Постанова
Іменем України
10 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 335/4102/19
провадження № 61-16040св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2019 року у складі судді Апаллонової Ю. В., постанову Запорізького апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк Форум» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що вона з 2002 року працювала в ПАТ «Банк Форум», з 2010 року - на посаді директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ «Банк Форум». У період з 23 квітня 2012 року до 27 червня 2012 року позивач перебувала у щорічній відпустці. Після закінчення відпустки позивач вийшла на роботу, але була безпідставно не допущена до роботи. Пізніше вона дізналася про те, що нібито є наказ про її звільнення із займаної посади з підстав, передбачених пунктом першим статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату чисельності працівників.
Проте, з наказом про звільнення відповідач її не ознайомив, трудову книжку та копію наказу про звільнення не видав. Відповідач звільнив її в день перебування у щорічній відпустці. Вважає своє звільнення незаконним, у відповідача були наявні вакансії, які не пропонувалися позивачу під час її звільнення, чим було порушено вимоги КЗпП України.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просилапоновити її на посаді директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ «Банк Форум»; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач звернулася до суду з вказаним позовом, але є такі, що набрали законної сили рішення судів у справах між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 31 липня 2019 року ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та властивістю судового рішення, яке набрало законної сили (стаття 273 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували всі фактичні обставини, що мають значення для справи, не дослідили і не надали належної правової оцінки доказам у справі. Вказує, що рішення суду, на які посилається суд першої та апеляційної інстанції, не вважаються такими, що були постановлені з тих саме підстав.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
17 вересня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про визнання наказу № 672к/2 про звільнення від 19 квітня 2012 року незаконним, поновлення на посаді, стягненні з ПАТ «Банк Форум» середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на статтю 233 КЗпП України як на підставу для відмови в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2014 року відхилено касаційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року залишено без змін.
У квітні 2014 року ОСОБА_1 знову звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Банк Форум» про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року провадження у справі в частині визнання незаконним наказу голови правління ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_2 від 19 квітня 2012 року № 672к/2, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди закрито. Позов ОСОБА_1 в частині визнання незаконним наказу голови правління ПАТ «Банк Форум» Березовика В. М. від 01 лютого 2012 року № 15-а залишено без розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року залишено без змін.
Позивач ОСОБА_1 11 листопада 2015 року звернулась вже до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПАТ «Банк Форум» про визнання наказу від 19 квітня 2012 року № 672к/2 незаконним, поновлення її на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року відмовлено у відкритті провадження за вищезазначеним позовом. Суд вважав, що такий позов вже був вирішений вищевказаними судовими рішеннями.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд правильно відповідно до пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року відмовив у відкритті провадження у справі за заново поданим позовом ОСОБА_1 про визнання незаконним того ж самого наказу про звільнення та поновлення її на роботі з усіма іншими похідними вимогами.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року відхилено касаційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року та ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року залишено без змін.
Позивач ОСОБА_1 повторно звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПАТ «Банк Форум» про поновлення її на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року у справі № 335/3635/16 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про поновлення на роботі на посаді директора Запорізької Дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 24 липня 2018 року у справі № 335/3635/16 рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що предметом позову у справі № 335/3635/16, як і у справі, яка раніше була розглянута Дніпровським районним судом м. Києва, є поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а підставою для позову є незаконне, на думку позивача, її звільнення. Тобто, за підставами та предметом позову справа про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним, на думку позивача, звільненням її з роботи була вже розглянута судом. Суд першої інстанції розглянувши справу по суті порушив вимоги зазначеного процесуального законодавства, а тому рішення підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Позивач ОСОБА_1 повторно звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПАТ «Банк Форум» про поновлення її на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Установлено, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2018 року закрито провадження у справі за вказаним позовом. Суд вважав, що такий позов вже був вирішений вищевказаними судовими рішеннями, тому провадження у справі закрито.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2019 року залишено без змін.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, яке набрало законної сили (стаття 273 ЦПК України).
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до суду з позовами до ПАТ «Банк Форум» про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у позові в цій справі. Вказаний спір розглянуто судами.
У зв`язку з викладеним, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження в цій справі, дійшли правильного висновку, що судом уже було розглянуто справу між тими самими сторонами - ОСОБА_1 (позивач) і ПАТ «Банк Форум» (відповідач), про той самий предмет - поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу і з тих самих підстав, адже позивач також посилався на незаконне звільнення та на положення статей 40 42 47 КЗпП України, і в такій справі ухвалено рішення суду, яке набрало законної сили.
Наведені у касаційній скарзі доводи позивача є аналогічними доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Доводи касаційної скарги про те, що спір у цій справі не тотожний спору в інших справах, зокрема - у справі № 755/18963/13-ц, спростовуються вищенаведеними обставинами та наявними у матеріалах справи доказами.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2019 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 31 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
В. П. Курило