23.09.2024

№ 334/5192/21

Постанова

Іменем України

17 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 334/5192/21

провадження № 61-1067св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник(боржник) - ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються, - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович,

стягувач - Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс»,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Бєлки В. Ю., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д. Ю.

В обґрунтування скарги посилалась на те, що вказаним приватним виконавцем 24 березня 2023 рок протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 та накладено арешт на її банківський рахунок.

В подальшому списання коштів відбувалося з її банківського рахунку, на який надходять лише соціальні виплати - пенсія по інвалідності.

Однак під час дії воєнного стану і до його припинення припиняється звернення стягнення, зокрема, на пенсію.

Крім цього, на думку заявниці, приватний виконавець неправомірно, одночасно з відкриттям виконавчого провадження 24 березня 2023 року виніс постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнув з неї грошові кошти в сумі, що перевищувала заборгованість, визначену рішенням суду.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд: визнати дії приватного виконавця Проценка Д. Ю. протиправними та незаконними; скасувати постанову про відкриття провадження № НОМЕР_3 та постанову про арешт банківського рахунку як незаконні; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д. Ю. повернути незаконно списані кошти з рахунку у сумі 13 208,15 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2023 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, встановивши неправомірність дій приватного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржниці та списання коштів зі спеціального рахунку для нарахування соціальних виплат, відмовив в задоволенні скарги, пославшись на те, що на час розгляду справи арешт скасований самим приватним виконавцем. При цьому, суд також відмовив в задоволенні скарги в частині зобов`язання повернення коштів, вказавши, що зазначені вимоги підлягають вирішенню в позовному провадженні.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою скаргу задоволено частково.

Визнано незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д. Ю. щодо накладення арешту на грошові кошти на грошовому рахунку, відкритому в АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 , який призначений для виплати їй пенсії.

Визнано незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д. Ю. щодо списання з карткового рахунку, відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 , суми в розмірі 11 063,69 грн.

У задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, отримавши виконавчий лист, державний виконавець 24 березня 2023 року правомірно, відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3, тому підстави для визнання зазначеної постанови протиправною та її скасування відсутні.

Апеляційний суд також встановив, що у межах зазначеного виконавчого провадження постановою приватного виконавця від 24 березня 2023 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця у сумі 12 939 грн, а також постановою приватного виконавця від 31 березня 2023 року накладено арешт на майно боржника.

АТ «Ощадбанк», яке обслуговує поточний рахунок заявниці виконало постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку ОСОБА_1 .

Разом із тим, приватний виконавець статус рахунку, який належить боржниці, не перевірив, внаслідок чого вчинив дії щодо накладення арешту та списання коштів з банківського рахунку боржниці ОСОБА_1 , на який надходила пенсія, в період заборони (тимчасового припинення) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника, встановленої Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», тому такі дії не відповідали чинному на час їх вчинення законодавству та є незаконними.

Апеляційний суд, посилаючись на викладене вище, також зазначив, що дії приватного виконавця щодо списання з карткового рахунку, відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 , суми в розмірі 11 063,63 грн є незаконними.

Разом із тим, апеляційний суд вважав правильними висновки суду першої інстанції про те, що вирішення питання про повернення безпідставно набутих коштів здійснюється в позовному провадженні.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що постановою приватного виконавця від 11 липня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 арешт з коштів при примусовому виконанні знятий, тому вимоги скарги в частині скасування постанови приватного виконавця Проценко Д. Ю. від 24 березня 2023 року про арешт коштів боржника задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд також дійшов висновку, що постанови приватного виконавця від 24 березня 2023 року про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1 106,37 грн та від 24 березня 2023 року про розмір витрат виконавчого провадження в сумі 769 грн можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

17 січня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Д. Ю. через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року, яку у подальшому уточнив.

В уточненій редакції касаційної скарги заявник просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року та залишити в силі ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення в частині задоволених вимог ОСОБА_1 ухвалено судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

19 березня 2024 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив, у якому боржниця просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

29 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що на виконання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д. Ю. надійшов виконавчий лист, виданий 24 серпня 2022 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя у справі № 334/5192/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради заборгованості за послугу управління багатоквартирним будинком за період з 01 листопада 2017 року по 01 липня 2021 року в сумі 8 267,41 грн, 3% річних в сумі 346,69 грн, втрат від інфляції в сумі 936,26 грн, а всього - 9 550,36 грн, та судового збору у розмірі 1 513,33 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д. Ю. від 24 березня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа, виданого 24 серпня 2022 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя у справі № 334/5192/21.

Крім того, постановою вказаного приватного виконавця від 24 березня 2023 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця у сумі 12 939 грн, а також постановою приватного виконавця від 31 березня 2023 року накладено арешт на майно боржника

Згідно з виписками по картковому рахунку ОСОБА_1 (з якого здійснювалось списання грошових коштів на виконання рішення суду) на рахунок надходили лише грошові кошти для виплати пенсії.

Згідно з Пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , яке видано на ім`я ОСОБА_1 01 вересня 2021 року з терміном дії «Довічно», вона отримує пенсію по інвалідності 2 групи, загальне захворювання.

Крім того, ОСОБА_1 є отримувачем Державної соціальної допомоги на дитину інваліда дитинства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_2 .

Приватний виконавець скерував до АТ «Державний ощадний банк України» платіжні вимоги від 30 травня 2023 року № НОМЕР_3 на суму 12 939,06 грн, від 09 червня 2023 року № НОМЕР_3 на суму 2 946,81 грн, від 14 червня 2023 року № НОМЕР_3 про списання з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2 946,81 грн.

АТ «Ощадбанк», яке обслуговує поточний рахунок заявниці, виконало постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку ОСОБА_1 .

Судами встановлено, що приватний виконавець не вживав заходів для з`ясування статусу та цільового призначення коштів на банківському рахунку боржника.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д. Ю. не містить доводів в частині відмовлених вимог ОСОБА_1 , тому в цій частині, в силу вимог статті 400 ЦПК України, постанова Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року не є предметом касаційного перегляду.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 7 частини третьої 3 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У статті 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно зі статтею 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Разом із тим, 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому, зокрема, зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Така редакція Закону України «Про виконавче провадження» була чинна на час арешту та звернення стягнення на кошти ОСОБА_1 , а саме станом на 24 березня 2023 року.

Загальновідомою є обставина щодо введення з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на території України воєнного стану, який триває до тепер.

У справі, яка переглядається, встановлено, що згідно з виписками по картковому рахунку ОСОБА_1 (з якого здійснювалось списання грошових коштів на виконання рішення суду) на рахунок надходили лише грошові кошти для виплати пенсії.

Отже, за обставинами справи, що переглядається, приватний виконавець вчинив дії щодо накладення арешту та списання коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 , на який надходила пенсія, в період заборони (тимчасового припинення) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Ураховуючи те, що дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 щодо накладення арешту та списання з карткового рахунку, відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 , на який надходила пенсія, є незаконними, оскільки суперечать приписам пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних дій, апеляційний суд ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про задоволення зазначених вимог скарги боржника.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 462/1268/17 (провадження № 61-2444св23).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400 401 402 403 410 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов