№ 335/6384/18

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 335/6384/18

провадження № 61-13660св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Запорізька міська рада, товариство з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2019 року у складі судді Воробйова А. В. та постановуЗапорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Запорізької міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» (далі - ТОВ «Ленд Дівелопмент») про визнання недійсними договорів оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 17 квітня 2009 року між Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент» укладено договори оренди земельних ділянок площами 1,1322 га та 2,5856 га, які знаходяться на АДРЕСА_1 , строком на 49 років для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу. Вказані договори були укладені на підставі рішень Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року та 24 червня 2009 року. Вказує, що договори оренди землі разом з додатковими угодами до них суперечать положенню статті 50 Конституції України, а також інтересам суспільства (територіальної громади м. Запоріжжя).

Зазначає, що м. Запоріжжя є промисловим містом з високою концентрацією металургійних підприємств в межах міста, внаслідок чого мешканці міста відчувають на собі та своєму здоров`ї перевищення гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин у повітрі. В таких умовах, єдиним захистом та зменшенням шкідливого впливу на життя та здоров`я мешканців м. Запоріжжя є зелені насадження - дерева та відповідно території зелених насаджень загального користування (парки, сквери). Однак внаслідок укладення договорів оренди землі планується знищення території загального користування з зеленими насадженнями - парку площею 3,7 га, що є неприпустимим. Позивач зазначає, що при виділенні земельної ділянки під будівництво торгово-розважального комплексу на місці парку необхідно було провести екологічну експертизу, передбачену статтею 26 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваних правочинів.

Вважав оспорювані правочини фіктивними, тому що були укладені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Крім того, при укладені спірних договорів оренди не були дотримані обов`язкові вимоги, зазначені у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області від 26 грудня 2006 року та у рішеннях Запорізької міської ради, зокрема щодо погодження місця розташування підземного комплексу, з повним збереженням існуючих скверів та зелених насаджень в них, проведення громадських слухань та дотримання вимог розробника генерального плану м. Запоріжжя.

Також на думку позивача, не були дотримані і інші обов`язкові вимоги закону, зокрема статей 123 151 ЗК України. ТОВ «Ленд Дівелопмент» не були виконані умови та вимоги рішення Запорізької міської ради від 2006 року №29/152 щодо погодження та затвердження проектно-кошторисної документації, після затвердження якої повинно бути вирішено питання надання земельної ділянки, остаточну площу та її межі і дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Крім того, позивач стверджує, що проведення будь-яких робіт, зокрема, будівельних, на орендованих земельних ділянках потребує погодження та дозволу Міністерства культури України.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач, посилаючись на те, що зазначеними договорами оренди земельних ділянок від 17 квітня 2009 року порушуються його права, як члена територіальної громади м. Запоріжжя, просив суд визнати їх недійсними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні договори укладені у спосіб, передбачений законодавством, містять всі істотні умови, встановлені для договорів оренди землі; земельні ділянки, користування якими є предметом вищезазначених договорів, передані орендарю у встановленому порядку. Позивач не довів належними та допустимими доказами невідповідність оспорюваних договорів нормам чинного законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня

2019 року - залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, щосуд першої інстанції належним чином не повідомив його про дату, час та місце проведення судового засідання

22 березня 2019 року. Висновки судів про те, що оспорюваними договорами не порушуються його права є необґрунтованими, оскільки він звернувся до суду із позовом як член територіальної громади м. Запоріжжя. Вказує, що договори оренди є фіктивними, оскільки ТОВ «Ленд Дівелопмент» не мало наміру використовувати земельні ділянки за призначенням, за 5 років не тільки не побудував торгово-розважальний комплекс, але й не зробив проектно-кошторисну документацію цього комплексу, а також не сплатив орендну плату за користування цими ділянками. Зазначає, що суди не розглянули його вимоги про порушення відповідачами положення статей 123 151 ЗК України щодо процедури передачі земельних ділянок в оренду та зміни їх цільового призначення, не звернули уваги на те, що земельні торги проведені не були.

Відзиви на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року від ТОВ «Ленд Дівелопмент» та Запорізької міської ради надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких відповідачі посилаються на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі, а ухвалою від 02 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 грудня 2008 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 62/131 «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехрещенні вул. Сорок років Рад. України та АДРЕСА_1 для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу».

Зазначеним рішенням вирішено затвердити ТОВ «Ленд Дівелопмент» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу на

АДРЕСА_2 ; передати в оренду терміном на 10 років ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельні ділянки загальною площею 3,7178 га для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , за рахунок земель Запорізької міської ради, в тому числі:

земельну ділянку № НОМЕР_1 (кадастровий номер 2310100000:05:009:0327) загальною площею 1,1322 га, в тому числі:

площею 0,9838 га (землі комерційного використання);

площею 0,1484 га (землі громадського призначення);

земельну ділянку № НОМЕР_2 (кадастровий номер 2310100000:05:009:0349) загальною площею 2,5856 га (землі комерційного використання).

03 березня 2009 року між Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент» був укладений договір оренди, за умовами якого Запорізька міська рада (орендодавець) надала, а ТОВ «Ленд Дівелопмент» (орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу, яка знаходиться: АДРЕСА_2 .

Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 квітня 2009 року за № 040926100470.

Пунктом 2 вищезазначеного договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,1322 га.

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі, з урахуванням додаткової угоди від 10 серпня 2009 року договір укладається на строк 49 років.

08 лютого 2018 року між Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 03 березня 2009 року, згідно з якою нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 45 746 314, 56 грн, а орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1 372 389,56 грн за рік.

03 березня 2009 року Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент» був укладений ще один договір оренди, за умовами якого Запорізька міська рада (орендодавець) надала, а ТОВ «Ленд Дівелопмент» (орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу, яка знаходиться: АДРЕСА_2 .

Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 квітня 2009 року за № 040926100471.

Пунктом 2 вищезазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,5856 га.

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі, з урахуванням додаткової угоди від 10 серпня 2009 року, договір укладається на строк 49 років.

08 лютого 2018 Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі, згідно з якою нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить

118 510 458,88 грн, а орендна плата, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, складає 3 555 313, 77 грн за рік.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Щодо підстав для оспорювання правочину особою, яка не є його стороною

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша

статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним

є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3 15 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Таким чином, захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У справі, що переглядається, позивач не є стороною оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, укладених 17 квітня 2009 року між Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент». Отже, позивач зобов`язаний був довести, що оспорюваними договорами порушуються його певні права та інтереси, що є умовою надання судового захисту порушеному, невизнаному або оспорюваному праву особи.

Водночас позивач в обґрунтування позову посилався на те, що договорами оренди порушуються його права на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, яка переглядається, позивач не довів належними та допустимими доказами те, що саме внаслідок укладення між Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент» договорів оренди землі порушуються права, як члена територіальної громади, на безпечне для життя та здоров`я довкілля.

Посилання позивача на те, що внаслідок будівництва не буде оновлено та побудовано відповідну паркову зону є припущенням, що суперечить положенню частини шостої статті 81 ЦПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував сплату ТОВ «Ленд Дівелопмент» до місцевого бюджету м. Запоріжжя відновної вартості зелених насаджень у розмірі 3 095 591,82 грн. Сплата відновної вартості є гарантією забезпечення прав мешканців м. Запоріжжя, у тому числі позивача, на те, що кількість зелених насаджень у місті не зменшиться внаслідок розвитку інфраструктури міста, а вимоги екологічного законодавства України будуть дотримані. Крім того, позивач не спростував доводи відповідача про те, що проект землевідведення передбачає відновлення зелених насаджень.

Колегія суддів не бере до уваги аргументи позивача про фіктивність правочину та порушення публічного порядку України, оскільки ці обставини перевіряються лише у разі доведення особою, яка не є стороною договору, порушення його прав та інтересів. Однак позивач порушення своїх прав та інтересів оспорюваними договорами не довів.

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові

від 11 серпня 2020 року (справа № 187/687/16-а), відповідно до якого у випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який з членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення.

Разом з тим, першочергово суд перевіряє порушення прав члена територіальної громади відповідною дією чи рішенням суб`єкта владних повноважень, отже з`ясовує питання щодо наявності у такого члена громади права на судовий захист.

Однак у справі, яка переглядається, позивач не довів належними та допустимими доказами порушення права територіальної громади оспорюваними договорами оренди земельних ділянок.

Доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення судом першої інстанції ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки позивач скористався наданими йому процесуальним законодавством правами щодо подання апеляційної скарги, доводам якої суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку, позивач був присутнім у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції та надавав пояснення до апеляційної скарги. Доказів обмеження заявника у здійсненні процесуальних прав, що мали наслідком перешкоди у доступі до правосуддя, матеріли справи не містять.

За таких обставин колегія суддів вважає, що порушення процесуального права, допущені судом першої інстанції, не призвели до порушення права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений вище висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 755/15824/15-ц (провадження № 61-23983сво18).

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для задоволення позову висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, оскільки зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК Українина стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускаються.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,

а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2019 року та постановуЗапорізького апеляційного суду від 11 червня

2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович