№ 333/3895/19

Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 333/3895/19

провадження № 61-20904св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дітей.

Позовна заява мотивована тим, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 20 грудня 2014 року, у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На сьогодні вони сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, мають різні погляди на сімейне життя. У суді перебуває на розгляді справа про розірвання шлюбу за позовом ОСОБА_2 .

Зазначила, що за час спільного проживання сторін, ОСОБА_2 вчиняв стосовно неї психологічне насильство, ображав, зневажав та принижував честь та жіночу гідність. Скандали, які виникали у родині, відбувалися в присутності дітей, які травмували їх, вони лякалися та плакали. Відповідач зловживав алкоголем та вів себе неадекватно в стані алкогольного сп`яніння, чим дуже лякав її та дітей, нецензурно ображав її в присутності дітей.

На час звернення до суду з цим позовом, їхні діти проживають разом із відповідачем у зв`язку з тим, що останній вигнав її з квартири та наразі перешкоджає у спілкуванні з дітьми, не надає можливості з ними бачитися, про що вона направляла відповідні скарги до поліції й органу опіки та піклування.

ОСОБА_2 з 16 червня 2019 року не надає можливості їй увійти до квартири, яка є спільним місцем проживання, забрати особисті речі та документи. Крім того, за час, коли діти залишились на утриманні у ОСОБА_2 , їх син потрапив у лікарню вперше в житті, що, на її думку, підтверджує те, що батько не здатний доглядати за дітьми. Місцезнаходження дитини ОСОБА_2 категорично відмовився повідомити. ОСОБА_3 з червня 2019 року нерегулярно відвідує дитячий садочок без будь-яких причин та попереджень. ОСОБА_2 приводить дитину до дитячого садочка у нетверезому вигляді, що можуть підтвердити вихователі дитячого садочка.

Вказувала, що відповідач працює за графіком, який унеможливлює виховання та догляд за двома малолітніми дітьми, а саме робочий день у нього проходить з 10.00 години до 23.00 години. На весь час відсутності відповідача вдома, він залишає дітей на дядька, який не зацікавлений у догляді за дітьми та в якого присутні всі ознаки психічно хворої людини.

Вважала, що для якнайкращих інтересів дітей, для забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, діти повинні проживати разом з матір`ю.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року у складі судді Кулик В. Б. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що діти проживають разом з батьком, який проводить з сином та донькою майже весь свій вільний час, маючи на це можливість, приділяє їм належну увагу та повноцінно займається розвитком дітей. Під час тривалого проживання дітей з батьком, діти виглядають охайно, доглянуті, відвідують дитячий дошкільний заклад.

З матір`ю діти втратили усталені батьківські зв`язки. Батько офіційно працевлаштований, має стабільну заробітну плату, що на думку суду, сприятиме подальшому належному матеріальному забезпеченню дітей, має свою частку нерухомого майна, а саме квартири. У той час, як ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП), має нестабільний заробіток, який залежить від замовлень на її роботу та обсягу виконаних робіт.

Суд погодився з висновком органу опіки та піклування про те, що в інтересах дітей їм варто проживати з батьком, а при вирішенні спору застосував релевантну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання чи перебування.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи в апеляційному провадженні не було встановлено будь-яких переваг батька для того, щоб залишити дітей проживати з ним, зокрема, останній не подавав зустрічного позову, обмежуючись лише запереченнями на позов ОСОБА_1 та збиранням доказів щодо її поведінки відносно дітей.

Суд вважав, що ОСОБА_1 перебуває у нерівному становищі по відношенню до становища батька - ОСОБА_2 , в якого знаходяться діти та який маніпулює своїм правом надати зустріч матері з ними чи відмовити. У той час, як ОСОБА_1 залишається лише право захищатись від цих його дій, зокрема, чисельними зверненнями до поліції, органу опіки та піклування, громадських організацій, преси та ЗМІ.

Дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази у справі, на думку суду, в інтересах дітей необхідно визначити їх місце проживання з матір`ю.

При цьому, апеляційний суд не врахував висновокоргану опіки та піклування про те, що в інтересах дітей їм варто проживати з батьком.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року скасувати й залишити в силі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно оцінив зібрані у справі докази, дійшовши помилкового висновку про те, що проживання з матір`ю буде в інтересах їх дітей.

Вважає, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку, що діти, проживаючи з ним, отримують все необхідне для їх всебічного розвитку.

Суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок органу опіки і піклування про те, що в інтересах дітей, їм варто проживати з батьком.

Також судом не надана належна правова оцінка поведінці позивача відносно дітей, а також те, що вона належно не виконує свої обов`язки щодо матеріального утримання дітей, має заборгованість з аліментів.

Вважає, що апеляційним судом не враховані правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та інших постанов Верховного Суду і безпідставно надана перевага матері при розгляді цієї справи, проте слід керуватися, перед усім, якомога більшому забезпеченню інтересів саме дітей.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, всі доводи відповідача побудовані не переоцінці доказів та не містять жодних посилань на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, тому просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

24 травня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 20 грудня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_1 ) перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 1310.

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 428) та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 345).

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2019 року у справі № 333/3544/19 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

На момент розлучення батьків діти проживали з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , з огляду на акт від 18 червня 2019 року, складений провідним фахівцем сектору по роботі з абонентами Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «КК «Мрія», відповідно до якого у зазначеній квартирі проживають ОСОБА_2 , 1981 року народження, ОСОБА_3 , 2015 року народження, ОСОБА_4 , 2017 року народження та довідку Департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 11 липня 2019 року, в якій зазначено місце реєстрації ОСОБА_2 за вказаною адресою з 18 чеврня 2019 по теперішній час.

2/3 частини зазначеної квартири належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 18 серпня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л. С., зареєстрований за № 787, про що видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію власності.

Працівниками служби (управління) у справах дітей відділу по Комунарському району Запорізької міської ради 24 лютого 2020 року обстежено умови проживання помешкання малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у кв. АДРЕСА_3 , про що складено відповідний акт. За цією адресою проживають: ОСОБА_2 , 1981 року народження., його малолітній діти: ОСОБА_3 , 2015 року народження та ОСОБА_4 , 2017 року народження, та тимчасово проживає рідний дядько дітей - ОСОБА_10 , 1987 року народження. З`ясовано, що зазначене житло з усіма зручностями, оснащене меблями та побутовою технікою. У дітей окрема кімната, для розвитку та навчання створено необхідні умови. Діти забезпеченні одягом, взуттям, іграшками, розвиваючими книжками.

Працівники служби (управління) у справах дітей відділу по Комунарському району Запорізької міської ради декілька разів намагалися обстежити умови проживання ОСОБА_1 в орендованому нею житлі у кв. АДРЕСА_4 , однак, оскільки вдома нікого не було, умови для проживання та виховання дітей не з`ясовано, про що складено відповідні акти від 21 січня 2020 року, 21 лютого 2020 року, 10 березня 2020 року (том 2, а. с. 175, 176, 178).

Згідно з актом обстеження цієї квартири, складеним 15 травня 2020 року комісією спеціалістів відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей ЗМР, вказана квартира є трикімнатною, її стан відповідає нормам, вона облаштована необхідними меблями для сну/відпочинку, шафами для збереження речей, кухонним гарнітуром, побутовою технікою, газовою плитою, холодильником, пральною машиною, бойлером, є ноутбук тощо. Для виховання і розвитку дітей виділено окрему кімнату, яку облаштовано спальними місяцями для дітей, є іграшки, розвиваючі книжки. Наявний одяг та взуття для дітей (том 2, а. с. 67).

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 11 липня 2019 року № 400р, розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо встановлення їй порядку побачень з дітьми. ОСОБА_1 встановлено побачення з дітьми щосуботи з 16.00 год до 19.00 год та щонеділі з 10.00 год до 13.00 год, або в будь-який інший день та час за домовленістю між батьками. Побачення із дітьми проводити у присутності батька.

Відповідно до розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 19 вересня 2019 року розглянуто скаргу ОСОБА_1 щодо встановлення їй тимчасових побачень із дітьми. ОСОБА_1 встановлено побачення з дітьми щоп`ятниці з 17.00 год до 20.00 год, щосуботи з 16.00 год до 19.00 год та щонеділі з 10.00 год до 13.00 год, або в будь-який інший день та час за домовленістю між батьками. Побачення із дітьми проводити у присутності батька.

11 листопада 2019 року відбулось засідання комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської радипо Комунарському району, на якому розпорядження голови від 19 вересня 2019 року № 503/р «Про встановлення ОСОБА_1 порядку побачень з дітьми» вирішено визначений графік побачень матері ОСОБА_1 залишити без змін.

Відповідно до листа завідуючого ДНЗ (ясла-садок) № 2 «Зайчатко» від 19 березня 2020 року № 01-08/46 рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, ОСОБА_1 виконує в повній мірі.

Судовим наказом Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття. Судовий наказ набрав законної сили 27 червня 2019 року.

На підставі зазначеного судового наказу, 17 липня 2019 року постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, відкрито виконавче провадження з примусового його виконання ВП № 59562104.

Згідно з розрахунками заборгованості державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом № 333/3513/19, станом на 30 листопада 2019 року з червня 2019 року по листопад 2019 року у розмірі 10 674 грн (боржником аліменти не сплачувалися); станом на 29 лютого 2020 року, з червня 2019 року по лютий 2020 року у розмірі 16 011 грн (боржником аліменти не сплачувалися); станом на 29 лютого 2020 року, з червня 2019 року по лютий 2020 року у розмірі 12 296 грн.

ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору оренди від 19 червня 2019 року (том 1, а. с. 66-67).

За станом здоров`я ОСОБА_1 не перебуває на диспансерному обліку у лікаря психіатра та нарколога, що підтверджується відповідними довідками КУ «ОКПЛ» ЗОР та КУ «ОКНД» ЗОР від 27 червня 2019 року.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності в частці належить житлове приміщення АДРЕСА_5 .

ОСОБА_1 надано суду висновок фахівця-психолога від 25 травня 2020 року, з огляду на який результати експериментального обстеження показали, що інтелект ОСОБА_1 відповідає отриманій освіті і життєвому досвіду, структура особи випробуваної є варіантом жіночого нормотипу, патопсихологічних включень не виявлено, протипоказань до виконання нею ролі матері немає. Необхідності в жодному виді контролю її зустрічей з дітьми з боку чоловіка немає. Дітям цього віку (3 і 5 років) потрібне постійно проживання з матір`ю. Спеціаліст зазначає наслідки виховання дітей двома чоловіками можуть зумовити деформацію особистості дітей у вигляді подальших сексуальних девіацій поведінки. За даними наукової літератури, що узагальнює численні зарубіжні дослідження, об`єм батьківської турботи усюди значно менше, ніж у матерів. На розлучення особливо хворобливо реагують 5-7 річні діти, і передусім хлопчики.

ОСОБА_1 є ФОП, яка надає послуги з комп`ютерного програмування, консультаційні послуги з питань інформатизації, послуги з тестування, встановлення, налагодження та підтримки інформаційних систем.

ОСОБА_2 має вищу освіту та працює в ТОВ «РЕННОВАЦІО» барменом.

З огляду на характеристику з місця роботи від 08 липня 2019 року, ОСОБА_2 , зарекомендував себе позитивно, як фахівець у певній галузі виробництва, має позитивну характеристику, спокійний, урівноважений, в колективі користується повагою та авторитетом, у порушені техніки безпеки помічений не був, скарги від клієнтів не надходили, тільки позитивні відгуки, завжди надає можливу допомогу колегам, доброзичливий, чуйний.

ОСОБА_2 з 06 лютого 2020 року працює в ТОВ «Рембуд-Запоріжжя», на посаді менеджер (управитель) зі збуту, з місця роботи характеризується позитивно, що підтверджується Службовою характеристикою від 25 травня 2020 року.

Згідно з довідкою ТОВ «Рембуд-Запоріжжя» від 16 червня 2020 року, має посадовий оклад 4 750 грн.

Згідно з довідки Державної податкової служби ГУ ДПС у Запорізькій області від 23 січня 2020 року, ОСОБА_1 за період з І по ІІІ квартал 2019 року (01 січня 2019 року до 30 вересня 2019 року) отримала наступні доходи: УСЗН ЗМР - 2 580 грн; УСЗН ЗМР - 1 720 грн; ТОВ «ТЕКМ ГРУП» - 14 800 грн (том 1, а. с. 203-204), що підтверджується також випискою АТ КБ «ПриватБанк» (том 1, а. с. 123).

З огляду на податкову декларацію платника єдиного податку ФОП, дохід ОСОБА_1 за перший квартал 2020 року складає 81 570 грн (том 2, а. с. 27, 28).

Відповідно до психолого-педагогічних характеристик дітей ДНЗ № 274 «Зайчатко» Запорізької міської радиЗапорізької області від 30 січня 2020 року, діти показали себе з позитивного боку, вони доброзичливі, охайні, товариські, самостійні. Стосунки з батьком довірливі, доброзичливі, емоційно-позитивні. Зовнішній вигляд дітей чистий та охайний.

Згідно з інформаційною довідкою ДНЗ № 274 «Зайчатко» від 04 лютого 2020 року № 01-08/14, дітей до дитячого закладу приводить та забирає батько, оплату за перебування дітей в ДНЗ здійснює батько, батьківські збори, святкові заходи відвідує тільки батько дітей. Вихователі та адміністрація закладу ДНЗ в питаннях освіти і догляду за дітьми за період перебування їх у ДНЗ співпрацюють з батьком дітей. За період відвідування дошкільного закладу мати ОСОБА_1 не цікавилась станом здоров`я та розвитком дітей. Педагогічний колектив ДНЗ № 274 робить висновок, що догляд, виховання та матеріальне забезпечення дітей в повній мірі здійснює батько ОСОБА_2 .

З огляду на довідку директора з експертизи тимчасової непрацездатності КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6» від 30 жовтня 2020 року, діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , перебувають з народження у них на обліку, декларація укладена з дільничним лікарем педіатром, встановлено діагноз: соматично здорові. А також згідно з листа повідомлення ДНЗ № 274 «Зайчатко» від 02 листопада 2020 року діти відвідують садок, іноді не відвідують через карантинні обмеження або хворобу, вихователі та адміністрація садку співпрацюють з батьком дітей, мати ОСОБА_1 не цікавилась станом здоров`я та розвитком дітей. У ОСОБА_3 зникла емоційна сукупність, почала підвищуватись загальна динаміка розвитку. За час відвідування діти показали себе як спокійні, доброзичливі, самостійні діти. Під час перебування дітей у садочку про маму не згадують та ознак занепокоєння не виявляють, зовнішній вигляд дітей чистий та охайний.

Згідно з висновком районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському районі № 2828/01-37/05 від 19 листопада 2020 року щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , 2015 року народження, та ОСОБА_4 , 2017 року народження, комісія дійшла висновку, що за доцільне визначити місце проживання вказаних малолітніх дітей, разом із батьком - ОСОБА_2 (том 3, а. с. 149-151).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18), від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до частин другої, восьмої, дев`ятої статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року, далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із статтею 19 Конвенції держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв`язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (№ 14-327цс18).

У § 54 рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Отже, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини. Судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім наданим сторонами доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з нею.

При цьому, суд першої інстанції правильно врахував фактичне місце проживання дітей та висновок органу опіки та піклування щодо доцільності продовження проживання дітей з батьком.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції належно не обґрунтував такої необхідності, не виходив насамперед з інтересів самих дітей, фактично необґрунтовано віддавши перевагу матері, пославшись на те, що ОСОБА_2 не подав зустрічного позову. При цьому не звернув уваги на те, що згідно вимог ЦПК України відповідач має право як пред`явити зустрічний позов, так і заперечувати проти первісного позову, і ці заперечення повинні бути судом враховані.

Верховний Суд вважає, що враховуючи, що малолітні діти сторін: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розлучення сторін постійно проживають разом з батьком, при цьому відсутні будь-які дані про неналежне виконання батьком своїх батьківських обов`язків, а також позивачем не надано доказів та належно не обґрунтовано переваги для інтересів дітей проживання разом з нею, підстави для визначення місця проживання дітей з матір`ю відсутні. Негативний вплив батька на виховання та розвиток дітей не встановлено, як і необхідність зміни місця проживання, звичного оточення і їх усталених життєвих обставин.

Крім того, колегія суддів враховує ставлення матері до виконання своїх материнських обов`язків та висновок органу опіки та піклування щодо доцільності продовження проживання дітей з батьком.

У порушення вимог частини шостої статті 19 СК України апеляційний суд належно не мотивував непогодження з висновком органу опіки та піклування.

З огляду на те, що між інтересами дітей та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дітей, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, у суду апеляційної інстанції не було обґрунтованих підстав для скасування рішення районного суду, яке відповідає якнайкращим інтересам дітей.

При цьому, посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 205/1621/18, як на підставу для визначення місця проживання дітей з матір`ю, є некоректним, оскільки в наведеній справі діти на час вирішення спору проживали саме з матір`ю, тому, при встановлені відносної рівноваги між батьками, як і в справі, яка переглядається, суди дійшли висновку про відсутність необхідності в інтересах дітей змінювати їх місце проживання та звичний життєвий режим, що відповідає й правовій позиції суду першої інстанції в цій справі.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду, не навівши відповідних законних підстав для цього.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті ОСОБА_2 при поданні касаційної скарги складала 1 536,8 грн та була сплачена ним у достатньому розмірі, що підтверджується відповідною квитанцією, тому вказана сума коштів підлягає стягненню з ОСОБА_1 на його користь, оскільки колегія суддів скасовує судове рішення апеляційного суду та залишає у силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову останньої було відмовлено.

Керуючись статтями 141 400 402 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року скасувати.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 536 (однієї тисячі п`ятисот тридцяти шести) гривень 80 (вісімдесяти) копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк