ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №333/4527/19(2-а/333/134/19)
адміністративне провадження №К/9901/3752/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року (судді: Чабаненко С.В., Чумак С.Ю., Юрко І.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі також - Відповідач), в якому просив скасувати постанови від 24 червня 2019 року:
- про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі також - КУпАП) у вигляді штрафу у розмірі 136 грн
- про притягнення адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 165-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2019 року позов задоволений.
Не погоджуючись із цим рішення, відповідач оскаржив його у апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року в задоволені заяви Головного управління ДФС у Запорізькій області про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2019 року у справі №333/4527/19 (2-а/333/134/19) відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції інстанцій виходив з того, що судом першої інстанції проголошено рішення 25 вересня 2019 року, а відтак саме з цієї дати слід відраховувати строк на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подана до поштового відділення 25 жовтня 2019 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 286 Кодексу адміністративного судочинство України. При цьому суд зазначив, що об`єктивних обставин, які б давали підстави вважати строк звернення пропущеним з поважних причин податковим органом не наведено.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати і ухвалити рішення про передачу справи на розгляд до суду апеляційної інстанції на розгляд апеляційної скарги по суті.
Відповідач наполягає на тому, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано норми процесуального права, та не враховано того, що в рішенні суду першої інстанції зазначено про можливість його оскарження в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому при проголошенні рішення суду першої інстанції Відповідач присутнім не був, у зв`язку із чим строк на оскарження вказаного рішення повинен розпочинатись з дня отримання рішення.
Позивач не скористався правом надсилання відзиву на касаційну скаргу.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено, ухвалено у відкритому судовому засіданні 25 вересня 2019 року.
При цьому, у рішенні зазначено про те, що воно може бути оскаржено в Третій адміністративний апеляційний суд (місто Дніпро) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Як вказує Відповідач, рішення суду першої інстанції отримано ним 8 жовтня 2019 року.
Не погоджуючись із цим рішенням, 25 жовтня 2019 року Відповідач до відділення поштового зв`язку подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском строку її подання. Заявнику запропоновано протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали, надати суду заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення.
Копію ухвали разом з супровідним листом надіслано на адресу апелянта та вручено останньому 28 листопада 2019 року.
10 грудня 2019 року на виконання вимог ухвали до суду від Відповідача надійшла заява, в якій скаржник просив поновити строк звернення до суду з апеляційною скаргою. В обґрунтування підстав для поновлення строку зазначено про те, що судом першої інстанції було роз`яснено, що рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), колегія суддів зазначає таке.
За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно з частинами першою та другою цієї статті адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до частини третьої статті 286 Кодексу адміністративного судочинство України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зміст частин четвертої- шостої статті 286 КАС України свідчить про те, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Якщо за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, таке стягнення не може бути посилено.
При цьому за правилами, встановленими статтею 271 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.
Наведена правова позиція вже була неодноразово викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 17 квітня 2019 року в справі №212/2354/18(2-а/212/93/18), від 19 червня 2019 року в справі №175/4952/18(2-а/175/69/18), від 25 червня 2019 року в справі №211/94/18(2-а/211/25/19), від 02 жовтня 2019 року в справі №404/7875/18(2-а/404/802/18).
Аналогічний правовий висновок містить постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року в справі №461/5908/18.
Об`єднана палата у цій постанові зазначила, що застосування порядку обчислення строку на апеляційне оскарження з моменту проголошення судового рішення, в той час як рішення отримано значно пізніше, є порушенням прав на апеляційне оскарження, оскільки скаржник не був присутній під час проголошення судового рішення, і про прийняте судове рішення дізнався лише після його отримання.
Суд звертає увагу на те, що у справах цієї категорії, які є терміновими, у розумінні КАС України, надзвичайно важливим, в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження, є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням інших фактичних обставин.
Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України з метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.
Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
У цій справі, яка є справою з приводу рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, рішення суду першої інстанції, як зазначено Відповідачем, отримане ним 8 жовтня 2019 року. Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції скеровано з використанням поштового зв`язку 25 жовтня 2019 року.
В обґрунтовування поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції Відповідач посилався лише на те, що в рішенні суду першої інстанції зазначено, що воно підлягає оскарженню протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку відповідним доводам Головного Управлінням ДФС у Запорізькій області, зазначив, що вони не можуть свідчити про поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції суб`єктом владних повноважень.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками та звертає увагу на таке.
Причини пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
КАС України, яким регламентовано порядок і строки оскарження судових рішень, оприлюднений у встановленому законом порядку, набрав чинності та підлягає застосуванню. Суд звертає увагу на те, що відповідні положення КАС України були передбачуваними, адже сформульовані з достатньою чіткістю та зрозумілістю, аби суб`єкти права мали змогу впорядкувати свою поведінку згідно з ними..
Так, Головне Управління ДФС у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень, а тому в силу визначеного частиною другою статті 19 Конституції України обов`язку діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, зважаючи на його правовий статус та наявність у штаті відповідних спеціалістів у галузі права, було обізнаним про те, що строки оскарження рішення суду першої інстанції визначаються саме положеннями статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Положення цієї статті не містять приписів щодо можливості оскарження рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Враховуючи те, що в даному випадку скаржником було пропущено десятиденний строк на апеляційне оскарження (навіть після отримання тексту рішення суду першої інстанції - 8 жовтня 2019року), а мотиви причин поважності пропуску строку зводяться до помилкового роз`яснення судом першої інстанції строку оскарження судового рішення, то колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про неповажність вказаних причин його пропуску, оскільки вказаний недолік судового рішення фактично є очевидною опискою.
Суд звертає увагу на те, що аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 9 липня 2019 року у справі №210/1277/18.
За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи, що, апеляційна скарга на рішенняч суду першої інстанції була подана поза межами законодавчо встановленого десятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані Відповідачем у заяві причини пропуску нею строку апеляційного оскарження визнані судом апеляційної інстанції такими, що не можуть вважатись достатніми для висновку щодо пропуску цього строку з поважних причин, касаційний суд вважає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.
Отже, переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішень, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 3 343 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх