Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 336/8112/18-ц
провадження № 61-15719св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне підприємство «Титан»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2019 року у складі судді Галущенко Ю. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2019 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Крилової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Титан» (далі - КП «Титан») про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 06 березня 2015 року його було прийнято на посаду сторожа до КП «Титан», 06 вересня 2016 року - звільнено з роботи.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2017 року частково задоволено його позов до КП «Титан», треті особи: директор КП «Титан» ОСОБА_2 , Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» (далі - ППО ВПС «Захист справедливості») працівників КП «Титан», Всеукраїнська професійна спілка «Захист справедливості» (далі - ВПС «Захист справедливості»), про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
27 червня 2016 року створено та розпочато діяльність ППО ВПС «Захист справедливості» КП «Титан», в якій його обрано головою. Проте роботодавцем до профкому не надходило звернення про надання дозволу на притягнення його як члена виборного профоргану до дисциплінарної відповідальності. Тобто дисциплінарне стягнення не погоджено з Первинною профспілкою організацією, яку він очолює.
26 березня 2017 року на підставі вищезазначеного судового рішення його поновлено на роботі.
07 вересня 2018 року відповідач спрямував подання на адресу ВПС «Захист справедливості», від якої вимагав розглянути питання надання дозволу на притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Наказом директора КП «Титан» від 28 вересня 2018 року № 01/02-187 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з тим, що він без поважних причин неодноразово відмовлявся (ухилявся) від проходження обов`язкового періодичного медичного огляду.
Вказував, що застосоване до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани є незаконним у зв`язку з порушенням роботодавцем статті 148 КЗпП України щодо місячного терміну на накладання дисциплінарного стягнення, статті 247 КЗпП України відносно повноважень виборного органу первинної профспілкової організації, статті 252 КЗпП України щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника, який є членом виборного профспілкового органу без попередньої згоди виборного профспілкового органу, членом якого він є, та статей 7, 11, 12, 19, 38, 41 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності» (членство у профспілках, їх статус і незалежність, право профспілок, їх об`єднань представляти і захищати права та інтереси членів профспілок, повноваження виборного органу первинної профспілкової організації та гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів).
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати наказ директора КП «Титан» від 28 вересня 2018 року № 01/02-187 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності незаконним та зобов`язати відповідача скасувати цей наказ; стягнути з КП «Титан» на його користь 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 накладено органом, якому надано право прийняття на роботу цього працівника, догана була застосована до позивача безпосередньо за виявленням проступку, не пізніше одного місяця з дня його виявлення. При обранні виду стягнення відповідачем враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.
Притягуючи ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, КП «Титан» дотримано вимоги трудового законодавства (статті 147-1 148 149 КЗпП України), правил та порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження легітимності ППО ВПС «Захист справедливості», кількості її членів, дійсної адреси здійснення діяльності, взагалі здійснення нею діяльності, тобто наявність відповідних протоколів, а не тільки одноособових листів ОСОБА_1 за його підписами як голови, неотримання за вказаною адресою діяльності подання роботодавця, відсутність висновків ВПС «Захист справедливості» на подання роботодавця, встановлення факту дисциплінарного правопорушення, непроходження обов`язкового медичного огляду згідно з робочою інструкцією і наказом по підприємству є підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, яке відбулось з дотриманням вимог статей 147-149 252 КЗпП України.
Згідно зі статтею 39 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі пропуску строку для надання згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності вважається, що профспілковий орган надав таку згоду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року клопотання Шаповалова М. В. про звільнення від сплати судового збору задоволено.
Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання та розгляд його касаційної скарги.
Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 336/8112/18-ц з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2020 року справа передана судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., у зв`язку з обранням судді Штелик С. П. до Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Титан» про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що він останній раз проходив медичний огляд у минулому році при поновленні на роботі на підставі рішення суду, у робочий час і за рахунок роботодавця відповідно до положень частини першої статті 169 КЗпП України та частини першої статті 17 Закону України «Про охорону праці».
За період роботи на посаді сторожа він не давав згоди на сутєву зміну умов праці і зміни умов трудового договору, що є порушення вимог статті 32, пункту 12 статті 247, частини другої статті 252 КЗпП України та частини другої статті 41 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності».
Крім того, посада сторожа не передбачає атестації за умовами праці.
Суд порушив норму статті 148 КЗпП України відносно місячного терміну на накладання дисциплінарного стягнення.
Апеляційний суд для уникнення пропущеного строку накладання дисциплінарного стягнення, застосував «відтермінування» накладання дисциплінарного стягнення, однак не вказав у своєму рішенні, якою нормою права передбачено «відтермінування».
Суди дійшли помилкового висновку, що відмова вищого виборного органу розглядати звернення роботодавця до первинної профспілкової організації та вищого виборного органу профспілки є згодою вищого органу на накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 .
Противоправні дії адміністрації по примусу до звільнення призводять до моральних страждань, що порушує його життєві зв`язки, позбавляє можливості тривалий час утримувати родину, принижують як працівника та людину, що також не було враховано судами попередніх інстанцій.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У жовтні 2019 року КП «Титан» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 06 березня 2015 року ОСОБА_1 працював на посаді охоронника у КП «Титан», а з 01 квітня 2015 року - сторожем. Наказом від 05 вересня 2016 року № 184 його було звільнено з підприємства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2017 року звільнення позивача визнано незаконним та поновлено його на роботі.
28 вересня 2018 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом директора КП «Титан» від 28 вересня 2018 року № 01/02-187 щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (а. с. 4-6, т. 1).
Згідно з наказом правопорушення позивача полягало у наступному: 02 серпня 2018 року ОСОБА_1 вручено направлення на обов`язковий періодичний медичний огляд та попереджено його про обов`язок пройти огляд протягом 10 днів, але у встановлені строки позивач медичний огляд не пройшов, пояснення надати відмовився; 18 серпня 2018 року позивачу було надане повторне направлення на проходження періодичного медичного огляду строком до 22 серпня 2018 року, однак позивач знову не пройшов медичний огляд; наказом КП «Титан» від 22 серпня 2018 року № 01/02160 позивача було відсторонено від роботи з 22 серпня 2018 року та зобов`язано в строк до 30 серпня 2018 року пройти обов`язковий медичний огляд. ОСОБА_1 з цим наказом ознайомлений 22 серпня 2018 року, але станом на 31 серпня 2018 року ним до відділу кадрів КП «Титан» не надано медичного висновку про проходження періодичного медичного огляду. За таких обставин ОСОБА_1 було оголошено догану.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
За змістом статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно та сумлінно, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.
Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником покладених на нього трудовим договором обов`язків без поважних причин, а також недотримання під час виробничого процесу правил поведінки, встановлених чинним законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, наказами і розпоряджаннями роботодавця тощо.
Порушення працівником трудової дисципліни є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Воно не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до частини другої статті 252 КЗпП України, частини другої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.
Тлумачення вказаних норм законів дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника і це право на захист не може бути обмежено.
Судом установлено, що 05 липня 2016 року сторож ОСОБА_1 під час вручення йому попередження про скорочення приніс до КП «Титан» повідомлення про створення на підприємстві ППО ВПС «Захист справедливості» працівників КП «Титан» ( а. с. 147, т. 1).
ОСОБА_1 зазначав себе головою ППО ВПС «Захист справедливості», а сама спілка, як зазначалось ним, включала трьох членів.
Подання директора КП «Титан» від 31 серпня 2018 року про надання згоди на оголошення догани за порушення трудової дисципліни - сторожу ОСОБА_1 , спрямоване ППО ВПС «Захист справедливості» на адресу підприємства, яку зазначав ОСОБА_1 , повернулось без вручення адресату із зазначенням «организация не значится» (а. с. 143-145, т. 1), а подання, спрямоване на адресу ВПС «Захист справедливості» було отримано останньою 04 вересня 2018 року уповноваженою особою, але залишилось без реагування протягом 3 днів, як визначено законом для надання висновку, так і в подальшому (а. с. 144-зорот, т. 1).
Таким чином, КП «Титан» не отримало згоду ППО ВПС «Захист справедливості» на оголошення догани за порушення трудової дисципліни - сторожу ОСОБА_1 .
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16-ц (провадження 61-30894сво18) у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Титан» про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди встановлено, що відповідно до протоколу установчих зборів ППО ВПС «Захист справедливості» працівників КП «Титан» від 27 червня 2016 року на засіданні вирішувались питання: про створення первинної профспілкової організації, прийняття Статуту, вибори керівних органів, реєстрацію первинної профспілкової організації.
Витяг з протоколу від 01 липня 2016 року Центральної ради ВПС «Захист справедливості» свідчить про визнання ППО ВПС «Захист справедливості» організаційною ланкою ВПС «Захист справедливості».
Листом від 05 липня 2016 року повідомлено директора КП «Титан» ОСОБА_2 про створення у КП «Титан» ППО ВПС «Захист справедливості», згідно з яким головою профспілкового комітету обрано ОСОБА_1 , членами профспілкового комітету - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 25 липня 2016 року було проведено державну реєстрацію ППО ВПС «Захист справедливості» працівників КП «Титан», керівником якого є ОСОБА_1 .
При цьому позивач в інших профспілкових організаціях не перебував.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені в резолютивній частині рішення.
Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.
Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не доведено дотримання вимог частини другої статті 252 КЗпП України, частини другої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»,що є його процесуальним обов`язком (статті 12 81 ЦПК України).
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності з порушенням вимог трудового законодавства, тому оскаржені судові рішення не можуть вважатися законними та підлягають скасуванню.
Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Також колегія суддів вважає, що незаконне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності призвело його до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому, враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що зазначені вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення та підлягають скасуванню відповідно до вимог статті 412 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400 409 412 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2019 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Титан» про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди задовольнити.
Визнати наказ директора КП «Титан» від 28 вересня 2018 року № 01/02-187 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани незаконним та скасувати цей наказ.
Стягнути з комунального підприємства «Титан» на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець