ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 334/9216/21
провадження № 61-14412св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Юлія Арсенівна,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 09 лютого 2023 року в складі судді Добрєва М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю. А., у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19 травня 2017 року.
На обґрунтування позову зазначав, що 28 вересня 2007 року придбав житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 231010000:04:027:0142, яку пізніше розділив.
Внаслідок поділу земельної ділянки житловий будинок частково опинився в межах земельної ділянки з кадастровим номером 21010000:04:027:0523 площею 0,0188 га.
19 травня 2017 року на підставі нотаріально посвідчених договорів він відчужив відповідачу 27/100 частин житлового будинку, а також цю земельну ділянку площею 0,0188 га.
Вважав, що договір купівлі-продажу земельної ділянки суперечить частині першій статті 203, статтям 316 319 321 ЦК України та статті 120 ЗК України. Внаслідок укладення цього договору він позбавлений можливості самостійно здійснити відчуження належної йому частки в житловому будинку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 09 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року, у позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з його недоведеності. Позивач не надав доказів, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки не відповідає вимогам закону.
Крім того, приватний нотаріус не є належним відповідачем у справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 09 лютого 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові викладеного в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі. Оскільки він продав позивачу лише 27/100 частин житлового будинку, відчуженню також підлягали лише 27/100 частин земельної ділянки, а не ділянка в цілому.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
29 листопада 2023 року справа № 334/9216/21 надійшла до Верховного Суду.
Відповідач ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Також просить стягнути з позивача витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги в суді касаційної інстанції, у розмірі 2 500,00 грн.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 належав на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка за цією ж адресою, кадастровий номер 231010000:04:027:0142.
У 2016 році позивач поділив належну йому земельну ділянку на п`ять ділянок.
19 травня 2017 року ОСОБА_1 на підставі договору-купівлі продажу відчужив ОСОБА_2 27/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Одночасно з укладенням цього договору, 19 травня 2017 року позивач уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким відчужив їй земельну ділянку площею 0,0188 га, кадастровий номер 2310100000:04:027:0523, на якій розташована частина житлового будинку.
Договори посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю. А.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої та п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Суди встановили, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений в письмовій формі та посвідчений нотаріально. Договір укладений одночасно з відчуженням відповідачу 27/100 частин житлового будинку, які розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 2310100000:04:027:0523.
Як на підставу недійсності цього правочину, позивач посилався на те, що на відчужуваній земельній ділянці розташована належна йому частина житлового будинку, що порушує його права на користування своєю власністю.
Відповідно до положень статей 12 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Установивши, що позивач не довів, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки не відповідає вимогам закону, жодних доказів на підтвердження розташування на відчуженій земельній ділянці належної йому частини житлового будинку не надав, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у позові.
Висновки судів не суперечать висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18.
Доводикасаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до власного необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить відшкодувати понесені нею витрати на професійну правничу допомогу за складання відзиву в розмірі 2 500,00 грн.
На підтвердження цих витрат відповідач надала: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 30 листопада 2023 року, рахунок-фактуру від 29 листопада 2023 року на суму 2 500,00 грн, квитанцію від 29 листопада 2023 року на суму 2 500,00 грн, а також докази надсилання іншим учасникам копій відзиву.
Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу, а клопотання про зменшення цих витрат ОСОБА_1 не заявляв,наявні підстави для стягнення з нього на користь відповідача 2 500,00 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 09 лютого 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 червня 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 500,00 грн на відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в суді касаційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко