ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2020 року
Київ
справа №337/346/17(2-а/337/56/2017)
адміністративне провадження №К/9901/22443/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року (головуючий суддя - Юрко І.В., судді: Гімон М.М., Чумак С. Ю.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до інспектора 1-ї роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Запоріжжі ГУНП України в Запорізькій області Скороходової Юлії Андріївни
про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Позивач 01.02.2017 року звернувся до Хортицького районного суду міста Запоріжжя з позовом до ГУНП України в Запорізькій області, інспектора 1-ї роти 3 батальйону УПП у м.Запоріжжі Скороходової Ю.А., в якому просив визнати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АР № 722404 від 23 січня 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП протиправною та скасувати її, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст. 122 КУпАП закрити за відсутності в діях події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову посилався на те, що 23.01.2017 року він знаходився у якості пасажира, на правому передньому пасажирському сидінні автомобіля «Mercedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 . За кермом даного авто був гр. ОСОБА_2 . Близько о 15-30 годині даного дня, під час руху, автомобіль заглох і водій ОСОБА_2 , змушений був зробити вимушену зупинку (попередньо увімкнувши аварійну світлову сигналізацію) на трикутній дільниці між транспортними потоками вул. Дніпровське шосе та вул. Братської в м. Запоріжжя. Дана дільниця, не була частиною перехрестя і знаходилась за їх межами. Більш того, будь-якого дорожнього знаку, який би позначав злиття транспортних потоків вул. Дніпровське шосе та вул. Братської, як перехрестя, не було. Зупинившись, ОСОБА_2 вийшов з авто і піднявши капот пішов до моторного відсіку, а мене попросив сісти за кермо для того щоб я слідкував за приладами авто і виконував його прохання по перевірці технічної причини несправності з салону транспортного засобу. Після вимушеної зупинки нашого автомобіля, через 20 хвилин до нас під`їхав автомобіль патрульної поліції та до нього підійшов інспектор поліції ОСОБА_3 . Даний інспектор попросив у нього документи на авто, які дав їй ОСОБА_2 . Причину своїх дій, інспектор пояснила необхідністю перевірки по базі автомобіля «Mercedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Переписавши його дані та дані транспортного засобу, інспектор повернула документи. Надалі поштою 30.01.2017 року позивачу прийшла оскаржувана постанова, про складання якої йому нічого не було відомо.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 16 березня 2017 року, позовні вимоги були задоволені.
Скасовано постанову серії АР № 722404 від 23.01.2017 року по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , про накладення штрафу у розмірі 255 грн. за ст. 122 ч.1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єкт владних повноважень повинен надати докази скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте, такі докази відповідачем суду не були надані. Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року постанову Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 16 березня 2017 року було скасовано.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУНП України в Запорізькій області, інспектора 1-ї роти 3 батальйону УПП у м.Запоріжжі Скороходової Юлії Андріївни про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення було відмовлено.
Відмовляючи в позовних вимогах, суд апеляційної інстанції вказав, що відеоматеріалом підтверджується факт скоєння позивачем правопорушення, порядок фіксування такого порушення інспектором та обізнаність позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці скоєння такого правопорушення. Проте, покинувши місце скоєння правопорушення, позивач не використав можливість надати письмові заперечення чи зауваження в постанові про адміністративне правопорушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
29 червня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, в якій просив її скасувати та залишити в силі постанову Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 16 березня 2017 року.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції не є належним та допустимим доказом в адміністративній справі, тому посилання суду апеляційної інстанції на вказаний відеозапис є протиправним. Отже, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, вона підлягає скасуванню.
Відповідачем були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що в силу вимог ч.1 ст.69, ч.2 ст.71, ст.80 КАС України відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції є належним та допустимим доказом в адміністративній справі, на спростування вимог позивача та доведення правомірності дій відповідача під час виконання службових обов`язків.
Сторонами не надано Суду клопотань щодо їх обов`язкової участі в касаційному розгляді справи.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
23.01.2017 року відповідачем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 722404, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Згідно вказаної постанови 23.01.2017 року о 15-50 годині на перехресті вул. Дніпровське шоссе - вул. Брянська в м.Запоріжжя, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку на перехресті, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши наявний в матеріалах справи технічний запис з нагрудної камери працівників ДПС, працюючої в автоматичному режимі, яка використовувалась при нагляді за виконанням правил дорожнього руху, встановила, що працівником патрульної служби - відповідачем по справі у зв`язку з порушенням позивачем правил зупинки на перехресті, були витребувані у позивача, який знаходився за кермом автомобіля, документи на автомобіль та права водія, які позивач власноруч надав. Повернувши документи позивачу, інспектор повідомила про розгляд на місці справи про адміністративне правопорушення, після чого позивач поїхав з місця скоєння правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вказав, що посилання позивача на те, що водій ОСОБА_2 вийшов з авто і піднявши капот, пішов до моторного відсіку, а його попросив сісти за кермо для того щоб він слідкував за приладами авто і виконував його прохання по перевірці технічної причини несправності з салону транспортного засобу, спростовуються вказаним вище відеозаписом, з якого вбачається, що автомобіль «Mercedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 стоїть на перехресті із закритим капотом, та біля нього не має будь-якої особи, в тому числі біля моторного відсіку.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Так, пунктом 15.9 «ґ» розділу 15 Правил зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до с.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України «Про національну поліцію».
При цьому норма статті 31 Закону України «Про національну поліцію» є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
Пункт 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чітко встановлює порядок використання техніки в правовідносинах щодо безпеки дорожнього руху, види техніки та умови її використання.
Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано.
В частині доводів касаційної скарги про врахування судом апеляційної інстанції відеозапису, наданого відповідачем, на якому зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно, суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого частиною 1 статті 122 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачем спірної постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 722404 від 23 січня 2017 року.
Разом з тим, стосовно закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі ст.247 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що в даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд першої інстанції повинен був розглядати справу.
З огляду на наведені вище норми законодавства, Суд зазначає, що повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.
Згідно з частиною 1 статті 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУНП України в Запорізькій області, інспектора 1-ї роти 3 батальйону УПП у м. Запоріжжі Скороходової Юлії Андріївни про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АР № 722404 від 23 січня 2017 року підлягає скасуванню, а постанова Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 16 березня 2017 року в цій частині залишенню в силі. В іншій частині постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 341 345 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора 1-ї роти 3 батальйону УПП у м. Запоріжжі ГУНП України в Запорізькій області Скороходової Юлії Андріївни про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АР № 722404 від 23 січня 2017 року - скасувати, а постанову Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 16 березня 2017 року в цій частині - залишити в силі.
В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
Н.В. Шевцова