№ 336/427/16-ц

Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 336/427/16

провадження № 61-6432св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сацика Романа Васильовича на постанову Запорізького апеляційного суду від 09 березня 2021 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про приведення у відповідність до фактичного розміру часток у праві спільної часткової власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася у січні 2016 року з вищевказаним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила:

- привести розмір ідеальних часток співвласників у відповідність до фактичного розміру їхніх часток відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2210 про розмір часток співвласників у фактичному користуванні нерухомістю, де розмір частки ОСОБА_1 становить 44/100 частин нерухомості, а розмір відповідачів - 56/100 частинам нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ;

- встановити межі користування земельною ділянкою співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до запропонованого висновком вказаної судової експертизи варіанту № 2.

Зазначений позов обґрунтований тим, що вони є учасниками спільної часткової власності на житловий будинок і господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 .

Її частка у праві спільної власності, набута нею на підставі договору дарування від 01 грудня 2003 року, становить 1/4 частину вказаної нерухомості, а відповідачі є власниками 3/4 частин майна на підставі договору міни від 22 березня 1997 року.

До отримання відповідачами у власність зазначеної частини майна право власності на нього розподілялось таким чином: її бабі ОСОБА_4 належали 67/100 частин нерухомості, батьку ОСОБА_5 - 1/4 частина, а брату її батька ОСОБА_6 - 2/25 частини.

Її батько ОСОБА_5 зі згоди співвласників будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , керуючись своїм правом на збільшення своєї частини майна, у відповідності до вимог закону на підставі рішення Виконавчого комітету Шевченківської ради народних депутатів № 291 від 24 вересня 1991 року здійснив будівництво сіней, зазначених в технічній документації під літерою «а-2», яке фактично збільшило розмір його частки в праві спільної власності на нерухомість. До технічного паспорту на житловий будинок було внесено відповідні зміни.

Між тим, рішення уповноважених органів виконавчої влади про приведення ідеальних часток в праві спільної часткової власності у відповідність до фактичних прийнято не було.

Після смерті ОСОБА_4 її дядько ОСОБА_6 отримав у спадщину належну їй частку, збільшивши таким чином розмір своєї частки до 3/4 частин. Фактично нерухоме майно утворюють дві квартири, оснащені окремими входами, порядок користування якими був визначений за домовленістю співвласників. Частини нерухомого майна, що перебувають у користуванні кожного із учасників права спільної власності, є наближеними до 1/2 частини і не відповідають тим часткам, що зазначені в правовстановлюючих документах на житло.

ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 у квітні 2016 року подали зустрічний позов до ОСОБА_1 , який уточнили у процесі розгляду справи, і остаточно просили поділити житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку під будинком в натурі між власниками відповідно до додаткового висновку № 1236-09 від 25 вересня 2018 року, складеного судовим експертом Івченком В. В., а саме:

- на ідеальну 3/4 частину 1-м співвласникам ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) виділити у будівлі житлового будинку квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 56,9 кв. м та у користування земельну ділянку площею 771,82 кв. м, ринковою вартістю 81 134 грн (фіолетовий колір на план-схемі Додаток Г, Додаток Д), і наступні будівлі та споруди ринковою вартістю 357 035 грн, разом - 438 169 грн: житловий будинок літера «А» фактичною площею 39,7 кв. м, вартістю 87 060,16 грн; кімната літера «1-4» фактичною площею 16,8 кв. м, вартістю 36 841,58 грн; кімната літера «1-5» фактичною площею 9,9 кв. м, вартістю 21 710,22 грн; кімната літера «2-5» фактичною площею 13 кв. м, вартістю 28 508,36 грн; прибудова літера «а-1» фактичною площею 17,2 кв. м, вартістю 57 230,24 грн; коридор літера «1-1» фактичною площею 4,7 кв. м, вартістю 15 638,50 грн; ванна літера «1-2» фактичною площею 2,1 кв. м, вартістю 6 987,41 грн; кухня літера «1-3» фактичною площею 10,4 кв. м, вартістю 34 604,33 грн; ганок до літери «а-1» фактичною площею 1,78 кв. м, вартістю 289,24 грн; вбиральня літера «Г» фактичною площею 1,2 кв. м, вартістю 958,79 грн; гараж літера «Е» фактичною площею 37,7 кв. м, вартістю 120 412,91 грн; оглядова яма до літери Е фактичною площею 1,8 кв. м, вартістю 2 768,46 грн; вольєр літера «О» фактичною площею 3,4 кв. м, вартістю 3 030,16 грн; сарай літера «П» фактичною площею 9 кв. м, вартістю 26 761,06 грн; навіс літера «Р» фактичною площею 5,5 кв. м, вартістю 2 745,51 грн; душ літера «С» фактичною площею 1,4 кв. м, вартістю 970,26 грн; фундамент літера «Т» фактичною площею 29,5 кв. м, вартістю 14 018,32 грн; погріб літера «пг-1» фактичною площею 1,8 кв. м, вартістю 5 302,02 грн; замощення літера «ІІ» фактично 1 шт, вартістю 1 909,92 грн; колодязь водопровідний літера «№ 4» фактичною площею 12 кв. м, вартістю 678,73 грн; паркан літера «№ 10» фактично 2,6 погонних метра, вартістю 1 137,84 грн; паркан літера «№ 11» фактичною площею 21,5 кв. м, вартістю 16 611,55 грн; ворота літера «№ 12» фактичною площею 5,8 кв. м, вартістю 7 471,33 грн; паркан літера «№ 15» фактичною площею 33,6 кв. м, вартістю 7 678,70 грн;

- на ідеальну 1/4 частину 2-му співвласнику ( ОСОБА_1 ) виділити у будівлі житлового будинку квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 32,4 кв. м та у користування земельну ділянку площею 257,28 кв. м, ринковою вартістю 27 045 грн (жовтий колір на план-схемі Додаток Г, Додаток Д) і наступні будівлі та споруди, ринковою вартістю 195 643 грн, разом - 222 688 грн: житловий будинок літера «А» фактичною площею 11,8 кв. м., вартістю 25 876,82 грн; коридор літера «2-4» фактичною площею 4,4 кв. м, вартістю 9 648,98 грн; кімната літера «2-6» фактичною площею 7,4 кв. м, вартістю 16 227,84 грн;, прибудова літера «а-2» фактичною площею 20,6 кв. м, вартістю 88 158,54 грн; коридор літера «2-1» фактичною площею 4,2 кв. м, вартістю 17 974,07 грн; ванна літера «2-2» фактичною площею 3,1 кв. м, вартістю 13 266,58 грн; кухня літера «2-3» фактичною площею 13,3 кв. м, вартістю 56 917,89 грн; ганок да літери «а-2» фактичною площею 2,29 кв. м, вартістю 557,82 грн; козирок до літери «а-2» фактичною площею 2,29 кв. м, вартістю 1 425,55 грн; вбиральня літера «Д» фактичною площею 1,3 кв. м., вартістю 1 416,37 кв. м; сарай літера «Ж» фактичною площею 3 кв. м, вартістю 1 052,14 грн; сарай літера «З» фактичною площею 7,7 кв. м, вартістю 3 176,31 грн; навіс літера «И» фактичною площею 2,7 кв. м, вартістю 665,72 грн; навіс літера «К» фактичною площею 1,3 кв. м, вартістю 602,21 грн; навіс літера «Л» фактичною площею 32,5 кв. м, вартістю 23 528,89 грн; душ літера «М» фактичною площею 1,4 кв. м, вартістю 376,47 грн; навіс літера «Н» фактичною площею 11,6 кв. м, вартістю 7 430,01 грн; погріб літера «пг» фактично 2,1 погонних метра, вартістю 6 396,24 грн; замощення літера «І» фактично 1 штука, вартістю 4 730,42 грн; водопровід літера «№ 5» фактично 10 погонних метрів, вартістю 386,42 грн; паркан літера «№ 13» фактичною площею 17,9 кв. м, вартістю 7 427,72 грн; паркан літера «№ 14» фактичною площею 32,4 кв. м, вартістю 5 873,61 грн; хвіртка літера «№ 16» фактично 1 шт., вартістю 1 228,90 грн; паркан літера «№ 17» фактичною площею 21,7 кв. м, вартістю 9 495,27 грн; яма зливна літера «№ 18» фактично 1 шт., вартістю 5 837,65 грн.

Для реалізації вказаної реконструкції необхідно здійснити наступне:

- закласти дверні пройми між кімнатами літера «2-4» та літера «2-5»;

- влаштувати дверні пройми між кімнатами літера «2-5» та літера «1-4»;

- кімната літера «2-5» площею 13 кв. м переходить до квартири АДРЕСА_3 з літери «1-6»;

- перелаштувати кімнату кухні із кімнати літера «2-3» у кімнату літера «2-5» із перенесенням інженерних мереж та приборів;

- переробити інженерні мережі у кімнаті літера «2-5», а саме перепідключити систему місцевого опалення та електроспоживання до квартири АДРЕСА_3 з відключенням із мереж квартири АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 співвласника з ідеальною часткою 1/4 частка, на яку фактично припадає 35/100 часток на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , співвласників із ідеальною часткою 3/4 часток, на яку фактично припадає 65/100 часток, грошову компенсацію за ринковими цінами у розмірі 57 473 грн.

Межу розділу прокласти за ламаними лініями, які позначені на план-схемі червоними лініями розмірами (м): 1,82-10.12-3,63-4,93-3,14-0,13-2,19-0,98-1,95-5,65-1,25-11,30-7,44-17,30-3,77 м.

Передбачити земельний сервітут № 1 для співвласника квартири АДРЕСА_4 площею S1=7,92 кв. м з розмірами (м): 1,00-2,25-6,66-1,00-5,65-1,25 м.

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 06 березня 2020 року зустрічний позов залишив без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя рішенням від 02 грудня 2020 року позов залишив без задоволення.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що зміни розміру часток співвласників у зв`язку з будівництвом, що здійснила ОСОБА_4 , відбулися останніми за часом, після того, як було змінено частки у зв`язку із зведенням ОСОБА_5 сіней, а саме з їх будівництвом він пов`язує фактичне збільшення розміру належної йому частки, про зміну якої рішення уповноваженого органу влади, на його думку, не приймалось.

Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що будь-яке речове право на земельну ділянку сторонами у справі не оформлене і не зареєстроване, відомості про земельну ділянку у відповідності до статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» в земельно-кадастровій документації відсутні, а розроблені висновком експерта варіанти припускають користування часткою земельної ділянки в розмірі, що відповідає розміру частки в праві власності на житло, і оскільки вимога про зміну розміру частки в праві на нерухомість залишена без задоволення, не підлягає задоволенню і вимога про надання в користування земельної ділянки площею, що не відповідає розміру частки співвласника.

Запорізький апеляційний суд постановою від 09 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 02 грудня 2020 року у цій справі скасував та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову.

Присудив привести у відповідність з реальними ідеальні частки співвласників у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 встановивши, що реальний розмір часток співвласників у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 становить: за ОСОБА_1 - 44/100 частки, за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 56/100 частки.

Виділив у натурі ОСОБА_1 в рахунок 44/100 частки, що належить їй на праві власності в житловому будинку АДРЕСА_1 : у житловому будинку приміщення 2-5 площею 13,0 кв. м, 2-6 площею 7,4 кв. м та 2-4 площею 4,4 кв. м, загальною площею 24,8 кв. м (13+7,4 + 4,4); прибудову літ «а2»; ганок до літери «а2»; козирок до літери «а2»; вбиральня літера «Д»; сарай літера «Ж»; сарай літера «З»; навіс літера «И»; навіс літера «К»; навіс літера «Л»; душ літера «М»; навіс літера «Н»; погріб літера «пг»; замощення літера «І»; водопровід № 5; паркан № 13; паркан № 14; хвіртка № 16; паркан № 17; яма зливна № 18.

Виділив в натурі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рахунок 56/100 частки, що належить їм на праві власності в житловому будинку АДРЕСА_1 : у житловому будинку приміщення 1-4 площею 16,8 кв. м, 1-5 площею 9,9 кв. м, загальною площею 26,7 кв. м; прибудова літера «а1»; ганок до літери «а1»; вбиральня літера «Г»; гараж літера «Е»; оглядова яма до літери «Е»; вольєр літера «О»; навіс літера «Р»; душ літера «С»; погріб літера «пг1»; замощення літера «ІІ»; колодязь водопровідний № 4; паркан № 10; паркан № 11; ворота № 12; паркан № 15.

ОСОБА_1 виділив у користування земельну ділянку S-1 площею 464,66 кв. м (відповідно до висновку експерта № 2210 від 29 серпня 2016 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 336/42/16-ц (варіант 2).

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виділив у користування земельну ділянку S-2 площею 535,54 кв. м (відповідно до висновку експерта № 2210 від 29 серпня 2016 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 336/42/16-ц (варіант 2).

Частину земельної ділянки S-3 площею 7,24 кв. м (для доступу та обслуговування частини будинку приміщення 1-5), S-4 площею 8,44 кв. м (для доступу та обслуговування частини прибудови літ «а2» - приміщення 2-2 та 2-3) та S-5 площею 2,3 кв. м (для доступу та обслуговування душа літера «С») залишив у загальному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що ідеальна частка позивача у праві спільної часткової власності на будинок не відповідає фактичній долі, що порушує її право вільно розпоряджатися своєю власністю.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції фактично самоусунувся від вирішення спору по суті, оскільки спір між співвласниками нерухомого майна щодо порядку його користування залишився невирішеним.

Вирішуючи питання щодо порядку користування земельною ділянкою апеляційний суд керувався висновками експерта № 2210 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 336/427/16-ц від 29 серпня 2016 року, а саме варіантом ІІ порядку користування земельною ділянкою, який відповідає фактичному порядку користування земельною ділянкою та вимогам державних будівельних норм.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Представник ОСОБА_2 - адвокат Сацик Р. В. у квітні 2021 року подав касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суд від 09 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом залишено поза увагою правові висновки Верховного Суду України, висловлені у постанові від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, та у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 712/11374/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 545/3753/16-ц, згідно з якими коли у результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Судом не було досліджено можливість виділення нерухомого майна у розмірі відповідному до розміру частки у праві власності позивача, не з`ясовано чи відповідає здійснений судом виділ розміру та вартості його частки, чи завдає такий поділ шкоду господарському призначенню будівлі.

Більш того, судом було залишено поза увагою питання грошової компенсації відповідачам за відхилення від розміру ідеальних часток співвласників, у зв`язку із зменшенням часток у праві власності для останніх.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ОСОБА_1 у травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що апеляційним судом була дана належна правова оцінка та встановлено, що кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому.

На час розгляду справи усі співвласники володіють власністю в межах тих квартир, які отримали за своїми договорами, тому їх право власності не порушується.

Її частка у спільному володінні по фактичному його користуванні є меншою за частку відповідачів, тому їх право власності не порушується.

Межі спірного будинку, а саме кімнати у ньому, та земельна ділянка, яка фактично знаходиться у сторін зі зміною ідеальних часток не порушує прав чи законних інтересів сторін. Усі сторони залишаються у своїх домоволодіннях та користуються тими самими земельними ділянками, що і отримали від попередніх власників. Фактично її частина у домоволодінні після зміни ідеальних часток та приведення їх до законних норм, так само залишається меншою.

Доводи касаційної скарги про стягнення грошової компенсації за перевищення частки у праві власності є помилковими, оскільки суд не вирішував питання збільшення чи зменшення частини житлового будинку, не вирішував питання позбавлення сторін права власності на частину спірного будинку, а також не міг вийти за межі позовних вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою від 27 квітня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Шевченківського районного суду міста Запоріжжя.

Справа № 336/427/16-ц надійшла до Верховного Суду 12 травня 2021 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 27 липня 2021 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Сторони є учасниками спільної часткової власності на житловий будинок і господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 .

Частка позивача в праві спільної власності, набута нею на підставі договору дарування від 01 грудня 2003 року, становить 1/4 частину вказаної нерухомості, а відповідачі є власниками 3/4 частин майна на підставі договору міни від 22 березня 1997 року.

ОСОБА_5 25 січня 1993 року видане свідоцтво № 15 про право особистої власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 , свідоцтво № НОМЕР_1 про право особистої власності на 67/100 частин зазначеного майна отримала ОСОБА_4 , а свідоцтво № НОМЕР_2 на 2/25 частини будинку видане ОСОБА_6 . Наслідком складання вказаних часток є результат, що дорівнює одиниці (67/100 + 2/25 (або 8/100) + 1/4 (або 25/100) = 1). Вказані свідоцтва видані на підставі рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів від 21 грудня 1992 року № 471/12.

Із звернення заступника голови виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів від 24 вересня 1991 року до начальника міжміського бюро технічної інвентаризації судом встановлено, що виконком Ради народних депутатів дозволяє громадянину ОСОБА_5 оформлення документів на сіни «а2» площею 4,75 м х 5,62 м по АДРЕСА_1 , відповідно до висновку АПУ міста № 923/91 від 28 серпня 1991 року.

В технічній документації на будинок АДРЕСА_1 з приміткою «нове будівництво» зазначене приміщення «а2» як таке, чиє зведення дозволено виконкомом Шевченківської районної Ради народних депутатів № 291 від 24 вересня 1991 року, у зв`язку з чим відповідно до примітки, зробленої бюро технічної інвентаризації, потрібен розрахунок часток.

Співвласник ОСОБА_5 за власний кошт здійснив прибудову до будинку у вигляді сіней під літерою «а2», дозвіл на оформлення якої у встановленому законом порядку отримав від виконавчого органу місцевої Ради народних депутатів.

Протягом існування права спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих приймалися такі рішення про зміну ідеальних часток в праві спільної часткової власності на це житло в порядку пункту 26 «Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР».

Апеляційним судом з рішення виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів від 21 листопада 1991 року № 502 про зміну розміру ідеальних часток у зв`язку з будівництвом сіней «а2», яке здійснив ОСОБА_5 , встановлено, що ідеальні частки учасників права спільної часткової власності після вказаного будівництва розподілились таким чином: ОСОБА_5 стало належати 9/25 частин будинку, ОСОБА_6 - 13/100 частин, ОСОБА_4 - 51/100 частина, що становить (9/25 (або 36/100) + 13/100 + 51/100 = 100/100 (або 1).

Згідно з вказаним рішенням, Запорізький міськкомунгосп повинен видати свідоцтво про право власності на будинок у зв`язку із здійсненими в порядку статті 119 ЦК УРСР змінами ідеальних часток.

Наступне рішення виконавчих органів місцевої влади про зміну ідеальних часток на будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , було прийнято виконкомом Шевченківської районної ради народних депутатів 21 грудня 1992 року (рішення № 471/12) і з нього судом встановлено, що така зміна часток зумовлена здійсненням ОСОБА_4 будівництва службової прибудови «а1» та літньої кухні «В».

Внаслідок зазначеної зміни частки співвласників розподілились таким чином: ОСОБА_5 стала належати 1/4 частина будинку, ОСОБА_6 - 2/25 частини, а ОСОБА_4 - 67/100 частин.

Апеляційним судом також встановлено, що інших перебудов, які б мали потягти зміну розміру часток учасників права спільної часткової власності не відбувалось до отримання співвласниками згаданих судом свідоцтв про право власності, де розмір часток зазначений у відповідності до вказаного в рішенні виконкому № 471/12 від 21 грудня 1992 року розміру.

Згідно з висновком експерта № 2210 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 336/427/16-ц від 29 серпня 2016 року між співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з другого, склався фактичний порядок користування житловим будинком та господарськими спорудами, який не відповідає ідеальним долям співвласників. Фактичні частки співвласників мають вид: ОСОБА_1 - 44/100 частини, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 56/100 частини.

Відповідно до висновків експерта запропоновано варіант розподілу будинку та варіанти порядку користування земельною ділянкою.

Згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 2008 від 22 листопада 2016 року, складеним за заявою ОСОБА_2 , у житловому будинку АДРЕСА_1 склався фактично порядок користування приміщеннями і цей порядок не відповідає ідеальним долям учасників права спільної часткової власності. Розмір часток співвласників за фактичним користуванням нерухомого майна становить 44/100 та 56/100. Відповідно до висновків експертного дослідження запропоновано варіанти розподілу будинку.

Відповідно до висновку експерта № 2427 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, згідно з письмовою заявою ОСОБА_1 від 17 вересня 2018 року, загальна вартість будівель та споруд, згідно з даними наданого на дослідження технічного паспорту БТІ, виготовленого станом на 05 серпня 1991 року, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , які фактично знаходяться у власності ОСОБА_5 , складає 12 270,50 грн, що відповідає частці 39/100 частини всього домоволодіння. Службова прибудова літера «а2» складає 15/100 частини.

Згідно з технічним паспортом, наданим на дослідження станом на 05 серпня 1991 року, до розрахунку були також включені службова прибудова літера «а1» та літня кухня літера «В».

Апеляційним судом також встановлено, що сторони з часу набуття ними права власності на частини домоволодіння, ні прибудов, ні переобладнань приміщень не здійснювали, користування частинами домоволодіння здійснюється в такому порядку, який було встановлено попередніми власниками.

Фактично ще з 1991 року спірне домоволодіння утворюють дві квартири оснащені окремими входами, порядок користування якими був визначений за домовленістю співвласників. Частини нерухомого майна, що перебувають у користуванні кожного із учасників є наближеними до 1/2 частини і не відповідають тим, які зазначені у правовстановлюючих документах.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає, з огляду на таке.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Непорушність права власності закріплено і в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

Згідно частин першої, третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Згідно з частиною третьою статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Крім того, відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.

За правилом частини другої статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність /відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно визначати правову підставу та предмет позову.

Звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права, ОСОБА_1 у жовтні 2018 року уточнила позовні вимоги і остаточно просила:

- змінити згідно з висновками судової будівельно-технічної експертизи частки співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1 - по фактичному користуванню будинком, де співвласнику ОСОБА_1 пропонуються наступні приміщення та споруди (жовтий маркер): по житловому будинку приміщення 2-5 площею 13,0 кв. м, 2-6 площею 7,4 кв. м та 2-4 площею 4,4 кв. м, загальною площею 24,8 кв. м, вартістю 47 701 грн: прибудова літера «а2» - 77 323 грн; ганок до літери «а2» - 489 грн; козирок до літери «а2» - 1 250 грн; вбиральня літера «Д» - 1 242 грн; сарай літера «Ж» - 923 грн; сарай літера «З» - 2 786 грн; навіс літера «И» - 584 грн; навіс літера «К» - 528 грн; навіс літера «Л» - 20 637 грн; душ літера «М» - 330 грн; навіс літера «Н» - 6 517 грн; погріб літера «пг» - 5 610 грн; замощення літера «1» - 4 149 грн; водопровід № 5 - 339 грн; паркан № 13 - 6 515 грн; паркан № 14 - 5 152 грн; хвіртка № 16 - 1 078 грн; паркан № 17 - 8 328 грн; яма зливна № 18 - 5 120 грн, загальною вартістю 148 900 грн. Всього співвласнику ОСОБА_1 пропонується приміщень та споруд вартістю 196 601 грн, що складає 44/100 частини всього домоволодіння;

- співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропонуються наступні приміщення та споруди (зелений маркер): по жилому будинку приміщення 1-4 площею 16,8 кв. м, 1-5 площею 9,9 кв. м, загальною площею 26,7 кв. м, вартістю 51 355 грн: прибудова літера «а1» - 50 196 грн; ганок до літери «а1» - 254 грн; вбиральня літера «Г» - 841 грн; гараж літера «Е» - 105 613 грн; оглядова яма до літери «Е» - 2 428 грн; вольєр літера «О» - 2 658 грн; навіс літера «Р» - 2 408 грн; душ літера «С» - 851 грн; погріб літера «пг1» - 4 650 грн; замощення літера «П» - 1 675 грн; колодязь водопровідний № 4 - 595 грн; паркан № 10 - 998 грн; паркан № 11 - 14 570 грн; ворота № 12 - 6 553 грн; паркан № 15 - 6 735 грн, загальною вартістю - 201 025 грн. Всього співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропонується приміщень та споруд вартістю 201 025 грн, що складає 56/11010 частин всього домоволодіння. Схема - Додаток № 1;

- встановити межі користування земельною ділянкою співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до висновків судового експерта Лещенко К. І. та судової будівельно-технічної експертизи з поділом земельної ділянки спірного домоволодіння, вказаним судовою експертизою у варіанті № 2

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов, апеляційний суд присудив привести у відповідність з реальними ідеальні частки співвласників у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 встановивши, що реальний розмір часток співвласників у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 становить: за ОСОБА_1 - 44/100 частки, за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 56/100 частки, виділив у натурі ОСОБА_1 в рахунок 44/100 частки спірного домоволодіння, виділив в натурі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рахунок 56/100 частки, що належить їм на праві власності в житловому будинку АДРЕСА_1 , виділив ОСОБА_1 у користування земельну ділянку S-1 площею 464,66 кв. м, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - земельну ділянку S-2 площею 535,54 кв. м. Частину земельної ділянки S-3 площею 7,24 кв. м (для доступу та обслуговування частини будинку приміщення 1-5), S-4 площею 8,44 кв. м (для доступу та обслуговування частини прибудови літ «а2» - приміщення 2-2 та 2-3) та S-5 площею 2,3 кв. м (для доступу та обслуговування душа літера «С») залишив у загальному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як зазначено вище, ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 у квітні 2016 року зверталися із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , який ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 06 березня 2020 року було залишено без розгляду у зв`язку з поданням позивачами заяви про залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Фактично виділивши в натурі співвласникам їх частки, апеляційний суд розглянув вимоги, які не входили до предмету позову.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-84 89 228 229 235 263-265 ЦПК України визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в судовому рішенні суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки апеляційним судом порушено вищенаведені норми процесуального права, ухвалене цим судом рішення не може вважатися законними і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сацика Романа Васильовича задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суд від 09 березня 2021 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про приведення у відповідність до фактичного розміру часток у праві спільної часткової власності на нерухоме майно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук