06.02.2023

№ 337/3395/21

Постанова

Іменем України

24 червня 2022 року

м. Київ

справа № 337/3395/21

провадження № 61-21062св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Восьма запорізька державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діють ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 12 жовтня 2021 року в складі судді Сидорової М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою, заінтересована особа - Восьма запорізька державна нотаріальна контора, в якій просила встановити факт її проживання однією сім`єю без шлюбу із ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , не менш як п`ять років у період із лютого 2015 року по 27 червня 2020 року включно, тобто до моменту відкриття спадщини.

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначила, що вона та ОСОБА_5 багато років були знайомі, мали дружні сусідські стосунки, проживали в одному будинку. З 2014 року вона доглядала за матір`ю ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , купувала їй ліки, готувала їжу, займалась іншими побутовими справами. Після смерті ОСОБА_6 вона з ОСОБА_5 продовжували постійно спілкуватись, з лютого 2015 року вони почали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу у квартирі ОСОБА_5 , мали спільні бюджет, права та обов`язки, побут, вели спільне господарство, спільно купували продукти харчування, ліки, сплачували кошти за комунальні послуги та кошти на утримання будинку, спільно здійснювали поточний ремонт у квартирі де мешкали, купували електрообладнання, речі побутового вжитку.

ОСОБА_5 хворів церебральним атеросклерозом ІІІ ступеня, цукровим діабетом 2 типу та іншими захворюваннями, а тому вона постійно до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювала за ним догляд та займалася організацією поховання.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_2 . Вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги за законом, 11 вересня 2020 року вона засобами поштового зв`язку направила до Восьмої Запорізької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини нотаріусом повідомлено, що окрім неї заяв про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 ніхто не подавав. Також нотаріусом повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину буде можливо лише після встановлення факту спільного проживання спадкодавця та спадкоємця однією сім`єю на підставі рішення суду.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня

2021 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що зі змісту заяви ОСОБА_2 вбачається спір про право, оскільки встановлення факту необхідно заявнику для отримання спадкового майна у власність, а тому спір підлягає розгляду в загальному порядку. Твердження ОСОБА_2 про відсутність інших спадкоємців не підлягає встановленню в порядку вирішення справи в окремому провадженні.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

23 грудня 2021 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діють ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 12 жовтня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що в оскаржуваних рішеннях судами не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини шостої статті 294 ЦПК України, викладеного в постановах від 25 листопада 2019 року в справі № 752/3528/18 (провадження № 61-15108св19) та від 23 грудня 2020 року в справі № 682/1303/19 (провадження № 61-18983св19). При цьому висновки судів щодо застосування статті 1277 ЦК України є передчасними та зроблені без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 05 грудня 2018 року в справі № 127/2246/15-ц (провадження № 61-4796св18), від 27 січня 2021 року в справі № 643/4223/19 (провадження № 61-21361св19), від 07 квітня 2021 року в справі № 182/6808/18 (провадження № 61-16119св20).

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог статті 367 ЦПК України формально переглянув справу, не перевірив вимог та доводів апеляційної скарги та як наслідок законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, не зазначив в оскаржуваній постанові елементів, які б вказували на наявність в цій справі спору про право.

Учасники справи не скористалися своїм правом на подачу відзиву на касаційну скаргу.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_2 .

Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а мати ОСОБА_6 -

15 листопада 2014 року.

15 вересня 2020 року до Восьмої запорізької державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , у зв`язку з чим було заведено спадкову справу №131/2020, про що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис №66412617.

Згідно з актом ОСББ «Хортицьке шосе 12» від 17 червня 2021 року ОСОБА_2 доглядала, вела спільне господарство, фактично мешкала з ОСОБА_5 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частини перша, третя статті 1277 ЦК України).

Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Метою звернення ОСОБА_2 із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останнього.

Таким чином факт, про встановлення якого просить ОСОБА_2 , не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.

Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшли обґрунтованих висновків про залишення заяви ОСОБА_2 без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України, оскільки згідно із заявою, встановлення юридичного факту заявниці потрібно для отримання спадкового майна у власність, тобто встановлення факту пов`язується із наступним вирішенням спору про право, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.

Подібні висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 13 жовтня 2021 року в справі № 159/858/20 (провадження № 61-1633св21) та від 12 січня 2022 року в справі № 227/2188/21 (провадження № 61-18156 св21).

Крім того, визначення заінтересованою особою державної нотаріальної контори є помилковим, оскільки в разі відсутності інших спадкоємців та за відсутності спору про право заінтересованою особою у таких правовідносинах є відповідна територіальна громада в особі її ради.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року в справі № 161/10157/20 (провадження № 61-1048св21).

Посилання ОСОБА_2 на відсутність інших спадкоємців померлого ОСОБА_5 не впливають на правильність висновків судів про залишення заяви без розгляду, оскільки такі обставини підлягають встановленню в загальному порядку з урахуванням положень статті 1227 ЦК України.

Доводи касаційної скаргипро неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини шостої статті 294 ЦПК України, викладених у постановах від 25 листопада 2019 року в справі № 752/3528/18 (провадження № 61-15108св19) та від 23 грудня 2020 року в справі № 682/1303/19 (провадження № 61-18983св19) не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

У постанові від 25 листопада 2019 року в справі № 752/3528/18 (провадження № 61-15108св19) Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду заяви про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю з тих підстав, що існує спір про право на спадкування майна померлої, а тому він підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

У постанові від 23 грудня 2020 року в справі № 682/1303/19 (провадження № 61-18983св19) Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду заяви про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, з тих підстав, що існує спір про право на спадкування майна померлого, а тому він підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Тобто висновки судів у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у вищезазначених постановах.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діють ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 12 жовтня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська