ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа №336/2597/17(2-а/336/274/2017)
адміністративне провадження №К/9901/30064/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Шевченківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді - Іванов С.М., Панченко О.М.) у справі
за позовом Шевченківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя
до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця в частині стягнення з боржника виконавчого збору, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - позивач, УПФУ) звернулося до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило: - визнати протиправною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького А.В. про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2017 № 53782604 у частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя виконавчого збору в розмірі 12800 грн; - скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького А.В. про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2017 № 533782604 у частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя виконавчого збору в розмірі 12800 грн.
Обґрунтовуючи позов УПФУ зазначило, що відповідно до пункту 1 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню. Крім того, пунктом 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2017 року позов задоволено. Визнана протиправною і скасована постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького А.В. про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2017 № 53782604 у частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя виконавчого збору в розмірі 12800 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що оскільки грошові кошти є майном, тож суд, зобов`язавши відповідача нарахувати та виплатити особі підвищення до пенсії, фактично зобов`язав Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя визначити розмір такого підвищення та виплатити особі певну суму грошових коштів, тобто передати їй у власність майно. Оскільки держава гарантує виконання рішення суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, суд вважає, що рішення суду на користь ОСОБА_1 підпадає під визначення судового рішення, яке виконується в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", тож виконавчий збір при виконанні такого рішення не підлягає стягненню відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу задоволено. Постанова Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2017 року у справі №336/2597/17 (2-а/336/274/17) скасована і прийнята нова постанова, якою в задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу, зазначив, що виконавчий лист №2-а-12677/11 від 03.11.2011 містить вимоги зобов`язального та разового характеру виконання, а не про стягнення коштів (періодичних платежів), а тому в цьому випадку положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» до спірних відносин не застосовуються та як наслідок до спірних відносин не застосовуються і положення пунктів 1 та 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
УПФУ (далі - скаржник) у листопаді 2017 року звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, а постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2017 року залишити без змін.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що пенсія та підвищення до пенсії, які виплачуються разом з нею, відносяться до періодичних платежів. Тому виконавчий збір не підлягає стягненню на підставі п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того вважає, що виконавчий збір не підлягає стягненню з УПФУ на підставі п. 3 ч. 5 ст. 27 вказаного Закону. Крім того, вказує на те, що виплата підвищення до пенсії за рахунок коштів Пенсійного фонду є порушенням бюджетного законодавства.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
21 квітня 2017 року на адресу УПФУ надійшла постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицького А.В. від 14.04.2017 ВП №53782604 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-а-12677/11, виданого 03.11.2011 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, про зобов`язання УПФУ призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена, за період з 7 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року.
Пунктом 3 постанови від 14.04.2017 ВП №53782604 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 12800 гривень.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 ст. 26 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VIII передбачено, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI) передбачено, що Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Приписами ч. 1 ст. 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею 7 Закону № 4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Частина 3 статті 181 КАС України, у редакції, чинній до 15.12.2017, встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Статтею 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Згідно з п. 1 Типового положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 20.04.2016 №1183/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 квітня 2016 року за № 617/28747, встановлено, що управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції).
До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
З урахуванням норм, закріплених у частині 5 статті 26 Закону №1404-VIII, зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII, за умови, що примусове виконання рішення передбачає його справляння, є обов`язком державного виконавця.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Також, зі змісту пункту 3 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII і наведених приписів Закону № 4901-VI випливає, що виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення про стягнення коштів здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Разом з тим, як було встановлено судом апеляційної інстанції, виконавчий лист №2-а-12677/11 від 03.11.2011, стосується виконання судового рішення, що має зобов`язальний характер, тому вказані приписи ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин не застосовуються.
При цьому, Суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", а не за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
З огляду на викладене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про не застосовність до спірних правовідносин приписів пунктів 1 та 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи касаційної скарги в частині того, що виплата підвищення до пенсії за рахунок коштів Пенсійного фонду є порушенням бюджетного законодавства не підлягають оцінці в межах цієї справи, оскільки це стосується вирішення спору по суті, а також порядку виконання судового рішення, у межах справи №2-а-12677/11.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що належними відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби, яким у спірним правовідносинах є Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізької області.
Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізької області, який є структурним підрозділом відповідного органу державної виконавчої служби, або безпосередньо державний виконавець, не є належними відповідачами в цій категорії справ, оскільки належним відповідачем має бути саме Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізької області.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Шевченківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
Н.В. Шевцова