повну ставку науково-педагогічного працівника, посадовими особами ПО «Класичний приватний університет» були надані до Пенсійного фонду України дані,
за якими йому замість одного року страхового стажу нараховували
у 2012 році - 11 місяців 10 днів, у 2013 році - 11 місяців 12 днів,
у 2014 році - 11 місяців 27 днів. Вважав, що це сталось внаслідок того, що відповідач не виконував приписи нормативних актів, підробив документи, висновки експертиз, нехтував його правами при сплаті обов`язкових відрахувань до Пенсійного фонду України.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив судзобов`язати ПО «Класичний приватний університет» провести необхідні бухгалтерські розрахунки та здійснити відповідно до закону виплати, на основі яких сформувати та подати до Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя звіти за попередні періоди: 2012 року, 2013 року,
2014 року, включивши до кожного з них перелік таблиць звіту, відповідну таблицю із статусом «скасовуючі» з відомостями щодо ОСОБА_1 як застрахованої особи, та відповідну таблицю із статусом «початкова» із зазначеними правильними відомостями про страховий стаж ОСОБА_1 як штатного працівника установи за кожен календарний місяць - один місяць страхового стажу, за кожен календарний рік - один рік страхового стажу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2019 року
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суми єдиного внеску нараховані ПО «Класичний приватний університет» та сплачені до Пенсійний фонд України відповідно до фактично відпрацьованого ОСОБА_1
у 2012-2014 роках робочого часу. Крім того, законодавчо не був закріплений обов`язок роботодавця у спірному періоді доплачувати єдиний внесок до мінімального, тому підстави для корегування відомостей про загальний трудовий стаж у персоніфікованому обліку стосовно ОСОБА_1 у обраний ним спосіб відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що достатніх доказів на підтвердження заявлених вимог позивачем не надано та правильно відмовив у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення його позовних вимог
є помилковими.
Зазначає, що суди не звернули уваги на те, що роботодавець не має права встановлювати працівнику заробітну плату у розмірі нижче мінімальної, відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Крім того, Запорізьким окружним адміністративним судом у справі
№ 808/4079/15 було встановлено, що відповідач неправильно нараховував йому заробітну плату (зменшено) та сплачував менші внески до Пенсійного фонду України ніж потрібно.
Також судами попередніх інстанцій не враховано, що накази ПО «Класичний приватний університет» про надання йому відпусток за власний рахунок не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не можуть вважатися належними доказами.
Відзив на касаційну скаргу учасників справи
У вересні 2019 року ПО «Класичний приватний університет» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
В період 2008 - 2015 роки ОСОБА_1 працював у ПО «Класичний приватний університет» на різних посадах, а з 18 травня 2015 року звільнений з роботи на підставі статті 39 КЗпП України.
Відповідно до табелів обліку використання робочого часу за січень,
грудень 2012 року, червень 2013 року, лютий, серпень 2014 року, а також наказами по підприємству від 08 грудня 2011 року № 154, від 28 грудня
2012 року № 504-к, від 03 червня 2013 року № 200-к, від 01 листопада
2013 року № 190, від 01 серпня 2014 року № 225-к ОСОБА_1 знаходився
у відпустках без збереження заробітної плати, а саме: з 03 по 20 січня
2012 року, 31 грудня 2012 року, з 10 по 27 червня 2013 року, з 03 по
14 лютого 2014 року, з 27 по 29 серпня 2014 року.
За вказаний час ПО «Класичний приватний університет» суми відрахувань
у Пенсійний фонд України були зроблені за фактично відпрацьований час,
за вищевказані періоди відрахування були нижчі мінімального страхового внеску, що підтверджено Індивідуальними відомостями про застраховану особу стосовно ОСОБА_1 .
У листі Пенсійного фонду України від 12 квітня 2018 року № 13387/04-12 надано відповідь на запит ОСОБА_1 від 05 квітня 2018 року щодо причин зменшення страхового стажу за 2012-2014 роки та неврахування наявності спеціального стажу (НОМЕР_1) за період роботи з червня
2008 року по травень 2015 року по страхувальнику ПО «Класичний приватний університет» зазначено, що за січень та червень 2012 року інформація стосовно ОСОБА_1 як застрахованої особи надійшла
у складі звітності, поданої страхувальником ПО «Класичний приватний університет», сума заробітку за січень 2012 року становить 399,75 грн, за червень 2012 року - 1 081,49 грн, з яких сплачено внески в розмірі, меншому за мінімальний страховий внесок, тому ОСОБА_1 зараховано кількість днів страхового стажу пропорційно до сплачених внесків, а саме: за січень 2012 року - 11 днів, за червень 2012 року - 29 днів. Як результат, страховий стаж за 2012 рік складає 11 місяців 10 днів. За червень 2013 року загальна сума заробітку складає 463,77 грн, з якої сплачено внески у розмірі, меншому за мінімальний страховий внесок, тому ОСОБА_1 зараховано кількість днів страхового стажу пропорційно до сплачених внесків, а саме 12 днів. Страховий стаж за 2013 рік складає
11 місяців 12 днів. За серпень 2014 року сума заробітку становить
1 075,50 грн, з якої сплачено внески в розмірі, меншому за мінімальний страховий внесок, тому позивачу зараховано кількість днів страхового стажу пропорційно до сплачених внесків, а саме 27 днів, а отже, страховий стаж за 2014 рік складає 11 місяців 27 днів.
Також зазначеним листом Пенсійного фонду України підтверджено, що
за результатами проведеної Управлінням Пенсійного фонду України
в Жовтневому районі м. Запоріжжя позапланової перевірки щодо достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ПО «Класичний приватний університет», внесено зміни до реєстру застрахованих осіб. Коригування звітності щодо ОСОБА_1 відбулося виключно у частині відображення спеціального стажу (НОМЕР_1) шляхом донарахування страхувальником страхових внесків та єдиного соціального внеску відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Суми нарахованої заробітної плати при цьому не підлягали зміні.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 січня
2018 року у справі № 404/2903/15-ц за позовом ОСОБА_1 до
ПО «Класичний приватний університет» про стягнення недонарахованої заробітної плати встановлено, що за результатами перевірки проведеної Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, внесені зміни до реєстру застрахованих осіб стосовно ОСОБА_1 ,
за період з червня 2008 року по листопад 2014 року, що дає зазначеній застрахованій особі право на призначення пенсії відповідно до Закону України від 13 грудня 1991 року «Про наукову і науково-технічну діяльність».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вказано, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частин другої та третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:
ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ
і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Статтею 8 цього Закону визначено, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі
в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Судом встановлено, що в період 2008-2015 роки ОСОБА_1 працював
у ПО «Класичний приватний університет» на різних посадах, а з 18 травня 2015 року - звільнений з роботи на підставі статті 39 КЗпП України.
За вказаний час ПО «Класичний приватний університет» суми відрахувань
в Пенсійний фонд України були зроблені за фактично відпрацьований час,
і за вищевказані періоди відрахування були нижчі мінімального страхового внеску, що підтверджено Індивідуальними відомостями про застраховану особу стосовно ОСОБА_1 .
Судами правильно вказано, що за змістом зазначених положень чинного законодавства лише з 01 січня 2015 року роботодавці зобов`язані сплачувати розмір єдиного страхового внеску не менший, ніж мінімальний (розмір якого нараховується виходячи з мінімальної заробітної плати), незалежно від суми нарахованої заробітної плати.
Також судом встановлено, що загальні суми нарахованих страхових внесків стосовно ОСОБА_1 за спірні періоди 2012-2014 роки, які сплачені
ПО «Класичний приватний університет» з урахуванням норм чинного законодавства на період їх сплати, з урахуванням відпрацювання
ОСОБА_1 неповних місяців у січні та в грудні 2012 року, у червні
2013 року, у лютому та серпні 2014 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суди правильно взяли до уваги лист Пенсійного Фонду України від 12 квітня 2018 року
№ 13387/04-12 згідно з яким за результатами проведеної Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя позапланової перевірки щодо достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ПО «Класичний приватний університет», внесено зміни до реєстру застрахованих осіб. Коригування звітності щодо ОСОБА_1 відбулося виключно у частині відображення спеціального стажу (НОМЕР_1) шляхом донарахування страхувальником страхових внесків та єдиного соціального внеску відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Суми нарахованої заробітної плати при цьому не підлягали зміні.
Законом України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон № 3262-IV) регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та введення Єдиного державного реєстру судових рішень (стаття 1 цього Закону).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 3262-IV кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення
в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень.
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону № 3262-IV).
ОСОБА_1 у квітні 2015 року звертався до Кіровського районного суду
м. Кіровограда з позовом до ПО «Класичний приватний університет»,
в якому просив зобов`язати ПО «Класичний приватний університет» подати до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя документи щодо недостовірних відомостей про позивача як про застраховану особу, а саме: сформувати та подати звіти за попередні періоди з червня 2008 року по липень 2015 року, включивши до кожного
з них перелік таблиць звіту, відповідну таблицю зі статусом «скасовуюча»
з відомостями, які були помилково внесені щодо нього як застрахованої особи, та відповідну таблицю зі статусом «початкова» із зазначеними правильними відомостями про нього як про застраховану особу за кодом «НОМЕР_1», який є підставою для обліку та зарахування спеціального стажу йому як науково-педагогічному працівнику згідно із Законом України «Про наукову та науково-педагогічну діяльність».
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 січня
2018 року апеляційну скаргу ПО «Класичний приватний університет» задоволено. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда
від 23 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПО «Класичний приватний університет» про стягнення недорахованої заробітної плати та зобов`язання відповідача надати до органів пенсійного фонду відповідні звіти, що стосуються позивача, відмовлено.
Суди попередніх інстанцій правильно посилались на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 січня 2018 року у справі 404/2903/15-ц, у якій судом зазначено про безпідставність доводів
ОСОБА_1 щодо порушення відповідачем норм КЗпП України при здійсненні нарахування та виплати заробітної плати позивачу. У вказаному судовому рішенні встановлено, що за спірний період не було зміни чинних умов праці в бік погіршення і розмір заробітної плати позивача відповідно до пункту 4.1 контракту від 09 квітня 2008 року № 214 визначався ректором ПО «Класичний приватний університет» та складався з посадового окладу та надбавок, виплата яких здійснюється відповідно до встановлених
в університеті нормативів, за відпрацьоване навчальне навантаження.
Також у вказаному судовому рішенні встановлено, що за результатами проведеної Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі
м. Запоріжжя перевірки внесені зміни до реєстру застрахованих осіб стосовно ОСОБА_1 за період з червня 2008 року по листопад 2014 року, що дає зазначеній застрахованій особі право на призначення пенсії відповідно до Закону України від 13 грудня 1991 року «Про наукову
і науково-технічну діяльність».
Відповідно до положень частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що обставини щодо правильності нарахування заробітної плати позивачу в силу частини п`ятої статті 82 ЦПК України не доказуються при вирішенні зазначеної справи,
а суми єдиного внеску нараховані ПО «Класичний приватний університет»
та сплачені у Пенсійний фонд України відповідно до фактично відпрацьованого ОСОБА_1 у 2012-2014 роках робочого часу, а отже,відсутні підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для поновлення страхового стажу за період роботи на штатній посаді на повну ставку науково-педагогічного працівника.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2019 року
та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк