Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 332/3054/18-ц
провадження № 61-18445 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представник ОСОБА_2 - адвокат Мормуль Павло Васильович,
відповідач - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мормуля Павла Васильовича, на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя
у складі судді Сінєльніка Р. В. від 26 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кримської О. М., Маловічко С. В. від 29 вересня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 , в якому з урахуванням уточнених вимог просили суд:
- виділити їму натурі 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , яка на 63,00 грн менше вартості ідеальної частки, що належить їм спільно у зазначеному будинку, із зазначенням приміщень та надбудов й зі здійсненням певних переобладнань, обладнання роздільними мережами електрики, водо- та газопостачання;
- виділити в натурі ОСОБА_4 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , яка на 63,00 грн більше вартості ідеальної частки, що належить їй на праві власності, із зазначенням приміщень та надбудов й зобов`язати її здійснити певні переобладнання, обладнати роздільними мережами електрики, водо- та газопостачання;
- перерозподілити ідеальні частки між співвласниками указаного житлового будинку, виділивши їм 3999/8000 частин, тобто по 1333/8000 кожному, а ОСОБА_4 виділити 4001/8000 частиндомоволодіння;
- стягнути з ОСОБА_4 на їх користь грошову компенсацію зменшення їх частки у праві спільної часткової власності у розмірі 63,00 грн.
В обґрунтування позову зазначали, що вони є співвласниками житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 ,
по 1/6 частки кожний. ОСОБА_4 є співвласником зазначеного будинку з розміром 1/2 частки у праві власності.
Позивачі вказували, що відповідач одноособово користується спільним житловим будинком, досягти будь-яких домовленостей про користування спільним майном у них не виходить, відповідач повністю ігнорує їх право власності та чинить постійно перешкоди в доступі до будинку.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд їх позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада
2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Мормуля П. В. , залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя
від 26 листопада 2020 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що позивачами не було надано належних й допустимих доказів того, що переобладнання спірного житлового будинку згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи від 08 квітня
2019 року № 2463 не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування і жилого приміщення приватного житлового фонду. При цьому, позивачі не зверталися до уповноважених державних органів з приводу отримання дозволів (погоджень) на переобладнання і перепланування житлового будинку та прибудов спірного домоволодіння, а також обладнання роздільними мережами електрики,
водо - та газопостачання згідно з вищезазначеним висновком експертизи.
Суд послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Суд указав, що у такому разі порушуються права ОСОБА_4 , яка є особою похилого віку, матеріальне положення якої є не найкращим, має робити переобладнання та погодження сама та за свій рахунок, яка є власником
1/2 частини вже облаштованого усім для її проживання у житловому будинку.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що надані до суду апеляційної інстанції інші докази, а саме: висновок експерта Майстренка І. О. від 15 вересня
2021 року № 0005, виготовлений за заявою ОСОБА_2 , не може прийматися судом до уваги, так як він не є категоричним про те, що переобладнання та перепланування житлового будинку не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, та, відповідно, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання, а наданий лист, а саме роз`яснення Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 13 вересня 2021 року містить лише загальну інформацію без будь-якої прив`язки цієї інформації до конкретного спірного житлового будинку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року до Верховного Суду представником ОСОБА_2 - адвокатом Мормулем П. В., подано касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасуватий прийняти нову постанову про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2021 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Мормуля П. В., про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено
й поновлено вказаний строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 332/3054/18-ц із Заводського районного суду м. Запоріжжя та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - Мормуля П. В. , мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, викладені у релевантній постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня
2018 року у справі № 2034/2-853/11, провадження № 61-3510 св 18, щодо вирішення питання про виділ частки або поділ майна відповідно до часток.
Вказує, що судами належним чином не досліджені докази у справі, так як позивачі спільно володіють 1/2 часткою житлового будинку, та висновки експертів про технічну можливість виділу в натурі частину будинку з незначним відступом від ідеальних часток й проведенням відповідних переобладнань.
При цьому, суд першої інстанції помилково застосував правові висновки Верховного Суду, не перевіривши їх на подібність до спірних правовідносин, так як у наведеній судом справі та у справі, яка переглядається, різні редакції статті 152 ЖК України. У редакції на час звернення до суду першої інстанції у цій справі (18 вересня 2018 року) не передбачалося звернення за дозволом до виконавчого комітету Запорізької міської ради на переобладнання та перепланування спірного будинку згідно з висновками судової будівельно-технічної експертизи, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення, помилки районного суду не виправив.
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи експерта Майстренка І. О. від 15 вересня 2021 року № 0005, в якому зазначено, що згідно з наданого для суду 1 варіанту розподілу житлового будинку, запропонований у висновку експерта від 08 квітня 2019 року № 2463, за технічними характеристиками конструктивних елементів будівлі не потребують втручання в несучі конструкції житлового будинку. При цьому, посилається на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 521/2993/13-ц, провадження № 14-736 цс 19, в якому, зазначено, якщо апеляційний суд має сумніви щодо висновків експертів у справі, тоді він має право призначити повторну експертизу.
Зазначається, що при наявності всіх наданих доказів, у тому числі висновків кількох експертиз з різними варіантами поділу будинку, тривалий час розгляду справи спір по суті між сторонами не вирішено, право власності позивачів не захищено.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_4 на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, зазначає, що виділити кожному співвласнику будинку його відокремлену частину із самостійним виходом неможливо.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1 , по 1/6 частки кожний, ОСОБА_4 є співвласником зазначеного будинку з розміром 1/2 частки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копією технічного паспорту на спірний будинок (т. 1, а. с. 5-6, 11-14).
Згідно з висновком судово-будівельної експертизи експерта Лещенка К. І.
від 08 квітня 2019 року № 2463 встановлено:
1. Відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, відсутня технічна можливість виділити частки ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у житловому будинку з господарськими спорудами, що розташовані за адресою:
АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників, а саме по 1/6 частці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та 1/2 частку
ОСОБА_4 .
2. Розташування житлового будинку та господарських будівель і споруд на земельній ділянці, їх вартість недозволяють пропонувати на розгляд суду виділ частки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 у житловому будинку з господарськими спорудами,
що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників, а саме: 1/2 частку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (у сукупності 3*1/6) та 1/2 частку ОСОБА_4 .
На розгляд суду пропонувався варіант розподілу житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані за адресою:
АДРЕСА_1 з відступом від ідеальних часток.
3. Відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, відсутня технічна можливість розробити та надати на розгляд суду варіанти виділення частки в житловому будинку з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які можливо визначити за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до часток співвласників, а саме по 1/6 частці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та 1/2 частку
ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 140-156).
У висновку судової будівельно-технічної експертизи експерта Майстренка І. О. від 15 вересня 2021 року № 0005, виготовлений за заявою ОСОБА_2 , зазначено, що роботи з переобладнання та перепланування житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно наданого для суду І варіанту розподілу житлового будинку, запропонованого у висновку експерта № 2463 від 08 квітня 2019 року, за технічними характеристиками конструктивних елементів будівлі не потребують втручання в несучі конструкції житлового будинку» (т. 2, а. с. 216- 234).
У листі - роз`яснення Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 13 вересня 2021 року зазначено, що з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» (05 квітня 2015 року), яким внесені зміни до статей 100 152 ЖК України, виконання наймачем робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилою приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується (т. 2, а. с. 235).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Мормуля П. В., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Згідно із частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до частин першої та другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відмовляючи у задоволенні позову про виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, суди не врахували, що у справі було проведено дві експертизи: судову будівельно-технічну експертизу та додаткову судову будівельно-технічну експертизу, якими зроблено висновок про технічну можливість виділу в натурі частину будинку з незначним відступом від ідеальних часток, без втручання у несучі конструкції.
Відповідно до статті 152 ЖК України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
Суди невірно застосували положення статті 152 ЖК України у редакції на час звернення до суду першої інстанції, не вирішивши спір по суті, фактично залишили права та обов`язки сторін без урегулювання. Рішення суду має остаточно вирішити спір по суті і захистити порушене право.
Крім того, суд безпідставно вказав, що вирішення цього спору про виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, не перешкоджає учасникам цієї справи вирішувати у подальшому окремо від цієї справи питання про визначення порядку користування вказаним житловим будинком між його співвласниками чи про одержання співвласником від інших співвласників грошової або іншої матеріальної вартості його частки.
Суди й існують для того, щоб вирішувати спори на підставі повного та всебічного розгляду справи, а завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Апеляційний суд зазначив, що висновок експерта не є категоричним, але ж це не може бути підставою для відмови у позові, оскільки таке твердження суду нічим іншим не підтверджено і є припущенням суду. Також суд з незрозумілих причин виділяє те, що ОСОБА_4 є законним власником 1/2 частки у будинку і задоволення позову порушить її права. Але ж таким самим законним власником іншої частини будинку є позивачі і, відмовивши у позові, порушені їхні права, адже вони не можуть користуватися власністю, при тому, що такою власністю користується лише ОСОБА_4 . При цьому усі власники не лише є рівними перед законом, але і власність зобов`язує (стаття 318 319 ЦК України). Власність зобов`язує не порушавати права іншого співвласника.
Суди не звернули уваги на те, що у разі наявності сумніву у висновку експерта, норми ЦПК України передбачають певний процесуальний алгоритм дій. Так, згідно з частиною п`ятою статті 102 ЦПК України суд може як за заявою учасника справи, так і з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. Крім того, якщо висновок експерта є неясним, то суд як за клопотанням учасника справи, так і з власної ініціативи може призначити іншу експертизу (додаткову, повторну), що передбачено статтями 103 113 ЦПК України. Цим самим забезпечується виконання судом завдання цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України).
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати вищенаведене та ухвалити законне і справедливе судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам
статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мормуля Павла Васильовича, задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада
2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня
2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк