31.05.2024

№ 335/7461/19

Постанова

Іменем України

06 серпня 2020 року

м. Київ

справа №335/7461/19

провадження №61-22174св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна казначейська служба України,

відповідач - прокуратура Запорізької області,

відповідач - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2019 року у складі судді Проценко А. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів Бєлки В. Ю., Кухаря С. В., Онищенко Е. А.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Державної казначейської служби України, прокуратури Запорізької області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУ НП в Запорізькій області), з позовом, в якому просив відшкодувати йому за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з рахунку державного бюджету на його користь 400 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури.

Позов мотивовано тим, що 16 березня 2014 року у відношенні позивача слідчим СВ Михайлівського РВ ГУ МВС в Запорізькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення ним кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України.

24 квітня 2014 року о 15 годині 20 хвилин позивача затримано в порядку статті 208 КПК України та поміщений до ІТТ Михайлівського РВ ГУ МВС України в Запорізькій області.

Позивачу повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, які кваліфікуються як незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних засобів, вчинене повторно.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 25 квітня 2014 року позивачу обрано запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою.

13 травня 2014 року ухвалою апеляційного суду Запорізької області ухвалу Михайлівського районного суду Запорізької області від 25 квітня 2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасовано та постановлено нову ухвалу про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло з 16-00 год. по 07-00 год, прибувати до слідчого за першою вимогою, повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання та роботи.

Вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року, позивача визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2019 року апеляційна скарга прокурора, який брав участь у справі, на вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року, залишена без задоволення, а вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року - без змін.

Внаслідок незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності органом досудового розслідування та прокуратурою йому завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що він більше 60 місяців знаходився під слідством та судом, з яких 30 днів перебував під вартою, в місцях позбавлення волі. При цьому, йому незаконно та безпідставно пред`явлено звинувачення у злочинах, яких він не скоював.

Після скасування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, та обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з обмеженнями не покидати житло в нічний час, позивач був обмежений у реалізації права вільного пересування, що значним чином вплинуло на його законне і конституційне право на свободу пересування, він вимушений був виправдовуватись, давати пояснення своїм близьким родичам, сусідам, знайомим, тощо.

Як наслідок незаконних дій органу розслідування відносно позивача, він зазнав значних душевних страждань, погіршились відносини з оточуючими, порушились нормальні життєві зв`язки, тривалий час змушений був захищати свої права та інтереси в суді, була принижена честь та гідність, порушились стосунки близькими людьми і родичами, що призвело до негативних змін в емоційному стані.

З урахуванням періоду перебування позивача під досудовим слідством та судом з 16 березня 2014 року по 06 червня 2019 року, він оцінив моральну шкоду у розмірі 400 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 256 361,30 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачем доведено факт незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 4 173 гривні.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 24 квітня 2014 року (вручення повідомлення про підозру) по 06 червня 2019 року (дата набрання законної сили вироком суду), що загалом складає 5 років 1 місяць 13 днів.

Суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, а саме, що перебуваючи під слідством та судом протягом зазначеного періоду часу, будучи ув`язненим внаслідок застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також під дією інших запобіжних заходів протягом часу досудового розслідування і судового розгляду, позивач дійсно зазнав моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, що надає йому право на отримання компенсації на підставі положень статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом суд визначив у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, тобто на момент розгляду справи.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ГУ НП в Запорізькій області, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог до ГУ НП в Запорізькій області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог до ГУ НП в Запорізькій області.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що досудове розслідування кримінального провадження від 16 березня 2014 у відношенні позивача здійснювалось слідчим відділенням Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, тобто а не ГУ НП в Запорізькій області, або його територіальними (відокремленими) підрозділами. Територіальні органи ГУ МВС України в Запорізькій області перебувають у стані припинення шляхом ліквідації, відповідно у них призначені ліквідаційні комісії, які уповноважені на представлення їх інтересів.

Таким чином, заподіювачем моральної шкоди є не органи Національної поліції, а Михайлівське РВ ГУМВС України в Запорізькій області, яке є юридичною особою та яким було передано обвинувальний акт до суду.

Оскільки, досудове розслідування кримінального провадження проводилось Михайлівським районним відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (Михайлівське РВ ГУ МВС України в Запорізькій області), яке є юридичною особою та

з 07 листопада 2015 року перебуває у стані припинення шляхом ліквідації без визначення правонаступників, то ГУ НП в Запорізькій області жодним чином не порушувало права позивача, обвинувальний акт щодо нього було затверджено у травні 2014 року (до створення Національної поліції), як наслідок ГУНП є неналежним відповідачем у цій справі.

Позивач не довів факт завдання йому моральної шкоди, внаслідок діяльності посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, не надав належних доказів, у відповідності до статті 81 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судами не встановлено доказів, якими підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, або майнового характеру, внаслідок дій або бездіяльністю органів поліції.

Судами не встановлено характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, не надано належної оцінки доказам.

Відзиви на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подані.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94 ВР від 01 грудня 1994 року передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону).

Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).

Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат.

Шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підлягає відшкодуванню шляхом її стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 січня 2019 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 4 173 гривні.

У справі, яка переглядається судами установлено, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу завдано моральної шкоди, право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального вироку Веселівського районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року, який набрав законної сили 06 червня 2019 року.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суди попередніх інстанцій врахували обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу - з 24 квітня 2014 року (вручення повідомлення про підозру) по 06 червня 2019 року (дата набрання законної сили вироком суду), що загалом складає 5 років 1 місяць 13 днів, під слідством та судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зав`язків, у зв`язку із чим дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 256 361,30 грн, яка визначена з урахуванням конкретних обставин справи.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визначив і встановив правильний період перебування позивача під слідством і судом, за який позивач має право на відшкодування моральної шкоди, визначив розмір відшкодування такої шкоди у межах заявленої позивачем суми та не вийшов за межі позовних вимог.

Аргументи касаційної скарги щодо не встановлення судами попередніх інстанцій характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач у зв`язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, є необґрунтованими, оскільки сам факт притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, вчинення якого не було доведено - є підставою для відшкодування такій особі моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги ГУ НП в Запорізькій області, що цей орган є неналежним відповідачем у справі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки особі в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності завдано шкоду, яка в будь-якому випадку відшкодовується за рахунок державного бюджету. Така шкода завдана правоохоронними органами, тому ліквідація органів міліції чи створення органів поліції без відповідного правонаступництва не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 1176 ЦК України покладається на державу, а отже моральна шкода має бути компенсована позивачу за рахунок держави, а не за рахунок відповідних юридичних осіб.

Посилання у касаційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо правосуб`єктності ГУ НП у Запорізькій області, не спростовують обґрунтованих висновків судів у цій справі і на правильність вирішення спору не впливають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська