Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 336/4583/21
провадження № 61-7337св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя від 14 січня 2022 року у складі судді Галущенко Ю. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2022 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Крилової О. В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (далі - КЕВ м. Запоріжжя) про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом.
Позовна заява обґрунтована тим, що він є військовослужбовцем у відставці,
на теперішній час перебуває на пенсії за вислугою років. Загальна вислуга становить 29 років 11 місяців. У період проходження служби поставлений
на облік як особа, яка потребує поліпшення житлових умов.
21 листопада 2008 року позивачу як військовослужбовцю видано ордер № 109С на службове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживає і тепер. Звернувшись до КЕВ м. Запоріжжя
з заявою про направлення клопотання до Запорізької міської ради про виключення займаної ним квартири з числа службових приміщень для можливості її приватизації, отримав відмову, яка мотивована тим, що 22 березня 2004 року він отримав за рахунок Міністерства оборони України квартиру
за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що не отримував постійного житла за рахунок Міністерства оборони України. Під час проходження військової служби у м. Кривому Розі
за рахунок Міністерства оборони України у 2004 році йому надавалось
у тимчасове користування службове житлове приміщення для його проживання та членів його сім`ї. У 2006 році його було переведено до іншого місця служби,
а саме до м. Запоріжжя, у зв`язку з чим він вибув зі службового житлового приміщення в м. Кривому Розі.
З бездіяльністю КЕВ м. Запоріжжя щодо ненаправлення клопотання
до Запорізької міської ради про виключення займаної ним квартири з числа службового житла не погоджується, вважає її такою, що порушує його право
на приватизацію.
Позивач просить визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 , площею 30,1 кв. м, та зобов`язати КЕВ м. Запоріжжя подати до Запорізької міської ради клопотання разом з належно оформленими документами про виключення
з числа службового житла квартири за адресою:
АДРЕСА_1 , площею 30,1 кв. м.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,
що позивач двічі скористався правом на отриманням житлового приміщення, які і до цього часу знаходяться у розпорядженні членів сім`ї позивача,
що суперечить передбаченому праву військовослужбовців, які мають вислугу
на військовій службі 20 років і більше, та членів їх сімей на отримання житлових приміщень для постійного проживання.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про те, що позивач двічі скористався правом на отримання житлового приміщення, і до цього часу вони знаходяться у розпорядженні членів сім`ї позивача, суперечать передбаченому праву військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років
і більше, та членів їх сімей на отримання жилих приміщень для постійного проживання. Посилаючись на статтю 12 Закону України «Про соціальний
і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вважає, що держава гарантує військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років
і більше, та членам їх сімей житлові приміщення.
Позивачу надано для проживання житлове приміщення у м. Кривому Розі
у 2004 році. У 2006 році позивач вибув із вказаного приміщення до іншого місця служби. Зазначене приміщення приватизовано іншою особою - сином позивача, однак він не є членом його сім`ї, оскільки є повнолітнім та проживає окремо.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Доводи інших учасників справи
У вересні 2022 року КЕВ м. Запоріжжя надіслав до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, в якому просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Зазначав, що твердження скаржника
є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають
задоволенню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 336/4583/21, витребувано її з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є ветераном війни, учасником бойових дій, що підтверджується безтерміновим посвідченням від 26 березня 2008 року серії НОМЕР_1 .
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого 22 листопада 2012 року, перебуває на пенсії за вислугою років.
Згідно з витягом з наказу Міністерства оборони України від 10 липня 2012 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я). Загальна вислуга років становить 29 років 11 місяців. Трудова діяльність позивача підтверджується довідкою Військової прокуратури Південного регіону України, виданою 12 квітня 2012 року.
ОСОБА_1 за час проходження військової служби у прокуратурі Криворізького гарнізону в період з 22 березня 2002 року до 16 лютого 2007 року сім`ю у складі 3 осіб (він, дружина, син) забезпечувався постійним житлом від Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 41,5 кв. м; квартиру в КЕЧ району не здав.
Виконавчий комітет Запорізької міської ради 21 листопада 2008 року на сім`ю
із двох осіб, а саме ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_2 , видав ордер № 109 серія «С» на право зайняття службового житлового приміщення площею 30,1 кв. м, яке складається із двох кімнат за адресою:
АДРЕСА_1 , на підставі розпорядження голови Жовтневої районної адміністрації від 19 листопада 2008 року № 1136.
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1
з 11 грудня 2008 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Центрально-міської районної у м. Кривому Розі ради від 18 лютого 2015 року № 65 надано дозвіл
на зміну договору найму житлового приміщення внаслідок визнання наймачем іншого члена сім`ї щодо трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , житловою площею 41,55 кв. м: з вибувшого до іншого місця проживання ОСОБА_1 на сина, ОСОБА_2 . Склад сім`ї - одна людина.
26 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до КЕВ м. Запоріжжя із заявою про виключення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 із числа службових.
У листі КЕВ м. Запоріжжя від 17 березня 2021 року № 894 повідомило позивачу, що не встановлено підстав для задоволення його заяви щодо клопотання про виключення двокімнатної квартири АДРЕСА_4 із числа службових, оскільки позивач раніше за рахунок Міністерства оборони України отримав на склад сім`ї з трьох осіб трикімнатну квартиру за адресою:
АДРЕСА_5 ), 41,5 кв. м житловою площею.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір
та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових,
а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій
чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова
чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах,
в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся з позовом для захисту своїх житлових прав.
Однак при цьому суди залишили поза увагою, що ОСОБА_1 , оскаржуючи дії відповідача щодо не направлення клопотання до Запорізької міської ради про виключення займаної ним квартири, з числа службового житла, посилався
на порушення його прав та гарантій військовослужбовця, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів
їх сімей».
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії
та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або
за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше,
та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення (абзац перший пункту 4 розділу І Інструкції
з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція № 380)).
Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання
та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міністерства оборони України,
в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах
і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах
та організаціях ЗС України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії. До житлових комісій військових частин також належать житлові комісії квартирно-експлуатаційних органів та військових комісаріатів, які утворюються для ведення у встановленому порядку обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, або виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення особами з числа звільнених із військової служби в запас або відставку (пункт 1 розділу ІІ Інструкції № 380).
Житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік
і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям
та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва (пункт 7 розділу ІІ Інструкції № 380).
Рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом, підписується членами комісії, які були присутні
на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі (абзац перший пункту 8 розділу ІІ Інструкції № 380).
Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів
їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої
є служба військова.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 08 червня 2022 року
у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій
чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю
за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать
до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій
не врахували, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду
в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому з огляду
на особливий статус військовослужбовця.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу,
є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянули в порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю
на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд роз`яснює позивачу, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови позивач може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи
за встановленою юрисдикцією.
Керуючись статтями 255 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2022 року
та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2022 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про визнання права
на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом закрити.
Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Попередити ОСОБА_1 про те, що в разі не подання ним протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією справу буде повернено до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов