ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 336/10821/21
провадження № 61-6521св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Територіальне управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Еримської О. М., Кочеткової І. В., від 16 січня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що у другій половині 2020 року, разом із листом №17-01-03/3232/913/2020 від 13 березня 2020 року, він отримав постанову від 13 березня 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42019000000002533
від 10 грудня 2019 року, за підписом слідчого Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі. Не погоджуючись із зазначеною постановою, він звернувся до слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із скаргою, за результатами розгляду якої оскаржувана постанова була скасована.
3. Посилався позивач на те, що внаслідок бездіяльності слідчого Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі Басюк В. І. та винесення неправомірної постанови йому була завдана майнова шкода (оплата юридичних послуг щодо підготовки та подання слідчому судді процесуальних документів) у розмірі 1 497,51 грн, а також моральна шкода, яка полягає у перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах через необхідність витрачання додаткових зусиль з відновлення його порушеного права, яку він оцінив у розмірі 2 000,00 грн.
4. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України на його користь: на відшкодування майнової шкоди - 1 497,51 грн; на відшкодування моральної шкоди - 2 000,00 грн. Крім того, просив стягнути з Державної казначейської служби України на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 010,05 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня
2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності відповідачів йому була завдана майнова та моральна шкода у заявленому ним розмірі. Судові витрати, з огляду на відсутність правових підстав для задоволення позову, покладені на позивача.
7. Не погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, 12 листопада 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
8. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року визнано неповажними підстави для поновлення процесуального строку, зазначені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2022 року, апеляційну скаргу залишено без руху.
9. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня
2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.
10. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху та не надано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин для його поновлення.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. У квітні 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2023 року,в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
12. Підставами касаційного оскарження вказаної ухвали апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.
13. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема пов`язаних із запровадженням в Україні карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), введенням воєнного стану, а також похилим віком заявника.
14. ОСОБА_1 зазначає, що апеляційна скарга була подана ним 12 листопада 2022 року, оскільки саме цього дня здана на пошту. Зосереджує увагу на тому, що строк на апеляційне оскарження обраховується з моменту отримання копії судового рішення, яке він отримав 19 жовтня 2022 року, отже такий строк спливав 19 листопада 2022 року, а тому у нього не було необхідності звертатися із клопотання про його поновлення.
15. Зауважує, що посилання суду на отримання копії судового рішення суду першої інстанції його представником ОСОБА_2 є безпідставними, з огляду на відсутність в матеріалах справи довіреності на ім`я зазначеного представника.
16. Додатково зауважує про порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, які, на його думку, свідчать про наявність підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції за його апеляційною скаргою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
18. Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 336/10821/21, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
19. У липні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
20. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 серпня 2023 року, у зв`язку з відставкою судді
ОСОБА_3 , справу було призначено судді-доповідачеві ОСОБА_4.
21. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 вересня 2023 року, у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_4 , справу було призначено судді-доповідачеві
Синельникову Є. В.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
22. 07 серпня 2023 року ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі, через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд залишити її без задоволення.
23. У відзиві на касаційну скаргу ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі, зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими. Заявником не спростовано встановлені судом апеляційної інстанції обставини отримання ним копії рішення суду першої інстанції 06 вересня 2022 року, а його представником - 03 вересня 2022 року. Позивач не зазначив конкретних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, які перешкоджали своєчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою. Сам по собі факт запровадження карантину та воєнного стану, без обґрунтування неможливості звернення до суду у встановлені строки у зв'язку з їх запровадженням, не може бути причиною для безумовного поновлення строку. Зауважує, що ОСОБА_1 зареєстрований в ЄСІТС «Електронний суд» з 14 лютого 2021 року та отримав копію ухвали апеляційного суду про залишення його апеляційної скарги без руху, однак не виконав її вимог.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
25. Згідно з положеннями абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
26. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
27. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
28. Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
29. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
30. Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
31. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
32. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
33. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
34. Звертаючись 12 листопада 2022 року до суду із апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2022 року, ОСОБА_1 зазначав, що копію повного тексту зазначеного рішення суду першої інстанції він отримав 19 жовтня 2022 року, у зв`язку із чим, а також з огляду на наявність обставин непереборної сили (встановленням в Україні карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), введенням в Україні воєнного стану), просив суд поновити йому процесуальний строк на апеляційне оскарження.
35. Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
36. Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
37. Виходячи зі змісту статті 354 ЦПК України клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 926/1037-б/15, від 14 червня 2022 року у справі
№ 904/3541/15).
38. Тобто поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом суду, яке останній реалізує лише встановивши об`єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення.
39. Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.
40. Суд апеляційної інстанції, встановивши на підставі наявного у матеріалах справи зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення, що копію рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня
2022 року ОСОБА_1 отримав особисто 06 вересня 2022 року (а. с. 68), визнав наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними. Додатково судом зауважено про відсутність в апеляційній скарзі посилання на існування конкретних обставин, спричинених запровадженням в Україні карантину та воєнного стану, які б перешкоджали заявнику звернутися до суду апеляційної інстанції у встановлені ЦПК України строки.
41. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2022 року залишено без руху із наданням строку для направлення до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення. Роз`яснено правові наслідки невиконання зазначених вимог, передбачені положеннями частини четвертої статті 357 ЦПК України. Додатково зауважено про наявність недоліків і щодо форми та змісту апеляційної скарги із роз`ясненням положень статей 185 357 ЦПК України.
42. Копія ухвали Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року була доставлена в Електронний кабінет ОСОБА_1 28 листопада 2022 року о 17:54:24 год (а.с. 90).
43. Відповідно до частини першої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
44. Пунктом 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року
№ 1845/0/15-21, встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
45. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).
46. Відповідно до частини сьомої статті 14 ЦПК України, у редакції, яка діяла на час вирішення апеляційним судом питання про відкриття апеляційного провадження,особам, які зареєстрували офіційні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
47. Зазначені положення кореспондують положенням частини п'ятої статті 272 ЦПК України.
48. Офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України (підпункт 5.8 пункту 5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, у редакції, яка діяла на час вирішення апеляційним судом питання про відкриття апеляційного провадження).
49. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
50. Таким чином апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав рішення суду першої інстанції 06 вересня 2022 року, а апеляційну скаргу подав 12 листопада 2022 року.
51. З огляду на невиконання заявником вимог ухвали Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року, не подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску, не повідомлення про наявність об`єктивних обставин, які перешкоджали заявнику вчасно вчинити процесуальну дію та усунути недоліки апеляційної скарги, не подання зави про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, для постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
52. Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (Volovik v. Ukraine, № 15123/03, § 53, 55,
від 06 грудня 2007 року).
53. Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Peretyka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ,
від 21 грудня 2010 року).
54. Посилання касаційної скарги на не урахування судом апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги щодо наявності обставин непереборної сили (встановлення в Україні карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), введення в Україні воєнного стану), як безумовної підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, є безпідставними.
55. Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України, доповненого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня
2020 року № 540-ІХ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
56. Ураховуючи зазначені положення ЦПК України, завдання цивільного судочинства, визначені частиною першою статті 2 ЦПК України, а також судову практику щодо застосування положень частини першої статті 127 ЦПК України, колегія суддів зауважує, що зазначені заявником причини (встановлення в Україні карантину та введення воєнного стану) повинні враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Разом з тим, питання поновлення строку на оскарження судового рішення у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Від заявника, який звернувся до суду зі спливом строку на оскарження судового рішення, вимагається вказати конкретні обставини, які перешкодили своєчасному зверненню до суду, оскільки необґрунтоване поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
57. Колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції врахував загальні посилання заявника на обставини встановлення в Україні карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19) та введення воєнного стану, однак з огляду на відсутність обґрунтувань конкретних обставин й причин, пов`язаних із їх запровадженням, які б перешкоджали заявнику звернутись до Запорізького апеляційного суду у встановлені процесуальним законодавством строки, дійшов загалом правильного висновку про те, що доводи заявника є необґрунтованими. Сам по собі факт встановлення в Україні карантину та запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
58. Ураховуючи факт отримання копії рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2022 року особисто заявником 06 вересня
2022 року, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що подана ним 12 листопада 2022 року апеляційна скарга є такою, що подана поза межами строку на апеляційне оскарження.
59. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
60. Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
61. Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію позивачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від них дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, заявник не надав.
62. Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та правильно застосував частину четверту статті 357, пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України, згідно з якими суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
63. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
64. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
65. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції- без змін.
66. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення відсутні правові підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович