Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 336/7750/18-ц
провадження № 61-6099св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, Шевченківський районний у м. Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником - ОСОБА_4 , на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2020 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Кухаря С. В., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І., Шевченківський районний у м. Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Шевченківський РАЦ у Запорізькій області), про встановлення батьківства, виключення з актового запису відомостей про батька дитини, визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позов мотивовано тим, що з початку 2005 року до літа 2006 року вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 , як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу.
Проте 20 квітня 2007 року вона уклала шлюб із ОСОБА_6 , який
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила сина - ОСОБА_2 , батьком якого був записаний ОСОБА_6 у порядку частини другої статті 122 СК України.
Після смерті ОСОБА_6 вона, розуміючи, що біологічним батьком
її дитини був ОСОБА_5 , поновила сімейні відносини із ОСОБА_5 ,
та вони проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу й спільно виховували малолітнього ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , просила суд: встановити батьківство ОСОБА_5 , померлого
ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; виключити з актового запису про народження названої дитини відомості про ОСОБА_6 як батька останнього; визнати
за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності
на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня
2018 року у справі було призначено судову медико-генетичну експертизу.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2019 року у складі судді Зарютіна П. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлення батьківства
у судовому порядку є неможливим, оскільки дані про батька дитини було винесено у порядку частини другої статті 122 СК України. Разом із тим, суд апеляційної інстанції вважав, що інші позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від зазначеної вимоги.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2019 року
у цій справі у частині відмови у визнанні права власності скасовано і в цій частині прийнято постанову, якою визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого
ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо неможливості встановлення батьківства у судовому порядку є правильними, оскільки дані про батька дитини було винесено
у порядку частини другої статті 122 СК України.
При цьому суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції у частині відмови у визнанні права власності у порядку спадкування за законом, оскільки згідно висновку судової медико-генетичної експертизи було встановлено, що ОСОБА_5 є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_2 , а тому, як вважав суд апеляційної інстанції, останній
у відповідності до вимог статті 1261 ЦК України є спадкоємцем
ОСОБА_5 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимог щодо визнання права власності у порядку спадкування за законом та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови
у задоволенні позовних вимог про встановлення батьківства та виключення з актового запису відомостей про батька дитини до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено
з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
Вважав, що висновок судової медико-генетичної експертизи, відповідно
до якого вірогідна кровна спорідненість між малолітнім ОСОБА_2
та ОСОБА_5 становила 99,99 відсотків, може бути лише одним
із доказів при встановленні факту батьківства, проте не може замінювати рішення суду про встановлення батьківства, а тому суд апеляційної інстанції поклав недопустимий доказ в основу судового рішення щодо визнання права власності.
Зазначав, що факт батьківства ОСОБА_5 судовим рішенням встановлений не був, а тому, як він вважав, будь-які законні підстави для визнання існування правового зв`язку між дитиною та померлим
ОСОБА_5 , у тому числі майнові права дитини на спадкове майно померлого не виникли.
Вважав, що позивачка звертаючись із позовними вимогами щодо визнання за її сином права власності у порядку спадкування повинна була довести факт батьківства спадкодавця.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу
із Шевченківського районного суду м. Запоріжжя та зупинено дію постанови Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2020 року.
У липні 2020 року справу надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,
до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І. та Шевченківський РАЦ у Запорізькій області, про встановлення батьківства, виключення з актового запису відомостей про батька дитини, визнання права власності в порядку спадкування за законом призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1
на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення
є законними та обґрунтованими, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що є правові підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності у порядку спадкування за законом після смерті батька
ОСОБА_5 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 квітня 2007 року було укладено шлюб між ОСОБА_1
та ОСОБА_6 , що підтверджується актовим записом № 388 у Книзі реєстрації шлюбів 20 квітня 2007 року відділом РАЦ Оболонського районного управління юстиції м. Києва (а. с. 34 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом РАЦ Оболонського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 351 (а. с. 30 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_2 , батьком якого було записано ОСОБА_6 у відповідності до частини другої статті 122 СК України, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим
06 квітня 2018 року Шевченківським відділом РАЦ Запорізького міського управління юстиції, актовий запис від 03 квітня 2018 року № 404
(а. с. 38 т. 1).
Малолітній ОСОБА_2 , як син та спадкоємець, після смерті свого батька ОСОБА_6 , успадкував обов`язкову долю у спадщині, яка відкривалася після смерті його батька, про що вбачається із рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 липня 2010 року (а. с. 116118 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 (а. с. 168 т. 1).
Згідно висновку судової медико-генетичної експертизи від 01 березня
2019 року, проведеної на підставці ухвали Шевченківського районного суду від 26 грудня 2018 року комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, встановлено,
що вірогідність того, що ОСОБА_5 дійсно є біологічним батьком
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків,
за результатами молекулярно-генетичної експертизи складає не менше 99,9999% (а. с. 143-147 т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_3 , подана представником - ОСОБА_4 , підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах,
що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону
або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється
за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців
за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених
статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця,
у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті,
той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
За змістом частини першої статті 135 СК України при народженні дитини
у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я
та по-батькові батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться
за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по-батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений
за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними
у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази
за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, ухвалюючи рішення у справі в частині позовних вимог щодо визнання права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , суд першої інстанції, встановивши, що у свідоцтві
про народження малолітнього ОСОБА_2 батьком записано
ОСОБА_6 та ураховуючи те, що судом не було встановлено факту батьківства ОСОБА_5 щодо малолітнього ОСОБА_2 , дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання
за малолітнім права власності на майно у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , оскільки ця вимога є похідною від вимог
про визнання батьківства та виключення з актового запису відомостей
про батька дитини, у задоволенні яких було відмовлено, і яка сама по собі
не може бути розглянута.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи і ґрунтуються на вимогах закону.
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним
і обґрунтованим.
Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення,
яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником - ОСОБА_4 , задовольнити.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2020 року в частині вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна та Шевченківський районний у м. Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання права власності у порядку спадкування за законом скасувати.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2019 року у цій частині залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги,
у розмірі 1 680 (одну тисячу шістсот вісімдесят) грн 80 коп.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович