Постанова
Іменем України
28 жовтня 2022 року
місто Київ
справа № 335/11865/21
провадження № 61-7285св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Іщенком Денисом Миколайовичем, на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2022 року у складі судді Гашук К. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 червня 2022 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000,00 грн, починаючи з дати звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 22 червня 2022 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що у судове засідання, призначене на 09 лютого 2022 року, належним чином повідомлені позивач та її представник повторно не з`явилися, заяв про розгляд справи за відсутності позивача та її представника до суду не надходило, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументів інших учасників справи
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іщенко Д. М., у якій заявник просила ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2022 року і постанову Запорізького апеляційного суду від 22 червня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначила порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме:
- не врахування висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження
№ 14-317цс19) про обов`язок суду здійснити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, незважаючи на небажання сторони реалізувати її процесуальні права;
- в ухвалі про відкриття провадження у малозначній справі суд не навів підстав з власної ініціативи розглядати справу в судовому засіданні з викликом учасників справи;
- суд не визнавав явку позивача обов`язковою та за наявності достатніх письмових доказів для розгляду справи по суті безпідставно залишив позов без розгляду, не навівши мотивів неможливості розгляду справи за відсутності позивача;
- суд не вирішив низку заяв та клопотань, зокрема про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, процесуального рішення щодо цього питання не ухвалив, не забезпечив можливість участі представника позивача у судовому засіданні 09 лютого 2022 року у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, тим самим обмежив право позивача на доступ до правосуддя;
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 , подана в її інтересах адвокатом Іщенком Д. М., не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Такий правовий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі №760/3301/13-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.
Отже, згідно з вимогами чинного ЦПК України, розгляд справи за відсутності позивача, у випадку його повторної неявки у судове засідання, є можливим за сукупності таких умов: 1) від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; 2) нез`явлення позивача не перешкоджає вирішенню спору.
Подібний за змістом правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 521/6462/17 (провадження
№ 61-8649св20).
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2021 року справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 09 грудня 2021 року.
У судове засідання 09 грудня 2021 року з'явилися позивач та її представник адвокат Бєлоусов М. Є., а також представник відповідача - адвокат Котелевський К. В., сторони надали свої пояснення, у судовому засіданні оголошено перерву до 13 січня 2022 року
ОСОБА_1 та її представник у судове засідання 13 січня 2022 року не з`явилися.
12 січня 2022 року представник позивача - адвокат Іщенко Д. М. подав до суду клопотання про перехід зі спрощеного позовного провадження у загальне позовне провадження.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2022 року у задоволенні клопотання позивача, поданого в її інтересах адвокатом Іщенком Д. М., про вихід із спрощеного позовного провадження відмовлено. Розгляд справи перенесено на 09 лютого 2022 року у зв'язку з першою неявкою позивача.
Зазначену ухвалу суду та судову повістку про виклик в судове засідання на 09 лютого 2022 року ОСОБА_1 отримала засобами поштового зв'язку 27 січня 2022 року.
В судове засідання, призначене на 09 лютого 2022 року ОСОБА_1 не з`явилася. З протоколу судового засідання від 09 лютого 2022 року вбачається, що суд забезпечив можливість участі в судовому засіданні 09 лютого 2022 року представнику позивача - адвокату Іщенку Д. М. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою відеоконференцзв`язку Easyсon, відповідно до поданої ним заяви від 08 лютого 2022 року, однак він на зв`язок із судом не вийшов. Зауважень на протокол судового засідання від 09 лютого 2022 року від позивача та її представника - адвоката Іщенка Д. М. не надходило.
Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.
Таким чином, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, позивач ОСОБА_1 , яка уповноважила на представництво її інтересів у суді адвоката Іщенка Д. М., не продемонструвала готовності брати участь у розгляді справи, зокрема, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, вона та її представник повторно не з`явилися в судове засідання, призначене на 09 лютого 2022 року, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала.
Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції вжив усіх необхідних заходів для надання позивачу та її представнику доступу до правосуддя. Зокрема, незважаючи на те, що із заявою про участь у судовому засіданні 09 лютого 2022 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду представник ОСОБА_1 - адвокат Іщенко Д. М. звернувся з пропуском строку, визначеного частиною другою статті 212 ЦПК України, суд забезпечив йому можливість взяти участь в судовому засіданні 09 лютого 2022 року у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою відеоконференцзв`язку Easyсon, однак він на зв`язок із судом не вийшов.
Згідно з частиною п`ятою статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції позамежамиприміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Оскільки неявка в судове засідання, призначене на 09 лютого 2022 року позивача та її представника була повторною, її причини не мали правового значення, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд може залишити заяву без розгляду в разі повторної (другої підряд) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, незважаючи на причини неявки в судове засідання.
Правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) про те, що: «небажання сторони реалізувати її процесуальні права не позбавляє суд обов`язку здійснити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави», не є релевантним до фактичних обставин, встановлених у справі, що переглядається, та не може бути застосований, якщо безпосередній ініціатор спору - позивач не демонструє готовності брати участь на судовому розгляді, не цікавиться станом відомого йому судового провадження, і не заявляв клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволеннякасаційної скаргиОСОБА_1 , поданої в її інтересах адвокатом Іщенком Д. М.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 401 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Іщенком Денисом Миколайовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний